ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 157/922/20

провадження НОМЕР_3

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

адвокатів ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників засудженого ОСОБА_8 адвоката ? ОСОБА_6 на вироки Ратнівського районного суду Волинської області від 29 листопада 2021 року та Волинського апеляційного суду від 9 листопада 2022 року та адвоката ? ОСОБА_7 на вирок Волинського апеляційного суду від 9 листопада 2022 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2

ст. 342, ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 29 листопада

2021 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 342 КК до покарання у виді арешту на строк 4 місяці; за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у видіпозбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням таіспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього виконання певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 у відшкодування завданої моральної шкоди 20 000 грн та 5 850 грн витрат на правову допомогу.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим за вчинення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК, та умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, за таких обставин.

У ході здійснення патрулювання, виконуючи свої службові обов`язки з охорони громадського порядку на території Камінь-Каширського району Волинської області, згідно з розстановкою сил та засобів Камінь-Каширського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області (надалі ? Камінь-Каширський ВП), затвердженої 24 травня 2020 року заступником начальника вказаного відділу поліції, поліцейський сектору реагування патрульної поліції №1 Камінь-Каширського ВП капрал поліції ОСОБА_9 спільно з іншими працівниками Камінь-Каширського ВП, будучи у форменому одязі зі знаками розрізнення, 25 травня 2020 року близько 01:30 на площі Культури м. Каменя-Каширського Волинської області виявили факт порушення водієм легкового автомобіля марки «Mercedes-Benz Е270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вимог п. 8.4 в) «Заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження» (заборонний знак 3.35 «Стоянку заборонено», табличка до дорожніх знаків 7.4.4 «Час дії з 20:00- 08.00») Правил дорожнього руху, затверджених постановою Kабінету Mіністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Водночас, вказаний вище водій, не реагуючи на законний превентивний поліцейський захід ? перевірка документів особи, передбачений ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», п. 2.4а), п. 2.1 Правил дорожнього руху, зокрема таких документів: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, з метою уникнення встановленої Законом відповідальності побіг в напрямку вул. Магдебурзького права. У пішому порядку вказану особу почав переслідувати поліцейський ОСОБА_9 .

У подальшому 25 травня 2020 року о 01:40 до поліцейського ОСОБА_9 поблизу магазину «Артемка», що на вул. Магдебурзького права, 1Б, м. Каменя-Каширського, впритул наблизився ОСОБА_8 , який розуміючи, що перед ним знаходиться поліцейський, з метою завадити переслідуванню водія і, таким чином, надати можливість уникнути останнім адміністративної відповідальності, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу, завдав один удар лобною ділянкою голови в обличчя поліцейського ОСОБА_9 , внаслідок чого спричинив останньому легке тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров`я у вигляді підшкірного крововиливу в ділянці носа, закритого перелому кісток носа.

У подальшому ОСОБА_8 25 травня 2020 року о 01:40, знаходячись поблизу магазину «Артемка», що по вул. Магдебурзького права, 1Б, м. Каменя-Каширського Волинської області, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, вчинив опір працівнику правоохоронного органу - поліцейському сектору реагування патрульної поліції № 4 Камінь-Каширський ВП, старшому сержанту поліції ОСОБА_10 , який, будучи уповноваженою службовою особою, відповідно до

ч. 1 ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 1 ч. 1 ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) виконував свої службові обов`язки по затриманню ОСОБА_8 за вчинення вищевказаного злочину і застосував до нього згідно із ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський захід примусу у вигляді фізичної сили, що виразився в утриманні обома руками ОСОБА_8 за верхній одяг (лівий рукав балонової куртки).

Однак ОСОБА_8 , вчинивши активні дії, що виразились у здійсненні ривка тулубом ліворуч та відбитті правою рукою обох рук працівника правоохоронного органу ОСОБА_10 , якими той його утримував, звільнився та здійснив спробу втечі.

За вироком Волинського апеляційного суду від 9 листопада 2022 частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 342 КК (в редакції Закону України № 1403-VII від

2 червня 2016 року) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2

ст. 345 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 посилаючись на з істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадженняпросить вироки судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та призначити новий розгляд у місцевому суді. Вказує про те, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 373 КПК суд допустив ухвалення обвинувального вироку на припущенні, що саме ОСОБА_8 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, хоча встановлені фактичні дані не відповідають висновку суду про винуватість засудженого. Зазначає, що всі свідки обвинувачення є виключно діючими працівниками поліції та Камінь-Каширського ВП і товаришами по службі потерпілого ОСОБА_9 . Вказує, що тілесні ушкодження могли бути отримані від третьої особи, про що у своїх поясненнях зазначив свідок ОСОБА_11 , який не є працівником поліції. Крім того, вказує про те, що свідок ОСОБА_12 , який також не є працівником поліції, зазначив, що під час затримання ОСОБА_8 біля молитовного будинку почув звук удару нанесеного кулаком. При цьому звертає увагу, що потерпілий при звернені до медичного закладу вказав про отримання ушкодження від удару кулаком і дана документація була надана експерту, однак він на це не звернув увагу та ніяким чином не відобразив в мотивувальній частині висновку. Також захисник звертає увагу, що засуджений і потерпілий мають приблизно однаковий зріст, а з їх показів встановлено наявність кепки з довгим козирком на голові потерпілого, що суперечить можливості нанесення вказаного тілесного ушкодження. Крім цього, указує, що суд не дав можливості допитати експерта при наявності спірних питань. Покликається на те, щозгідно з протоколом огляду місця події та план-схеми і фототаблиці до нього від 25 травня 2020 року під час огляду місця події у місці нібито нанесення удару засудженим потерпілому будь-якої слідової інформаціїне виявлено, що спростовує покази потерпілого про початок у нього сильної кровотечі із носу. Звертає увагу, що судом не взято до уваги інформацію заступника начальника Камінь-Каширського ВП про те, що будь-які матеріали, у вказаний період часу, на боді-камерах поліцейських та відео реєстраторах у патрульних автомобілях відсутні. Крім того, вказує, що відеозапис подій біля магазину «Артемка» недопустимий, оскільки він поданий потерпілим слідчому через два місяці після подій в порушення вимог КПК. При цьому зазначає, що на ньому неможливо ідентифікувати осіб, оскільки не видно їх облич та кольору одягу, також не видно удару лобною ділянкою, а лише відображено, як одна особа нахиляється до іншої. Однак, на вказаному відео після подій біля магазину «Артемка» та затримання ОСОБА_8 видно, як якась невстановлена цивільна особа біжить в центр міста від молитовного будинку, що підтверджує покази ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 про участь в конфлікті цивільних осіб, які потім втекли від поліції. За твердженням захисника недопустимим доказом є протокол слідчого експерименту із ОСОБА_10 , оскільки він проведений в умовах, які суттєво відрізняються від реальних, не відображає ходу експерименту, а відсилає до відеозапису, хоча вся інформація згідно ст. 104 КПК має бути відображена в протоколі, а не додатку до нього. Зазначає, що він фактично фіксує покази ОСОБА_13 , а диск із відеозаписом прокурор надав суду не упакованим. На переконання захисника були надумані правові підстави переслідування водія автомобіля «Mercedes-Benz E270» та логічне питання засудженого до потерпілого і його небажання піддаватись незаконному затриманню потерпілим. Як зазначає адвокат, апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги не зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні рішення і положення закону, яким він керувався, взагалі не перевірив та, відповідно, не відобразив у рішенні твердження захисту щодо отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_9 не при обставинах зазначених в обвинувальному акті, безпосередньо не дослідив доказів, на які вказувала сторона захисту, як на недопустимі, не вмотивував відхилення клопотань сторони захисту про виклик та допит у судовому засіданні судово-медичного експерта, призначення повторної експертизи. На думку захисника про формалізм перевірки доказів апеляційним судом свідчить відсутність доводів про недопустимість протоколу слідчого експерименту.

Крім цього, ставить інші вимоги, що стосуються фактичних обставин злочинів.

Адвокат ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення судами вимог кримінального процесуального закону. На думку захисника обставини зазначені у вироку апеляційного суду та висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Покликається на те, що дії ОСОБА_9 так і ОСОБА_10 виходили за межі наданих їм повноважень і межували із самоправством та перевищенням своїх службових повноважень. Зазначає у діях, які кваліфіковані за ч. 2 ст. 342 КК, відсутній потерпілий, який є обов`язковою ознакою складу даного кримінального правопорушення. А тому, на його думку, оскільки судом не надано ретельного аналізу ознакам вчинених кримінальних правопорушень (об`єктивній частині та суб`єкту злочину) ухвалено незаконний вирок, а апеляційний суд не дав оцінки цим доводам. Як зазначає захисник, протокол огляду місця події від 25 травня 2020 року, проведено з порушенням норм КПК, а тому він є неналежним доказом і не стосується даної справи і у зв`язку з цим всі похідні від нього докази, в тому числі докази отримані під час проведення даного огляду місця події є недопустимими. Крім цього, відеофайли надані начальником Камінь-Каширського ВП та диск від 16 липня 2020 року отримані з порушенням вимог КПК, тому є недопустимими доказами. Покликається на те, що протокол огляду місця події від 14 липня 2020 року, протокол огляду предметів від 15 липня 2020 року є похідними і відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева» мають бути визнані недопустимими. Також зазначає, що обставини викладені у даних протоколах не відповідають в повній мірі змісту дослідженому безпосередньо під час судового слідства, а тому вони не можуть бути належними та допустимими доказами. Захисник вказує про недопустимість висновку судово-медичного експерта від 25 травня 2020 року, оскільки саме завдяки цьому доказу сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_8 нанесення легких тілесних ушкоджень працівнику поліції, хоча даний висновок експерта є необ`єктивним і не спростовує показання ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо часу, обставин та механізму виникнення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень. Крім цього, вказує, що експертиза проводилася без матеріалів кримінального провадження, а лише зі слів потерпілого та, що суд відмовив клопотанню сторони захисту у виклику та допиті експерта з метою роз`яснення висновку, оскільки останній містив істотні суперечності. Захисник покликається на те, що протокол огляду місця події, висновок CME № 84, запит слідчого № 1257 від 25 травня 2020 року, оптичний диск «Alerus» від 16 липня 2020 року, протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 та спецпакет № 9004547654 із флеш носієм відеозапису даного слідчого експерименту, і похідні докази є недопустимими і не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Вказує, що показання потерпілого та свідків не можуть бути взяті до уваги та вважатися об`єктивними, оскільки вони є працівниками правоохоронного органу та товаришами потерпілого і підпорядковані всі одному керівнику. А також зазначає, що суд надав оцінку показанням свідків до початку розгляду кримінального провадження по суті, порушуючи принцип неупередженості. Крім цього, вказав про безпідставність не взяття до уваги показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Крім цього, ставить інші вимоги, що стосуються фактичних обставин кримінальних правопорушень.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підтримали касаційні скарги та просили задовольнити їхні вимоги.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційних скарг.

До суду надійшов лист представника потерпілого, в якому він просить залишити касаційні скарги сторони захисту без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційних скаргах та запереченнях, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

За змістом ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами попередніх інстанцій.

У касаційних скаргах сторона захисту заперечує повноту судового розгляду, правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів та показань свідків. Розгляд цих питань з урахуванням положень ст. 433 КПК до повноважень Верховного Суду законом не віднесено, а тому вони не підлягають перевірці, оскільки не є предметом касаційного розгляду.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За правилами ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими з урахуванням вимог ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості засудженого у пред`явленому обвинуваченні, суд послався на:

· показання потерпілого ОСОБА_9 , який зазначив, що 25 травня 2020 року в нічну пору біля магазину «АВС» побачив патрульний автомобіль та «Mercedes-Benz». При цьому остатній був припаркований біля ресторану «Полісся» прямо перед знаком, що забороняє стоянку транспортних засобів із 20:00 до 08:00 згідно із рішенням Камінь-Каширської міської ради. Оскільки у діях водія вбачалися ознаки порушення, передбаченого п. 8.4 «в» Правил дорожнього руху, він біля вказаного магазину серед групи осіб запитав про те, хто є водієм й запропонував пред`явити документи. Водій, повідомив, що документи в автомобілі, направився до транспортного засобу, однак не дійшовши до нього, почав тікати через площу в напрямку вул. Магдебурзького права. Він з власної ініціативи побіг за водієм з метою його затримання. Вказана особа перескочивши через паркан, зникла у темряві, а він залишився стояти на тротуарі біля магазину «Артемка», при цьому, вказане місце освітлювалося вуличними ліхтарями. Через декілька секунд до нього із пл. Культури підійшов ОСОБА_8 у бордовій куртці з капюшоном на голові і з запитанням «що ти робиш?» наніс йому один удар лобом в обличчя та один удар ногою в область таза. Від удару у нього одразу виникли сильний біль та кровотеча. ОСОБА_11 , підійшовши до них, намагався відтягнути ОСОБА_8 . Під`їхали поліцейські на службових автомобілях і схопили ОСОБА_8 за руки, але той вирвався та почав втікати в напрямку автостанції, однак неподалік його зловили;

· показання свідка ОСОБА_10 , який вказав, що був у добовому наряді із ОСОБА_14 . Від чергового дізналися, що на площі дрифтує автомобіль «Mercedes-Benz» та що його пасажири пізніше намагалися пошкодити дорожній знак. Під`їхавши до магазину «АВС», побачили ОСОБА_8 , який під час розмови нецензурно лаявся і поводив себе агресивно. На місце прибув ще один екіпаж у складі ОСОБА_9 і ОСОБА_15 . За вказівкою ОСОБА_14 особа в чорному одязі пішла до автомобіля за документами, а ОСОБА_9 - за ним. Невідомий почав втікати, а потерпілий його переслідував. Він та ОСОБА_14 в службовому автомобілі проїхали за ними біля магазину «Наш край» на вул. Магдебурзького права до молитовного будинку, де розвернулися й проїхали назад. Тоді ж побачили, як ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_9 і вдарив головою в обличчя. Зазначив, що бачив один удар ОСОБА_8 , але не виключає нанесення останнім ще ударів. Вийшовши з автомобіля він з ОСОБА_14 підбіг до них. Також підійшов ОСОБА_11 , а ОСОБА_8 почав відходити. Але він схопив засудженого за руку і пояснив причину затримання, а останній ударив рукою його руку, вирвався й побіг у напрямку вул. Магдебурзького права. ОСОБА_8 наздогнали він, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 біля молитовного будинку, де застосували кайданки і сльозогінний газ. Пізніше підійшов потерпілий, в якого на обличчі та руках були сліди крові. Він і ОСОБА_16 та хтось за кермом завезли засудженого у лікарню, де ОСОБА_8 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, незважаючи на різкий запах алкоголю, неадекватну поведінку, порушення координації рухів;

· показання свідка ОСОБА_14 , який вказав, що 24 - 25 травня 2020 року ніс службу в добовому наряді з ОСОБА_10 . Після півночі до нього зателефонував черговий по відділу й повідомив про автомобіль, який дрифтував на площі, а потім був припаркований із порушенням в центрі міста. Пізніше черговий повідомив про намагання осіб пошкодити дорожній знак, серед них був і ОСОБА_8 . Коли водій направився в бік автомобіля, то почав тікати в напрямку вул. Магбезурзького права. Сівши в службовий автомобіль, він і ОСОБА_10 прослідували за ним. Під`їхавши до магазину «Артемка» з автомобіля побачили, як утікач перестрибнув бетонний паркан. Розвернувши автомобіль, у світлі фар побачили, як ОСОБА_8 ударив головою ОСОБА_9 в обличчя. ОСОБА_10 першим підійшов до

ОСОБА_8 , схопив його за рукав, але засуджений ударив ОСОБА_10 по руці, вирвався й побіг в напрямку автостанції. Він із ОСОБА_10 наздогнав ОСОБА_8 біля молитовного будинку, завели руки за спину, але останній намагався вирватися, вчинюючи опір. Щодо нього було застосовано кайданки та сльозогінний газ. ОСОБА_9 стояв осторонь, тримався за ніс, він бачив на його руках сліди крові. Вказав, що із моменту завдання потерпілому удару в обличчя до моменту затримання засудженого із поля зору не втрачав. ОСОБА_8 у відділі поліції вів себе зухвало, агресивно, перебував у стані алкогольного сп`яніння. Протокол про порушення правил стоянки не склали, бо не встановили особу водія. Зазначив, що на площі Культури установлено три дорожні знаки, що забороняють стоянку в нічний період доби;

· показання свідка ОСОБА_16 , який вказав, що 25 травня 2020 року чергував в наряді разом із ОСОБА_17 . На вул. Ковельська до них надійшов телефонний дзвінок від чергового із вказівкою допомогти наряду ОСОБА_14 у зв`язку із виявленням порушення правил стоянки та пошкодження дорожнього знаку. Прибувши на площу, побачив навпроти магазину «АВС» автомобіль «Mercedes-Benz» із номерним знаком НОМЕР_2 , який стояв у напрямку до вказаного магазину. Поблизу цього магазину та автомобіля стояли ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ще декілька осіб. Від автомобіля «Mercedes-Benz» у напрямку до магазину «Артемка» біг ОСОБА_9 за якоюсь невідомою особою. За ним біг ОСОБА_11 і ще хтось. Подій біля магазину «Артемка» не пригадує. Пам`ятає, що ОСОБА_8 затримали, одягнули кайданки. На місці затримання знаходилися невідомі цивільні особи та ОСОБА_11 , який криками заперечував проти затримання засудженого, намагався втрутися у процес затримання, проте він цьому перешкодив. На губах, під носом та на щоці ОСОБА_9 бачив сліди крові. Зі слів когось із працівників поліції чув, що потерпілого ударив засуджений. По дорозі до лікарні у службовому автомобілі ОСОБА_8 поводив себе неадекватно;

· показання свідка ОСОБА_17 , який вказав, що чергував разом із ОСОБА_16 . Прибувши за дзвінком ОСОБА_14 на площу, побачив ОСОБА_9 , який біг через площу за цивільною особою у напрямку магазину «АВС», де на площі стояв автомобіль «Mercedes-Benz» номерний знак НОМЕР_2 та службовий поліцейський автомобіль. ОСОБА_8 він побачив під час його затримання ОСОБА_10 біля молитовного будинку, коли той уже лежав на землі. ОСОБА_8 вів себе агресивно, нецензурно лаявся. Далі від місця затримання стояв ОСОБА_9 , який сказав про завданий йому удар в ніс та кровотечу;

· показання свідка ОСОБА_15 , який вказав, що чергував із ОСОБА_9 . Із дзвінка ОСОБА_14 до потерпілого стало відомо про пошкодження дорожнього знаку біля магазину «АВС». Заїхавши із вул. Ковельська на пл. Культури, побачили автомобіль «Mercedes-Benz» 0038 за 2-3 метри від дорожнього знаку, який забороняє стоянку. На запитання хто водій, один із чоловіків, рухаючись до автомобіля, почав втікати в напрямку вул. Магдебурзького права. ОСОБА_9 побіг за ним, а він проїхав за ними службовим автомобілем. Перебуваючи в автомобілі за 10 м. від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , бачив у світлі фар, що останні стояли впритул один до одного. Моменту завдання засудженим удару не бачив, можливо, через те, що відволікся. Побачив, як потерпілий періодично тримався руками за ніс, а згодом, як ОСОБА_10 схопив ОСОБА_8 за рукав, а останній, ударивши його рукою, вирвався і побіг у напрямку автостанції, однак його затримали. До місця затримання підійшов ОСОБА_9 та, тримаючи голову доверху, повідомив про пошкодження носа. За зовнішніми ознаками, зокрема різким запахом алкоголю з ротової порожнини, неадекватною поведінкою, що полягала у нецензурній лайці, штовханні, погрозах, зрозумів, що засуджений перебуває у стані алкогольного сп`яніння. У лікарні ОСОБА_8 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, вживав нецензурну лексику щодо лікарів;

· показання свідка ОСОБА_18 , який вказав, що 24 - 25 травня 2020 року перебував на службі черговим по відділу, у ночі почув скрип автомобільних коліс та гальм. Переглядаючи записи двох встановлених на пл. Культури відеокамер, виявив, що автомобіль «Mercedes-Benz» тривалий час розвертається навколо своєї осі, рухаючись по колу та створює аварійну ситуацію. Він у телефонному режимі повідомив ОСОБА_14 про вказане порушення. Спостерігаючи за автомобілем по камерах, згодом повідомив останнього про те, що вказаний автомобіль заїхав на вул. Торгову, а службовий автомобіль прослідував за ним. Згодом «Mercedes-Benz» виїхав на вул. Магдебурзького права, після цього - на пл. Культури, де припаркувався на відстані не більше 5-6 м від дорожнього знаку під магазином «АВС». З автомобіля вийшли три особи, чоловічої статі, деякі розгойдували трубу із дорожнім знаком, а один з них цю трубу зігнув. Також він повідомив

ОСОБА_14 про ознаки особи, яка нищила знак та вийшла з-за керма автомобіля. В якийсь момент водій автомобіля пішов від магазину «АВС», в напрямку цього ж транспортного засобу, і побіг до вул. Магдебурзького права, втікаючи від поліцейського. Інших подій він не бачив, оскільки камери не охоплюють того місця, де розвивались події. Через деякий час до відділу поліції прибув

ОСОБА_9 з розбити носом і доставили ОСОБА_19 у стані алкогольного сп`яніння.

Суд також дав оцінку:

· показанням ОСОБА_8 про те, що він з друзями перебував поблизу магазину «АВС», туди під`їхав поліцейський автомобіль і один із поліцейських повідомив про накладення штрафу за стоянку автомобіля в забороненому місці. Власник автомобіля побіг у напрямку магазину «Артемка», за ним побіг потерпілий ОСОБА_9 та він. Коли потерпілий зупинився біля «кавового» автомобіля, що поблизу магазину «Артемка» (територія освітлювалась), він запитав у нього про мету переслідування власника автомобіля. ОСОБА_11 , який підійшов до них, відтягував його у бік. У цей час до них під`їжджали поліцейські автомобілі. До нього підбігли ОСОБА_10 та ОСОБА_16 . ОСОБА_10 схопив його за руку й повідомив про його затримання, при цьому називав якусь статтю, однак він його відштовхнув і побіг у бік автостанції. Таку поведінку пояснив безпідставністю свого затримання, а через деякий час поліцейські його наздогнали. Зазначив, що слідів крові у ОСОБА_9 після розмови із ним не було, лише в приміщенні лікарні бачив незначні сліди крові під носом. Вказав, що всього на місці події було 6 поліцейських та 9 цивільних осіб, у тому числі ОСОБА_11 . Свою причетність до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 повністю заперечив. Вказав, що його товариші їздили автомобілем на площі по колу, однак його в автомобілі не було;

· показанням свідка ОСОБА_11 , який вказав, що у ніч події він із товаришем перебував біля магазину «АВС». Оскільки працівники поліції бігли за двома особами в напрямку магазину «Артемка», він із знайомим пішли за ними, побачили там ОСОБА_9 ще з однією особою. Про те, що це був ОСОБА_8 , він дізнався, коли останнього затримали біля магазину «Лідер». Вказані особи про щось розмовляли, але про що саме не чув. Він із ОСОБА_12 стояв від вказаних осіб на відстані 2-3 м., безпосередньо до них не наближалися. З невідомих причин ОСОБА_20 побіг у напрямку автостанції, а ОСОБА_9 догнав ОСОБА_8 і схопив його. До них під`їхали працівники поліції і одягнули на ОСОБА_8 кайданки. Невідомий білявий чоловік високого зросту вибіг із площі і на нього накинулися поліцейські, проте останній вдарив кулаком ОСОБА_9 , потім інших поліцейських. Невідомого намагалися затримати, але не вдалося. Останній побіг у напрямку провулку біля готелю «Лідер», до нього під`їхав автомобіль «Mercedes-Benz» сірого кольору й забрав його. Після цього він побачив сліди крові на обличчі потерпілого. Біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » крові на ОСОБА_9 не бачив. Також вказав, що

ОСОБА_12 постійно перебував біля нього;

· показанням свідка ОСОБА_12 , який вказав, що не бачив, що саме відбувалося між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , оскільки стояв позаду всіх присутніх там осіб, кількості яких не пригадує. Він чув, що хтось когось ударив та бачив, як біля молитовного будинку поліцейський ОСОБА_14 одягав кайданки на ОСОБА_8 , який лежав на землі.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд урахував фактичні дані, які містяться у:

· розстановці нарядів на 24 травня 2020 року, згідно якої ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 на час вчинення засудженим кримінальних правопорушень виконували свої посадові обов`язки відповідно до посадової інструкції поліцейського сектору реагування патрульної поліції Камінь-Каширського ВП;

· посадовій інструкції поліцейського сектору реагування патрульної поліції Камінь-Каширського ВП;

· рішенні Камінь-Каширської міської ради від 12 травня 2020 року № 49/2 про заборону стоянки транспортних засобів на площі Культури м. Каменя-Каширського з 20:00 до 08:00;

· рапорті та екстреному повідомлені №1 КП «Камінь-Каширська ЦРЛ», з якого вбачається, що 25 травня 2020 року о 01:30 до лікарні із скаргою на побиття

ОСОБА_8 за медичною допомогою звернувся ОСОБА_9 , якому встановлено діагноз забій м`яких тканин в ділянці перенісся, закритий перелом кісток носа;

· висновку судово-медичного експерта № 84 від 25 травня 2020 року, згідно якого у ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу в ділянці спинки носа, закритий перелом кісток носа. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета без відображення контактуючої поверхні останнього, за механізмом удар в кількості однієї контактуючої дії. Враховуючи морфологічні ознаки виявлених тілесних ушкоджень, не виключається, що вони могли утворитися у час та при обставинах, вказаних у постанові та самим потерпілим. Судово-медичних даних про утворення вищевказаних ушкоджень при падінні з висоти власного росту немає. Виявлені тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я терміном більше шести діб. При цьому, із вказаного висновку вбачається, що із постанови про призначення експертизи та зі слів обстежуваного установлено, що ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_9 лобом у ділянку обличчя;

· протоколі огляду місця події,що пл. Культури із трьох сторін позначена дорожніми знаками «Стоянка заборонена» з інформаційною табличкою «20:00-08:00», у тому числі на в`їздах на площу із вулиць Волі, Магдебурського права та безпосередньо біля магазину «АВС»;

· протоколі слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 , яким засвідчено обстановку і механізм нанесення удару та вчинення опору під час затримання.

Також враховано фактичні дані протоколів оглядів та долучені до матеріалів кримінального провадження відеозаписи.

Доводи сторони захисту про те, що рішення судів не відповідають вимогам ст. 370 КПК, є необґрунтованими, оскільки суди ретельним чином проаналізували надані учасниками кримінального провадження докази та дали їм оцінку в сукупності.

Обґрунтовуючи винуватість засудженого за ч. 2 ст. 345 КК суди врахували показання потерпілого, який прямо вказав, що ОСОБА_8 заподіяв йому тілесні ушкодження. Дані показання узгоджуються з висновком експертизи, підтверджуються показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , які бачили момент удару.

Крім цього, нанесення ОСОБА_8 удару підтверджується відеозаписом, відповідно до якого одна і та сама особа в капюшоні спочатку підходить до працівника поліції і наносить йому удар, далі чинить опір при затриманні та тікає з місця події.

Засуджений не заперечує, що він дійсно тікав з місця події при намаганні його затримати.

Цим же спростовуються доводи про нібито навмисне переслідування осіб із

с. Брониця Камінь-Каширського району.

Судами дано оцінку доводам сторони захисту про те, що працівники поліції діяли поза межами своїх повноважень, при цьому, апеляційний суд дотримуючись вимог статей 370, 419 КПК, погодившись зі встановленими фактичними обставинами судом першої інстанції, обґрунтував свою позицію, оцінивши докази в сукупності.

Так, було встановлено, що під час зазначених подій працівники поліції були при виконанні службових обов`язків, що підтверджується розстановкою нарядів на 24 травня 2020 року, виконуючи свої посадові обов`язки відреагували на порушення правил дорожнього руху, мали підстави для переслідування, а протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався, оскільки особа водія, який його вчинив, не була встановлена.

Доводи, що працівника правоохоронного органу не було визнано потерпілим за

ч. 2 ст. 342 КК не впливають на висновок про винуватість засудженого та наявність в його діях складу цього злочину.

Згідно ч. 1 ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні, зокрема може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Відповідно до ч. 7 цієї статті, якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідностіможе бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Положення цієї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого (кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).

Оскільки, вказане кримінальне провадження здійснено не у формі приватного обвинувачення, тому не залучення конкретного працівника поліції як потерпілого у даному кримінальному провадженні не є порушенням вимог КПК.

Є необґрунтованими посилання сторони захисту про необхідність визнання недопустимими доказами фактичних обставин, які містяться у протоколі огляду місця події від 25 травня 2020 року, всіх похідних від нього доказів, у запиті слідчого № 1257, відео файлах наданих начальником Камінь-Каширського ВП, диску від

16 липня 2020 року, протоколі огляду місця події від 14 липня 2020 року, протоколі огляду предметів від 15 липня 2020 року, висновку судово-медичного експерта від 25 травня 2020 року, в оптичному диску «Alerus» від 16 липня 2020 року, оскільки захистом не наведено з цього приводу жодного вагомого обґрунтування. Крім цього, як зазначено колегією апеляційного суду, підстав в розумінні вимог статей 86, 87 КПК для визнання вказаних доказів недопустимими під час перевірки матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку не встановлено. З даними висновками погоджується колегія Верховного Суду.

Необґрунтованими є доводи у касаційній скарзі про те, що слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_10 проведено з порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ч. 6 ст. 240 КПК припроведенні слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Згідно протоколу слідчого експерименту обставини його проведення викладені досить коротко, однак, як видно зі змісту протоколу, вказана процесуальна дія фіксувалась за допомогою цифрової камери, проведена за участю ОСОБА_10 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в присутності двох понятих. Під час слідчого експерименту ОСОБА_10 показував на місці події обставини вчиненого злочину, а саме: відтворив обставини події, у тому числі щодо механізму нанесення удару (головою в обличчя потерпілому) саме ОСОБА_8 , а також вчинення останнім опору під час затримання. Тобто із відеозапису видно, що ОСОБА_10 не лише давав показання, а й своїми діями відтворював обстановку та обставини події злочину. В зв`язку з цим суд не вбачає істотних порушень вимог ч. 6 ст. 240 КПК при складанні протоколу цієї слідчої дії.

Протокол слідчого експерименту був підписаний всіма учасниками та жодних зауважень щодо нього не надходило.

Дійсно, слідчий експеримент було проведено в денний час доби, хоча інкримінуються події о 01:40, однак захисник не наводить доводів як ця обставина вплинула чи могла вплинути на об`єктивність встановлених обставин, які відтворював свідок.

Як убачається з протоколу, він відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ст. 104 КПК, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст. 240 цього Кодексу.

Крім цього, захист не посилається, яким чином надання неупакованим диску з відеозаписом слідчого експерименту зі свідком вплинуло на відображення у ньому фактичних обставин та чому воно є істотним і тягне за собою недопустимість цього доказу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження протоколи підписані слідчим, понятими та іншими учасниками слідчих дій, дані протоколи відповідають вимогам КПК.

Суди першої та апеляційної інстанцій перевірили доводи щодо недопустимості відеозапису з кафе «БонАпетит», який надав потерпілий, відповідно до вимог статей 93, 370 та 419 КПК.

Так, відповідно до ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 56 КПК потерпілий наділений правом під час досудового розслідування подавати докази.

Тому відеозапис з кафе «БонАпетит» отриманий потерпілим у спосіб, передбачений ст. 93 КПК та наданий слідчому на підставі відповідної заяви, у встановленому законом порядку і був відкритий сторонам. Крім цього, апеляційний суд зазначив, що відеозапис з камери спостереження кафе «БонАпетит», створений не з ініціативи потерпілого і є виключно ситуативним та об`єктивно відображає обставини розвитку подій, їх місце. Тому Верховний Суд погоджується з обґрунтуванням судів і не вбачає у цьому порушень.

Крім цього, сторона захисту сумнівів щодо достовірності зафіксованих на відеозаписі відомостей не висловлювала.

Також судами надано оцінку посиланням сторони захисту щодо механізму заподіяння тілесного ушкодження встановленого висновком експерта. Вказаний висновок узгоджується з показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , відеозаписом із камери спостереження кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Тому підстав для сумніву, що удар потерпілому був заподіяний саме головою, а не кулаком в колегії суддів Верховного Суду, немає.

Крім цього, Суд бере до уваги, що потерпілий наполягає, що не вказував лікарю про нанесення йому удару кулаком та те, що такий запис був зроблений помилково.

Також, суди виходили з того, що висновки експертизи не мають наперед переваги перед іншими доказами, а оцінили докази в сукупності та обґрунтовано відхилили клопотання про виклик експерта та призначення нової експертизи.

Доводи про те, що експертиза була проведена лише на підставі огляду потерпілого, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з висновку експертизи, експертом враховано скарги потерпілого на біль в носі, затруднене носове дихання, об`єктивно підтверджувалася наявність набряку в ділянці перенісся та крововиливи в ділянці спинки носа. Також досліджувалась медична документація, серед якої ренгенографія кісток, під час якої виявлено їх перелом без зміщення відломків.

Колегія суддів погоджується з наданою оцінкою доводам захисту про те, що потерпілий і свідки, які є поліцейськими, обмовили засудженого і про неправдивість версії подій, оскільки їх показання узгоджуються з відеозаписом та іншими матеріалами кримінального провадження.

А показання двоюрідного брата засудженого свідка ОСОБА_11 про обставини події не узгоджуються із показаннями ОСОБА_8 і потерпілого, відеозаписом із камери спостереження та суперечать показанням свідка ОСОБА_12 .

Крім цього, посилання про отримання ОСОБА_9 тілесних ушкоджень від третьої особи, не в спосіб і місці, зазначеному в обвинувальному акті, є такими, що категорично спростовані рядом належних, допустимих доказів, які оцінені судами першої та апеляційної інстанцій.

Доводи сторони захисту про те, що оцінку показанням свідків було надано до початку судового розгляду під час обрання запобіжного заходу є необґрунтовані, оскільки під час обрання запобіжного заходу не вирішувалось питання про винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 , а лише оцінювалась' достатність вагомих підстав для обрання запобіжного заходу.

Давши оцінку сукупності доказів, суди належним чином обґрунтували чому версія подій запропонована стороною обвинувачення є єдино правильною та підтверджується сукупністю встановлених фактичних обставин.

Не є прийнятними і доводи про те, що апеляційний суд усупереч ст. 404 КПК належним чином не розглянув апеляційних скарг та повторно не дослідив доказів.

Положеннями ст. 404 КПК чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджено місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, яку дав місцевий суд, іншої оцінки їм не дав, а тому застосована ним процедура не суперечила встановленій у ст. 23 КПК засаді безпосередності дослідження доказів.

Отже, суд не переоцінював фактичних обставин, а прийняв рішення лише щодо призначеного покарання, однак в цій частині відповідно до вимог 404 КПК дослідив докази, які мають значення для прийняття рішення щодо міри покарання, в тому числі фактичні дані, що характеризують особу засудженого.

У статті 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією з форм реалізації кримінальної відповідальності

- призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження забезпечуються, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.

Як убачається з матеріалів справи, переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, апеляційний суд указаних вимог закону дотримався.

Так, апеляційний суд послався на тяжкість вчиненого злочину, позицію потерпілого, який наполягав на призначенні покарання у виді позбавленні волі; дані про особу винуватого, який неодноразово притягувався правоохоронними органами до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, дрібне хуліганство, завідомо неправдиві виклики спеціальних служб та злісну непокору законній вимозі працівника поліції; відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Також суд врахував те, що ОСОБА_8 під час усього судового розгляду не висловив критичної оцінки своїх діянь та не жалкував із приводу вчиненого.

На думку Суду, покарання, обране ОСОБА_8 апеляційним судом, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирок суду апеляційної інстанції належно вмотивований та узгоджується з приписами статей 370, 374, 419 КПК.

Інші доводи сторони захисту з приводу переоцінки фактичних обставин кримінального провадження та достовірності доказів Суд не бере до уваги, адже вони не є предметом касаційного розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, що є підставами для безумовного скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не встановив.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вироки Ратнівського районного суду Волинської області від 29 листопада

2021 року та Волинського апеляційного суду від 9 листопада 2022 року залишити без зміни, а касаційні скарги адвокатів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 ? без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3