Справа № 2а-9226/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2010 року. м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Глуханчука О.В.,
судді –Катаєвої Е.В.
судді –Юхтенко Л.Р.
при секретарі – Височенко Н.М.
за участю: позивача – ОСОБА_1
представника позивача – Дігуляра В.В. (за довіреністю)
представника відповідача – Бацелі В.В. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Південної митниці Державної митної служби України про скасування наказу від 17.09.2010 року № 705-к про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-вантажний`Південної митниці Державної митної служби України, -
ВСТАНОВИВ:
27 вересня 2010 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Південної митниці Державної митної служби України про скасування наказу від 17.09.2010 року № 705-к про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-вантажний`Південної митниці Державної митної служби України.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд скасувати наказ Південної митниці Державної митної служби України № 705-к від 17.09.2010 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-вантажний`Південної митниці за угодою сторін відповідно до вимог п.1 ст. 36 КЗпП України та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Одеса-вантажний`Південної митниці Державної митної служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.09.2010 року він під тиском тимчасово виконуючого обов`язки начальника митниці ОСОБА_2 написав заяву про звільнення за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України), в якій вказав дату свого звільнення з 18.09.2010 року. Наказом Південної митниці від 17.09.2010 року № 705-к позивач був звільнений відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки заяву про звільнення він написав під тиском.
Крім того, в судовому засіданні позивач посилається на ті обставини, що заяву про звільнення він писав як тимчасово виконуючий обов`язки заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Одесса-вантажний», а в наказі зазначено, що його звільнено з займаної посади головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-вантажний`Південної митниці. 20 вересня 2010 року позивач подав заяву про відзив поданої заяви про звільнення, після чого отримав лист-відповідь Південної митниці № 11/2802/9653/С-35 від 21.09.2010 року, в якому зазначено, що його звільнено наказом від 17.09.2010 року № 705-к за угодою сторін.
Представник відповідача –Південної митниці Державної митної служби України позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на ті обставини, що ОСОБА_1 власноручно було написано заяву про звільнення за угодою сторін 17.09.2010 року, в якій він просив звільнити з 17.09.2010 року. Таким чином, позивач добровільно, власноручно та за власним бажанням написав та подав заяву про звільнення. Наказом Південної митниці Державної митної служби України від 17.09.2010 року № 705-к позивач був звільнений відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України.
Суд, заслухавши позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1992 року працював в митних органах, на час звільнення працював на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-вантажний`Південної митниці Державної митної служби України.
17.09.2010 року ОСОБА_1 на ім`я начальника Південної митниці ОСОБА_3 подав заяву про звільнення за угодою сторін з 17.09.2010 року, відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України.
17.09.2010 року на підставі поданої заяви наказом Південної митниці Державної митної служби України ОСОБА_1 звільнено з займаної посади головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-вантажний`Південної митниці з 17.09.2010 року за угодою сторін, відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України.
Статтею 1 Кодексу законів про працю України, передбачено, що зазначений закон регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Згідно ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до вимог ст.21 цього ж Кодексу, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Пунктом 1 ст. 36 КЗпП України, передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору, є угода сторін.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що процедура звільнення ОСОБА_1 здійснена у відповідності до вимог КЗпП України, підстави для скасування наказу про звільнення –відсутні, а позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підтвердженні фактичними обставинами.
Позивачем не надано доказів, у розумінні ст. 69 КАС України, які б підтвердили ту суттєву обставину, що мало місце примусове написання заяви про звільнення. Пояснення позивача є бездоказовими, та такими, що не ґрунтуються на встановлених судом фактах. Тому зазначені позовні вимоги є необґрунтованими та не можуть бути правовими підставами для визнання дій відповідача неправомірними.
Зокрема, не знайшли свого підтвердження факти примусового написання ОСОБА_1 заяви про звільнення за угодою сторін. Пояснення позивача не узгоджуються з поясненням свідка ОСОБА_4 . Так, з пояснень позивача, що містяться у позовній заяві, вбачається, що керівництвом Південної митниці в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника митниці Соколова Ю.І. в безапеляційній формі йому було запропоновано написати заяву про звільнення за угодою сторін та тиск здійснювався в зв`язку зі здійсненням ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків. Також, позивач зазначає, що заяву про звільнення ним було написано після закінчення робочого дня близько 21 години 00 хвилин.
З пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що після його розмови з ОСОБА_1 останній був в пригніченому стані та повідомив, що написав заяву про звільнення за угодою сторін, що відбулося приблизно о 18 години, наприкінці робочого дня, при цьому факт примусового написання ОСОБА_1 заяви про звільнення йому відомий зі слів позивача.
Отже, пояснення позивача є непослідовними та суперечливими, у зв`язку із чим викликають сумнів в їх об`єктивності.
Крім того, суд не приймає до уваги, пояснення позивача стосовно того, що заяву про звільнення він писав як тимчасово виконуючий обов`язки заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Одесса-вантажний», а в наказі зазначено, що його звільнено з займаної посади головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-вантажний`Південної митниці, оскільки, він тимчасово виконував обов`язки заступника начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Одесса-вантажний», у зв`язку із находженням заступника начальника на лікарняному, та дана посада на той момент не була вакантною, тому його було звільнено з посади, яку він займав, а саме, з посади головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-вантажний`Південної митниці.
Також, позивач стверджував, що в заяві про звільнення він зазначив дату звільнення з 18 вересня 2010 року, а його було звільнено 17 вересня 2010 року, дані твердження суд не приймає до уваги, оскільки в судовому засіданні було оглянуто оригінал заяви про звільнення ОСОБА_1 (копія якої знаходиться в матеріалах справи), з даної заяви вбачається, що позивач просив звільнити його з Південної митниці за угодою сторін з 17.09.2010 року.
Суд враховує, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника, наявність якої в даному випадку судом не встановлено. При цьому, спірний наказ про звільнення виданий у встановлений в заяві про звільнення строк, а саме –17.09.2010 року.
Дана правова позиція викладена у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів`від 06.11.1992 року № 9.
При викладених обставинах, наказ Південної митниці від 17.09.2010 року №705-к «Про звільнення ОСОБА_1 »за ч.1 ст.36 КЗпП України є законним та обґрунтованим, винесеним з вірним застосуванням норм діючого законодавства, повністю відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України та не підлягає скасуванню. У зв`язку із цим в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 07 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись Кодексом Законів про працю України, ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 158 –163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Південної митниці Державної митної служби України про скасування наказу від 17.09.2010 року № 705-к про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-вантажний`Південної митниці Державної митної служби України –відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано колегією суддів 10 грудня 2010р.
Головуючий суддя О.В.Глуханчук
Суддя Е.В.Катаєва
Суддя Л.Р.Юхтенко
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Південної митниці Державної митної служби України про скасування наказу від 17.09.2010 року № 705-к про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Одеса-вантажний» Південної митниці Державної митної служби України – відмовити повністю.
Повний текст постанови складений 10 грудня 2010 року .
/