ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/669/23 Справа № 426/656/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Половинка В.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання — Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 червня 2021 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_3 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, –

                                       В С Т А Н О В И Л А:

       У лютому 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до Сватівського міського суду Луганської області з клопотанням про вчинення процесуальних дій щодо розгляду позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені, на підставі наданих копій документів та матеріалів та прийняти справу до провадження (т. 1 а.с. 1-2), яке обґрунтовує тим, що АТ «УкрСиббанк» в квітні 2014 року звернулось до Ленінського районного суду м.Луганська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені.

Ленінським районним судом м.Луганська було відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду, але розгляд справи не було закінчено, оскільки Ленінський районний суд м.Луганська у провадженні якого перебувала справа знаходиться в районі проведення антитерористичної операції.

Згідно розпорядження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.09.2014 року підсудність справ які розташовані у районі проведення антитерористичної операції змінено та визначено територіальну підсудність справ Ленінського районного суду м.Луганська Сватівському міському суду Луганської області.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Листом від 04.12.2014 року за № 6025/14-вих Сватівський міський суд Луганської області повідомив АТ «УкрСиббанк» про те, що цивільна справа за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені з Ленінського районного суду м.Луганська не передавалась.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції», у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Згідно позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» (т. 1 а.с. 4-5, 94-95), Банк просив суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором № 11216828000 по кредиту та процентам у розмірі 64 097,18 доларів США, що за курсом НБУ 7,993 грн за 1 долар США еквівалентно 512 328,76 грн та пеню у розмірі 17 670,87 грн та судовий збір у рівних частках з кожного по 1 720,50 грн посилаючись на те, що між ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 17 вересня 2007 року було укладено договір споживчого кредиту №11216828000.

Відповідно до вказаного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в іноземній валюті у розмірі 64 000,00 доларів США, а відповідач зобов`язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 17 вересня 2024 року та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 11,3% річних.

З метою своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, був укладений договір поруки між позивачем та ОСОБА_3 № 142058 від 17 вересня 2007 року.

Відповідно до вказаного договору поруки, ОСОБА_3 зобов`язався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з Кредитного договору.

Відповідальність ОСОБА_1 , ОСОБА_3 є солідарною.

Всупереч умов Кредитного договору ОСОБА_1 не здійснює платежів для погашення кредиту, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання, в зв`язку з чим станом на 12.04.2013 року заборгованість по поверненню кредитних коштів та процентів нарахованих по кредиту становить 64 097,18 доларів США, що за курсом НБУ 7,993 грн за 1 долар США еквівалентно 512 328,76 грн з яких: 51 719,87 доларів США – заборгованість за наданим кредитом, у тому числі прострочена — 8 112,32 доларів США; 12 377,31 доларів США – прострочена заборгованість за процентами та пені у розмірі 17 670,86 грн з яких: 7 696,31 грн — пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, розрахована за період з 12.04.2012 року по 12.04.2013 року; 9 974,56 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, розрахована за період з 12.04.2012 року по 12.04.2013 року.

У червні 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» подало до суду заяву про збільшення позовних вимог згідно якої просило суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором № 11216828000 від 17.09.2007 року у розмірі 96 567,07 доларів США з яких: 51 719,87 доларів США — заборгованість за наданим кредитом; 44 847,20 доларів США — заборгованість по відсоткам за користування кредитом, сплачений судовий збір в сумі 33 145,22 грн по 16 572,61 з кожного та витрати, пов`язані з публікацією в газеті «Урядовий кур`єр» оголошення про виклик до суду відповідачів в сумі 420,00 грн по 210 грн з кожного (т. 1 а.с. 74-76).

Заочним рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 10 серпня 2017 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені в порядку ч. 3 ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» — задоволено в повному обсязі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11216828000 від 17.09.2007 року в сумі 96 567,07 доларів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» сплачений судовий збір в сумі 33 145,22 грн по 16 572,61 грн з кожного.

Стягнуто з з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» витрати, пов`язані з публікацією в газеті "Урядовий кур`єр" оголошення про виклик до суду відповідачів в сумі 420,00 грн по 210 грн з кожного (т. 1 а.с. 115-116).

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 серпня 2017 року (т. 1 а.с. 136-140).

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 14 січня 2021 року заочне рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 серпня 2017 року скасовано та призначено справу до розгляду (т. 1 а.с. 186-187).

       Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 10 червня 2021 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором — задоволено в повному обсязі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11216828000 від 17.09.2007 року в сумі 96 567,07 доларів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» сплачений судовий збір в сумі 33 145,22 грн по 16 572,61 грн з кожного.

Стягнуто з з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» витрати, пов`язані з публікацією в газеті "Урядовий кур`єр" оголошення про виклик до суду відповідачів в сумі 420,00 грн по 210 грн з кожного (т. 2 а.с. 73, 75-77).

       Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 — ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги головні доводи відповідачки, а обмежився лише розглядом доводів щодо строку звернення до суду, які відповідачка не просила застосовувати при розгляді справи, а лише посилалась як на додаткову підставі для відмови у позові. Суд першої інстанції при винесенні рішення не повному обсязі з`ясував всі обставини у справі та невірно застосував норми матеріального права, а саме не застосував норму ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а також не застосував правовий висновок в аналогічних правовідносинах, викладений у постанові Великої палати Верховного суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (т. 2 а.с. 82-88).

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 червня 2021 року (т. 2 а.с. 128-130).

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні (т. 2 а.с. 135-136).

АТ «УкрСиббанк» скористалось своїм правом та подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (т. 2 а.с. 143-145).

У січні 2022 року АТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із заявою про заміну процесуального правонаступника АТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» (т. 2 а.с. 217-222).

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Луганського апеляційного суду на Дніпровський апеляційний суд.

20 вересня 2022 року цивільна справа № 426/656/16-ц надійшла до Дніпровського апеляційного суду (т. 2 а.с. 236).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року залучено ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» до участі у справі в якості правонаступника позивача ПАТ «УкрСиббанк» у цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором (т. 3 а.с. 3-5).

       Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

       Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

       Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Проте, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Судом встановлено, що 17 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту №11216828000 (т. 1 а.с. 15-20).

Відповідно до вказаного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в іноземній валюті у розмірі 64 000,00 доларів США, а відповідач зобов`язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 17 вересня 2024 року та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 11,3 % річних, після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору.

Також, 17 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту №11216828000 від 17.09.2007р., якою сторони погодили внести зміни в Договір, а саме: додати до Договору Додаток № 2 — графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту; додати до Договору Додаток № 3 — тарифи банку; викласти пункт 1.3.5. Договору в іншій редакції та доповнити пункти Договору: п.3.4. підпунктом 3.4.6., п. 5.2. та 7.2. новим абзацом (т. 2 а.с. 29).

З метою своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №11216828000 від 17.09.2007р., був укладений договір поруки: між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 № НОМЕР_1 від 17 вересня 2007 року (т. 1 а.с. 21-22).

Відповідно до вказаного договору поруки, ОСОБА_3 зобов`язався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору № 11216828000 від 17.09.2007р.

Відповідальність відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - є солідарною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 754/5108/17 (провадження № 61-15938св20), з посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 643/11542/15-ц (провадження № 61-26св18) зроблено висновок, що: «згідно з пунктом 1.37 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пунктом 2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 30 грудня 1998 року № 556, пунктами 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254 (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації із застосуванням комп`ютерних засобів, за допомогою яких в автоматизованому режимі здійснюється збирання, передавання, систематизація та оброблення інформації, зокрема і первинної, складеної в момент вчинення господарської операції, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій. Таким чином, наявні в матеріалах справи письмові докази (розрахунки заборгованості, виконані в автоматизованому режимі, та виписки з особового рахунку клієнта) є належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-78 ЦПК України».

Факт виконання Банком своїх зобов`язань щодо надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 64 000,00 доларів США, а також факт користування ОСОБА_1 вказаними кредитними коштами та здійснення останньою часткового погашення заборгованості за кредитним договором, підтверджується виписками по рахунку позичальника (т. 1 а.с. 5 зв.-10, 79-93, 95 зв.-100).

17 квітня 2013 року позичальнику ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_3 було направлено вимоги про дострокове виконання взятих ними на себе зобов`язань за кредитним договором та договором поруки від 16.04.2013 року вих. № № 30-11/12632 (т. 1 а.с. 12) та 30-11/12633 (т. 1 а.с. 11), що підтверджується фіскальними чеками (т. 1 а.с. 13).

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання в повному обсязі не виконала, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка в загальному розмірі згідно розрахунку банку станом на 14.06.2017 року складає 96 567,07 доларів США, з яких: 51 719,87 доларів США – заборгованість за наданим кредитом, 44 847,20 доларів США – заборгованість по відсоткам.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується апелянтом в апеляційній скарзі, відповідачами не заявлялось заяви про застосування строків позовної давності, а тому колегією суддів дане питання не вирішується.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаціного цивільного суду від 12 липня 2021 року у справі № 404/6241/19 (провадження № 61-7165св21) зазначено, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 2-6460/11 (провадження № 61-14479св20) вказано, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні. Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана у повному обсязі, кредитор має лише право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а тому після вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, банк мав право на стягнення з позичальника тільки сум, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не на стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, комісії та пені».

Згідно п. 6.1.2. кредитного договору, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього Договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредитом в сторону зменшення. Порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та строкової сплати плати за кредит визначено сторонами в п. 6.2. цього Договору.

Згідно п. 2.2. Договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).

17 квітня 2013 року позичальнику ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_3 було направлено вимоги про дострокове виконання взятих ними на себе зобов`язань за кредитним договором та договором поруки від 16.04.2013 року вих. № № 30-11/12632 (т. 1 а.с. 12) та 30-11/12633 (т. 1 а.с. 11), що підтверджується фіскальними чеками (т. 1 а.с. 13).

Згідно вказаних вище вимог, банком визначено строки дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, а саме: на 32 календарний день з дати отримання вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання з 41 календарного дня з дати відправлення вимоги.

Датою направлення вимог є 17.04.2013 року (т. 1 а.с. 13).

Доказів отримання позичальником та поручитель вказаних вимог в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи умови кредитного договору та договору поруки, а також вищевказані вимоги, банком змінено строки виконання зобов`язання за кредитним договором, який настав 28.05.2013 року, що є 41 календарним днем з моменту відправлення вимог.

Разом з тим, Банк 23 квітня 2013 року звернувся до Ленінського районного суду м.Луганська, що пітверджується вихідною датою Банку на позові (т. 1 а.с. 4, 94) у зв`язку з чим змінив строк виконання за кредитним договором, який є предметом розгляду у вказаній справі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Банком змінено строк виконання зобов`язань за кредитним договором № 11216828000 від 17.09.2007р., який настав 23.04.2013 року, а тому у Банку було право нараховувати відсотки саме до цієї дати, а нарахування відсотків позивачем після цієї дати є безпідставним, а тому стягненню не підлягають.

Доводи апелянта про те, що позивач мав право нараховувати відсотки лише до 16.04.2013 року, тобто до дати складання банком вимоги є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи, норми матеріального права, а також правові висновки Верховного суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів відсотків за період з 17.09.2007р. по 12.04.2013 року у розмірі 12 377,31 доларів США, оскільки виписки наявні в матеріалах справи не містять відомостей щодо розміру заборгованості за відсотками станом на 23.04.2013 року.

За наведених вище обставин справи та норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог банку та солідарного стягнення з відповідачів на його користь заборгованості за тілом кредиту у сумі 51 719,87 доларів США.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а також умови кредитного договору, в тому числі розділу 6, яким сторонами визначено право Банку на дострокове повернення кредиту за його вимогою, а також його порядок, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що строк кредитування не закінчився, оскільки договором визначено строк його дії до 2024 року, а тому вимога про стягнення тіла кредиту задоволенню не підлягає.

Доводи скарги про те, що п. 2.1. Договору споживчого кредиту передбачено, що у разі неналежного виконання або невиконання умов договору та покладених на позичальника обов`язків банк забезпечує виконання кредиту за рахунок квартири, яка є предметом іпотеки або поруки ОСОБА_3 , а тому договором передбачено лише такі способу захисту, колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки вони спростовуються умовами договору, а саме розділом 6 цього Договору, нормами матеріального права, а саме ч. 2 ст. 530 ЦК України та нормами процесуального права згідно яких позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.

У січні 2022 року АТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду із заявою про заміну процесуального правонаступника АТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» (т. 2 а.с. 217-222).

До заяви АТ «УкрСиббанк» додано: Договір факторингу № 225/2 від 30.12.2021 року (т. 2 а.с. 218-220); Додаток № 1.2 до договору факторингу № 225/2 від 30.12.2021 року Акт приймання-передачі права вимоги від 30.12.2021 року (т. 2 а.с. 221 зв.); Додаток № 1.1 до договору факторингу № 225/2 від 30.12.2021 року Реєстр боржників від 30.12.2021 року (т. 2 а.с. 221) та Витяг Додатку № 1.1 до договору факторингу № 225/2 від 30.12.2021 року Реєстру боржників від 30.12.2021 року (т. 2 а.с. 222).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2023 року залучено ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» до участі у справі в якості правонаступника позивача ПАТ «УкрСиббанк» у цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про стягнення суми заборгованості за кредитним договором (т. 3 а.с. 3-5).

Таким чином, враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі 64 097,18 дол. США, яка складається з: 51 719,87 дол. США — заборгованість за наданим кредитом; 12 377,31 дол. США — заборгованість по відсоткам за користування кредитомна користь ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», який є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк».

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» частково є доведеними та обгрунтованими, а доводи апеляційної скарги частково підтверджують помилковість висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні.

На підставі ст. 141 ЦПК України враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволеню, а також те, що ОСОБА_1 ухвалою Луганського апеляційного суду від 22.09.2021 року була звільнена від сплати судового збору (т. 2 а.с. 128-130), колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 червня 2021 року в частині розміру судового збору та витрат, пов`язананих з публікацією в газеті "Урядовий кур`єр" оголошення про виклик до суду відповідачів, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача шляхом його зменшення з 16 572,61 грн з кожного до 11 000,90 грн з кожного та з 210,00 грн з кожного до 139,40 грн з кожного, а також стягнути з ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на користь держави судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 16 715,13 грн.

       Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, –

                                       П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 — задовольнити частково.

       Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 червня 2021 року — змінити в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», шляхом зменшення суми заборгованості за кредитним договором № 11216828000 від 17.09.2007 року з 96 567,07 доларів США до 64 097,18 дол. США, яка складається з: 51 719,87 дол. США — заборгованість за наданим кредитом; 12 377,31 дол. США — заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 червня 2021 року — змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», яке є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», шляхом зменшення суми сплаченого судового збору з 16 572,61 грн з кожного до 11 000,90 грн з кожного.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 червня 2021 року — змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», яке є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк», шляхом зменшення суми витрат, пов`язананих з публікацією в газеті "Урядовий кур`єр" оголошення про виклик до суду відповідачів з 210,00 грн з кожного до 139,40 грн з кожного.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь держави судовий збір за апеляційний розгляд справи у сумі 16 715,13 грн.

       Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

       Головуючий:                                                                В.С. Городнича

       Судді:                                                                        О.В. Лаченкова

                                                                               М.Ю. Петешенкова