справа № 619/1146/21

провадження № 1-кп/619/26/23

УХВАЛА

іменем України

26 січня 2023 року м. Дергачі Дергачівський районний суд Харківської області у складі:        головуючого судді                                 ОСОБА_1 за участю:        секретаря судового засідання                 ОСОБА_2                 прокурора                                         ОСОБА_3                                 захисника                                         ОСОБА_4 обвинуваченого ОСОБА_5 розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі кримінальне провадження за №12020220280001225 від 20.12.2020 з обвинувальним актом щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою

            у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:        

       Обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 перебував у провадженні Дергачівського районного суду Харківської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Дергачівського районного суду Харківської області.

Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду 65/0/9-22 від 17 листопада 2022 року територіальну підсудність судових справ Дергачівського районного суду Харківської області було відновлено

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2022 матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 187 КК та ч.3 ст.185 України направлено до розгляду до Дергачівського районного суду Харківської області.

Обвинувачений ОСОБА_5 утримується в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23»

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження термінів тримання під вартою  ОСОБА_5 посилаючись на наявність ризиків передбачених законом та про етапування останнього до ДУ "Харківський слідчий ізолятор".

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник–адвокат ОСОБА_4 проти заявленого клопотання в частині етапування до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» не заперечували, разом з тим проти продовження термінів тримання під вартою  заперечували, вважаючи його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Суд, заслухавши думку прокурора,обвинуваченого, захисника, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, доходить до наступного висновку. 

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України

за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 29.11.2022  ОСОБА_5 продовжено термін тримання під вартою до 27.01.2023..

У ст. 178 КПК України вказані обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу і в тому числі однією із обставин є тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.    

Судом розглядалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 умисних злочинів, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків.

До того ж, судове провадження по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_5 не завершено.

З урахуванням ризиків передбачених ст.177 КПК України, а також вимог ч.3 ст.331 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід вважати продовженим.

Задовольняючи клопотання прокурора в частині продовження термінів тримання ОСОБА_5 під вартою,суд не вбачає підстав для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт.

Виходячи з вимог ст. 323 КПК України, суд проводить судовий розгляд за участі обвинуваченого.

Приймаючи до уваги, що для розгляду кримінального провадження по суті присутність обвинуваченого ОСОБА_5  в судовому засіданні є обов`язковою, суд приходить до висновку про необхідність етапування останнього із ДУ "Полтавська установа виконання покарань №23" до ДУ "Харківський слідчий ізолятор".

Керуючись ст.ст. 314-316, 323,331, 392 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 - задовольнити.

       Вважати продовженими запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 23 березня 2023 року включно.

       В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Здійснити етапування ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ДУ "Полтавська установа виконання покарань №23" до ДУ "Харківський слідчий ізолятор" з подальшим конвоюванням до Дергачівського районного суду Харківської області та залишити ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" на час розгляду справи в Дергачівському районному суді Харківської області.

Виконання ухвали доручити начальникам ДУ "Полтавська установа виконання покарань №23" та ДУ "Харківський слідчий ізолятор".

Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження термінів тримання під вартою безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 27 січня 2023 року.

Суддя ОСОБА_1