Справа № 741/1058/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/294/23

Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2023 року,

                                У С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою суду, яку було винесено під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме, до 02 квітня 2023 року включно, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 198 480 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність продовження  обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на те, що на даний час ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який і став підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відпав і продовжує існувати, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також з урахуванням особи, обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, суворості можливого покарання, тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не зможе запобігти встановленому ризику.

Не погоджуючись з рішенням суду,  адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а ризики не доведені та заявлені формально. Вказує, що прокурором в обґрунтування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не наведено жодних відомостей та не надано доказів їх існування. Зазначає, що ОСОБА_8 не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого чи свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, на виклик до суду відразу з`явився, має постійне місце проживання, одружений, має двох малолітніх дітей, вагітну дружину, працює по найму та забезпечує сім`ю.

Адвокат ОСОБА_7 просить апеляційний розгляд проводити без його участі. Обвинувачений ОСОБА_8 з проханням про доставку не звертався.

   Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення ухвали суду без змін, дослідивши матеріали  провадження, колегія суддів дійшла висновку про  те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно із ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч. 1ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні Носівського районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12022270300001110 від 05.11.2022, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України,  тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Апеляційний суд відмічає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції  дотримані в повному обсязі.

Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали і продовжують існувати, а 

саме, обвинувачений буде переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_8 раніше судимий, має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 185,186 КК України, а також з урахуванням суворості можливого покарання.

Виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду першої  інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 на більш м`який.

При цьому, суд врахував тяжкість обвинувачення та тяжкість безальтернативного покарання, визначеного санкцією статті, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, суд, керуючись наданими йому законом дискреційними повноваженнями,  дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

Отже, приймаючи до уваги тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального  правопорушення,  дані про особу обвинуваченого, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо невиправданості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , при цьому, будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апелянтом в скарзі не наведено.

Не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги доводи захисника про міцні соціальні зв`язки обвинуваченого, адже вони не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підґрунтям для застосування та продовження саме такого запобіжного заходу ОСОБА_8 , крім того, ці обставини не можуть в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку особи в статусі обвинуваченого.

З врахуванням наведеного та особи обвинуваченого ОСОБА_8 , тяжкості інкримінованого йому діяння, віку, суд відхиляє доводи захисника  про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки визнає таке недостатньо обґрунтованим, виходячи з існуючих на даний час ризиків, вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігти можливості настання таких ризиків. У зв`язку з чим і передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ахисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , а ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2023 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме, до 02 квітня 2023 року включно з визначенням розміру застави  - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2                               ОСОБА_3                              ОСОБА_4