КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-10787/08 Головуючий у І інстанції- Нечуй Б.П.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М.
У Х В А Л А
Іменем України
«09» квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Дурицької О.М., суддів Маслія В.І. та Літвіної Н.М., при секретарі Леонтовичі М.А., розглянувши матеріали апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 12.11.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулася із вказаним позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачами норм Конституції України, положень ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", просила стягнути на її користь з Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної держаної адміністрації Житомирської області 3030,00 грн. щомісячної грошової допомоги за період з 01.09.2002 року по 31.08.2005 року, а також просила стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області за аналогічний період 15150,00 грн. підвищення до пенсії.
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 12 листопада 2007 року заявлений позов задоволено: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної держаної адміністрації Житомирської області 3030,00 грн., а з Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області - 15150,00 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області подали апеляційну скаргу, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та закрити провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області фактично оскаржує рішення суду тільки в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області доплати до пенсії, передбаченої 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та враховуючи те, що в частині стягнення на користь позивача з Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної держаної адміністрації Житомирської області 3030,00 грн. невиплачених коштів, Управлінням Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області не оскаржено, апеляційна інстанція не знаходить за необхідне аналізувати правомірність задоволених позовних вимог в цій частині, перевіряючи їх законність та обґрунтованість.
Оцінюючи правову позицію суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області доплати до пенсії, передбаченої 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", судова колегія виходить з наступного:
Колегією суддів встановлено, що позивач проживає в смт. Лугини Житомирської області, яке згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області як непрацююча пенсіонерка.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, мають бути підвищені на дві мінімальні заробітні плати.
Проте, належні позивачу виплати виплачуються у розмірі, передбаченому Постановою КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, за період з 01.09.2002 року по 31.08.2005 року позивачу підвищення до пенсії за проживання в зоні добровільного відселення виплачено у сумі 378,00 грн.
Разом з тим, правовий аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що в період, за який позивач просить задовольнити його позовні вимоги, законодавець не вносив до них змін, які встановлюють інші, крім мінімальної заробітної плати, критерії нарахування виплат або обмежують їх розмір.
Таким чином, вихідними критеріями обрахунку спірних сум виплат має виступати мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначений позивачем період часу змінювався законодавцем з 165 грн. до 310 грн. на місяць.
Розмір мінімальної заробітної плати окремим Законом України встановлювався до 2004 року. При цьому, лише у Законі України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік» містилися застереження Кабінету Міністрів України до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на 2002 рік. На 2003 рік таких законодавчо встановлених застережень не існувало.
З 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України «Про Державний бюджет України» (на відповідний рік). Положення Законів «Про Державний бюджет України» також не містять обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме статті 37, 39 Закону, а не постанова КМУ № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Отже, судом першої інстанції з врахуванням розмірів мінімальної заробітної плати, встановлених на момент здійснення виплат, та сум фактично здійснених позивачу виплат, обґрунтованого постановлено стягнути на користь позивача 15150,00 грн., передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Прийнявши рішення про стягнення на користь позивача 15150,00 грн., виплата яких передбачена ст. 39 Закону, суд першої інстанції правильно визначив відповідачем у цій частині позовних вимог УПФУ у Лугинському районі Житомирської області.
Так, відповідно до п. 24 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.2000 року № 987, який діяв на час виникнення заборгованості, видатки, пов'язані з наданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, додаткові пенсії, щомісячні компенсації за втрату годувальника, підвищені пенсії і допомога, проводилися органами, які виплачують пенсію.
Проте, колегією суддів встановлено обставини справи, відповідно до яких видатковою частиною Державного бюджету України на відповідний рік не було передбачено фінансування виплат у розмірах, заявлених позивачем.
Однак, невизначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.
А тому необхідні кошти слід запозичити з Державного бюджету України, поклавши обов'язок по їх виділенню на Державне казначейство України з подальшим їх перерахуванням Житомирському обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управлінню Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, які, у свою чергу, мають виплатити їх позивачу.
З огляду на викладене, постанова Лугинського районного суду Житомирської області від 12 листопада 2007 року підлягає відповідній зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області -задовольнити частково.
Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2007 року змінити.
Доповнити резолютивну частину постанови Лугинського районного суду Житомирської області від 12 листопада 2007 року абзацом наступного змісту:
«Зобов'язати Державне казначейство України виділити та перерахувати 15150,00 грн. - Управлінню Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області для здійснення належних ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Судді: