Ухвала

Іменем України

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 2/757/11 (судове провадження № 4-с/465/7/21;

апеляційне провадження № 22-ц/811/4608/21)

провадження № 61-651ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ориник Андрій Романович, на постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк»,

на дії відділу державної виконавчої служби Франківського районного управління юстиції міста Львова,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1 , заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» (далі - ПАТ «Фольксбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк»

(далі - ПАТ «ВіЕс Банк»), звернулася до суду зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Франківського районного управління юстиції міста Львова (далі - ВДВС Франківського РУЮ міста Львова).

Скарга мотивована тим, що Франківський районний суд міста Львова

від 09 жовтня 2012 року у справі № 2/1326/324/2012 позов

ПАТ «Фольксбанк» задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь

ПАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором від 23 вересня 2008 року у розмірі 191 213,29 грн. На підставі вказаного рішення Франківським районним судом міста Львова виданий виконавчий лист.

14 березня 2013 року головний державний виконавець Франківського ВДВС Львівського міського управління юстиції (далі - Франківський ВДВС Львівського МУЮ) Подановський Т. Р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 36991627) щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованості в розмірі 191 213,29 грн.

15 квітня 2014 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до Франківського ВДВС Львівського МУЮ про зупинення виконавчого провадження, у зв`язку з тим, що вона перебувала на стаціонарному лікуванні.

18 квітня 2014 року Франківський районний суд міста Львова постановив ухвалу про зупинення реалізації заставного майна - квартири АДРЕСА_1 . Тому державний виконавець був зобов`язаний винести постанову про зупинення виконавчого провадження саме 18 квітня 2014 року.

Крім того, о 09:00 представник ОСОБА_1 зареєстрував

заяву за вх. № 1334, до якої долучив ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 18 квітня 2014 року (провадження 6/465/114/14), на підставі якої зупинено реалізацію арештованого заставного майна, що належить ОСОБА_1 .

У той же час, торги з реалізації арештованого майна (предмету іпотеки) відбулись, переможцем торгів було визнано ОСОБА_2 , в цей же день нею було сплачено запропоновану на торгах суму 339 500 грн.

08 липня 2014 року начальник Франківського ВДВС Львівського МУЮ затвердив акт державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд:

- поновити строк на подання скарги;

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Франківського ВДВС служби Львівського МУЮ Легедзи Г. М. щодо неповідомлення боржника ОСОБА_1 про невинесення 17 квітня 2014 року постанови про зупинення ВП № 36991627 на підставі заяви ОСОБА_1 ;

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ Легедзи Г. М. щодо невинесення 18 квітня 2014 року постанови про зупинення ВП № 36991627 на підставі ухвали Франківського районного суду міста Львова від 18 квітня 2014 року у справі № 2-757/11;

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ Легедзи Г. М. щодо підписання акта від 08 липня 2014 року про реалізацію арештованого майна;

- визнати незаконними дії начальника Франківського ВДВС Львівського МУЮ Солтиса Ю. С. щодо погодження акта державного виконавця

від 08 липня 2014 року про реалізацію арештованого майна.

Франківський районний суд міста Львова своєю ухвалою від 09 грудня

2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

12 травня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Франківського районного суду міста Львова з позовом до Франківського ВДВС, Приватного підприємства «Нива - В. Ш.» (далі - ПП «Нива - В. Ш.»), треті особи:

ПАТ «ВіЕс Банк», про визнання дій неправомірними, визнання недійсними прилюдних торгів, акта та протоколу проведення прилюдних торгів;

Апеляційний суд Львівської області у своєму рішенні від 09 червня

2015 року у справі № 465/2694/14-ц зазначив про те, що судом досліджувалися матеріали ВП № 36991627;

встановив, що представник ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанціях;

ОСОБА_1 вводить в оману суд про те, що вона не знала про неправомірні, на її думку, дії державного виконавця, а дізналася про них лише у 2016 році.

Отже, скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском строку на її подання.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Львівський апеляційний суд своєю постановою від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 09 грудня 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 залишив без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо того, що ОСОБА_1 подала скаргу з пропуском строку, встановленого нормами ЦПК України на момент її подання, а підстав для поновлення такого строку немає. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася до суду з пропуском строку, що є підставою для залишення такої скарги без розгляду.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року засобами електронного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ориник А. Р., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Верховний Суд своєю ухвалою від 30 січня 2023 року визнав підстави для поновлення строку на касаційне скарження, наведені в клопотанні

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ориник А. Р., неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ориник А. Р., на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 09 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику: надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції; надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, та додати її копії відповідно до кількості учасників справи; уточнити прохальну частину касаційної скарги. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

У лютому 2023 року до Верховного Суду засобами електронного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису на виконання вимог ухвали суду від 30 січня 2023 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ориник А. Р., надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій заявниця уточнила прохальну частину касаційної скарги, зазначила конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, а також порушила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року отриманий її представником ОСОБА_3 13 грудня 2022 року, що підтверджується фотокопією з журналу видачі копій судових рішень Львівського апеляційного суду.

Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, колегія суддів вважає за можливе його поновити.

Отже, недоліки касаційної скарги, визначені в ухвалі Верховного Суду

від 30 січня 2023 року, усунуті.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявниця посилається на порушення судом норм процесуального права.

Крім того, заявниця посилається на те, що суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, а також у постановах Верховного Суду від: 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) та 18 листопада 2020 року у справі

№ 466/948/19 (провадження № 61-16974св19).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не встановив всіх обставин справи та необґрунтовано відхилив аргументи заявниці про незаконність дій державних виконавців, не дослідив правомірності дій державних виконавців при здійсненні повноважень в межах виконавчого провадження та дійшов помилкового висновку про пропуск строку для подання скарги.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд установив, що на виконанні у Франківському ВДВС Львівського МУЮ перебуває ВП № 36991627 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1326/324/2012, виданого 18 грудня 2012 року Франківським районним судом міста Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованості в розмірі 191 213,29 грн, яке відкрите 14 березня 2013 року.

В межах вказаного виконавчого провадження Франківським ВДВС Львівського МУЮ складений акт опису та арешту майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1

22 квітня 2013 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області) призначив експертизу та направив постанову експерту до виконання.

09 вересня 2013 року надійшов звіт про оцінку вищевказаного майна.

25 вересня 2013 року державний виконавець направив повідомлення про оцінку нерухомого майна від 23 вересня 2013 року № 19904 сторонам для ознайомлення.

05 лютого 2014 року державний виконавець видав довідку про відсутність повідомлення про оскарження оцінки описаного майна.

Оскільки ОСОБА_1 не подала жодних заперечень проти визначення вартості (оцінки) майна, державний виконавець сформував пакет документів щодо подальшої передачі на реалізацію нерухомого майна, що належить ОСОБА_1

03 березня 2014 року до Франківського ВДВС Львівського МУЮ надійшов витяг з протоколу № 5 засідання конкурсної комісії УДВС ГТУЮ у Львівській області щодо передачі на реалізацію арештованого майна.

05 березня 2014 року надійшло повідомлення Філії 14 ПП «Нива - В. Ш.»

про призначення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна,

а саме: лот № 2, трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , площею 55, 4 кв. м, на 14 березня 2014 року

о 09:30 год. за початковою ціною 452 230 грн без ПДВ.

13 березня 2014 року ОСОБА_1 надіслала заперечення на повідомлення про оцінку майна, однак в такому було відмовлено у зв`язку із пропуском строків.

14 березня 2014 року прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна не відбулися у зв`язку з відсутністю заявок покупців. Так, 26 березня 2014 року державний виконавець склав акт, відповідно до якого вищевказане майно було уцінено на 25 % від первинної оцінки.

07 квітня 2014 року до Франківський ВДВС Львівського МУЮ надійшло повідомлення № 129Б2 про призначення прилюдних торгів на 22 квітня

2014 року о 09:30 год. з початковою ціною 339 172,50 грн без ПДВ.

22 квітня 2014 року директор Філії ПП «Нива - В. Ш.» затвердив протокол

№ 1414129-2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Переможцем торгів оголошено - ОСОБА_2

08 липня 2014 року начальник Франківського ВДВС Львівського МУЮ затвердив акт державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна.

01 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії ВДВС Франківського РУЮ міста Львова.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»

(у редакції, чинній на час звернення зі скаргою) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою) передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Аналогічна норма міститься у статті 447 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду скарги у суд апеляційної інстанції).

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п`ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просила суд поновити строк звернення до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що вона ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження лише 23 червня 2016 року.

Статтею 385 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою) визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Аналогічна норма міститься у статті 449 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду скарги у суді апеляційної інстанції).

Строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від: 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19)

та 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження

№ 61-16974св19).

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою) суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Про місце і час розгляду цього питання повідомляються особи, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб не є обов`язковою.

Аналогічна норма міститься у частинах першій, другій статті 127 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду скарги у суді апеляційної інстанції).

Згідно зі статтею 72 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Аналогічна норма міститься у статті 126 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду скарги у суді апеляційної інстанції).

При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Встановивши, що ОСОБА_1 була обізнана про наявність ВП № 36991627,

у травні 2014 року зверталась до суду з позовом про визнання дій державного виконавця неправомірними, визнання недійсними прилюдних торгів, акта та протоколу проведення прилюдних торгів (цивільна справа

№ 465/2694/14-ц), однак до суду зі скаргою звернулась лише 01 липня

2016 року, тобто зі значним пропуском строку, визначеного

статтею 449 ЦПК України, при цьому поважних причин пропуску строку на оскарження рішення державного виконавця не навела, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про залишення скарги без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Посилання в касаційній скарзі про неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від: 18 листопада 2020 року у справі

№ 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) та 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19), колегія суддів відхиляє, оскільки вказані постанови була предметом дослідження суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду

від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19 предметом позовних вимог Приватного підприємства «Компанія Талант» є стягнення за договором поставки грошових коштів з фізичної особи у розмірі 27 523,74 грн, з яких: основна заборгованість - 18 550 грн; інфляційні втрати - 7 329,96 грн;

3 % річних - 1 643,78 грн.

Отже, посилання заявниці у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права, зроблених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19 є безпідставними, оскільки правовідносини

у зазначеній справі (стягнення грошових коштів за договором поставки)

та у справі, яка переглядається (скарга на дії ДВС), не є подібними.

Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки їм було надану відповідну правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції, тому правильність застосування апеляційним судом норм права, зазначених у Главі 6 «Процесуальні строки» Розділу І «Загальні положення» та Розділі VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень»

ЦПК України, не викликає розумних сумнівів.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України передбачено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви,

з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 390, частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ориник Андрій Романович, про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ориник Андрій Романович, строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», на дії відділу державної виконавчої служби Франківського районного управління юстиції міста Львова, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ориник Андрій Романович,

на постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук