КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-16059/08 р. Головуючий у першій інстанції: Рудніченко О.М.
Доповідач: Шостак О.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Умнової О.В.,
при секретарі: Авдошині М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27.12.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з адміністративним позовом до УПСЗН Ірпінської міської ради про стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за період з 2001 по 2007 року в розмірі 9 720 гривні 00 копійок.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 27.12.2007 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), а також зобов'язано УПСЗН провести перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі, визначеному ст. 48 Закону, в задоволені інших позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення та постановити нову в цій частині, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Ірпінський міський суд Київської області в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, а саме в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону та стягнення останньої. В решті позову відмовив.
Проте, апеляційна інстанція не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має посвідчення категорії 2 (серія НОМЕР_1). Щорічно йому виплачувалась допомога на оздоровлення згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року у 2001-2004 роках та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року у 2005-2007 роках.
Відповідно до положень ст. 48 Закону, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати.
В грудні 2007 року позивач звертався до відповідача із заявами про перерахунок та виплату їй належної суми допомоги на оздоровлення за період 2001-2007 роки в розмірі згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач листом відмовив позивачу у перерахунку.
Таким чином позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а тому виплата відповідачем щорічної допомоги на оздоровлення в 2007 році у фіксованому розмірі 100 гривень, тобто меншому ніж встановлено законом, порушує права позивача. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Ірпінського міського суду Київської області щодо неправомірності дій відповідача по нарахуванню щорічної допомоги на оздоровлення в 2007 році і відмовляє в задоволені апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апелянт оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, апеляційна інстанція не вважає за необхідне аналізувати рішення в тій частині, в якій воно не оскаржено.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне дати оцінку рішенню суду в частині вимог про стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2006 рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги та встановлений інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи і їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не може бути звужений (ст. 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк)
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
До того ж, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції при розрахунку суми разової щорічної допомоги на 2006 роки, повинен був керуватися положеннями Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції неправомірно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні його позову, оскільки відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було виплачено одноразову допомогу на оздоровлення за 2006 рік в розмірі значно нижчому, ніж це передбачено Законом.
Згідно зі ст. 198 ч. 1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність часткового скасування постанови Ірпінського міського суду Київської області від 27.12.2007 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
В задоволені апеляційної скарги Управлінню праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27.12.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення - відмовити.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27.12.2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області щодо відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення на його користь одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - скасувати, постановивши в цій частині нову про задоволення позову.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області щодо відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2006 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-16059/08 р. Головуючий у першій інстанції: Рудніченко О.М.
Доповідач: Шостак О.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Умнової О.В.,
при секретарі: Авдошині М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27.12.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до вимог ст.ст. 158, 160 КАС України залежно від складності справи складання судового рішення у вигляді постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в судовому засіданні та приєднуються до справи.
Роз'яснити сторонам, що з обґрунтованим текстом постанови суду вони зможуть ознайомитись 27 квітня 2009 року.
Керуючись ст.ст. 159, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И Л А :
В задоволені апеляційної скарги Управлінню праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27.12.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення - відмовити.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27.12.2007 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області щодо відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення на його користь одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - скасувати, постановивши в цій частині нову про задоволення позову.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області щодо відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2006 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя:
Судді: