Справа № 2-25/11

Провадження №2/149/1/22

Номер рядка звіту 20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.02.2023 року м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вергелеса В.О.,

за участі секретаря Лисої В.В.,

позивачки ОСОБА_1 , представника адвоката Поворознюка Б.М.,

відповідача ОСОБА_2 , представника адвоката Захарченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання недійсними договорів дарування, -

В С Т А Н О В И В : 08.04.2010 року позивачка ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування.

Просить суд визнати недійсними договір дарування будинку від 13.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Лучинською Л.П., зареєстрований в КП "Вінницьке ООБТІ" 17.05.2007 року за реєстровим номером 1468 та договір дарування земельних ділянок від 13.04.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Лучинською Л.П., зареєстрований в реєстрі за № 719.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хмільнику у віці 87 років померла матір позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . За життя матері належав житловий будинок з прибудовою та господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Також матері на підставі державного акту належали дві земельні ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

У даному житловому будинку ОСОБА_1 проживає з моменту народження по даний час. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки - ОСОБА_4 . У батьків їх було троє дітей. Позивачка ОСОБА_1 , 1948 р.н., брат ОСОБА_2 1950 р.н. Старший брат ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З лютого 1979 року ОСОБА_1 із матір`ю ОСОБА_3 та своїми дітьми постійно проживає в даному житловому будинку. В ньому ж і зареєстрована з 1979 року як по місцю постійного проживання. За період проживання особисто ОСОБА_1 за свої кошти провела в будинку водопостачання та збудувала вигрібну яму, збудувала гараж та погріб. Ванну було обкладено облицювальною плиткою, двічі проводила заміну газової колонки. Позивачка проводила в будинку поточний ремонт. За матір`ю доглядала позивачка, вона була похилого віку, важко хворіла. Її було сім раз прооперовано, в тому числі по онкозахворюванню. 22.03.1986 року у віці 65 років матір склала заповіт, відповідно до якого належний їй житловий будинок заповіла ОСОБА_1 .

З часом з віком матір почала себе вести неадекватно, заговорювалась. Приблизно з 1999 року матір ОСОБА_3 почала забувати події, що відбувалися в повсякденному житті. Не впізнавала позивачку, яка у матері була в трьох образах: "та що в дома", "та що на роботі" та " ОСОБА_1 ". У неї розвився віковий склероз, почастішали випадки не сприйняття нею дійсних подій, правильної життєвої орієнтації. Вона не пам`ятала сусідів, які проживають разом із нею по сусідству багато років. Прийшовши в магазин вона не могла зорієнтуватись за чим прийшла, та що їй потрібно купити. Не знала як їй повернутись додому із магазину. Про дані факти ОСОБА_1 розповідали сусіди. Дані обставини підтверджуються показами свідків. В період з 12 по 15 квітня 2005 року матір знаходилась на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Хмільницької ЦЛР з приводу: ІХС, атеросклеротичний аортокардіосклероз, НК 2А-Б; пароксизмальна передсердна тахікардія; повна блокада лівої ніжки пучка Гіса; гіпертонічна хвороба ІІ ст., дисцикуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст.; рак молочної залози ІІІ ст., ІІІ кл. група; залізодефіцитна анемія ІІ ст. Дана обставина підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого та довідкою Хмільницької ЦЛР від 23.03.2010 року за № 263. В період з 2007 року до 12.10.2009 року до матері ОСОБА_1 неодноразово викликала швидку медичну допомогу в зв`язку з погіршенням стану її здоров`я. Дана обставина підтверджується довідкою Хмільницької станції швидкої медичної допомоги від 23.03.2010 року, відповідно до якої матері ОСОБА_3 надавалась медична допомога з приводу: - 16.07.2007 року 09:48 год діагноз: хвороба Альцгеймера, Гіпертонічна хвороба. Гіпертонічний криз.- 06.12.2007 року 21:55 год. діагноз: Гіпертонічна хвороба. Гіпертонічний криз.- 20.12.2007 року 19:35 год. діагноз: Гіпертонічна хвороба. Гіпертонічний криз.- 23.12.2007 року 12:25 год. діагноз: Гіпертонічний криз. Гіпертонічна хвороба.- 25.05.2008 року 17:43 год. діагноз: Гіпертонічна хвороба. Гіпертонічний криз.- 28.08.2008 року 20:40 год. діагноз: Хвороба Альцгеймера ;- 17.05.2009 року 21:35 год. діагноз: Гіпертонічна хвороба. Гіпертонічний криз.- 21.05.2009 року 19:40 год. діагноз: Атеросклероз судин головного мозку;- 27.09.2009 року 16:05 год. діагноз: Склеротична гіпертензія. Хронічний панкреатит в стадії загострення;- 12.10.2009 року 14:10 год. діагноз: Склеротична гіпертензія.

Відповідно до довідки поліклінічного відділення Хмільницької ЦЛР від 16.03.2010 року матір ОСОБА_3 знаходилась на консультаційному обліку в лікаря психіатра з 12.09.2009 року з діагнозом: Сенільна деменція.

Під час лікування матері ОСОБА_1 доглядала за нею, готувала їй їжу, купувала ліки та медикаменти. Отже, матір ОСОБА_3 в силу захворювання не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Після смерті метері, 11.03.2010 року ОСОБА_1 довідалась, що власником будинку та земельних ділянок з 13.04.2007 року є її брат. Для ОСОБА_1 це стало несподіванкою, адже ні покійна матір, ні брат ОСОБА_2 , позивачці не говорили, що будинок та земельні ділянки подаровано. Після укладання договору дарування будинку брат ОСОБА_2 в будинок не вселявся, будинком не користувався та ключів від будинку у нього немає. Земельні ділянки також не використовував. 20.03.2010 року брат ОСОБА_2 прийшов до неї та пред`явив вимогу про виселення із житлового будинку, так як він має намір його продавати. Однак іншого житла у неї не має. Тому вона змушена звертатися до суду з даним позовом за захистом своїх цивільних прав та інтересів.

Ухвалою суду від 23.04.2010 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання (а.с.1, т. 1).

Ухвалою суду від 13.05.2010 року попереднє судове засідання закрито, справа призначена до судового розгляду на 28.05.2010 року (а.с.70, т. 1). Ухвалою суду від 30.11.2010 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 : на житловий будинок з прибудовою та господарчими будівлями, що знаходться за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею 0,1000 гектара, з яких згідно кількісної характеристики земель: сільськогосподарських угідь - 0,0549 га, з них ріллі - 0,0344 га, під будівлям, лісами та іншими угіддями - 0,0451 га кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_6; на земельну ділянку площею 0,0483 гектара, з яких згідно кількісної характеристики земель: сільськогосподарських угідь - 0,0000 га, з них ріллі - 0,0000 га, під будівлям, лісами та іншими угіддями - 0,0483 га кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_7. Місце розташування земельних ділянок: АДРЕСА_1 (а.с. 137, т.1).

Ухвалою суду від 03.03.2011 року призначена посмертна судово-психіатрична експертиза. Провадження по справі на час проведення еспертизи зупинено. В ухвалі суд зобов`язав експертів не приймати до уваги письмові покази свідків долучених до позовної заяви, а приймати до уваги їх покази дані при допиті в судовому засіданні. Характеристику на померлу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 приймати до уваги лише за № 243 від 28 лютого 2011 року, інші, які є в матеріалах справи, до уваги не приймати. Стосовно картки амбулаторної хворої № 2089 - на розсуд експертів (а.с. 183-184, т. 1).

Ухвалою суду від 16.11.2011 року у зв`язку з отриманням судом висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, провадження у справі на відновлено (а.с. 5, т. 2).

Ухвалою суду від 07.06.2012 року провадження по справі зупинено на час розгляду цивільної справи № 227/304/12 за позовом ОСОБА_1 до Хмільницької ЦРЛ про визнання незаконним та скасування наказу головного лікаря № 257 від 26.11.2010 року (а.с. 63, т. 2).

Ухвалою суду від 04.10.2012 року провадження у справі на відновлено (а.с. 66, т. 2).

Ухвалою суду від 23.10.2012 року призначена посмертна судово-психіатрична експертиза. Провадження по справі на час проведення еспертизи зупинено (а.с. 90, т. 2).

Ухвалою від 09.03.2017 року, у зв`язку із звільненням головуючого у справі судді ОСОБА_11 з посади судді, справа прийнята до провадження суддею Вергелесом В.О., а провадження відновлено (а.с.150, т.1).

Ухвалою суду від 07.12.2017 року призначена повторна посмертна судово-психіатрична експертиза. Провадження по справі на час проведення еспертизи зупинено (а.с. 23, т. 3).

Ухвалою суду від 09.02.2021 року у зв`язку з отриманням судом висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, провадження у справі на відновлено (а.с. 37, т. 3).

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Поворознюк Б.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовільнити з підстав наведених у позовній заяві та з врахування показань свідків та висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 12.09.2011 року, проведенї експертами КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка". Вважають, що висновки інших судово-психіатричних експертиз суперечать матеріалам справи та дослідженим під час судових засідань доказам.

Відповідач ОСОБА_2 та представник адвокат Захарченко В.М. проти позову заперечили через його безпідставність та недоведеність. Висновки експертів Вінницкої психоневрологічної лікарні імені Ющенка вважають необгрунтованими. Вони спростовані іншими двома посмертними судово-психіатричними експертизами. При цьому просили суд врахувати, що свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та інші, вказують на окремі прояви порушення пам`яті у ОСОБА_3 , однак відомостей, які б дали змогу однозначно встановити коли маніфестували та розгорнулись описані ними розлади не простежується. Інші свідки, зокрема ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 ОСОБА_27 , ОСОБА_28 вказують на те, що ОСОБА_3 була "як стара людина… поводила себе нормально… як звичайна жінка…", недоречностей у її поведінці та висловлюваннях свідки не зазначають. Покази свідків мають цілковито суперечливий характер, тому не дають можливості об`єктивно оцінити психічний стан ОСОБА_3 на момент укладення правочину 13 квітня 2007 року. У матеріалах справи відсутні достатні та обгрунтовані докази на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок, укладених між ОСОБА_2 та його матір`ю ОСОБА_3 . Просять у задоволенні позовних вимог відмовити. ОСОБА_2 також пояснив, що договори дарування він підписав на прохання матері, яка його просила не повідомляти про це позивачку. Мама була з врахуванням свого віку адекватною людиною, все розуміла, в тому числі і коли підписувала договори у нотаріуса. Позивачка не поважала маму, не відвідує і не доглядає за її могилою. Він пропонував позивачці вирішити питання про поділ будинку, але та відмовилася від цього.

Понесені відповідачем судові витрати пов`язані з призначенням експертизи, просять залишити за відповідачем.

Судом встановлено наступні факти, обставини та відповідні їм правовідносини.

Норми права, які підлягають застосуванню.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до статті 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

У частині першій статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вбачається з позовної заяви, позивачка оспорює договори дарування будинку та земельних ділянок оскільки спірні договори дарування укладено ОСОБА_3 у момент, коли вона не усвідомлював своїх дій, у зв`язку з чим у порядку статті 225 ЦК України спірні договори просить визнати недійсними.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (частина перша статті 225 ЦК України).

З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі статті 225 ЦК України звертається: (а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; (б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) зроблено висновок про те, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування земельних ділянок від 13.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмільницького райнного нотаріального округу Вінницької області Лучинською Л.П., який зареєстрований в реєстрі за № 719, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 гектара, з яких згідно кількісної характеристики земель: сільськогосподарських угідь - 0,0549 га, з них ріллі - 0,0344 га, під будівлям, лісами та іншими угіддями - 0,0451 га кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_6; замельну ділянку площею 0,0483 гектара, з яких згідно кількісної характеристики земель: сільськогосподарських угідь - 0,0000 га, з них ріллі - 0,0000 га, під будівлям, лісами та іншими угіддями - 0,0483 га кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_7. Місце розташування земельних ділянок: АДРЕСА_1 (а.с. 9, том 1).

Як вбачається з вказаного договору, зокрема п. 4.2, сторони підтвердили, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладання договору відповідає їх інтересам; воєвиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків у нього. Дарувальниці та обдаровуваному нотаріусом роз`яснено зміст ст.ст. 377,717,721,722,727 ЦК України та ст.ст. 78125,126,103-109,202 ЗКУ, ст.ст. 21,65,74 СК України. Договір підписано сторонами у присутності нотаріуса, особу громадян яким встановлено, їх дієздатність, а також повноваження представника і належність ОСОБА_3 земельних ділянок перевірено.

Відповідно до договору дарування будинку від 13.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмільницького райнного нотаріального округу Вінницької області Лучинською Л.П., який зареєстрований в реєстрі за № 720, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з прибудовую та господарчими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельних ділянках, які належать ОСОБА_29 на підставі державного акту серії НОМЕР_8, виданого Хмільницькою міською радою 04.04.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010700000103 та державного акту серії НОМЕР_9 виданого Хмільницькою міською радою 04.04.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010700000104 і подарована на підставі договору дарування земельних ділянок, посвідченого приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Лучинською Л.П. 13.04.2007 за реєстровим № 719 (а.с.28, том 1).

Як вбачається з вказаного договору, вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків правочину, що укладається сторонам нотаріусом роз`яснено (п. 4.1). Дарувальниця та обдаровуваний однаково розуміючи значення цього правочину підтвердили дійсність намірів при його укладені, а також те, цей договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину та не є правочином зловмисним (п.4.2). Сторони нотаріусом знайомлені зі змістом ст.ст. 182,210,334,377,378,383,717-722,727,728 ЦК України, ст.ст. 60,65,74 СК України, ст.ст. 81,120 ЗК України. Договір підписано сторонами у присутності нотаріуса. Встановлено соби громадян, перевірено їх дієздатність, а також належність ОСОБА_3 житлового будинку з прибудовую та господарчими будівлями.

З копії реєстраційного посвідчення КП "Вінницьке ООБТІ" також вбачається, що ОСОБА_2 , отримав у дарування житловий будинок з прибудовою та господарчими будівлями в цілому, який розташований в АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування будинку, посвідченого приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Лучинського Л.П. Записано в реєстрову книгу № 6 стор. 55, за реєстровим № 1468. Об`єкт АДРЕСА_1 в цілому складається з: житловий будинок літ. А, веранда літ. а. Загальною площею - 66,1 кв.м; житловою площею - 34,6 кв.м. Льох літ. П/А, хлів літ. Б, гараж літ. В, убиральна літ. Г., огорожа № 1 (а.с.29,30, т. 1).

З копії паспорта громадянки України серії НОМЕР_1 , виданого Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області 20.08.2002 року, вбачається, що ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання зареєстровано за адресою - АДРЕСА_1 (а.с.37, том 1). Як вбачається з копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 18.07.1948 року, ОСОБА_30 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько - ОСОБА_4 , матір - ОСОБА_3 (а.с.31, том 1).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Хмільницьким р/в РАЦС Вінницької області вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Хмільнику Вінницької області (а.с.38, том 1).

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 ОСОБА_31 зареєструвала шлюб з ОСОБА_32 , 03.11.1990 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Хмільницького міськвиконкому Вінницької області (а.с. 32, том 1). Як вбачається з копії заповіту від 22.03.1986 року зареєстрованого в реєстрі за № 601, посвідченого державним нотаріусом Хмільницької міської нотаріальної контори, ОСОБА_3 належний їй на праві власності цілий жилий будинок з прибудовою та господарчими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 дивізії, заповіла дочці ОСОБА_33 (а.с.35, том 1).

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 38, т.1 ).

Судом встановлено, що за матеріалами Лікарсько-трудової експертної справи № 161 ОСОБА_3 з 1970 року неодноразово оглядалася МСЕК та визнана інвалідом 3-ї групи з приводу загального захворювання (рак грудей, мастектомія, видалення придатків матки). У 1975 році ОСОБА_3 повторно оглянута МСЕК та визнана інвалідом 2-ї групи, а з 1976 р. група інвалідності була визначена як без терміну переосвідчення, діагноз: Рак лівої молочної залози. В направленні на МСЕК та при проведені лікарсько-трудової експертизи, описано соматичний стан, однак описів симптомів притаманних для психічних розладів не простежується, консультація лікаря-психіатра не призначалось.

З листа Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру від 06.01.2011 року вбачається, що на лікуванні в ВОКОД перебувала гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,, жителька АДРЕСА_5 - в жовтні 1969 року, з приводу злоякісного захворювання молочної залози. Первинна медична документація на хвору за вказаний період її лікування в ВОКОД не збереглась (а.с. 159, т.1).

З виписки з медичної карти № 6281 стаціонарного хворого, довідки Хмільницької ЦРЛ від 23.03.10 вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на лікуванні в Хмільницькій ЦЛР з 12.04.2005 р. до 15.04.2005 р. з діагнозом: Недостатність кровообігу 2 а-б, пароксизмальна передсердна тахікардія. Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса. Гіпертонічна хвороба ІІ. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ. Рак молочної залози ІІІ ст. ІІІ кл. група. Залізодефіцитна анемія. При поступленні до лікарні ОСОБА_3 висловлювала скарги на напад задухи, біль в серці, головний біль, серцебиття, загальну слабість. При описі стану зазначено, що свідомість ОСОБА_3 була ясна,контакт вільний, була тривожна, неврологічної симптоматики не описано. Впродовж лікування ОСОБА_3 була оглянута лікарем-кардіологом, лікарем терапевтом, яким описувала соматичні скарги відповідні до стану. За час перебування на лікуванні описів симптомів чи відомостей про психічні розлади у медичних документах за вказаний період не вказано (а.с. 40, 41, т.1).

З листа Хмільницької СШМД від 23.03.2010 року вбачається, що до ОСОБА_3 здійснювались виїзди ШД, а саме: 16.07.07. діагноз: Хвороба Альцгеймера?, гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз. 06.12.07. - діагноз: гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз; 20.12.07. діагноз: гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз; 25.05.08 діагноз: гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз; 28.08.08. - діагноз: Хвороба Альцгеймера; 17.05.09 - діагноз: гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз; 21.05.09. - атеросклероз судин головного мозку; 27.09.09. діагноз: склеротична гіпертензія, хронічний панкреатит в стадії загострення. 12.10.09. діагноз: склеротична гіпертензія (а.с. 42-43, т.1).

З фотокопій журналів викликів швидкої медичної допомоги вбачається, що:

16.07.2007 року за адресою ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги (хоча прізвище вказано як " ОСОБА_34 "), причина: "погано". Діагноз: "Хв. Альцгеймера"?, гіпертонічна неускладнена криза. АТ 185/90". Призначено каптопрез, анальгін, дібазол, фуросемід (а.с.38-39, т. 2);

06.12.2007 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: "задихається". ОСОБА_3 було встановлено діагноз: Неускладнена гіпертонічна криза. Хронічний обструктивний бронхіт, загострення. Призначено: еуфілін, фуросемід, папаверин (а.с. 54, 55, т.2);

20.12.2007 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: "задихається". ОСОБА_3 було встановлено діагноз: Гіпертонічний криз ускладнений гострою лівошлунковою недостатністю. АТ 220/120 (а.с. 56,57, т.2);

25.02.2008 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: "задих". ОСОБА_3 було встановлено діагноз: Неускладнений гіпертонічний криз. АТ 200/110 (а.с. 50,51, т.2);

28.08.2008 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: "погано". ОСОБА_3 було встановлено діагноз: Хвороба Альцгеймера АТ 150/90. Призначено аміназин, димедрол, порада звернутись до психіатра (а.с.35,36, т.2);

28.08.2008 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: "ядуха". ОСОБА_3 було встановлено діагноз: Ішемічна хвороба серця. Атеросклероз судин головного мозку. Міокардіосклероз (а.с. 41,42, т.2);

17.09.2009 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: "болі в животі". ОСОБА_3 було встановлено діагноз: Загострення хронічного панкреатиту, призначено: анальгін,димедрол;

27.09.2009 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: "погано". Діагноз: Загострення хронічного панкреатиту, склеротична гіпертензія АТ 150/90. Лікування: анальгін, димедрол;

12.10.2009 року до ОСОБА_3 було здійснено виклик швидкої медичної допомоги, причина: "погано". Діагноз: ІХС. легенево-серцева недостатність. Цироз печінки. При повторному виклику швидкої медичної допомоги, було зафіксовано смерть ОСОБА_3 (а.с.48-49, т.2).

З листа Хмільницької ЦЛР від 28.12.2010 року вбачається, що 9 липня 2009 року згідно виклику надавалась медична допомога хворій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жительці АДРЕСА_1 . Діагноз: ІХС. Стабільна стенокардія напруги ІІІ Фкл. Атеросклеротичний міокардіосклероз СН ПА. Отримувала лікування: бісопролол 5 мг 1т вранці, етап 10 мг 1 т.2 рази в день, кардіомалогніл 75 мг 1 т. на ніч. 9 жовтня 2009 року. Діагноз: ІХС. Стабільна стенокардія напруги Ш Ф кл. Атеросклеротичний міокардіосклероз СН ПА. Лікування: бісопролол 5 мг 1 т. вранці, етап 10 мг 1т. 2 рази, кардіомагніл 75 мг 1 т. на ніч, предуктал MR 1 т. 2 рази (а.с. 167, т.1).

Відповідно до запису у медичній карті № 2089 амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_3 , 12.09.2009 року ОСОБА_3 удома була оглянута лікарем-психіатром. По записам: хвороба онкогрудей, оперована. Хворіє ІХС, гіпертонічною хворобою. Самопочуття погіршилось останні 2-3 роки, коли стала відмічати зниження пам`яті на теперішні події. Не лікувалась. Самопочуття погіршилось останні 2-3 місяці: погано спить, не впізнає дочку, внуків, говорить не по суті. В описі психічного стану вказано: продуктивному контакту не доступна, дезорієнтована в часі і місці. Знає як її звати, прізвище назвати не може. Астенізована, виснажена. На запитання відповідає не по суті, однослівно. Продуктивна психосоматика не виявлена. Визначається різке зниження пам`яті на теперішні, минулі події (не може пригадати важливі події). До свого стану критика відсутня. АТ 135/80. За результатом огляду лікарем-психіатром було встановлено діагноз: Сенільна деменція (F03.0). Рекомендовано взяти на консультативний облік, фенотропил 1т 2 р/д, кавінтон 1т 3р/д.

З листа Хмільницької ЦЛР від 07.06.2010 року, вбачається, що на виконання листа за № 6313 від 28.05.2010 року, Хмільницька ЦЛР повідомляє, що 11 вересня 2009 року в кінці робочого дня до лікаря психіатра ОСОБА_35 прийшла дочка хворої ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_1 і попросила обстежити її матір. Цей виклик не був терміновий, тому що психічні зміни, зі слів дочки, спостерігалися вже декілька років. Лікар психіатр ОСОБА_35 обстежив хвору 12.09.2009 року у вихідний день. Встановлений діагноз: Сенільна деменція. Дані рекомендації, призначено лікування. Взята на консультативний облік 12.09.2009 року. Цей виклик не був зареєстрований у журналі викликів, тому це був вихідний день. Інформацію про смерть хворої надала її дочка, яка була в поліклініці 14.10.2009 року. Хвора була знята з консультативного обліку в зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_9 Основним критерієм для встановлення даного діагнозу є психопатологічне обстеження лікарем психіатром. Допоміжними методами є комп`ютерна томографія головного мозку, МРТ головного мозку , РЕГ, обстеження медичного психолога. Робочий день лікаря-психіатра з 8.00 до 15.42. Лікар психіатр також надає цілодобову ургентну допомогу у робочий, вихідні, святкові дні (а.с.79, т.1).

З довідки № 95 від 05.09.2010 Хмільницької ЦЛР вбачається, що ОСОБА_3 зверталась по допомогу з приводу гіпертонічної хвороби, гіпертонічного кризу, дисциркуляторної енцефалопатії, дифузного кардіосклерозу (а.с. 82, т.1).

З довідки Хмільницької ЦЛР від 16.12.2010 вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на консультативному обліку у лікаря-психіатра Хмільницької центральної районної лікарні з 12.09.09. з діагнозом: Сенільна деменція. Знята з обліку в зв`язку зі смертю (а.с.39, т.1).

