Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/11/23

Єдиний унікальний №733/201/22

У Х В А Л А

15 березня 2023 року                                                                 м. Ічня

               Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого – судді Овчарика В.М.,

за участю секретаря Ткаченко В.М.,

прокурора Сергушиної О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 та

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами загального провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_3 , третя особа: Фермерське господарство «Ступаківка-Агро», про визнання недійсними додаткових угод та повернення земельних ділянок,

установив:

У травні 2022 року заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах  держави в особі Ічнянської міської ради  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Фермерське господарство «Ступаківка-Агро», про визнання недійсними додаткових угод та повернення земельних ділянок.

       Під час розгляду справи представником відповідача ОСОБА_2 подане письмове клопотання, в якому останній просив закрити провадження по зазначеній вище справі з посиланням на те, що зважаючи на суб`єктний склад сторін та зміст правовідносин, її слід розглядати у порядку господарського судочинства, а не цивільного, оскільки земельні ділянки, які отримала фізична особа ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в суборенду юридичній особі не передавались, а використовувалися для створення фермерського господарства, тому фактичним користувачем є саме ФГ «Ступаківка-Агро».

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання та просили у його задоволенні відмовити.

       Представник третьої особи ФГ «Ступаківка-Агро» у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

       Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Право користування земельною ділянкою - це юридично забезпечена можливість суб`єкта здійснювати господарське та інше безпосереднє використання земельної ділянки з метою отримання доходів та інших благ матеріального та нематеріального характеру від корисних властивостей землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно вимог ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За умовами частини п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Абзацом першим частини першої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ч. 1 ст. 124 ЗК України).

Відповідно до  ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство», землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство. В пункті «б» ч. 1 ст. 14 названого Закону вказано, що фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право самостійно господарювати на землі. Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов`язані забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням (п. «а» ч. 1 ст. 15 цього ж Закону).

У статті 19 Закону України «Про фермерське господарство» зазначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

За змістом наведених вище норм права у сукупності зі ст. 1, 5, 7 Закону України «Про фермерське господарство», з дати реєстрації фермерського господарства обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство.

Для ведення фермерського господарства на орендованих ОСОБА_3 зазначених вище земельних ділянках ним створено фермерське господарство «Ступаківка-Агро».

Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 2 ГК України, передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як убачається з позовної заяви відповідачем по ній зазначено фізичну особу ОСОБА_3 , а третьою особою ФГ «Ступаківка-Агро».

За таких обставин, враховуючи суб`єктний склад сторін, який визначили позивачі, зокрема, відповідачем по справі зазначено фізичну особу, тому суд вважає клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження передчасним, у задоволенні якого слід відмовити.

Керуючись ст. 260, 353 ЦПК України, суд

постановив:

       У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження в справі за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ічнянської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_3 , третя особа: Фермерське господарство «Ступаківка-Агро», про визнання недійсними додаткових угод та повернення земельних ділянок відмовити.

       Ухвала негайно набирає законної сили і не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Головуючий         суддя В.М.Овчарик