Справа № 336/583/23

Провадження № 2/336/967/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С. за участю секретаря судового засідання Бублій Є.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 31 липня 2004 року Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис №593.

Позов обґрунтовує тим, що від вказаного шлюбу у них з відповідачем народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюбні відносини з відповідачем припинилися з 01.01.2022 через відсутність взаєморозуміння в питаннях ведення господарства, різні погляди на сімейне життя, втрати почуття любові та поваги один до одного. Примирення сторін вважає неможливим.

Ухвалою суду від 20.01.2023 позовну заяву було залишено без руху. Ухвалою від 08.02.2023 відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем відзив на позов не подано.

Позивачка в судове засідання не з`явилася. ЇЇ представник адвокат Рябко Ю.М. подав заяву про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач, в судове засідання не з`явився. Його представник – адвокат Булдигіна М.С. подала заяву про визнання позову.

Оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 24 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.

Згідно статей 105, 110 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дитини (стаття 109 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, сторони не бажають зберегти шлюб, позивачка на розірванні шлюбу наполягає, відповідач не заперечує проти його розірвання.

Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у пункті 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Оскільки під час розгляду справи відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами.

Згідно зі статтею 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд дійшов висновку про необхідність залишення позивачці шлюбного прізвища « ОСОБА_6 », оскільки нею не подана заява про відновлення дошлюбного прізвища.

Згідно з частиною 2 статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до частини 3 статті 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що передбачено частиною першою статті 142 ЦПК України.

Таким чином, позивачці ОСОБА_1 необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору в сумі 536,80 гривень = (1073,60/2)

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 50 відсотків сплаченого нею судового збору.

Оскільки позивачкою заявлена вимога про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, то судовий збір у сумі 536,80 гривень підлягає стягненню з відповідача на їх користь.

розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 3-5, 10-13, 142, 206, 259, 263 - 265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 31 липня 2004 року Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис №593.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого нею судового збору в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Роз`яснити сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання (згідно довідки ВПО): АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання (фактичне): АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя:        Н.С. Звєздова