Справа № 336/7181/22

Провадження №3/336/672/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, який не працює, проживає (згідно протоколу) за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

за ч.2 ст.173-2 КУпАП, -

встановила:

16.01.2023 в провадження судді Звєздової Н.С. надійшли справи про адміністративне правопорушення №336/7183/22 (провадження № 3/336/671/23) за ч.2 ст.173-2 КУпАП та №336/7181/22 (провадження № 3/336/672/23) за ч.2 ст.173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Постановою від 17.01.2023 вказані матеріали були об`єднані в одне провадження.

Так, 11.11.2022 близько 19.48 години гр. ОСОБА_1 , будучи протягом року притягнутим до відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, протягом строку дії винесеного відносно нього термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 290992 від 10.11.2022 (з 23.30 години 10.11.2022 до 23.30 год. 20.11.2022) перебував за адресою проживання ОСОБА_2 , чим порушив застосовані до нього заходи, а саме: залишити місце проживання постраждалої особи, заборона на вхід та перебування в місці проживання, заборона в будь-який спосіб контактувати з особою. Відеофіксація правопорушення велася на бодікамеру № 470392, №474270. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Також, 11.11.2022 близько 19.48 години гр.  ОСОБА_1 , будучи протягом року притягнутим до відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, протягом строку дії винесеного відносно нього термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 290992 від 10.11.2022 (з 23.30 години 10.11.2022 до 23.30 год. 20.11.2022) перебував за адресою проживання  ОСОБА_3 ,  чим порушив застосовані до нього заходи, а саме: залишити місце проживання постраждалої особи, заборона на вхід та перебування в місці проживання, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Відеофіксація правопорушення велася на бодікамеру № 470392, №474270. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.  Викликався до суду шляхом зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення місця розгляду справи, так і за допомогою направлення судової повістки на адресу проживання, зазначену у протоколах і за допомогою SMS-повідомлення на номери телефонів, зазначені у протоколах. Згідно Довідки про доставку SMS, SMS-повідомлення про виклик до суду отримав завчасно. Заяву про відкладення розгляду справи чи заперечення на протоколи суду не подав.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності особи, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку особи (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах «Олександр Шевченко проти України» (заява № 8371/02, п.27, та «Трух проти України» заява № 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом при розгляді даної справи також враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти Росії» від 05.02.2004 року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся та був обізнаний про розгляд справи в суді, суд вважає, що неявка останнього на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення останнього від участі в судових засіданнях з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту.

Вище вказані дії суд розцінює як ухилення від явки до суду з метою затягування розгляду справи та неможливості прийняти рішення у строк, встановлений ст.38 КУпАП, тому суд не вбачає підстав в черговий раз відкладати розгляд справи, оскільки правопорушник за період перебування на розгляді суду матеріалів справи не скористався правами, наданими йому чинним законодавством, передбаченими статтею 268 КУпАП, не надав пояснень, заперечень щодо протоколів про адміністративне правопорушення, обставин справи й доказів на їх підтвердження, а тому, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника, на підставі наявних документів, доданих до протоколів про адміністративне правопорушення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. У зв`язку з вище викладеним і у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується:

- протоколами про адміністративне правопорушення серії АА № 339031 від 11.11.2022 та серії АА № 339307 від 11.11.2022, у яких зафіксовані факти вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП;

- доповідною запискою від 18.09.2022;

- рапортами поліцейських ОСОБА_4 та Юрія Іванова від 11.11.2022;

- архівом адмінправопорушень;

- відеозаписами з бодікамер поліцейських.

Частина друга статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.12.2017 № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Під час розгляду справи, порушень допущених працівниками поліції при складанні протоколів не виявлено. Протоколи про адміністративне правопорушення містять всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП.

Кодексом про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації .

Відповідно до вимог ст.245, ст.280, ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи.

Стаття 9 КУпАП передбачає винність діяння, як обов`язкову ознаку складу правопорушення.

Отже, повно, всебічно та ретельно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП, що підтверджується матеріалами справи

Таким чином, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.173-2 КУпАП, є доведеним.

Суд встановив, що своїми діями ОСОБА_1 , будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.2. ст.173-2 КУпАП, порушив вимоги термінових заборонних приписів стосовно кривдника серії АА № 290992 від 10.11.2022 та серії АА № 290992 від 10.11.2022 у відношенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Суддя вважає, що надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення адміністративних правопорушень, та винуватість в них ОСОБА_1 . Підстав сумніватися в достовірності вказаних доказів у судді немає.

Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено, в свою чергу, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористався.

Враховуючи викладене, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, повно, ретельно та всебічного дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

ОСОБА_1 згідно матеріалів справи, неодноразово протягом року притягався до адміністративної відповідальності, не працює. Обставини, що обтяжують або пом`якшують його відповідальність, не встановлені.

Враховуючи вказане та характер вчиненого правопорушення, вважаю за можливе застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. 23, 33, 34, 173-2 283, 284 КУпАП України, суддя

постановила:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень (Отримувач - ГУК у Зап.обл./Зап.обл. 21081100, Код отримувача (ЄДРПОУ) – 37941997, Код банку отримувача (МФО) – 899998, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку – UA558999980313060106000008479, Код класифікації доходів бюджету –21081100, призначення платежу – адміністративний штраф).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок (Стягувач: Отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу: Судовий збір на користь держави).

Відповідно до вимог ст. ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя:        Н.С. Звєздова

Строк пред`явлення виконавчого документа «____»_____________ 20___р.

Постанова набрала законної сили «____»_____________ 20___р.

Дата видачі постанови «____»_____________ 20___р.