ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2006 р.

Справа №  7/43

                                                  

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. розглянув у відкритому судовому засіданні  справу № 7/43

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "Олерон", м. Світловодськ Кіровоградської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Терра", с. Успенка Онуфріївського району Кіровоградської області

про стягнення 198949,51 грн.

За участю представників сторін:

від позивача -  участі  не  брали. Про час  та  місце  розгляду   справи  позивач  належним  чином  повідомлений у  відповідності  до  вимог  Інструкції з  діловодства  в  господарських  судах  України.

від відповідача - повірена Кузнєцова А.М., довіреність  б/н від 26.12.05 .

СУТЬ  СПОРУ :

Подано позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Терра" на користь позивача пені в розмірі 173458,36 грн., штрафу в розмірі 25491,15 грн., всього 198949,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання згідно договору на поставку нафтопродуктів № 19/1 від 19.03.2004 року.

Так, у відповідності до пунктів 4.1, 4.3 зазначено договору, в тому випадку коли товар відвантажено, а оплата здійснена не повністю, відповідач зобов'язаний погасити наявну заборгованість протягом двох банківських днів, при наявності заборгованості у покупця за поставку товару станом на кожне перше число наступне за місяцем,  коли  проведено  відвантажування, більш ніж на 10 (десять) днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2 % від недоплаченої суми за кожен день прострочки і штраф в розмірі 50 % від повної вартості товару по накладній (у випадку затримки розрахунку більш ніж на один місяць).

Отже, на підставі невиконання відповідачем господарських зобов'язань у відповідності до умов договору на поставку нафтопродуктів № 19/1 від 19.03.2004 року, позивачем нараховано товариству з обмеженою відповідальністю агрофірмі "Терра" 173458,36 грн. пені та 25491,15 грн. штрафу, всього 198949,51 грн.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 18.01.2006 року позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Терра", з урахуванням розміру пені визначеного в додатковій угоді до договору № 19/1 від 19.03.2004 року, укладеної сторонами 02.09.2004 року, пеню в розмірі 6064,04  грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить застосувати до вимог, заявлених товариством з обмеженою відповідальністю "Олерон", строки позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач зазначає, що при нарахуванні позивачем пені останнім не враховані умови додаткової угоди № 1 до договору на поставку нафтопродуктів № 19/1 від 19.03.2004 року. Відповідно до змісту вказаної додаткової угоди пункт 4.3 діючого договору замінено наступним змістом: при невиконанні п. 4.1 договору покупець сплачує пеню в розмірі 0,07 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2006р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2006р.  позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ Агрофірми "Терра" на користь ТОВ "Олерон" пеню в розмірі 6033,41грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого  господарського  суду  від 07.06.2006 року   за  касаційною  скаргою  ТОВ Агрофірма  “Терра”  Постанову  Дніпропетровського  апеляційного  господарського   суду  від 03.04.2006 року  та  рішення  господарського  суду  Кіровоградської  області  від  18.01.2006 року  скасовані, справу  передано  на  новий  судовий  розгляд. Як  зазначено  в  постанові   Вищого  господарського  суду  підставою для  скасування  вказаних  судових  рішень  є  те, що  судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору поставки нафтопродуктів №19/1 від 19.03.2004р. позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 75752,30грн., що підтверджується накладними та довіреностями.

За умовами п.2.1 договору покупець сплачує за товар 100% оплати платіжним дорученням по факту отримання товару згідно виставлених рахунків. На протязі листопада 2004р. - листопада 2005рр. відповідач оплатив 75752,29грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку, коли товар відвантажено, а оплата здійснена неповністю, покупець зобов'язаний погасити заборгованість протягом 2-х банківських днів. Згідно п.4.3 договору в редакції додаткової угоди №1 при невиконанні п.4.1 договору покупець оплачує пеню в розмірі 0,07% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 6033,41грн. суди виходили з того, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. А тому, на думку судів, нарахування штрафних санкцій припиняється 20.05.2005р. Також місцевим судом, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не прийнято до уваги факт подання позивачем позову після спливу позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності переривався і починався заново з моменту перерахування коштів відповідачем в рахунок погашення боргу за поставлений позивачем товар.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України.

При  новому  розгляді  справи  суд  виходить   з  вимог  ст.111-12  ГПК  України  щодо  обов'язковості  вказівок, що  містяться  у   постанові  касаційної  інстанції  для  суду  першої  інстанції під  час  нового  розгляду  справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника   відповідача, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд встановив наступні обставини.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Олерон" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Терра" (Покупець) укладено договір на поставку нафтопродуктів № 19/1 від 19.03.2004 року. За умовами даного договору, постачальник зобов'язується продати, а покупець придбати нафтопродукти в асортименті (товар).

Позивачем було поставлено відповідачу згідно довіреності ЯЗУ № 089291 від 14.10.2004р. та накладної № 266 від 14.10.2004р. дизельне паливо в кількості 4,62 тис. л. на суму 12474,00 грн.; довіреності ЯЗУ № 089293 від 18.10.2004 року та накладної № 273 від 18.10.2004 року бензин А-76 в кількості 4,64 тис. л. на суму 12295,98 грн.; довіреності ЯИХ № 573202 від 17.11.2004 року та накладної № 317 від 17.11.2004 року дизельне паливо в кількості 18,208 тис. л. на суму 50982,32 грн.

Загальна вартість поставлених нафтопродуктів відповідачу за вказаними довіреностями та накладними складає 75752,30 грн.

Відповідно до змісту пункту 2.1 вказаного договору покупець сплачує за товар 100 % оплату платіжним дорученням по факту отримання товару, згідно встановлених рахунків.

На виконання умов вказаного пункту договору на поставку нафтопродуктів № 19/1 від 19.03.2004 року відповідачем було проведено оплату вказаного товару. Так, згідно платіжного доручення № 25 від 12.11.2004року (банківська виписка від 12.11.2004 року) 7 000 грн.; платіжного доручення № 15 від 17.11.2004 року (банківська виписка від 17.11.2004 року) 15 000 грн.; згідно платіжного доручення № 20 від 15.03.2005 року (банківська виписка від 15.03.2005 року) 5 000 грн.; згідно платіжного доручення № 26 від 08.04.2005року (банківська виписка від 08.04.2005 року) 10 000 грн.; згідно платіжного доручення № 27 від 13.04.2005 року (банківська виписка від 13.04.2005 року) 5 000 грн.; згідно платіжного доручення № 29 від 15.04.2005 року (банківська виписка від 15.04.2005 року) 5 000 грн.; згідно платіжного доручення № 52 від 26.05.2005 року (банківська виписка від 26.05.2005 року) 14 500 грн.; згідно платіжного доручення № 474 від 01.11.2005 року (банківська виписка від 01.11.2005 року) 14 252,29 грн.

Отже, сума сплачених коштів товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Терра" склала 75752,29 грн.

Розділом 4 договору на поставку нафтопродуктів № 19/1 від 19.03.2004 року врегульований порядок розрахунків. Так у випадку, коли товар відвантажено,

а оплата здійснена не повністю, покупець зобов'язаний погасити заборгованість протягом двох банківських днів.

Згідно пункту 4.3 вказаного договору при наявності заборгованості у покупця за поставку товару станом на кожне перше число наступне за   відвантажу вальним місяцем більш ніж на 10 (десять) днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2 % від недоплаченої суми за кожен день прострочки і штраф в розмірі 50 % від повної вартості товару по накладній (у випадку затримки (розрахунку більш ніж на один місяць).

Відповідно до змісту додаткової угоди № 1 між товариством з обмеженою І відповідальністю "Олерон" та ТОВ агрофірмою "Терра" до договору на поставку нафтопродуктів № 19/1 від 19.63.2004 року укладеної 02.09.2004 року (а.с. 40) пункт 4.3 діючого договору замінено наступним змістом: при невиконанні пункту 4.1 договору покупець сплачує пеню в розмірі 0,07 % від суми заборгованості за  кожен день прострочки платежу.

У відповідності з розрахунком господарських санкцій, який міститься в  заяві про уточнення позовних вимог поданого позивачем 18.01.2006 року розмір пені складає 6064,04 грн.

Проаналізувавши  матеріали  справи в  їх  сукупності,  установивши  правовідносини, що виникли  між  сторонами  спору  та   надавши  їм  юридичну  кваліфікацію, господарський  суд  вважає, що   позовні  вимоги  не  підлягають  до  задоволення, в  позові   слід  відмовити  повністю, а  стосовно    суми  на  яку   позивачем   зменшено  позовні  вимоги (а.с. 52) необхідно  припинити  провадження  на  підставі  п.4 ч.1 ст. 80  ГПК  України. Такий  висновок  суд  робить  на  підставі  слідуючого.

Згідно ст.258 Цивільного кодексу  України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). В межах  даної справи  якраз заявлені вимоги щодо стягнення пені.

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного   кодексу  України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Згідно п.4.1 Договору на поставку нафтопродуктів № 19/1 від 19.03.2004 року у випадку, коли товар відвантажено, а оплата здійснена не повністю, Покупець зобов'язаний погасити заборгованість протягом 2-х банківських днів. Остання поставка була здійснена ТОВ „Олерон" 17.11.2004 року. Таким чином, право пред'явити вимогу щодо сплати пені виникло у Позивача 20.11.2004 року, а ТОВ „Олерон" звернулося до господарського суду Кіровоградської області 28.11.2005 року. Таким чином строк позовної давності щодо заявлених вимог на момент пред'явлення позову вже закінчився.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідач неодноразово заявляв про застосування позовної давності до вимог ТОВ „Олерон”, що підтверджується відзивом на позовну заяву від 27.12.2005 року та доповненнями до відзиву від 18.01.2006 року.  Крім того, в судове  засідання  20.07.06 р.  відповідач  надав  заяву  про  застосування  до вимог  позивачаи позовну  давність.  Суд  вважає, що  до спірних правовідносин  не  може  бути  застосовано  положення ст. 264 ЦК України,  оскільки   позивачем  не  надано  до суду  доказів про  визнання  відповідачем  свого боргу або іншого обов'язку,  що   відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України  перериває перебіг позовної давності. Жодних дій, що свідчили б про визнання обов'язку сплатити пеню, як-то направлення відповідних листів на адресу Позивача або перерахування частини пені, ТОВ АФ „Терра" не вчиняло. Тому погашення заборгованості з оплати отриманого товару можна кваліфікувати лише як обставину, яка перериває перебіг позовної давності щодо вимог зі сплати вартості товару, однак вона ніяким чином не впливає на перебіг позовної давності щодо вимог зі сплати пені. Позивач  повністю  визнав, що  відповідач  був  зобов'язаний  здійснити  повну  оплату  поставленого  йому  товару  не пізніше  20.11.2004 року ( а.с. 3-позовна  заява).

Надаючи  правову  оцінку  заяві позивача від 18.01.2006р. про зменшення позовних вимог  господарський  суд   враховує, що  фактично позивач відмовився від частини позовних вимог, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України є підставою для припинення провадження у справі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на  позивача..

Керуючись статтями 33, 34, 49,80, 82, 83, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

                                         ВИРІШИВ:

В задоволенні  позовних  вимог  відмовити.

Провадження у  справі в  частині  зменшення  позовних вимог на суму  167394 грн. 32 коп. припинити. Роз'яснити  сторонам, що  у  випадках  припинення  провадження  у  справі повторне  звернення до  господарського  суду зі  спору між  тими ж  сторонами,  про   той  же  предмет і  з  тих  же  підстав  не  допускається.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

  

Суддя

Ю. І. Хилько