ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м.Суми

Справа №585/972/22

Номер провадження 22-ц/816/123/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів -          Кононенко О. Ю. ,  Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2022 року в складі судді Євтюшенкової В.І., ухвалене в м. Ромни, повний текст рішення складено 25 жовтня 2022 року,

в с т а н о в и в:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом, в якому просить виключити відомості про його батьківство з актового запису № 224 від 24 липня 2021 року про народження ОСОБА_3 , складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Роменського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); переглянути та скасувати судовий наказ № 523/3392/21 за нововиявленими обставинами.

Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дитину – сина ОСОБА_1 , батьком якого записаний він. Проте, на даний час він вважає, що не може бути батьком дитини, так як на час зачаття дитини вони не проживали разом. Відповідач стверджує, що він не батьком, заборонила бачитися з дитиною. Він звернувся до неї з вимогою провести дослідження для встановлення факту батьківства, проте отримав відмову.

Крім того, зазначає, що 26 листопада 2021 року Роменським міськрайонним судом Сумської області було видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 19 листопада 2021 року до досягнення дитиною повноліття. Вважає, що судовий наказ підлягає скасуванню.

Посилаючись на вказані обставини, просить позов задовольнити.

Ухвалою Роменським міськрайонним судом Сумської області від 02.06.2022 позовна заява ОСОБА_1 відкрито позовне провадження у справі і призначено до судового розгляду.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання судових витрат: судовий збір віднесено на рахунок держави.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача, що він не являється біологічним батьком дитини, об`єктивно нічим не підтверджені. Жодних інших доказів на підтвердження батьківства зі сторони позивача долучено не було, клопотання про допит свідків, які б могли вказати на відсутність відносин між сторонами, які б могли мати наслідком батьківство позивача, не заявлено, клопотання про призначення генетичної експертизи не підтримано. Позивач свідомо надав згоду на зазначення себе батьком, хоча на той час сторони разом не проживали. Щодо заяви ОСОБА_2 про визнання нею позову, суд вказав, що має обґрунтований сумнів щодо достовірності визнаної відповідачем обставини відсутності кровного споріднення між позивачем та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вважав, що в даному випадку визнання позову відповідачем суперечить інтересам дитини.

Питання скасування судового наказу під час розгляду справи місцевим судом не з`ясовувалися.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що він не може бути батьком дитини, оскільки на час її зачаття не проживав разом зі ОСОБА_2 . Дану обставину він особисто підтвердив суду у підготовчому засіданні. Крім того, в підготовчому засіданні він заявив клопотання про призначення генетичної експертизи.

Зазначає, що відсутність кровного споріднення між ним та дитиною ОСОБА_3 письмово підтвердила суду особисто відповідач, але суд відмовив йому у задоволенні позову всупереч вимогам ч. 4 ст. 206 ЦПК України.

Наголошує на тому, що суд, маючи надумані сумніви щодо достовірності визнаної відповідачем обставини про відсутність кровного споріднення між позивачем та дитиною ОСОБА_3 та надумані сумніви щодо добровільності визнання цієї обставини відповідачем – не призначив генетичну експертизу ДНК, не допитав в судовому засіданні відповідача.

Суд не обґрунтував, чим саме визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто дитини.

Стосовно судового наказу, виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області 26 листопада 2021 року, про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, зазначає, що він звертався із заявою про його скасування, але ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 грудня 2021 року було відмовлено у прийнятті заяви про скасування судового наказу та її повернення заявнику з надуманих підстав.

Також зазначає, що згоди на запис його батьком дитини він не надавав, відповідач при реєстрації народження дитини вказала його батьком. При державній реєстрації народження дитини заявником була мати дитини ОСОБА_2 і реєстрація проводилася за її усною заявою та на підставі пред`явлених нею документів.

Від відповідачки на електронну пошту суду надійшла заява, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Наголошує на тому, що ОСОБА_1 дійсно не є біологічним батьком дитини. Визнання нею позову не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. На даний час вона з дитиною перебуває за кордоном, що унеможливлює проведення аналізу ДНК.

Сторони до суду не прибули, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У заяві до суду ОСОБА_2 підтвердила, що вона не заперечує проти апеляційної скарги, підтвердила своє знаходження разом із сином через воєнний стан в країні за її межами, що унеможливлює проведення у справі судової медичної експертизи. Просила справу розглянути без її участі і прийняти рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 , виданому Роменським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 224 від 24 липня 2021 року, батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записаний позивач – ОСОБА_1 (а.с. 3).

Згідно наданої позивачем ксерокопії паспорту у розділі «сімейний стан» запис відсутній.

Позивач звернувся до суду з даним позовом, так як вважає, що він не є батьком дитини, обґрунтував тим, що сама відповідачка оспорювала його батьківство і заявляла йому про це. Згоди про внесення його у запис про народження дитини він не надавав.

В матеріалах справи є клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , який здійснює її представництво в суді на підставі ордеру від 16.06.2022, що надійшло до суду 18.06.2022 разом із заявою ОСОБА_2 , де вона позов визнає і вказує, що дійсно на момент зачаття дитини вона не проживала разом із ОСОБА_1 , тому він не є біологічним батьком її сина ОСОБА_3 . Також 19.09.2022 до місцевого суду надійшла заява представник відповідача, де він знову підтвердив визнання позову і просив його задовольнити.

Через відмову суду першої інстанції у задоволені вимоги щодо оскарження ним батьківства, позивачем рішення суду оскаржено у апеляційному порядку у встановлений законом строк, тому це рішення не набрало законної сили.

Відповідно до ст.122 СК України   дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя . Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя . Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

   Відповідно  до ст. 125 цього Кодексу, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

За частиною 1 ст. 126 цього Кодексу походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

В силу ст. 128 цього Кодексу визнання батьківства за рішенням суду відбувається у разі  відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

За ст.133 цього Кодексу   якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Згідно частини 1 ст. 135 СК України  при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Приписами ст. 136 СК України встановлено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Згідно інформації, яка надійшла з Роменського відділу державної реєстрації актів цивільного стену у Роменському районі Сумської області реєстрація актового запису №224 24.07.2021 про народження ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведена на підставі заяви про державну реєстрації народження дитини ОСОБА_1 від 24.07.2021 за № 000016109014.

На підставі цієї інформації колегія суддів погоджується із висновком суду, що в момент реєстрації себе батьком дитини позивач діяв свідомо, бо знав про те, що не є її батьком і про заявлені ним у позові мотиви, за яких оспорює своє батьківство, а саме, що в момент зачаття дитини він не проживав із відповідачкою, але надав згоду на реєстрацію себе батьком малолітнього сина, особисто подав заяву до державну реєстрації про народження дитини із внесенням запису про себе як її батька.

За наведених норм частини 5 ст. 136 СК України позивач не має права оспорювати батьківство.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Однак, законодавець обмежив право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, або не могла про це не знати.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина перша статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захисті піклування, які необхідні для    її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Таким чином, при вирішенні спорів щодо оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (статті 12 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Верховний Суд зазначає, що зміст предмета доказування залежить від особливостей  категорії справи; предмет доказування у справі про оспорювання батьківства визначається нормами матеріального права, а саме статтею 136 СК України.

Верховний Суд зауважує, що сторона, яка оспорює батьківство, має надати всі необхідні докази, оскільки тягар доказування лежить саме на цій особі.

Крім того, приписами частини 4 ст. 206 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дійсно у позовній заяві позивач порушив питання проведення судової медичної експертизи для з`ясування питання походження від нього дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, суд першої інстанції закриваючи своєю ухвалою від 29.07.2022 підготовче провадження не вирішив питання призначення такої експертизи, при тому, що позивач не відмовлявся від її проведення, а через неможливість з`явитися до суду просив відкласти призначене підготовче судове засідання.

Після ознайомлення з матеріалами справи позивач 21.09.2022 вже після надходження до суду заяви матері дитини про визнання його позову та підтвердження факту, що позивач не є біологічним батьком дитини, останній подав клопотання, де просив суд виключити відомості про його батьківство у актовому запису про народження ОСОБА_3 та переглянути судовий наказ.

Проте, звертаючись до суду і заявляючи клопотання про проведення судової експертизи, позивач стверджував протилежне, а саме що державна реєстрація народження дитини відбулась без його згоди, але оскільки така згода була надана ним добровільно при обізнаності про їх не проживання разом з відповідачкою в момент зачаття дитини, тому за цих обставин закон не дає право особі оспорювати своє батьківство, відповідно відсутній сенс проведення такої судової експертизи, не дивлячись на те, що мати цей факт також визнає.

З урахуванням наведених обставин колегією суддів також було відхилено клопотання позивача про проведення молекулярно- генетичної експертизи.

Оскільки за приписами ч.5 ст. 136 СК позивач не має право оспорювати своє батьківство відносно малолітнього ОСОБА_4 , 2011 р.н., це є підставою для відмови у задоволенні його позову щодо оспорювання батьківства.

       Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно відмовив у задоволені вимог про оспорювання батьківства та про виключення відомостей про нього із актового запису про народження дитини, яка є похідною від вирішення спору про батьківство.

       Отже в цій частині рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і на підставі ст. 375 ЦПК України слід залишити без змін.

       Щодо вирішення вимоги переглянути та скасувати судовий наказ у справі №523/3392/21 від 26.11.2021 за нововиявленими обставинами про стягнення аліментів, то колегія суддів зауважує, що відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції зробив висновок і по цій вимозі. Але така вимога розглядаються не в порядку позовного провадження, а самостійно за правилами глави 3 ЦПК України «Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключеними обставинами», а тому на підставі ст. 379 цього Кодексу дана вимога через порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали,  підлягає поверненню до суду першої інстанції для розгляду зі стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами відповідно до ст. 427 ЦПК України, а рішення в цій частині- скасуванню.

       На підставі ч.9 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів понесені витрати за подання позову та апеляційної скарги покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 374,367, 374, 376,379, 381-382, 389, 423-429 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька залишити без змін, в іншій частині рішення скасувати.

Вимогу ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі № 585/3392/21 від 26 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами повернути до суду першої інстанції для вирішення питання розгляду зі стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - С. С. Ткачук

Судді:                                                                                        О. Ю. Кононенко

                                                                                                   В. І. Криворотенко