Справа № 2-5087/06

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2006 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого-судді Олійник А.С.,

при секретарі Кудрі О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у місті Києві ради, третя особа: Київське міське управління юстиції про визнання права власності,

встановив:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Шевченківської районної у місті Києві ради, третя особа: Київське міське управління юстиції про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування з тих підстав, що вона проживає в будинку АДРЕСА_1 . На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 7 червня 1965 року їй належить 1/6 частина цього будинку. Інші 5/6 вказаного будинку належали: на підставі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя від 7 червня 1965 року (1/2) та свідоцтва про право на спадщину від 7 червня 1965 року (1/6) її померлій матері ОСОБА_2 - всього: 2/3 частин та померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 рідній сестрі ОСОБА_3 (дівоче прізвище- ОСОБА_3 ) - 1/6 частин.

Забудовником жилого будинку був батько позивача. Після смерті батька позивач, її мати та сестра ОСОБА_3 прийняли спадщину та постійно проживали в будинку АДРЕСА_1 . Позивач на сьогодні продовжує поживати у будинку.

Після смерті матері ОСОБА_2 позивач прийняла спадщину - 2/3 частин будинку.

Сестра ОСОБА_3 заяву після смерті матері про прийняття спадщини не подавала, що свідчить про її фактичну відмову від спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після себе вона залишила заповіт від 28 квітня 2001 року, згідно із яким все належне їй майно заповіла позивачу.

Позивач звернулася до П"ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, оскільки будинок, який входить до складу спадкового майна, не прийнятий в експлуатацію, але будівництвом завершений.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про прийняття будинкув експлуатацію. Вся необхідна технічна документація була погоджена міжвідомчою комісією, але будинок не був прийнятий в експлуатацію у зв"язку з тим, що у позивача відсутні документи про право власності на 5/6 частин будинку як спадкоємця після смерті співвласників будинку - матері та сестри.

Позивач зазначає, що до і після смерті матері ОСОБА_2 вона постійно проживала в будинку, робила поточний ремонт, сплачувала комунальні послуги та страхові внески, тобто вступила у фактичне володіння та управління жилим будинком.

Після смерті сестри ОСОБА_5 позивач подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.

Крім того, належна ОСОБА_5 частина будинку, яка входила до спадкового майна, була позивачем фактично прийнята на тій підставі, що вона проживала в цьому будинку, підтримувала належний технічний стан та несла матеріальні витрати щодо його утримання.

Позивач просить визнати право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частини жилого будинку АДРЕСА_1 які належали померлій матері ОСОБА_2 , а також право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/6 частину зазначеного будинку, яка належала сестрі ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні позивач позов підтримала, просить його задовольнити.

Відповідач та третя особа про дату, час і місце судового розгляду оповіщені у встановленому порядку, в судове засідання не з"явилися, свого представника не направили.

Відповідач направив суду лист про розгляд справи без участі його представника, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду (а.с. 35).

Третя особа направили суду лист, в якому зазначила, що станом на 5 липня 2006 року Свідоцтво про право на спадщину за заповітом померлої ОСОБА_3 нотаріальною конторою не видавалось за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно та просить розглянути справу у відсутність представника та постановити рішення відповідно до чинного законодавства (а.с. 42).

Відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України суд ухвалив про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом вланості є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Судом встановлено, що позивач проживає в будинку АДРЕСА_1 . Будинок закінчений будівництвом, але не прийнятий в експлуатацію, що підтверджується письмовими доказами (а.с. 7-8, 82).

Розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 11 березня 2006 року було визначено призначити державну комісію по прийманню в експлуатацію закінченого будівництвом об"єкту - житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 84).

Розпорядженням Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 17 січня 2006 року № 20 було визначено затвердити акт міжвідомчої комісії № 501 від 8 вересня 2005 року про прийняття в експлуатації вказаного будинку (а.с. 85).

Із свідоцтв про смерть вбачається, що мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , сестра ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15,14).

Із Свідоцтва на право власності на частку в спільному майні подружжя вбачається, що ОСОБА_2 - дружині ОСОБА_6 належить у спільному майні подружжя частка в розмірі половини незакінченого будуванням, побудованого на 90% будинку з відповідною частиною службових споруд (а.с. 21).

Із Свідоцтва про право на спадщину за законом від 7 червня 1965 року встановлено, що після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями за законом в рівних доляї є дружина померлого - ОСОБА_2 та його діти - ОСОБА_7 і неповнолітня ОСОБА_1 (а.с. 22).

Із заповіту від 27 квітня 2001 року вбачається, що ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 належну їй на праві власності частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР (яка була чинна на день смерті матері позивача) визначається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 2 ст. 549 ЦК Української РСР).

Оскільки позивач на день смерті своєї матері ОСОБА_2 проживала в будинку АДРЕСА_1 та після її смерті проживає у вказаному будинку, вважається, що вона прийняла спадщину, а саме:2/ 3 частини будинку, яка належала померлій ОСОБА_2 .

Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно іх спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Із спадкової справи № 509 після смерті ОСОБА_3 встановлено, що позивач 6 вересня 2005 року звернулася до П"ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 60).

Таким чином, позивач не відмовилася від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 та на сьогодні володіє та користується належною останній при житті частиною будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набуваєтсья на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із законоу або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Із досліджених у судовому засіданні письмових доказів встановлено, що позивач володіє та користується будинком правомірно. До позивача фактично перейшло право власності на 2/ 3 частин жилого будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_2 та на 1/ 6 частин вказаного будинку, після смерті сестри ОСОБА_3 , на підставі спадкування за законом та спадкування за заповітом.

Та обставина, що будинок не введений в експлуатацію не може бути перешкодою набуття права власності на відповідні частини будинку після смерті спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якими позивач фактично володіє та користується.

З огляду на викладене, на підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 328, 1268, 1269 ЦК України, ст. 549 ЦК Української РСР, керуючись ст.ст. 60, 179, 212, 213, 214, 215, 224, 228, 232 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частки жилого будинку АДРЕСА_1 , які належали її матері ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/6 частини жилого будинку АДРЕСА_1 , які належали її сестрі ОСОБА_8 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м.Києва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

СУДДЯ: