Постанова

Іменем України

27 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 723/21/22

провадження № 61-10336 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Ропчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені та в інтересах яких діє ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 липня

2022 року у складі судді Дячук О. О. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів:

Владичан А. І., Литвинюк І. М., Височанської Н. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ропчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - Ропчанська СР), треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від імені та в інтересах яких діяла ОСОБА_4 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер

її брат - ОСОБА_5 . Вона займалася його похованням, оплатила всі необхідні послуги.

Позивач зазначала, що на момент смерті її брат користувався: домоволодінням, яке розташоване по АДРЕСА_1 ; земельною ділянкою,

площею 0,1563 га, яка була оформлена на їх матір - ОСОБА_6 , померлу

ІНФОРМАЦІЯ_4 ; земельною ділянкою, площею 0,4881 га, яка також була оформлена на померлу ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 ; земельною ділянкою (паєм), площею 0,83 га.

Фактичне прийняття спадщини братом після смерті матері відбулося

в порядку статті 1268 ЦК України, інше майно належало йому на праві приватної власності, у тому числі, транспортний засіб «Hyundai Tucson»,

2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

23 червня 2021 року приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області (далі - приватний нотаріус) Коржан В. Д. відкрито спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .

Під час оформлення спадкової справи було виявлено розбіжності

у написанні її дошлюбного прізвища - « ОСОБА_7 », та прізвища

її померлого брата - « ОСОБА_8 », у зв`язку з чим вона звернулася до суду

із заявою про встановлення факту родинних відносин. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 вересня

2021 року (справа № 725/4979/21) задоволено її заяву та встановлено факт родинних відносин між нею та ОСОБА_5 , а саме: що вона є рідною сестрою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Коржан В. Д. їй було відмовлено

у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки

між спадкоємцями є спірне питання і частково немає правовстановлюючих документів.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці

від 13 жовтня 2021 року (справа № 727/6663/21) задоволено заяву

ОСОБА_4 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітніх:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та встановлено, що її брат - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_9 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також дідом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приватним нотаріусом Коржан В. Д. було відмовлено ОСОБА_4 , яка діяла від імені та в інтересах малолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у видачі свідоцтва про право на спадщину

за законом, оскільки нею не подано правовстановлюючі документи

про належність майна померлому.

Вказувала, що на день відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) донька померлого - ОСОБА_10 (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ), його син -

ОСОБА_11 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ) не прийняли спадщину. Вважала,

що спадкоємці першої черги відсутні. Тому вона, як спадкоємець другої черги за законом, має право на спадкування належного ОСОБА_5 майна (частина друга статті 1258 ЦК України).

Посилалася на відповідну судову практику Верховного Суду. Також зазначила, що орієнтовний розмір понесених нею судових витрат дорівнює сумі судового збору.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити

та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на вищевказане майно.

У поясненнях третьої особи, які подано представником ОСОБА_4 - адвокатом Бартусевич В. М., зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

від імені та в інтересах яких діяла ОСОБА_4 , під час розгляду справи в суді першої інстанції понесли судові витрати на правничу допомогу

у розмірі 6 000,00 грн, на підтвердження чого надано відповідні докази.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області

від 08 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, надавши правову оцінку поданим сторонам доказам, виходив із того, що позивач, як сестра спадкодавця, є спадкоємцем другої черги за законом. Вона не має права

на спадкування після смерті брата, так як наявні спадкоємці першої черги

за законом за правом представлення (стаття 1266 ЦК України).

У липні 2022 року до суду першої інстанції надійшла заява представника ОСОБА_4 - адвоката Бартусевич В. М., про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з позивача на користь ОСОБА_2

та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах яких діяла ОСОБА_4 , понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Додатковим рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 липня 2022 року заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Бартусевич В. М., задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах яких діяла ОСОБА_4 , витрати

на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Додаткове судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим,

що понесені третіми особами витрати на професійну правничу допомогу

є документально підтвердженими та доведеними. Районним судом ураховано відповідні норми ЦПК України та Закону України «Про адвокатуру

та адвокатську діяльність», судову практику Верховного Суду з указаного процесуального питання.

У серпні 2022 року ОСОБА_1 оскаржила вищевказані судові рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У серпні 2022 року представник ОСОБА_4 - адвокат Бартусевич В. М., подала до суду апеляційної інстанції клопотання про стягнення судових витрат, яке мотивовано тим, що треті особи під час розгляду справи

в апеляційному суді понесли судові витрати на правничу допомогу

у розмірі 8 000,00 грн, на підтвердження чого надала відповідні докази.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено мотивувальну частину рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2022 року та викладено її в редакції

цієї постанови.

Додаткове рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 липня 2022 року залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені

та в інтересах яких діяла ОСОБА_4 , витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, не врахував, що незалучення в якості відповідачів малолітніх: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах яких діяла ОСОБА_4 , які є спадкоємцями першої черги за законом за правом представлення, оскільки їх батьки померли до відкриття спадщини,

та які виступають як треті особи у даній справі, безпосередньо впливає

на їхні права та обов`язки. Вказане є самостійною підставою для відмови

у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог

є необґрунтованим, оскільки такий висновок суд може зробити лише

за наявності всіх належних відповідачів у справі. Тому апеляційний суд змінив мотивувальну частину судового рішення суду першої інстанції.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, районним судом

вірно враховано відсутність заперечень позивача щодо заявленого представником третіх осіб розміру витрат на правничу допомогу, надано належну правову оцінку доказам на підтвердження понесення таких витрат.

Крім того, апеляційний суд, урахувавши відповідні норми ЦПК України

та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду, зробив висновок про наявність правових підстав для стягнення

із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені

та в інтересах яких діяла ОСОБА_4 , 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Вказані витрати документально підтверджені та доведені, клопотань про зменшення

їх розміру позивачем не заявлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2022 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те,

що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389

ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду

від 27 вересня 2022 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

У наданий судом строк надіслано матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 723/21/22

із Сторожинецького районного суду Чернівецької області. У задоволенні клопотання заявника про зупинення дії оскаржуваних рішень відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу

та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Днем відкриття спадщини є день смерті її рідного брата ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти померлого: ОСОБА_10 (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та ОСОБА_11 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 )

не прийняли спадщину, що судами попередніх інстанцій не враховано

при вирішенні спору.

Вважає, що спадкоємці першої черги за законом відсутні. Оскільки вона

є рідною сестрою померлого ОСОБА_5 , тому, як спадкоємець другої черги за законом, має право на спадкування (частина друга статті 1258

ЦК України).

Крім того, посилається на відповідну судову практику Верховного Суду. Також зазначає, що Ропчанська СР є належним відповідачем у даному спорі.

При цьому судами не враховано, що до спадкового майна входить батьківська хата, яка повинна належати їй. Вважає, що фактично прийняла спадщину після смерті брата у встановлений законом строк.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову апеляційного суду ухвалено

з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,

який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється

за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права

та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини

і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої та другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього кодексу).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців

за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття

ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених

статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця,

у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті,

той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері

(стаття 1262 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 , як спадкоємець другої черги за законом, посилалася на те, що спадкоємці першої черги

за законом відсутні. Відповідачем вона визначила Ропчанську СР.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як сестра спадкодавця, є спадкоємцем другої черги

за законом, а отже, не одержує права на спадкування після смерті брата - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з наявністю спадкоємців першої черги за законом за правом представлення (стаття 1266 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення районного суду, виходив із того, що незалучення в якості відповідачів малолітніх: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах яких діяла ОСОБА_4 , які є спадкоємцями першої черги за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_5 , оскільки їх батьки померли

до відкриття спадщини, безпосередньо впливає на їхні права та обов`язки,

та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша

статті 48 ЦПК України).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право

за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження -

до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження -

до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій

та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача

або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача

або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається

до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони

не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те,

що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості

позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Вказаний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду

у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та неодноразово підтримано Верховним Судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (постанови Верховного Суду: від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, провадження № 61-34234св18; від 19 травня 2020 року у справі

№ 175/1941/16-ц, провадження № 61-19798св18; від 31 березня 2021 року

у справі № 463/4616/18, провадження № 61-20505св19; від 06 жовтня

2021 року у справі № 234/17030/18 провадження № 61-12859св21;

від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18, провадження

№ 61-4523св21).

Предметом спору у цій справі є визнання права власності на спадкове майно. Тому відповідачем/відповідачами у справі мають бути спадкоємці,

які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом

і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 заповіт за життя не складав.

Із матеріалів спадкової справи № 51/2021 щодо майна ОСОБА_5 ,

який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 звернулися:

- ІНФОРМАЦІЯ_7 онука померлого - малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені та в інтересах якої діяла її законний представник ОСОБА_4 (а. с. 163, т. 1);

- ІНФОРМАЦІЯ_8 сестра померлого - позивач, ОСОБА_1 (а. с. 182, т. 1);

- ІНФОРМАЦІЯ_9 онук померлого - малолітній ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , від імені та в інтересах якого діяла його опікун ОСОБА_4 (а. с. 176, т. 1).

Онуки померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом за правом представлення після смерті ОСОБА_5 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки їх батьки померли до відкриття спадщини.

ОСОБА_9 , батько ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 166,

169, т. 1). ОСОБА_10 , мати ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 173, 178, т. 1)

Отже, належними відповідачами у даній справі, є ОСОБА_2

та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах яких діяла ОСОБА_4 , які залучені до участі у справі як треті особи. Клопотань про заміну неналежного відповідача або про залучення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі

у справі як співвідповідачів ОСОБА_1 не подавала.

Ураховуючи наведене, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що спір виник стосовно спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Апеляційний суд обґрунтовано вказав, що ОСОБА_1 , як спадкоємцем другої черги за законом, пред`явлено позов до відповідача - Ропчанської СР, а суд першої інстанції розглянув справу по суті у неналежному суб`єктному складі.

З урахуванням указаного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим правомірно змінив мотиви рішення районного суду.

Крім того, у даному випадку ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду із відповідним позовом, указавши належний склад учасників справи.

Верховний Суд також зазначає, що касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судами норм процесуального права в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Колегією суддів не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору,

як і порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень.

Доводи заявника касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями, яким надана оцінка судами, а тому вони відхиляються Верховним Судом.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги щодо неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини, доказування вимог і застосовані до них норми права.

Судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,

а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).

Наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою

для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків судів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанцій

у незміненій частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані

судові рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом

не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2022 року у незміненій частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць