Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #483886323

Ухвала

21 березня 2023 року

м. Київ

справа № 755/13611/21

провадження № 61-2636ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_3 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року (повний текст якої складено 12 вересня 2022 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року - без змін.

25 лютого 2023 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, в якій навести поважні підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази, а також - надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. При цьому заявнику було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306309397543, заявник отримав зазначену ухвалу Верховного Суду 09 березня 2023 року.

На виконання вимог вказаної ухвали до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, які заявником здані на пошту 17 березня 2023 року, а саме: заява про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року; уточнена касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року.

Заява ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року мотивована тим, що він неумисно пропустив строк на касаційне оскарження, оскільки з моменту винесення оскаржуваної ухвали апеляційного суду від неодноразово звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами і уточненнями на це судове рішення, але Верховний Суд з різних причин відмовляє в касаційному перегляді справи.

Касаційне провадження у справі не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм касаційний суд може поновити строк на касаційне оскарження згідно з частиною третьою статті 390 ЦПК України лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень 05 жовтня 2022 року ОСОБА_1 вперше подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, яку ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2022 року було залишено без руху у зв`язку з тим, що касаційна скарга ОСОБА_1 не містила підстави (підстав) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто заявнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду від 18 жовтня 2022 року про залишення його касаційної скарги без руху.

07 грудня 2022 року ОСОБА_1 повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху у зв`язку з тим, що: касаційну скаргу було подано з пропуском строку на касаційне оскарження; касаційна скарга ОСОБА_1 не містила підстави (підстав) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України; заявник не сплатив судового збору за подання касаційної скарги, та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто заявнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду від 19 грудня 2022 року про залишення його касаційної скарги без руху.

25 лютого 2023 року ОСОБА_1 втретє подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, яку ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року було залишено без руху у зв`язку з тим, що: касаційну скаргу було подано з пропуском строку на касаційне оскарження; касаційна скарга ОСОБА_1 не містила підстави (підстав) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України.

При цьому в поданій на виконання вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху уточненій касаційній скарзі на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, ОСОБА_1 також не навів передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судового рішення, на якій (яких) подається касаційна скарга, оскільки зазначення заявником: вбачається порушення норм матеріального та процесуального права згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України «Якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні», не є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, та не свідчить про наявність інших підстав касаційного оскарження, передбачених цією статтею.

Касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року були тричі залишені Верховним Судом без руху, зокрема у зв`язку з ненаведенням підстави (підстав) касаційного оскарження судового рішення, і йому надавалася можливість усунути недоліки його касаційних скарг, однак заявник не виконав вимог ухвал Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року, від 19 грудня 2022 року, від 01 березня 2023 року про залишення його касаційних скарг без руху. При цьому заявник не пояснив причин невиконання вимог вказаних увал, в яких йому було детально роз`яснено недоліки його касаційних скарг і наслідки невиконання вимог суду.

Неодноразове невиконання заявником вимог ухвал Верховного Суду щодо усунення недоліків його касаційних скарг свідчить про відсутність поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення згідно з частиною третьою статті 390 ЦПК України.

Таким чином, відсутні обставини, які об`єктивно перешкоджали б заявнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, так як підстави, наведені в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, а залежали від самого заявника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» Європейського суду з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Крім того, саме на заявника покладено обов`язок доведення наявності в нього об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав на оскарження судових рішень. Однак заявник не навів таких обставин.

Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Оскільки наведені в заяві ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року є неповажними, а безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 185, 390, 393, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація