Справа № 438/264/22                         Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/125/23         Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

 головуючого - судді ОСОБА_2 ,

 суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 03.02.2023 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.4 ст.186 КК України, щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

за участю:

прокрора - ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

встановила:

Обвинувачений подав апеляційну скаргу на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 03.02.2023 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 03.04.2023 року включно, без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_6 – відмовлено.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави на альтернативний, а саме визначення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 52 000 гривень, як це було вирішено у попередніх ухвалах, якими йому продовжували запобіжні заходи. Просить врахувати важку ситуацію в країні, відключення електроенергії та нестерпними умовами перебування в СІЗО, з врахуванням того що у нього є постійне місце проживання ( зареєстрований : АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ) одружений, має двох малолітніх дітей на утриманні та офіційно працевлаштований. Запобіжного заходу він ніколи не порушував та прибував до суду за першим викликом.

У провадженні суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 ,  який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.4 ст.186 КК України.

Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без можливості внесення застави. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_6 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.4 ст.186 КК України. Ухвалою Бориславського міського суду від 14.12.2022 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів. Строк тримання під вартою закінчується 11.02.2023, однак обставини та ризики, які були підставою для застосування щодо нього вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати.

Суд першої інстанції мотивував свою ухвалу, про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тим, що при вирішенні клопотання з`ясовано, що не змінилися обставини, які стали підставою для обрання ОСОБА_6 зазначеного запобіжного заходу, як і не змінилася обстановка, котра дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не може забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Судом не встановлено підстав для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу, так як підстави та ризики, згідно котрих йому обирався та у подальшому продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на даний час не відпали.

Суд першої інстанції врахував, що на даний час існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.4 ст.186 КК України. Крім цього, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд врахував існування ризиків, передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується, зважаючи на те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, лише 04.01.2022 обвинувачений звільнився з місць відбування покарання у зв`язку з відбуттям строку призначеного покарання за попереднім вироком, та знову обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів проти власності, вчинених 16.02.2022 та 24.08.2022, що свідчить про те, що обвинувачений на шлях виправлення не став, є всі підстави вважати, що останній може вчинити аналогічний злочин, продовжувати свою злочинну діяльність, а тому суд вважав за необхідне обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки такий вид запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинувачуваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, суд не взяв до уваги твердження сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст.177 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість впливати на потерпілого, а також можливість переховуватись від суду, оскільки не представлено жодних підтверджуючих даних.

Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_6 підтриману захисником – адвокатом ОСОБА_8 , про задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали контрольного провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно з вимогами ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Судом встановлено, що  ОСОБА_6 будучи неодноразово судимим, востаннє вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2017, зміненим ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 06.12.2017 за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.2 ст.190, ч.3 ст.357, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.70, ч.1 ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, яке на цей час відбув, зокрема, 04.01.2022 звільнився з місць відбування покарання у зв`язку з відбуттям строку призначеного покарання, у якого, відповідно до положень ст. 88-91 КК України судимість не знята та не погашена у визначеному законом порядку.

По даній справі ОСОБА_6 обвинувачується у повторному відкритому викраденні чужого майна, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.186 КК України, повторному вчиненні умисного, корисливого, тяжкого злочину проти власності, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.10.2022 обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому продовжували.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, з врахуванням злочинів, інкримінованих ОСОБА_6 , також враховано тяжкість можливого покарання за скоєне та даних про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, лише 04.01.2022 обвинувачений звільнився з місць відбування покарання у зв`язку з відбуттям строку призначеного покарання за попереднім вироком, та знову обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів проти власності, вчинених 16.02.2022 та 24.08.2022, що свідчить про те, що обвинувачений на шлях виправлення не став, є всі підстави вважати, що останній може вчинити аналогічний злочин, продовжувати свою злочинну діяльність, а тому суд вважає за необхідне обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки такий вид запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинувачуваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На переконання колегії суддів жоден більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому суд першої інстанції обґрунтовано продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З врахуванням зазначеного вище є безпідставним доводи апелянта про можливість зміни йому запобіжного заходу та призначення мінімального розміру застави.

Як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання  ОСОБА_6  під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування.

Ураховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

постановила :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 03.02.2023 року, якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.4 ст.186 КК України, продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 03.04.2023 включно - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: