Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2023 Справа №607/17661/22

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

-головуючого судді Сташків Н.М.,

-за участі секретаря судового засідання Баб`як Н.О.,

-у присутності представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Тернопільська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Прийдуна В.М., звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що він понад п`ять років до відкриття спадщини фактично проживав однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 . Обґрунтовує заяву тим, що 21.03.2006 заявник був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі, яка належала, по 1/2 частці, його матері ОСОБА_4 , яка 21.03.2006 була зареєстрована у цьому помешканні, та ОСОБА_3 , який 24.07.1986 був зареєстрований у вказаному житлі та проживав за вказаною адресою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був знятий з реєстрації за цією адресою у зв`язку зі смертю. 18.06.2019 ОСОБА_4 також була знята з реєстрації за цією адресою у зв`язку зі смертю. Заявник зазначає, що з моменту його народження він проживав за вищевказаною адресою однією сім`єю зі своєю матір`ю та ОСОБА_3 . З 22.09.2006 з ними проживала ще його сестра ОСОБА_5 . Так вони проживали до часу смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вищенаведене свідчить про те, що заявник разом із спадкодавцем ОСОБА_6 проживав однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини і є спадкодавцем четвертої черги спадкування. У зв`язку із цим він звернувся до нотконтори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , однак отримав відмову у видачі такого свідоцтва із роз`ясненням права на звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Встановлення даного факту необхідне заявнику з метою реалізації його спадкових прав.

Ухвалою судді від 07.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд 31.01.2023 на 10 год. 10 хв. В зазначеному судовому засіданні задоволено клопотання представника заявника про долучення доказів до справи про допит свідків, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 22.02.2023 на 14 год. 15 хв.

У судовому засіданні 22.02.2023 розпочато судовий розгляд, заслухано вступне слово представника заявника, в якому він заяву підтримав із викладених у ній підстав, досліджено письмові докази, допитано свідків, після чого, з метою отримання особистих пояснень заявника, оголошено перерву в судовому засіданні до 28.02.2023 на 16 год.

У судове засідання 28.02.2023 заявник не з`явився, у зв`язку з чим оголошено перерву до 16.03.2023 до 14 год.

У судове засідання від заявника ОСОБА_2 надійшла письмова заява, у якій він зазначив, що скільки себе пам`ятає, він зі своєю матір`ю проживали однією сім`єю зі ОСОБА_3 у його житлі за адресою: АДРЕСА_1 . Його мати не укладала договорів оренди житла, в якому вони проживали зі ОСОБА_3 , оскільки вони жили як одна сім`я. Всі вони спільно харчувалися, мати спільно зі ОСОБА_3 сплачувала комунальні платежі за квартиру, давала кошти на проведення ремонту квартири. Вони мали спільний бюджет, усі продукти харчування були спільними і вони спільно їх купували та спільно споживали, будь-якого поділу між ними не було, бо вони були однією сім`єю. ОСОБА_3 ставився до нього як до своєї рідної людини, купував йому речі, одяг, солодощі, водив його до дитячого садочку, проводив із ним час на дитячому майданчику, коли хворів, то водив до лікарів, доглядав і піклувався про нього і він його називав дідусем. 21 березня 2006 року, за згодою ОСОБА_3 , він був офіційно зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . До 2009 року - часу смерті ОСОБА_3 я та інші члени сім`ї проживали в цьому житлі однією сім`єю. Наприкінці 2004 або на початку 2005 року його мати познайомилась із ОСОБА_7 , який згодом, за погодженням зі ОСОБА_3 , також почав проживати в цьому житлі і вони всі проживали там як одна сім`я.

У вказаній заяві заявник повідомив, що прибути особисто в судове засідання не може, оскільки тимчасово проживає в Польщі. Подану в його інтересах заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 понад п`ять років до відкриття спадщини підтримав та просив задовольнити.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Прийдун В.М. заяву підтримав із викладених у ній мотивів, пояснив, що встановлення даного факту необхідне для реалізації спадкових прав заявника. З цих підстав просив задовольнити заяву.

Представник заінтересованої особи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки, що відповідно до ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи в його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом НОМЕР_1 від 16.06.2016.

Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №6110-80159-2016 від 24.06.2016, з 21.03.2006 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Із будинкової книги для прописки громадян, що мешкають в будинку АДРЕСА_1 вбачається, що у вказаній квартирі у різні періоди були зареєстровані ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 та ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 знято з реєстрації у зв`язку із смертю, а ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 знято з реєстрації за заявою.

Як убачається зі свідоцтва про право власності на житло від 27.06.1994, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , та записана у реєстрову книгу. На зазначеному свідоцтві міститься напис нотаріуса, що 02.09.2005 за реєстровим №1-3581 Першою Тернопільською державою нотаріальною конторою після померлої ОСОБА_8 на її частину квартири, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 18.06.2019.

Відповідно до довідки №1669, виданої ТзОВ «Коменерго-Тернопіль 3» 01.07.2019, ОСОБА_2 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрований з 21.03.2006р. Також у вказаній квартирі з 21.03.2006р. була зареєстрована ОСОБА_4 , яка знята з реєстрації 24.06.2019 року у зв`язку зі смертю, та з 24.06.2008 зареєстрована сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7.

У медичній карті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, зазначено його місце проживання АДРЕСА_1 . Із записів, які містяться у вказаній медичній карті, з прив`язкою до зазначеної адреси, вбачається, що вони датовані, починаючи з 2003 року.

08.11.2021 державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори Рудніцьким А.Я. ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з частки квартири АДРЕСА_1 , та належала померлій ОСОБА_4 .

Крім цього, заявником надано відповідь Першої тернопільської державної нотаріальної контори №2902/02-14 від 29.11.2021 на його звернення, у якій вказано, що відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №67516374 від 29.11.2021 спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заведена. У відповіді зазначено, що оскільки ОСОБА_2 не є родичем ОСОБА_3 , то він не є спадкоємцем за законом, у зв`язку з чим заявнику рекомендовано звернутися до суду.

Також до матеріалів справи долучено письмові пояснення, написані від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , однак зазначені пояснення не можуть буди взяті судом до уваги як докази у справі, оскільки допит свідків здійснюється судом у порядку, визначеному ст. 230 ЦПК України, безпосередньо в судовому засіданні.

Допитаний у судовому засіданні 22.02.2023 свідок ОСОБА_10 вказав, що з 1995 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Десь у 2000-х роках у квартирі АДРЕСА_1 (7 поверх) почали проживати ОСОБА_4 з дитиною, віком близько 1 року (дитина ще була у візочку), як потім він дізнався, дитину звали ОСОБА_2 . Вони проживали спільно з ОСОБА_3 . Надалі народилась ще сестра ОСОБА_2 і вони всі проживали як сім`я аж до смерті ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він перебував у стосунках з ОСОБА_4 десь із 2000-х років (у цивільному шлюбі). Вона з сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала за адресою: АДРЕСА_3 , разом із ОСОБА_3 , який, з її слів, був її дядьком. Приблизно з 2004 року він ( ОСОБА_7 ) також почав із ними проживати у вказаному помешканні. Тобто, разом проживали ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та він, а в 2006 році в нього ( ОСОБА_7 ) та ОСОБА_4 народилась дочка ОСОБА_5 , яка, відповідно, теж разом із ними проживала. У 2009 році ОСОБА_3 помер. Після його смерті вони вчотирьох продовжували проживали за вищевказаною адресою аж до смерті ОСОБА_4 .

Такі ж обставини виклав і заявник у скерованій до суду письмовій заяві.

Встановлення факту проживання однією сім`єю з спадкодавцем на час відкриття спадщини, як зазначає заявник, необхідне йому з метою реалізації його спадкових прав.

Аналізуючи зібрані у справі докази, в суду не виникає сумнівів у достовірності факту проживання заявника зі ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, оскільки із досліджених судом письмових доказів та безпосередніх показів свідків у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 проживав зі ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 , починаючи, щонайменше з 2003 року, і до дня смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідно до вимог частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Положеннями частини першої статті 315 ЦПК України визначено перелік справ, які підлягають розгляду судом в порядку встановлення фактів, що мають юридичне значення. Даний перелік не є виключним.

В силу вимог частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до вимог статей 315-319 ЦПК України у в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Згідно з вимогами частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №5-рп/99 від 03.06.1999 зазначено що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 05.10.2022 в справі № 686/15993/21 (провадження № 61-5889св22) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 08.02.2023 (справа №365/455/20) до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу. Таке право можуть мати й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

На підставі зібраних у справі доказів судом установлено, що заявник ОСОБА_21 проживав разом зі ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 , починаючи, щонайменше з 2003 року, і до дня смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), однією сім`єю, вони були пов`язані спільним побутом. Хоч ОСОБА_2 на той час був дитиною, його мати ОСОБА_4 мала зі ОСОБА_3 спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування, вони купували майно для спільного користування, разом брали участь у витратах на утримання житла, його ремонт. ОСОБА_3 брав участь у вихованні ОСОБА_2 , водив його до дитячого садка, у разі необхідності - до лікарів, проводив із ним вільний час, купував для нього одяг, іграшки, солодощі. Заявник вважав його своїм дідусем.

Тому, з метою недопущення порушення прав заявника, реалізація яких залежить від доведеності факту, що має юридичне значення, суд приходить до переконання про необхідність встановлення цього факту судом.

Встановлення судом зазначеного факту повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 293 та ст. 315 ЦПК України щодо розгляду судом у порядку окремого провадження цивільних справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для встановлення факту проживання заявника ОСОБА_2 зі ОСОБА_3 однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З цих підстав заява ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 89, 265, 273, 293, 315, 354, 355 ЦПК України, суд, ­-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа - Тернопільська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 зі ОСОБА_3 однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто до моменту смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4

Заінтересована особа: Тернопільська міська рада, місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5, код у ЄДРПОУ 34334305.

СуддяН. М. Сташків