Справа № 347/925/22

Провадження № 11-кп/4808/67/23

Категорія ст.121 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника-адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2022 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , освіта спеціальна середня, розлученого, непрацюючого, українця, громадянина України,- згідно ст.89 КК України раніше несудимого

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121 КК України, -

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання, 05 год 30 хв., 28 квітня 2022 року.

У відповідності до вимог ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_8 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з моменту затримання, тобто з 05 год. 30 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 року до дня набрання даним вироком законної сили, включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До вступу вироку в закону силу міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 залишено без змін тримання під вартою.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 умисно спричинив тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння (умисне тяжке тілесне ушкодження), що спричинило смерть потерпілого.

Суд першої інстанції вказав, що злочин вчинено за наступних обставин, ОСОБА_8 умисно спричинив тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння (умисне тяжке тілесне ушкодження), що спричинило смерть потерпілого за наступних обставин:

близько 21:00 години 27.04.2022 року в селі Микитинці участок Луг, Косівської територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області, в ході спільного розпивання алкогольних напоїв, між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , на ґрунті раптово виникнувши неприязних відносин зав`язався конфлікт. Під час даного конфлікту ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи намір заподіяти ОСОБА_10 тілесні ушкодження, і бажаючи цього, умисно наніс останньому удар кулаком руки в ділянку голови, в результаті чого ОСОБА_10 впав на землю. Після цього, ОСОБА_8 , продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, наніс останньому декілька ударів кулаками рук в різні ділянки голови.

В результаті умисного нанесення ударів ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження, відповідно до висновку експерта від 10.06.2022 року та беручи до уваги кількість, характер та локалізацію тілесних ушкоджень виявлених на трупі, нехарактерно, що всі вказані в даному висновку тілесні ушкодження могли бути спричинені внаслідок падіння на площині г-на ОСОБА_10 та ударах до тупих предметів.

Тілесні ушкодження: закрита внутрішньо-мозкова травма із забоєм речовини головного мозку важкого ступеня, крововиливами під тверду мозкову оболонку зліва, у м`які мозкові оболонки із набряком і набуханням речовини головного мозку із травмами м`яких тканин голови мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх спричинення. Інші тілесні ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень ОСОБА_10 було спричинено не менше як: в ділянку голови - 9 ударів, шиї-1 удар, грудна клітка-1 удар, права рука- 4 ударів, ліва рука-3 ударів, таз-1 удар, права нога-2 ударів, ліва нога-1 удар.

Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок закритої внутрішньо-черепної травми із забоєм речовини головного мозку важкого ступеня, крововиливами під тверду мозкову оболонку зліва, у м`які мозкові оболонки із набряком і набуханням речовини головного мозку із травмами м`яких тканин голови. Враховуючи дані медичної документації смерть ОСОБА_10 наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 18.00 годині, що не заперечує даним судово-медичної експертизи трупа в морзі.

Своїми умисними діями, які виразились в умисному спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння (умисне тяжке тілесне ушкодження), що спричинило смерть останнього, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вважає вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24.10.2022 року в частині обрання йому покарання необґрунтованим, суворим та таким, що підлягає до зміни, виходячи з нижченаведених підстав.

Посилається на те, що не оспорює правильність кваліфікації його дій та доведеність його вини, як обвинуваченого, на його погляд, вирок Косівського районного суду від 24.10.2022 року в частині обрання йому покарання необґрунтованим, суворим та таким, що підлягає до зміни, виходячи з нижченаведених підстав.

Вказує на те, що повністю визнав свою вину як на досудовому, так і в судовому слідстві, активно сприяв розкриттю злочину і щиро розкаявся та зазначає, що потерпілому повністю відшкодовані всі матеріальні збитки, про що в матеріалах провадження є його відповідна розписка, характеризується позитивно.

Звертає увагу на те, що в судовому засіданні просив вибачення у потерпілого, критично оцінює свої дії, а також на те, що судом не враховано тієї обставини, що потерпілий раніше взяв у борг у нього 600 грн. та не повернув, а також забрав пляшку горілки та пива, що стало причиною конфлікту між ними. Вважає, що призначене йому покарання у виді позбавлення волі терміном на 7 років є надто суворим.

Просить вирок суду змінити з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості. Ухвалити новий вирок, яким зменшити призначене йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, обравши йому міру покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, однак вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Так, відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до вимог ст.374 КПК України суд першої інстанції в мотивувальній частині обвинувального вироку повинен дати аналіз всім зібраним у справі доказам щодо їх допустимості, достовірності і достатності, викласти формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обґрунтувати свій висновок в частині доведеності вини обвинуваченого конкретними доказами, вказати які саме фактичні дані підтверджують обставини вчиненого злочину і навести мотиви за якими суд не бере до уваги окремі докази.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку мають бути зазначені: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, і зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність,що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до вимог ст. 91 КПК України до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відносяться не тільки подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив істотні суперечності в своїх висновках щодо встановлення фактичних обставин та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, оскільки вказав на те, що в результаті умисного нанесення ударів обвинуваченим потерпілому ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження, кількість, характер та локалізацію яких, нехарактерна, що всі вони могли бути спричинені внаслідок падіння на площині г-на ОСОБА_10 та ударах до тупих предметів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку експерта від 10.06.2022 року в результаті умисного нанесення ударів ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження, та беручи до уваги кількість, характер та локалізацію тілесних ушкоджень виявлених на трупі, нехарактерно, що всі вказані в даному висновку тілесні ушкодження могли бути спричинені внаслідок падіння на площині г-на ОСОБА_10 та ударах до тупих предметів.

Разом з тим, такий висновок суду допускає, що деякі тілесні ушкодження могли бути заподіяні потерпілому ОСОБА_10 внаслідок падіння потерпілого, що викликає сумнів у правильності встановлених судом фактичних обставинах, правильності правової кваліфікації дій обвинуваченого та доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину.

Зокрема, суд першої інстанції не вказав та не розмежував, які саме тілесні ушкодження утворились у потерпілого ОСОБА_10 внаслідок умисних дій обвинуваченого, а які внаслідок падіння потерпілого.

Суд першої інстанції не вказав та не мотивував свої висновки щодо психологічного ставлення обвинуваченого до тілесних ушкоджень, які могли були заподіяні потерпілому внаслідок падіння, не перевірив чи впливають вказані обставини на правильність кваліфікації дій обвинуваченого.

Так, суд першої інстанції зазначив про те, що смерть ОСОБА_10 настала внаслідок закритої внутрішньо-черепної травми із забоєм речовини головного мозку важкого ступеня, крововиливами під тверду мозкову оболонку зліва, у м`які мозкові оболонки із набряком і набуханням речовини головного мозку із травмами м`яких тканин голови.

За таких обставин, суд першої інстанції повинен був встановити, що вищевказана закрита внутрішньо-черепна травма утворилась саме в результаті навмисних протиправних дій обвинуваченого, а не в результаті падіння потерпілого.

Колегія суддів вважає, що вищевказаний висновок судово-медичної експертизи підлягає роз`ясненню експертом у зв`язку з тим, що допускає, що тілесні ушкодження, які були виявлені на трупі потерпілого могли утворитись як внаслідок падіння, так і в результаті навмисних дій обвинуваченого.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при формулюванні обвинувачення яке було визнано доведеним судом, суд першої інстанції, не мотивуючи свої висновки, безпідставно виключив з обвинувачення твердження органу досудового розслідування про те, що в результаті умисного нанесення ударів ОСОБА_8 , ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої внутрішньо-мозкової травми із забоєм речовини головного мозку важкого ступеня, крововиливами під тверду мозкову оболонку зліва, у м`які мозкові оболонки із набряком і набуханням речовини головного мозку, що викликало необхідність проведення оперативного втручання: «Декомпресивна трепанація черепа в лівій лобно - скронево-тім`яній ділянці. Видалення гострої субдуральної гематоми.» (протокол оперативного втручання №77 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, яка проведена у КНП «Косівська ЦРЛ» забійні рани в ділянках лівої брови та верхньої повіки правого ока, забій м`яких тканин тім`яної та лобної ділянок із садном та синцем, забій м`яких тканин лобної ділянки із переходом на праву виличну ділянку, праву вушну раковину та нижню щелепу із синцем та травматичним набряком, синець лівої вушної раковини і завушної ділянки зліва, забоєм верхніх та нижніх повік правого та лівого очей із крововиливом під кон`юнктиву правого очного яблука, забоєм м`яких тканин носа із синцем та садном, синцями та саднами в ділянках носа із переходом на верхню та нижню щелепи справа, шию справа, садно носа та верхньої щелепи зліва, забій верхньої губи із крововиливом та набряком м`яких тканин, садно нижньої губи; синці в ділянках правого передпліччя, правого плеча та правої кисті, лівого плечового суглобу, лівого плеча, правого передпліччя із переходом на правий променево-зап`ястний суглоб, грудної клітки, правого кульшового суглобу, правої і лівої гомілок, синець та садно в ділянці лівого передпліччя, які спричинені від ударної, ударно-ковзної дії тупих предметів, якими могли бути руки, ноги або інші тупі предмети, могли бути спричинені незадовго до моменту поступлення у лікувальну установу, за виключенням синця в ділянці грудної клітки, який міг бути спричинений в термін 3-5 діб до моменту настання смерті.

Встановлення вищевказаних обставин має істотне значення, оскільки може свідчити про спрямованість умислу обвинуваченого та впливає на правильність кваліфікації його дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є, зокрема, неповнота судового розгляду.

При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сукупність вищевказаних порушень, допущених судом першої інстанції при судовому розгляді кримінального провадження є істотними, оскільки такі порушення, безперечно, ставлять під сумнів законність і обґрунтованість оскаржуваного вироку, доведеність вини обвинуваченого у вчиненні правопорушення та правильність правової кваліфікації його дій.

Колегія суддів, вважає вирок суду першої інстанції необхідно скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, під час якого ретельно перевірити правильність встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин, правильність кваліфікацій дій обвинуваченого та ухвалити законне, належним чином мотивоване та справедливе судове рішення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Продовжити ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 2023 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_5

ОСОБА_4