Листом Хмільницької ЦРЛ від 07.06.2010 року встановлено, що жодних викликів лікаря психіатра ОСОБА_35 до хворої ОСОБА_3 в журналі викликів Хмільницької ЦРЛ не зареєстровано (т.1, а.с.79).

Наказом головного лікаря Хмільницької ЦРЛ № 257 від 26.11.2010 року, за неналежне виконання службових обов`язків, щодо проведення психіатричного огляду, постановки на облік, амбулаторного лікування ОСОБА_3 лікаря психіатра ОСОБА_35 та медичну сестру ОСОБА_37 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Підставою для притягнення лікаря до дисциплінарної відповідальності стало те, що комісією Хмільницької ЦРЛ було встановлено, що лікар психіатр ОСОБА_35 провів огляд на наявність психічного захворювання у хворого в свій неробочий день, вдома, на прохання особи, яка представилась опікуном хворої, не перевіривши відповідні документи. При огляді не встановлено чи хвора є дієздатна. Амбулаторна карта хворої ОСОБА_3 заповнена з рядом помилок в датах, оформлення діагнозу, без підпису лікаря. В результаті порушення вимог Закону України "Про психіатричну допомогу" та вимог директивних документів хвору ОСОБА_3 безпідставно поставлено на облік та призначено амбулаторне лікування.

Як вбачається з висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 12.09.2011 року № 14, проведеної експертами КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка", ОСОБА_3 на момент підписання договору дарування від 13.04.2007 року, страждала на хронічне душевне захворювання у вираженої судинної деменції. На момент підписання нею договору дарування від 13.04.2007 року ОСОБА_3 за своїм психічним станом не могла усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними (а.с. 1-4, т. 2).

При цьому експерти зазначили, що ОСОБА_3 при житті, в тому числі і на час підписання договору дарування від 13.04.2007 року страждала на хронічне душевне захворювання у формі вираженої судинної деменції. Про це свідчать дані анамнезу про страждання експертної протягом тривалого часу на загальний атеросклероз, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу із атеросклеротичним ураженням судин серця, головного мозку, що супроводжувалися органічним ураженням головного мозку з розвитком дисциркуляторної енцефалопатії, поступово привезло до грубого зниження пам`яті - спочатку на поточні, а згодом і на колишній події, різкого інтелектуального зниження, неадекватності емоційних реакцій, зазначених порушень в сферах мислення, волі, уваги, втрати критичних та адаптаційних здібностей і на час підписання договору дарування від 13.04.2007 року досягло рівня вираженої деменції, що підтверджується наданою медичною документацією (липень 2007 р. - діагноз лікаря швидкої медичної допомоги: хвороба Альцгеймера - недоумство; результати обстеження і діагноз районного лікаря-психіатра - синильна деменція-недоумство), а також чисельними показами свідків, які відмічали продовж останніх років життя ОСОБА_3 недоречності в її поведінці - дезорієнтацію в навколишньому, грубі порушення пам`яті (вона не впізнавала близьких та знайомих її людей, йшла з дому, блукала, не могла знайти зворотної дороги, недоречно висловлювалась) і які не суперечать даним у вищенаведеній медичній документації. Надана амбулаторна медична картка з Хмільницької районної лікарні, хоча і була оформлена з порушеннями - містить опис первинного огляду експертної лікарем-психіатром, який відмітив у неї порушення орієнтації в навколишньому, адекватного мовного контакту ( відповідала не по суті запитань), грубі розклади пам`яті, як на поточні, так і колишні події ( не впізнавала близьких їй людей), відсутність критики. Враховуючи вищесказане, ОСОБА_3 при житті на час підписання договору дарування від 13.04.2007 року була позбавлена здатності усвідомлювати зазначених свої дій та керувати ним. Підпадала під дію ст. 39 ЦК України.

Як вбачається з висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 03.12.2015 року № 39, проведеної експертами Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-якими психологічним розладом на момент укладення договору дарування житлового будинку 13 квітня 2007 року не страждала. ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням її вікових особливостей та психологічного стану, на момент укладання договору дарування житлового будинку 13 квітня 2007 року, могла усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними (а.с. 140-147, т. 2).

На підставі вивчення та аналізу матеріалів цивільної справи, медичної документації та узагальнення отриманих даних, експерти встановили, що ОСОБА_3 народилась у 1921 р., була інвалідом ІІ групи. За життя страждала на наступні соматичні розлади: «Недостатність кровообігу 2 а-б, пароксизмальна передсердна тахікардія. Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса. Гіпертонічна хвороба ІІ. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ. Рак молочної залози ІІІ ст. ІІІ кл. група. Залізодефіцитна анемія.

За медичною допомогою до лікаря-психіатра звернулась у 2009 році. Під час огляду лікаря-психіатр описував, що ОСОБА_3 продуктивному контакту не доступна, дезорієнтована в часі і місці. Знає як її звати, прізвище назвати не може. Астенізована, виснажена. На запитання відповідає однослівно. Продуктивна симптоматика не виявлена. На запитання відповідає однослівно. Визначається різке зниження пам`яті на теперішні, минулі події. До свого стану критика відсутня. За результатом огляду лікарем-психіатром було встановлено діагноз: "Сенільна деменція".

Зазначений запис не відноситься до періоду часу, коли був укладений правочин. Запис лікаря про психологічний стан підекспертної, було зроблено майже через два роки після укладення правочину, тобто вони не співвідносяться з періодом, що цікавить суд. Однак, необхідно зазначити, що описані лікарем "зниження пам`яті" не підтверджені специфічними методиками. Для об`єктивного дослідження когнітивного зниження використовується Монреальська шкала когнітивної оцінки, зазначених психометричний метод дозволяє оцінити різні когнітивні сфери: увагу і концентрацію, виконавчі функції, пам`ять, мову, конструктивно-зорові навички, абстрактне мислення, рахування і орієнтацію. Відсутність клінічного описання мнестичного зниження та відсутність даних використання Монреальської шкали когнітивної оцінки, ставить під сумнів доведеність наявності мне стичного зниження у підекспертної та встановленого їй діагноз деменції. Крім того, відповідно до розділу V "Психічні і поведінкові розлади" Міжнародної статистичної класифікації хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду, для встановлення достовірного клінічного діагнозу деменції, властиві йому симптоми повинні спостерігатись протягом щонайменше 6 місяців. Встановлення діагнозу деменції при разовому огляді, не відповідає визнаним стандартами діагностики.

