Справа № 545/71/23

Провадження № 2/545/727/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "13" березня 2023 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді    Богомолової Л.В.

з участю секретаря    Іщенко Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Полтавської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медведєва Вікторія Анатоліївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, суд-

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом до Територіальної громади в особі Полтавської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно та просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_4 , який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 , який належав на праві власності матері позивача ОСОБА_5 , яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки за життя батько належним чином не оформив спадщину після смерті матері, оскільки помер через декілька днів після смерті матері, а тому позивач не має змоги в позасудовому порядку реалізувати своє право на спадкування, в зв`язку з чим змушена звертатися до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 08.02.2023 року справа прийнята до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Полтавського районного суду від 07.03.2023 року у підготовчому судовому засіданні справа призначена до судового розгляду.

У судове засідання  представник позивача адвокат Божко Т.Б. не з`явилася, попередньо надавши заяву, у якій просив суд розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився, надав відзив в якому прохав відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. На виклик суду представник не з?явився з невідомих причин,хоча вчасно був повідомлений належним чином.

Треті особи до суду не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутності, при розгляді справи по суті покладалися на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) 04.10.2021 року (а.с.9).

       За життя ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу зареєстрованого на Полтавській Універсальній Аграрно-Промисловій біржі від 29.04.1998 року за № 130-Н, зареєстрованого у ПП ПБТІ «Інвентаризатор» в реєстрову книгу № 1, за реєстровим № 6 29 квітня 1998 року, набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,28 га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, що посвідчується державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ПЛ № 016514, який виданий Ковалівською сільською радою народних депутатів 17.07.1998 року (а.с.11,12,13).

На час придбання майна ОСОБА_5 перебувала в шлюбі із ОСОБА_4 , тому 1/2 його частина на правах спільної сумісної власності подружжя належала і йому.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не відкривалась, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру від 23.01.2023 року (а.с.56).

       Спадкоємцем, який постійно проживав з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 був батько позивача ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не встиг оформити спадкові права, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 (а.с.10).

Відповідно до довідок ПП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 14.04.2022 № 4724 та № 4725 згідно матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» та проведеного обстеження станом на 24 червня 2022 року, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 відповідає наступним характеристикам: житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 71,4 кв. м., житловою площею 16,2 кв. м.; господарські будівлі та споруди: літня кухня літ. «Б, б», сарай літ. «В», погріб літ. «в», сарай літ. «Д», вбиральня літ. «Е», огорожа № 2, ворота огорожі № 3; загальна та житлова площа по житловому будинку літ. «А-1» змінилися в зв`язку з оздобленням стін, уточненням лінійних розмірів, переплануванням підсобних приміщень; навіс літ. Г знищено. Збудовані огорожа № 2, ворота огорожі № 3 не підлягають прийняттю в експлуатацію, згідно Постанови КМУ за № 406 від 7 червня 2017 року зі змінами.        

Нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, реставрація відсутні (а.с.13).

Договір купівлі-продажу від 29.04.1998 року є єдиним правовстановлюючим документом на вказаний будинок. На той час сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, розрахувались, отримали у володіння користування та розпорядження нерухомість, покупець зареєструвала на своє ім`я право власності.

25.03.2022 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медведєвою В. А. було відкрито спадкову справу № 06/2022 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини та заявою сестри позивача – ОСОБА_3 , яка відмовилася від прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 .

На момент смерті обоє батьків позивачки були зареєстровані та фактично проживали в АДРЕСА_2 (а.с.24,25).

За життя ОСОБА_5 договір купівлі-продажу будинку від 28 квітня 1998 року, укладений між ОСОБА_2 та  ОСОБА_5 на біржі, не оспорювався.

Правовідносини за вказаним договором купівлі продажу від 28 квітня 1998 року виникли до 1 січня 2004 року, отже регулюються ЦК України 1963 року, що діяв на нас виникнення спірних правовідносин. Згідно з статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» угода, укладена сторонами договору на біржі, не підлягала подальшому нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання цим Законом чинності, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація права була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення права діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

У ОСОБА_5 право власності на спірний будинок виникло на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 1998 року, посвідченого на біржі, тобто право власності на нерухоме майно виникло до 01 січня 2004 року

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, норми Сімейного кодексу України (далі - СК України) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Як встановлено судом, спірний будинок був придбаний матір`ю позивачки ОСОБА_5 29 квітня 1998 року на час дії норм Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України, тут і далі -у редакції чинній на момент придбання спірного будинку). На час придбання вказаного будинку ОСОБА_5 знаходилася у шлюбі з ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

На підставі викладеного, спірний будинок, який був придбаний 29 квітня 1998 року під час спільного проживання в шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за спільні кошти подружжя, є їхньою спільною сумісною власністю.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За змістом статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрованого на Полтавській Універсальній Аграрно-Промисловій біржі від 29.04.1998 року за № 130-Н, зареєстрованого у ПП ПБТІ «Інвентаризатор» в реєстрову книгу № 1, за реєстровим № 6 29 квітня 1998 року, ОСОБА_5 купила житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 71,4 кв. м., житловою площею 16,2 кв. м.; господарські будівлі та споруди: літня кухня літ. «Б, б», сарай літ. «В», погріб літ. «в», сарай літ. «Д», вбиральня літ. «Е», огорожа № 2, ворота огорожі № 3, розташованого за земельній ділянці площею 0,28 га.

Відповідно до матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» станом на лютий місяць 2004 року в реєстровій книзі №1 за реєстровим №6 право власності за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 29.04.1998 року зареєстровано бюро технічної інвентаризації 29 квітня 1998 року (а.с.11 зворот-12).

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті подружжя ОСОБА_5 , матері позивачки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , батька позивачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донька ОСОБА_1 .

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Позивачем ОСОБА_1 вимоги заявлено про визнання права на спадщину за законом, заповіт померлих подружжя ОСОБА_6 відсутній, його наявність не встановлена.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Однак, після спливу шести місяців з часу відкриття спадщини приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медведєва В.А. 08.11.2022 № 76/02-31 винесла постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні належні правовстановлюючі документи на спадкове майно та є договір купівлі-продажу, який не було посвідчено нотаріально (а.с.20-21).

Суд зазначає, що до 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

В даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_5 , № 130-н від 29.04.1998 року, зареєстрований на Полтавській Універсальній Аграрно-Промисловій біржі.

Отримавши 29 квітня 1998 року державну реєстрацію в ПП Полтавське БТІ «Інвентарризатор» права власності на житловий будинок, який ОСОБА_5 придбала за договором купівлі-продажу № 130-н від 29.04.1998 року, який зареєстрований на Полтавській Універсальній Аграрно-Промисловій біржі, держава цим самим визнала право власності ОСОБА_5 на спірний будинок, як таке, що виникло на незаборонених законом підставах.

Закон України «Про товарну біржу» в редакції діючий на час укладення договору купівлі-продажу 29.04.1998 року дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купілі-продажу товарів допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржи та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

        На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , іншим шляхом окрім як в судовому порядку, реалізувати своє право на спадщину за законом не може, так як померлий батько не встиг належним чином оформити спадщину після померлої дружини.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними в судовому порядку та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258-260 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

           Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Полтавської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Медведєва Вікторія Анатоліївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності в порядку спадкування за законом, після смерті  ОСОБА_4 , який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 , та в цілому складається з : житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 71,4 кв. м., житловою площею 16,2 кв. м., господарських будівель та споруд: літньої кухні літ. «Б, б», сараю літ. «В», погреба літ. «в», сараю літ. «Д», вбиральні літ. «Е», огорожі № 2, воріт огорожі № 3, яке належало  ОСОБА_5 на праві власності, яка померла  ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовий збір віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя: Л. В. Богомолова