Справа №759/6351/22. Провадження №11-кп/824/1783/2023. Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1

Категорія: ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст.191 КК України. Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - ОСОБА_2

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

02 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 6 липня 2022, ухвалений щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191 КК України,

за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_8 ,

у с т а н о в и л а:

Цим вироком у кримінальному провадженні під №12022100080001143 внесеному до ЄРДР 24.05.2022 року, ухваленим щодо обвинуваченого:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Київ, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, -

який визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 191 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк на 1 (один) рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та з іспитовим строком на 02 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки: - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Призначене судом додаткове покарання ухвалено виконувати самостійно.

Також вирішені питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Цим вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у закінченому замаху на привласнення майна, що перебувало в його власності, яке належить ТОВ "ДСВ Логістика" (ЄДРПОУ 38857571) та перебувало у його віданні.

Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальне

правопорушення вчинене за таких обставин.

ОСОБА_7 , будучи за наказом ТОВ № 311-к від 18 травня 2021 року комірником ТОВ та матеріально відповідальною особою на підставі відповідного договору з 19 травня 2021 року, у правомірному віданні якого перебувало майно ТОВ, маючи умисел, направлений на його привласнення під час виконання своїх трудових обов`язків комірника, діючи умисно та з корисливих спонукань вчинив в умовах воєнного стану закінчений замах на привласнення майна ТОВ за таких обставин. Так, 20 травня 2022 року, близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні складу ТОВ за адресою: м. Київ, вул. С. Сосніних, 7-д, відібрав товар, який перебував у його віданні та який мав намір привласнити, а саме: мультиварку «Redmond RMC-РМ509» s/n 710211439, вартістю 2 385 грн., яка належить ТОВ, помістив її до поліетиленового пакету та пішов з нею до виходу зі складу. Проте, вчинивши всі дії, які він вважав за необхідне для здійснення злочинного наміру, злочин не закінчив з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий охоронником ТОВ, а привласнене ним майно - повернуто власнику.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із ухваленим місцевим судом вироком перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить: дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого; скасувати вирок Святошинського районного суду міста Києва від 6 липня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , змінити в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; ухвалити ухвалу, якою вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язанні з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю строком на 2 роки. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; у решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що суд помилково заборонив обвинуваченому обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, внаслідок чого становище обвинуваченого було незаконно погіршено.

Зазначає, що встановивши по відношенню до обвинуваченого заборону обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, місцевий суд проігнорував вимоги ст. 55 КК України та роз`яснення вищих судів. Фактично, буквальне тлумачення змісту резолютивної частини оскаржуваного вироку вказує на заборону обвинуваченому обіймати посади, пов`язані з будь-яким видом матеріальної відповідальності, оскільки конкретизації виду забороненої діяльності вирок не має. Тому місцевий суд помилково позбавив обвинуваченого можливості працювати за наймом.

Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного перегляду

В судове засідання апеляційного суду з`явився прокурор, інші учасники кримінального провадження не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали, а тому, відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі останніх, оскільки їх неявка не перешкоджає проведенню розгляду справи.

Як зазначено у п. 66 справи Європейського суду з прав людини "Смірнова проти України" розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору (Frydlender v. France, N 30979/96, параграф 43, ECHR 2000-VII). Крім того, відповідно до п. 69 даної справи обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні органи (Mitchell and Holloway v. the United Kingdom, no. 44808/98, параграф 56, рішення від 17 грудня 2002 року).

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку, доводів, викладених у апеляційній скарзі прокурора; вислухавши доводи прокурора ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу за наведених у ній обставин; провівши судові дебати, вивчивши та перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши й обміркувавши доводи апелянта, - колегія суддів апеляційної інстанції уважає апеляційну скаргу прокурора такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви Суду

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191КК України, сторонами у апеляційному порядку не оскаржується та в силу вимог ч. 2 ст. 394 КПК України не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо покращення становища обвинуваченого за оскаржуваним вироком суду, колегія суддів з ними погоджується, з наступних підстав.

"Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину ... покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного"; "правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи" (абзац п`ятий підпункту 4.1 пункту 4, абзац четвертий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Як вбачається із оскаржуваного вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання врахував: ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставину, що пом`якшує покарання. Крім того, щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину суд визнав обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, і не встановив обставин, що його обтяжують. Також, судом враховано матеріали, що його характеризують, зокрема, що останній на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, про можливість призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 (один) рік. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та з іспитовим строком на 02 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, на час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 займав посаду комірника та був матеріально відповідальною особою на підставі договору, у правомірному віданні якого перебувало майно ТОВ.

З урахуванням наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, на строк на 1 (один) рік, оскільки вчинений ОСОБА_7 злочин безпосередньо пов`язаний із здійснюваною ним діяльністю на момент вчинення злочину, об`єктом якого були товарно-матеріальні цінності.

Так, згідно з Кодексом законів про працю України передбачено декілька видів матеріальної відповідальності, а саме: обмежена, повна, колективна та підвищена.

Проте, судом першої інстанції не конкретизовано вид забороненої діяльності, чим погіршено становище обвинуваченого, а саме позбавлено ОСОБА_7 можливості працювати за наймом, оскільки перебуваючи у трудових відносинах, особа завжди несе той чи інший вид матеріальної відповідальності.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення до вчиненого, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше несудимий, за місцем проживання характеризується позитивно, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з відсутністю обставин, які обтяжують покарання. Апеляційний суд дійшов висновку, що необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у видіпозбавленням права обіймати посади, пов`язані з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю строком на один рік.

Апеляційний суд вважає, що в даному конкретному випадку таке покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України та принципам законності, індивідуалізації та справедливості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі якщо цим не погіршує становище обвинуваченого.

За таких обставин, цей вирок суду першої інстанції не може залишатися в силі та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 408 - підлягає зміні в частині призначеного покарання, а саме призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у видіпозбавленням права обіймати посади, пов`язані з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю строком на один рік.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково, а вирок Святошинського районного суду міста Києва від 6 липня 2022 року - зміні в частині призначеного покарання.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 6 липня 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191 КК України, - змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю строком на 1 (один) рік

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає, покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

В решті вирок місцевого суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С У Д Д І:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4