Відповідно до положень статті 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Наявність у ОСОБА_3 тяжкого психічного розладу на період часу, що цікавить суд, є недоведеним.

Таким чином, результати вищенаведеного аналізу матеріалів цивільної справи, медичної документації, співставлення отриманих даних з діагностичними стандартами та діючою в Україні міжнародною класифікацією психічних і поведінкових розладів 10-го перегляду (МКХ-10), свідчать про те, що ОСОБА_3 під час підписання договорю дарування від 13.04.2007 не страждала на тяжкі психічні розлади. За своїми психічним станом ОСОБА_3 під час підписання договору дарування від 13.04.2007 могла усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними.

Як вбачається з матеріалів повторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 21.01.2021 року № 03/к, яка проводилася експертами КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня", експерти не змогли відповісти на поставлені перед експертами запитання у зв`язку з недостатністю даних про психічний стан ОСОБА_3 на момент укладення нею договору 13 квітня 2007 року.

Разом з тим, експерти у висновку № 03/к від 21.01.2021 року зазначили, що ними на підставі аналізу медичної документації, матеріалів цивільної справи, іншої наданої документації встановлено, що ОСОБА_3 впродовж життя хворіла рядом соматичних хвороб, а саме серцевим захворюваннями, раком молочної залози, залізодефіцитною анемією, з приводу чого була визнана інвалідом 2 групи по загальному захворюванні.

Вперше в поле зору психіатрів потрапила у вересні 2009 року, коли вперше була оглянута лікарем-психіатром. При психіатричному огляді вказано, що продуктивному контакту була не доступна, описано наявність грубих порушень пам`яті ("не впізнає дочку, внуків") із дезорієнтацією "в часі і місці". Відповідно до вказаних симптомів встановлено діагноз "синильна деменція", призначене лікування, була взята на консультативний психіатричний облік. В записі огляду вказано, що - "самопочуття погіршилося останні 2-3 роки, коли стала відмічати зниження пам`яті на теперішні події. Не лікувалась". В подальшому більш психіатром не оглядалась, померла у жовтні 2009 року. Покази свідків мають цілковито суперечливий характер, тому не дають можливості об`єктивно оцінити психічний стан ОСОБА_3 на момент укладання правочинну 13 квітня 2007 року.

Враховуючи те, що при психіатричному огляді у 2009 році описані клінічні симптоми притаманні для деменції, водночас враховуючи відсутність достатніх даних, які б дали змогу чітко встановити коли маніфестували та розгорнулись психічні порушення у ОСОБА_3 , дати однозначну, об`єктивну та обґрунтовану відповідь на поставлене перед експертами запитання щодо здатності ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент укладання правочину 13 квітня 2007 року, не надається можливим.

Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, вважає, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 12.09.2011 року № 14, проведеної експертами КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка" про те що, ОСОБА_3 на момент підписання договору дарування від 13.04.2007 року страждала на хронічне душевне захворювання у вираженої судинної деменції і за своїм психічним станом не могла усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними, є необгрунтованим, помилковим та відхиляє його.

При цьому суд враховує і те, що всупереч ухвалі Хмільницького міськрайонного суду від 03.03.2011 року про недопустимість дослідження при проведенні експертизи довідки- характеристики голови вуличного комітету ОСОБА_38 за № 1980, експертами вона оцінена, як документ, який вказує на психічне захворювання ОСОБА_3 .

Суд приймає до уваги як належний, достовірний та переконливий та належним чином і достатньо обгрунтований доказ - висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 03.12.2015 року № 39, проведеної експертами Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відповідно до якого ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-якими психологічним розладом на момент укладення договору дарування житлового будинку 13 квітня 2007 року не страждала і з урахуванням її вікових особливостей та психологічного стану, могла усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними. Вказаною експертизою також спростовані доводи та висновки експертів КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка".

Так зокрема суд враховує та приймає до уваги те, на що обґрунтовано звернули увагу експерти Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, що за медичною допомогою до лікаря-психіатра ОСОБА_3 звернулась у 2009 році. Під час огляду лікаря-психіатр описував, що ОСОБА_3 продуктивному контакту не доступна, дезорієнтована в часі і місці; знає як її звати, прізвище назвати не може; астенізована, виснажена; на запитання відповідає однослівно; продуктивна симптоматика не виявлена; визначається різке зниження пам`яті на теперішні, минулі події; до свого стану критика відсутня. За результатом огляду лікарем-психіатром було встановлено діагноз: "Сенільна деменція".

Проте зазначений запис не відноситься до періоду часу, коли був укладений правочин. Запис лікаря про психологічний стан підекспертної, було зроблено майже через два роки після укладення правочину, тобто вони не співвідносяться з періодом, що цікавить суд. Однак, необхідно зазначити, що описані лікарем "зниження пам`яті" не підтверджені специфічними методиками. Для об`єктивного дослідження когнітивного зниження використовується Монреальська шкала когнітивної оцінки, зазначених психометричний метод дозволяє оцінити різні когнітивні сфери: увагу і концентрацію, виконавчі функції, пам`ять, мову, конструктивно-зорові навички, абстрактне мислення, рахування і орієнтацію. Відсутність клінічного описання мнестичного зниження та відсутність даних використання Монреальської шкали когнітивної оцінки, ставить під сумнів доведеність наявності мне стичного зниження у підекспертної та встановленого їй діагноз деменції.

Крім того, відповідно до розділу V "Психічні і поведінкові розлади" Міжнародної статистичної класифікації хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду, для встановлення достовірного клінічного діагнозу деменції, властиві йому симптоми повинні спостерігатись протягом щонайменше 6 місяців. Встановлення діагнозу деменції при разовому огляді, не відповідає визнаним стандартами діагностики.

Відповідно до положень статті 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України. Наявність у ОСОБА_3 тяжкого психічного розладу на період часу, що цікавить суд, є недоведеним.

Незважаючи на те, що експерти КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня", які проводили повторну посмертну судово-психіатричну експертизу у даній справі, не відповіли на питання поставлені перед ними відповідною ухвалою суду, проте під час проведення експертизи експерти на основі детального та глибокого аналізу та оцінки матеріалів цивільної справи та медичних документів, враховуючи зокрема те, що ОСОБА_3 вперше в поле зору психіатрів потрапила у вересні 2009 року, коли вперше була оглянута лікарем-психіатром, який при психіатричному огляді описав клінічні симптоми притаманні для деменції, в подальшому більш психіатром не оглядалась та померла у жовтні 2009 року, враховуючи те, що в матеріалах справи та медичній документації відсутні вірогідні дані про когнітивноповедінкову сферу та психологічний стан ОСОБА_3 в різні періоди її життя до 13.04.2007 року, враховуючи відсутні вірогідні дані про певні психологічні чи психологічні порушення упродовж життєвого досвіду та стилю життя до 13.04.2007 року, враховуючи відсутність достатніх даних, які б дали змогу чітко встановити коли маніфестували та розгорнулись психічні порушення у ОСОБА_3 , а показання свідків мають цілковито суперечливий характер, прийшли до висновку, що об`єктивно оцінити психічний стан ОСОБА_3 на момент укладання правочинну 13 квітня 2007 року немає можливості.

Тобто, експерти КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня", які проводили повторну посмертну судово-психіатричну експертизу у даній справі, навіть не давши відповідь на поставлені перед ними питання, фактично підтвердили доводи та висновки експертів Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відповідно до яких ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-якими психологічним розладом на момент укладення договору дарування житлового будинку 13 квітня 2007 року не страждала і з урахуванням її вікових особливостей та психологічного стану, могла усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними.

Крім того, як вбачається зі змісту договорів дарування від 13.04.2007 року, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які посвідчені приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Лучинською Л.П., при укладенні договорів сторони підтвердили, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладання договору відповідає їх інтересам; воєвиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків у нього. Нотаріусом дарувальниці та обдарованому роз`яснено зміст ст.ст. 377,717,721,722,727 ЦК України та ст.ст. 78125,126,103-109,202 ЗКУ, ст.ст. 21,65,74 СК України. Договір підписано сторонами у присутності нотаріуса, особи громадян встановлено та їх дієздатність перевірено. І це сумніву у суду не викликає.

Після відновлення 09.02.2021 року провадженні у справі, за клопотанням позивачки та її представника було повторно допитані свідки ОСОБА_35 , ОСОБА_12 , ОСОБА_39 , ОСОБА_15 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , які вказали на певні недоречності у поведінці ОСОБА_3 , на окремі прояви порушення у неї пам`яті (не впізнавала…, розповідала, як ходила в розвідку з генералом…, не пам`ятала де поклала гроші, отримавши пенсію запитувала про пенсію…).

Проте, показання вказаних свідків не спростовують доводи та висновки експертів Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України (висновок експерта від 03.12.2015 року № 39) та експертів КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" (висновок від 21.01.2021 року № 03/к), які суд приймає до уваги та кладе в основу судового рішення у даній справі.

Оцінка судом медичних документів лікаря психіатра Хмільницької ЦРЛ ОСОБА_35 стосовно ОСОБА_3 (медична карта № 2089 ОСОБА_3 ).

Щодо перебування ОСОБА_3 на консультативному обліку у лікаря-психіатра Хмільницької центральної районної лікарні з 12.09.2009 року з діагнозом "Сенільна деменція", записів лікаря-психіатра у медичній карті № 2089 ОСОБА_3 - самопочуття погіршилось останні 2-3 роки, коли стала відмічати зниження пам`яті на теперішні події; самопочуття погіршилось останні 2-3 місяці: погано спить, не впізнає дочку, внуків, говорить не по суті; щодо опису психічного стану - продуктивному контакту не доступна, дезорієнтована в часі і місці; знає як її звати, прізвище назвати не може; астенізована, виснажена; на запитання відповідає не по суті, однослівно; продуктивна психосоматика не виявлена; визначається різке зниження пам`яті на теперішні, минулі події (не може пригадати важливі події); до свого стану критика відсутня, то суд не може прийняти ці медичні документи та висновок лікаря-психіатра ОСОБА_35 до уваги та відхиляє їх, так як вони не стосуються 2007 року - періоду життя ОСОБА_3 , коли нею укладалися та підписувалися договори дарування житлового будинку та земельних ділянок на користь сина ОСОБА_2 .

Також суд приймає до уваги порушення лікарем-психіатром Хмільницької ЦРЛ ОСОБА_35 вимог Закону України "Про психіатричну допомогу" при проведенні психіатричного огляду ОСОБА_3 та постановки її на консультативний облік з діагнозом "Сенільна деменція" (F03.0), що ставить під сумнів такі висновки лікаря психіатра та внесені ним до медичної карти № 2089 записи, які прийняті до уваги без належної оцінки експертами КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка та які на їх основі, прийшли до помилкового висновку про те, що ОСОБА_3 на момент підписання договору дарування від 13.04.2007 року страждала на хронічне душевне захворювання у вираженої судинної деменції і за своїм психічним станом не могла усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про психіатричну допомогу" психіатричний огляд проводиться лікарем психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або за згодою її опікуна. Психіатричний огляд особи проводиться в примусовому порядку за рішенням суду.

Разом з тим як вбачається з матеріалів справи, зокрема із змісту медичної карти амбулаторного хворого № 2089 на ім`я ОСОБА_3 , 12.09.2009 року лікарем психіатром поліклінічного відділення Хмільницької ЦРЛ ОСОБА_35 в порушення вимог ст. 11 Закону України "Про психіатричну допомогу" без з`ясування питання щодо дієздатності, без усвідомленої згоди ОСОБА_3 , оскільки заява щодо надання згоди на огляд лікарем-психіатром написана та підписана ОСОБА_1 , як опікуном, яка опікуном ОСОБА_3 не була, без перевірки у ОСОБА_1 повноважень опікуна, у вихідний день за місцем проживання ОСОБА_3 , був проведений психіатричний огляд ОСОБА_3 та встановлено діагноз - "сенільна деменція".

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 за наданням їй психіатричної допомоги не зверталась і згоди на проведення її огляду не давала, в установленому законом порядку недієздатною не визнавалась, опіку над нею не встановлювалася і ОСОБА_1 її опікуном не призначалась, а сам огляд невідкладним не був.

Листом Хмільницької ЦРЛ від 07.06.2010 року встановлено, що жодних викликів лікаря психіатра ОСОБА_35 до хворої ОСОБА_3 в журналі викликів Хмільницької ЦРЛ не зареєстровано.

Наказом головного лікаря Хмільницької ЦРЛ № 257 від 26.11.2010 року, за неналежне виконання службових обов`язків, щодо проведення психіатричного огляду, постановки на облік, амбулаторного лікування ОСОБА_3 лікаря психіатра ОСОБА_35 та медичну сестру ОСОБА_37 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Підставою для притягнення лікаря до дисциплінарної відповідальності стало те, що комісією Хмільницької ЦРЛ було встановлено, що лікар психіатр ОСОБА_35 провів огляд на наявність психічного захворювання у хворого в свій неробочий день, вдома, на прохання особи, яка представилась опікуном хворої, не перевіривши відповідні документи. При огляді не встановлено чи хвора є дієздатна. Амбулаторна карта хворої ОСОБА_3 заповнена з рядом помилок в датах, оформлення діагнозу, без підпису лікаря. В результаті порушення вимог Закону України "Про психіатричну допомогу" та вимог директивних документів хвору ОСОБА_3 безпідставно поставлено на облік та призначено амбулаторне лікування.

Таким чином медична карта амбулаторного хворого № 2089 на ім`я ОСОБА_3 , оформлена лікарем психіатром Хмільницької ЦРЛ ОСОБА_35, не є належним та допустимим доказом і судом відхиляється.

Прийшовши до висновку суду щодо неналежності та недопустимості як доказу медичної карти амбулаторного хворого № 2089 на ім`я ОСОБА_3 , та приймаючи до уваги висновки експертів Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України (висновок експерта від 03.12.2015 року № 39) та експертів КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" (висновок від 21.01.2021 року № 03/к), суд враховує і те, що іншими медичними документами, які досліджувалися судом та експертами при проведенні експертиз, лікарсько-трудовою експертною справою № 161, медичною картою стаціонарного хворого ОСОБА_3 № 6281 наявності психопатологічних феноменів у ОСОБА_3 , які б свідчили про наявність у неї психічного розладу лікарями жодного разу не описувалось, консультація лікаря психіатра не призначалась, при проведенні лікарсько-трудової експертизи описано соматичний стан, однак описів симптомів, притаманних для психічних розладів не простежується, консультація лікаря психіатра не призначалась, під час стаціонарного лікування лікарі не відмічали та не описували наявність у ОСОБА_3 психопатологічних феноменів, які свідчать про наявність у неї психічного розладу, за час перебування на лікуванні описів симптомів психічних розладів у медичній картці не вказано.

Що стосується записів в журналах виклику бригад швидкої медичної допомоги від 16.07.2007 року та від 28.08.2008 року, де після виїзду за викликом за місцем проживання ОСОБА_3 , зроблено запис - "хвороба Альцгеймера" під питанням, то суд не приймає їх до уваги та відхиляє, так як вказані записи зроблені фельдшерами бригад швидкої медичної допомоги, що не відноситься до їх компетенції та кваліфікації, лікарями спеціалістами після цього ОСОБА_3 не оглядалася, діагноз не встановлювався, медична допомога та лікування не призначалося.

Щодо довідки-характеристики ОСОБА_3 № 1980, підписаної головою вуличного комітету ОСОБА_38, то суд не приймає її до уваги та відхиляє, так як обсягом інформації внесеної до вказаного документу, зокрема про те, що сама ОСОБА_3 також дуже часто хворіла, була неодноразово прооперована; до неї часто приїжджала швидка допомога; вона лікувалась стаціонарно; за станом здоров`я важку домашню фізичну працю ОСОБА_3 виконувати не могла, та всі необхідні роботи по дому виконувала її дочка ОСОБА_1 ; протягом останніх п`яти років до смерті ОСОБА_3 сусіди, почали звертати увагу на те, що вона багато чого не пам`ятає із свого життя, веде себе неадекватно та недоречно; зокрема вона не знала де її старший син (який помер); говорила, що у неї немає дочки, що чоловік її покинув з двома дітьми ( хоча він вже помер 35 років тому); вона йшла по вулиці та не знала де її будинок, питала людей як пройти додому; було й таке, що вона розповідала сусідам, що живе одна, дітей у неї немає, вона хоче поїхати в Росію до своїх батьків, які будуть за нею доглядати; ОСОБА_3 ходила по вулиці та кричала, що до будинку залізли крадії; часто не впізнавала свою дочку, називала її чужим іменем; вона часто розповідала про воєнні часи, як ходила в розвідку з генералом, була партизанкою, голова вуличного комітету володіти не може і така інформація ним систематизуватися та зберігатися не може, а внесена до довідки-характеристики зі слів інших осіб, які нічим не підтверджені та не перевірені.

Суд ухвалюючи вказане рішення, вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд, дослідивши та давши оцінку всім суттєвим та важливим для даної справи аргументам та доводам сторін, вважає, що може ухвалити законне та обгрунтоване рішення у справі відповідно до вимог статей 263,265 ЦПК України.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.1-4).

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так як позивачкою під час судового розгляду не доведено обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, доказів того, що ОСОБА_3 на час укладення оспорюваних договору дарування житлового будинку з прибудовую, господарчими будівлями та договору дарування земельних ділянок мала абсолютну неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, позивачка суду не надала, що є процесуальним обов`язком згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, то суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами першою - четвертою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем ОСОБА_2 понесені судові витрати на оплату послуг експертів Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології у розмірі 9165 гривень, що підтверджується копією квитанції № 9030507 від 07.12.2012 року (а.с. 112, т.2)

Представник відповідача під час судового засіданні заявив, що всі судові витрати понесені відповідачем він просить залишити за ним і у випадку відмови у задоволенні позовних вимог, не стягувати їх з позивачки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13,43,49,76-81,141,258,259,263-265,353,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування будинку від 13.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Лучинською Л.П. та зареєстрований в КП "Вінницьке ООБТІ" 17.05.2007 року за реєстровим номером 1468, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_7 , РНОКПП - НОМЕР_5 .

Суддя Валерій ВЕРГЕЛЕС