Справа № 2-1579/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року м. Коломия

   Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Веселова В.М.,

секретаря – Максим’юк М.А.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до міжгосподарського торгово-комерційного центру «Прут» про приведення Статуту юридичної особи у відповідність з законом України «Про внесення змін та визнання такими,що втратили чинність,деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про зобов’язання скликати загальні збори засновників для внесення змін до статуту. Вказала,що в червні 1987 року агрофірмою «Прут» створено МТКЦ «Прут»,а 16 липня 1997 року у зв’язку з змінами в статуті засновником підприємства став трудовий колектив і у відповідності до п.4 статуту форма власності підприємства стала колективною, відповідно вона стала співвласником майна. На момент заснування МТКЦ «Прут» і до 15 березня 2004 року вона була членом трудового колективу, тому є співзасновником цього колективного підприємства. Оскільки 27 квітня 2007 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін та визнання такими,що втратили чинність деяких законодавчих актів України в зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України», відповідно до якого внесено зміни до ОСОБА_5 України «Про господарські товариства» і втратив чинність Закон України «Про власність». Прикінцевими положеннями зобов’язано юридичних осіб,які створені до набрання чинності цим ОСОБА_5 провести свої статути у відповідність до цього ОСОБА_5. До 27 квітня 2008 року МТКЦ «Прут» зобов’язаний був скликати збори та внести зміни до статуту товариства в зв’язку з тим,що на даний час згідно ст.83 ЦК України юридичні особи можуть створюватись у формі товариств, установ, та в інших формах,встановлених законом,а такої форми,як колективне підприємство ЦК не передбачено, відповідно позивачка не може реалізувати своє право на виплату частки в майні підприємства. Просить зобов’язати директора МКТЦ «Прут» скликати загальні збори засновників протягом двох місяців після вступу рішення в законну силу для приведення Статуту МТКЦ «Прут» у відповідність з ОСОБА_5 України «Про внесення змін та визнання такими,що втратили чинність деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» для визначення організаційно-правової форми діяльності МТКЦ «Прут» та приведення статуту МТКЦ «Прут» у відповідність до вимог ст.88 ЦК України та обраної співзасновниками організаційно-правової форми.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов заперечили, вказали,що після внесення змін до статуту підприємства 16.07.1997 року засновником підприємства став трудовий колектив. Позивачка з 16.03.2004 року була звільнена з підприємства,тому відповідно до статуту не має права втручатись в діяльність підприємства та брати участь в управлінні товариства. На думку відповідача ОСОБА_5 України від 27.04.207року «Про внесення змін та визнання такими,що втратили чинність,деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям ЦК України» поширюється на діяльність господарських товариств і не стосується МТКЦ «Прут»,яке не є господарським товариством,відповідно вважає,що відсутні правові підстави зобов’язувати підприємство приводити свої статутні документи у відповідність з згаданим законом. Вважає ,що така організаційно-правова форма як колективне підприємство передбачена класифікатором і в чинному законодавстві відсутнє застереження про заборону на існування вже створених підприємств колективної форми власності. Крім цього вказує,що з моменту звільнення позивачки минуло більше трьох років,тому вона втратила право на звернення до суду за захистом. Просить у позовних вимогах відмовити.

Допитані в судовому засіданні свідки від позивача ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8,ОСОБА_9 вказали,що починали працювати в АФ «Прут»,в подальшому їх перевели на роботу в м.Коломия в новостворене підприємство міжгосподарський торгово-комерційний центр «Прут», вважають що їх частка від АФ «Прут» відповідно була передана в МКТЦ «Прут», право на яку вони мають при звільненні з даного підприємства, оскільки вони своєю працею збільшували майно підприємство в цілому.

Суд, заслухавши пояснення позивача його представника та відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

У відповідності до представлених в матеріалах справи документів,а саме статуту , Міжгосподарське торгово-комерційне центр «Прут» було створене на підставі рішення загальних зборів МТКЦ «Прут» - протокол №2 від 10.06.1993 року, в подальшому зареєстроване 12.07.1993 року за №274 розпорядженням представника Президента України в Коломийському районі. У відповідності до преамбули статуту – засновником МТКЦ «Прут» є промислова фірма «Прут»,а право колективної власності здійснює вищий орган управління загальні збори (а.с.18). Зміни до статуту підприємства були зареєстровані 16.07.1997 року у відповідності до яких засновником МТКЦ «Прут» є трудовий колектив підприємства (а.с.20). Згідно ст.4 статуту підприємства майно підприємства є колективною власністю і належить йому на праві повного господарського володіння,у відповідності до ст.5 статуту підприємство самостійно планує свою діяльність та здійснює бухгалтерський,оперативний облік та веде статистичну звітність. Відповідно до ст.6 статуту вищим органом управління підприємства є загальні збори власників.

У відповідності до ст.23 ОСОБА_5 України «Про власність»,який діяв на час спірних відносин між сторонами, у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення. На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу.

Як вбачається з тексту статуту – першим засновником підприємства була агропромислова фірма «Прут»,в подальшому згідно змін,зареєстрованих у 1997 році засновником став колектив підприємства. Однак в статуті підприємства не відображено хто, з членів колективу вніс свої внески до статутного фонду підприємства,в якій частині, і як ці частки розподіляються серед членів колективу,який став новим власником. Окрім того, як вбачається з виписки з протоколу зборів власників МКТЦ «Прут» від 16.07.1997р.,який був підставою для внесення змін до статуту МКТЦ «Прут», агропромислова фірма «Прут» виявила бажання вийти з засновників МКТЦ «Прут». Згідно угоди про врегулювання майнових відносин між агрофірмою «Прут» та МКТЦ «Прут» від 21 травня 1996 року,яка передувала рішенню зборів підприємства про внесення змін до статуту у 1997 році, у власності МКТЦ «Прут» залишилось приміщення кафе «Червона калина»,приміщення магазину «Арніка».приміщення кафе «Агро» кіоски №1,2 павільйон «Лакомка»,будинок відпочинку с.Слобода,автотранспорт в кількості 17 одиниць,а також будівля,під навіси з прилеглою територією по вул.Довбуша,115 та заборгованість по розрахунках згідно акту звірки. Як вбачається з цієї угоди майно передано МКТЦ «Прут» від АФ «Прут». Дана угода стала підставою для здійснення реєстрації змін в статуті підприємства ,про що свідчить виписка з протоколу зборів МКТЦ «Прут» (т.1,а.с.21). Крім цього, у відповідності до довідки з ЄДРПОУ АБ №367839 (т.2,а.с.3), яка подана відповідачем, реєстрація останніх змін до статуту підприємства відбулась 28 грудня 2009 року,що свідчить про відповідність діяльності підприємства та його статутних документів чинному законодавству.

У відповідності до ст.15 ЗУ «Про підприємства», який діяв на час спірних відносин між сторонами Трудовий колектив державного та іншого підприємства, в якому частка держави або місцевої Ради народних депутатів у вартості майна становить більш як 50 процентів:розглядає разом з засновником зміни і доповнення до статуту підприємства;разом з засновником підприємства визначає умови найняття керівника;бере участь у вирішенні питання про виділення із складу підприємства одного чи кількох структурних підрозділів для створення нового підприємства;разом з власником вирішує питання про вступ і вихід підприємства з об'єднання підприємств;погоджує пропозиції щодо передачі з державної у комунальну власність майна, закріпленого за підприємством, об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємства; приймає рішення про оренду підприємства, створення на основі трудового колективу органу для переходу на оренду і викупу підприємства.При частковому викупі майна підприємства трудовий колектив набуває права співвласника, а підприємство - статусу спільного.Після повного викупу підприємства трудовий колектив набуває прав колективного власника.

Документів, які б свідчили про те,що позивачка як член трудового колективу приймала участь у викупі майна підприємства або ж здійснила свої внески до статутного фонду підприємства, позивачем суду не представлено.

Посилання позивачки на те,що при звільненні вона б мала отримати вартість майна пропорційно її внеску, суд до уваги не бере,оскільки дана норма передбачена виключно ЗУ «Про господарські товариства» і не кореспондується з нормами ст.23 ЗУ «Про власність» в даному випадку,оскільки жодних даних, які б підтверджували,що позивачка здійснила свій внесок в статутний фонд підприємства або своїми коштами здійснила викуп майна підприємства в матеріалах справи відсутні. При наданні пояснень позивачка також не дала ствердної відповіді про те чи вона своїми коштами приймала участь у створенні чи викупі майна підприємства.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку,встановленому цим кодексом,звернутись до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів. У відповідності до вимог ч.3 ст.15 ЗУ «Про підприємства в Україні» член трудового колективу набуває прав співвласника майна підприємства, якщо він брав участь у викупі майна підприємства. Як вбачається з матеріалів справи,а саме копії трудової книжки позивачки, вона 16 березня 2004 року звільнилась з підприємства,на даний час не є членом трудового колективу та не є співвласником майна МКТЦ «Прут»,оскільки жодних грошових чи інших майнових внесків у підприємство не вносила,участі у викупі майна підприємства не приймала,тому не має права втручатись в діяльність підприємства та брати участь в управлінні підприємством.

Ст.15 ЦК України передбачено,що кожна особа має право на судовий захист. Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У відповідності до ст.3 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановлену цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів. У відповідності до ст.64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам,права і свободи чи інтереси яких порушені,незнані або ос порені. Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права,свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України. У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим у відповідності до норм ЦПК України в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін. Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом було надано рівні права сторонам процесу щодо подання доказів,їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.

У відповідності до статті 256 ЦК України в редакції 2003 року, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем було подано заяву до суду про застосування строків позовної давності при вирішенні даної справи (т.2, а.с.5). Аналогічна заява відповідача,була подана раніше, є в матеріалах справи (т.1,а.с.64)

Позивачка подала до суду заяву про продовження строку позовної давності, обгрунтовуючи свою позицію тим,що запис в трудову книжку щодо її роботи за період з 4 грудня 2000 року по 15 березня 2004 року було здійснено тільки на підставі рішення суду від 2.03.2006 року, тому вважає що дана обставина підтверджує поважність пропуску строку позовної давності,а її право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка була звільнена з підприємства 16 березня 2004 року,про що зазначено в її трудовій книжці (т.1, а.с.22-26). У відповідності до протоколів зборів трудового колективу, які є в матеріалах справи і надані самою позивачкою, рішення загальних зборів від 10.06.1993р.,16.07.1997р. щодо зміни власника були прийняті за участі всіх членів колективу (т.1,а.с.8,21),тобто позивачка знала про всі дії,які відбувалися із змінами в статуті підприємства, однак з 1997 року по 2008 рік жодних позовів з цього приводу до суду не подавала. Період роботи позивачки з грудня 2000 року по березень 2004 року підтверджується не тільки записом в трудовій книжці,поясненням позивачки ,але і не заперечується відповідачкою, відповідно суд приходить до висновку,що позивачка мала можливість звернутись до суду з позовною заявою, не порушуючи терміну позовної давності, тому суд вважає,що вказана в заяві позивачки причина не є поважною.

За таких обставин суд приходить до висновку ,що позивачці слід відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 256,267 ЦК України, ст.15 ОСОБА_5 України «Про підприємства» ,який діяв на час спірних правовідносин та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

   В задоволенні позову ОСОБА_1 до міжгосподарського торгово-комерційного центру «Прут»про приведення Статуту юридичної особи у відповідність з законом України «Про внесення змін та визнання такими,що втратили чинність,деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України»- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подана протягом десяти днів, з дня проголошення рішення, через Коломийський міськрайонний суд.

Суддя: ВеселовВ. М.