УХВАЛА

03 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1246/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Трейд" (далі - ТОВ "ОТД "Сонячна Долина Трейд")

на рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2022 та

постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023

за позовом ТОВ "ОТД "Сонячна Долина Трейд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" (далі - ТОВ "Копійка-Центр")

про стягнення 338 517,53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ "ОТД "Сонячна Долина Трейд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2022 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі №916/1246/22 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення 338 517,53 грн., а, отже, ціна позову у справі № 916/1246/22 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що вона стосується питання права, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України), а також справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України). Так, скаржник вказує, що прийняття судами попередніх інстанцій поданих стороною доказів оплати (на суму більшу, ніж сума позовних вимог) без урахування інших обставин справи, без врахування тривалих господарських відносин, без врахування доказів, поданих позивачем щодо зарахування сплачених відповідачем коштів у борг минулого періоду, без врахування даних бухгалтерського обліку буде мати фундаментальний вплив на сформовану правозастосовчу практику. Вказана справа становить значний суспільний інтерес, адже стосується необмеженої кількості виробників та постачальників, які поставляють свої товари до торговельних мереж. У даній справі суди попередніх інстанцій не досліджували всі наявні в матеріалах справи докази у їх взаємозв`язку, не надавали оцінку всім доказам, а арифметичним шляхом здійснили віднімання від сум оплати, згідно з наданими відповідачем платіжними дорученнями, сум заявлених позивачем вимог, відповідно до поданих товарно-транспортних накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ОТД "Сонячна Долина Трейд" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Копійка-Центр" про стягнення заборгованості за договором поставки від 01.05.2015 № 2486-Ц (далі - Договір) у розмірі 338 517,53 грн., з яких 269 417,45 грн. сума основного боргу, 24 761,61 грн. пеня, 3 714,24 грн. - 3 % річних, 40 624,23 грн. "інфляційних втрат".

Позовні вимоги мотивовано тим, що на порушення умов укладеного між сторонами Договору відповідачем належним чином не виконано свої зобов`язання в частині оплати вартості поставленого товару.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходили з того, що:

між ТОВ "ОТД" "Сонячна Долина Трейд" (далі - постачальник) та ТОВ "Копійка-Центр" (далі - покупець) укладено Договір, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передавати у власність покупцю продукцію, визначену чинним договором, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, приймати та оплачувати товар;

- позивачем поставлено відповідачу товар за Договором на загальну суму 475 690,04 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін;

- також у матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні на загальну суму

6 842,16 грн., які не підписані ТОВ "Копійка-Центр";

- відповідачем за період з 01.12.2021 по 19.07.2022 сплачено позивачу 1 172 546,75 грн., до вказаної суми входить сума 414 776,39 грн., що складається з платіжних доручень, у яких у призначенні платежу наявні посилання на видаткові накладні, а також на Договір;

також до складу суми 1 172 546,75 грн. входить сума 757 770,36 грн., що складається з платіжних доручень, які були оплачені відповідачем позивачу у спірному періоді, де в призначенні платежу зазначено лише Договір № 2486-Ц.

З огляду на наявність товарно-транспортних накладних на суму 475 690,04 грн. та оплат, здійснених ТОВ "Копійка-Центр" після їх складання, на суму 757 770,36 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується існування суми боргу та прострочення її оплати.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Щодо наведених у касаційній скарзі доводів стосовно того, що справа має для скаржника виняткове значення Суд зазначає, що незгода з рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про її незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ОТД "Сонячна Долина Трейд" на рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2022 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі №916/1246/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна Долина Трейд" на рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2022 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 916/1246/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова