Справа № 336/1051/23

Провадження №3/336/938/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає (згідно протоколу) за адресою: АДРЕСА_1

за ч.5 ст.126 КУпАП, -

встановила:

14.01.2023 о 10.33 годині в м. Запоріжжі, Шевченківський район, по вул. Віктора Духовченка, біля буд.39, водій ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керував автомобілем Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Правопорушення вчинено повторно протягом року (02.11.2022 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП постановою серії ВАА 142978). Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1 а) ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився, з заявою про відкладення розгляду справи чи запереченнями на протоколи про адміністративне правопорушення до суду не звертався. Викликався до суду шляхом зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення часу, дати та місця розгляду справи, так і за допомогою направлення судових повісток за адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення, а також надісланням SMS-повідомлення на номер телефону, зазначений у протоколі. Згідно Довідки про доставку SMS, абонент SMS-повідомлення отримав завчасно. Заяву про відкладення розгляду справи чи заперечення на протокол до суду не подав.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності особи, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку особи (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах «Олександр Шевченко проти України» (заява №8371/02, п.27, та «Трух проти України» заява № 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом при розгляді даної справи також враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18, де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти Росії» від 05.02.2004 року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся та був достовірно обізнаний про розгляд справи в суді, суд вважає, що неявка останнього на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення останнього від участі в судових засіданнях з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту.

Вище вказані дії суд розцінює як ухилення від явки до суду з метою затягування розгляду справи та неможливості прийняти рішення у строк, встановлений ст.38 КУпАП, а тому суд не вбачає підстав в черговий раз відкладати розгляд справи, оскільки правопорушник за період перебування на розгляді суду матеріалів справи не скористався правами, наданими йому чинним законодавством, передбаченими статтею 268 КУпАП, не надав пояснень, заперечень щодо протоколу про адміністративне правопорушення, обставин справи й доказів на їх підтвердження, беручи до уваги той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 5 ст.126 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов`язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника, на підставі наявних документів, доданих до протоколів про адміністративне правопорушення.

Повно, всебічно та ретельно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №408123 від 14.01.2023, в якому зафіксовано факт повторного протягом року порушення ОСОБА_1 п.2.1 а) та вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.126 КУпАП;

- рапортом поліцейського від 14.01.2023;

- постановою серії ВАА №142978 від 02.11.2022;

- архівом адмінправопорушень скоєних ОСОБА_1 ;

- відеозаписом правопорушення, відповідно до якого, працівниками поліції встановлено факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права такого керування, правопорушення вчинене повторно протягом року.

Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено.

Вказані докази є належними і допустимими та на їх основі у визначеному законом порядку в повній мірі судом встановлено наявність адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та винність ОСОБА_1 у його вчиненні.

Положеннями пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 а) ПДР України, а саме вкотре протягом року керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

Згідно зі ст.33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

ОСОБА_1 протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, не працює, відомості про отримання ним посвідчення водія матеріали справи не містять. Обставини, які пом`якшують чи обтяжують його відповідальність не встановлені.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Суддя вважає, що надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, та винуватість у ньому ОСОБА_1 . Підстав сумніватися в достовірності вказаних доказів у судді немає.

Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено, в свою чергу, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, правом подати письмові пояснення (заперечення) не скористалась.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст.17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Згідно положень ст. 23 КУПАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає накладення стягнень у виді оплатного вилучення транспортного засобу і конфіскацію транспортного засобу відповідно.

Згідно зі ст.29 КУпАП конфіскований може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника.

З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , у зв`язку з чим застосувати оплатне вилучення транспортного засобу неможливо.

Відповідно до абзацу 3 п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 позбавлення права керування транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Матеріали справи не містять інформацію про те чи отримував ОСОБА_1 посвідчення водія.

Враховуючи вказане та характер вчинених правопорушень, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень без позбавлення права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. 23, 33, 126, 283, 284 КУпАП, суддя –

постановила:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.126 КУпАП та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень: (Адміністративні штрафи у сфері дорожнього руху: Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300) без позбавлення права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок (Стягувач: Отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу: Судовий збір на користь держави).

Відповідно до вимог ст. ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя:        Н.С. Звєздова

Строк пред`явлення виконавчого документа «____»_____________ 20___р.

Постанова набрала законної сили «____»_____________ 20___р.

Дата видачі постанови «____»_____________ 20___р.