УХВАЛА

04 квітня 2023 року

м. Київ

справа №120/16412/21-а

адміністративне провадження №К/990/9571/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі № 120/16412/21-а за позовом ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, визнання недійсним запису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення п`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), наказ щодо звільнення з посади прокурора;

- поновити на посаді;

- стягнути середній заробіток та визнати недійсним запис.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року, заявлений позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №76 від 13 вересня 2021 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації" прийняте стосовно ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ керівника Вінницької обласної прокуратури № 1360к від 20 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Томашпільського відділу Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області та з органів прокуратури;

- поновлено ОСОБА_1 з 23 жовтня 2021 року в органах прокуратури та на посаді рівнозначній посаді прокурора Томашпільського відділу Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області, яку він обіймав до звільнення;

- визнано недійсним запис № 9 від 22 жовтня 2021 року про звільнення з займаної посади та органів прокуратури, зроблений на підставі наказу керівника Вінницької обласної прокуратури № 1360к від 20 жовтня 2021 року, у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

- стягнуто з Вінницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2021 року до 15 вересня 2022 року включно в сумі: 86607 гривень 92 копійки (вісімдесят шість тисяч шістсот сім гривень 92 копійки), з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів;

- допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення з 23 жовтня 2021 року ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді рівнозначній посаді прокурора Томашпільського відділу Могилів-Подільської місцевої прокуратури Вінницької області, яку він обіймав до звільнення, а також в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Офіс Генерального прокурора звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), надіславши її 16 березня 2023 року за допомогою засобів поштового зв`язку.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі № 120/16412/21-а скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне залишити її без руху.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що судовий збір сплачено у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України "Про судовий збір".

Так, згідно з частиною четвертою статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону передбачено, що ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 1 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 2 270 грн.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позов у цій справі заявлено у 2021 році фізичною особою вимоги якої були задоволені судами попередніх інстанцій щодо однієї майнової вимоги (86607 гривень 92 коп.) і трьох вимог немайнового характеру.

Відтак, скаржнику необхідно сплатити судовий збір за одну позовну вимогу майнового характеру - 1732,16 грн (86607,92 грн*1%*200%) і три вимоги немайнового характеру - 5448,00 грн (2270*0,4*200%*3) загальною сумою: 7180,16 грн.

Як вбачається з наявного у матеріалах касаційної скарги платіжного доручення №643 від 6 березня 2023 року, скаржник сплатив судовий збір у розмірі: 5364,16 грн.

З огляду на зазначене, скаржнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі: 1816 (7180,16 - 5364,16).

Реквізити для сплати судового збору:

УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;

код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.

Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме надання: документа про сплату судового збору.

Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у справі № 120/16412/21-а за позовом ОСОБА_1 до П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, визнання недійсним запису - залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду