ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1535/23 Справа № 211/4864/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року                                                                м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого                         ОСОБА_2

суддів                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі                         ОСОБА_5

за участю прокурора                 ОСОБА_6

захисників                                 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинувачених                         ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційними скаргами захисника  ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого  ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_9 , діючого в інтересах обвинуваченого  ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_8 , діючого в інтересах обвинуваченого  ОСОБА_12  на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від  15 березня 2023 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартоюОСОБА_10 ,обвинуваченому за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_11 , обвинуваченому за ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 , обвинуваченому за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року продовжений до 13.05.2023 року строк тримання під вартою ОСОБА_10 за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_11 за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.

Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив, що ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 ,  ОСОБА_12   обвинувачуються   у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.1,2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.ч.2,3 ст.307  КК України,  за якими законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не змінились під час розгляду клопотання. Вік та стан здоров`я дозволяють застосування  запобіжного заходу у виді тримання під вартою.  

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та змінити ОСОБА_10 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Зазначає, що суд безпідставно продовжив запобіжний захід у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор в судовому засіданні не довів реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи обвинуваченого, не надав фактичних даних , котрі із певною вірогідністю давали підстави стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Твердження про те, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчиняти інші злочини, ґрунтуються на припущеннях. Судом не врахована наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, наявність дружини та дитини, які перебувають на його утриманні. Також не врахована наявність освіти та досвіду роботи за спеціальністю, що свідчить про здатність обвинуваченого отримувати дохід від законної діяльності.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить ухвалу суду скасувати та обрати ОСОБА_11 більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Вказує, що в ухвалі суду зазначено, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, в основу вказаного ризику покладено лише суворість можливого покарання та те, що ОСОБА_11 не має офіціального доходу та стійких соціальних зв`язків. Однак вказані ризики спростовуються тим, що ОСОБА_11 має на утриманні малолітню дитину, фактично проживає з цивільною дружиною та її малолітньою донькою. Необґрунтованим є ризик незаконно впливати на свідків у вказаному провадженні, оскільки сторона обвинувачення вже допитала свідків. Протоколи допиту свідків знаходяться в матеріалах кримінального провадження. Судом не взято до уваги, що ОСОБА_11 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Прокурором до клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_11 не долучено жодного доказу на підтвердження тих ризиків, на які посилався прокурор у клопотанні.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати та обрати ОСОБА_12 більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або застави. Вважає, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд безпідставно продовжив запобіжний захід у виді тримання під вартою. Клопотання прокурора та ухвала суду не містять достатнього обґрунтування наявності ризиків та подальшого тримання під вартою. Судом не врахована наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, а саме, ОСОБА_12 має постійне місця проживання, на його утриманні знаходиться мати інвалід ІІІ групи, яка у зв`язку із хворобою потребує постійного догляду. Також судом не враховано, що ОСОБА_12 навчається у Державному навчальному закладі «Інгулецький професійний ліцей» на 4 курсі.

Заслухавши суддю доповідача, думку захисників та обвинувачених, які підтримали апеляційні скарги, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали контрольного  провадження, колегія суддів доходить наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Згідно вимог ст. 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Таким чином, законність та обґрунтованість обмеження права на свободу та особисту недоторканність має бути перевірена судом у найкоротший строк.

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Як встановлено з наданих судом першої інстанції матеріалів, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,  ОСОБА_12 продовжений під час судового провадження в суді першої інстанції на 60 днів до 13.05.2023 року  включно.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що вони  обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.ч.2,3 ст.307 КК України, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться у тому числі до категорії особливо тяжких злочинів, з санкцією до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, у зв`язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом обвинувачені можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, свідки не допитані, тому мається ризик впливу на них з боку обвинувачених, можуть вчинити інше кримінальне правопорушення.

З урахуванням цього, колегія суддів зазначає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде гарантувати виконання ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 своїх процесуальних обов`язків.

Можливість застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинувачених дозволяє застосувати до них запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. «е» ч. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року) міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Доводи апеляційних скарг захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об`єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Тяжкість, характер та обставини інкримінованих злочинів свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.

Наявність та міцність соціальних зв`язків і дані, що характеризують обвинувачених, не спростовують і не зменшують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Ці обставини існували і на час інкримінованих обвинуваченим злочинів, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в їхній поведінці.

Судова колегія не вбачає в діях суду першої інстанції порушень кримінального процесуального законодавства, які б вплинули на законність прийнятого рішення про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

       Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про продовження застосування до ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обмеження їх прав на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб запобігти їхній втечі та забезпечити належне виконання ними своїх процесуальних обов`язків.

Таким чином, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 – 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від  15 березня 2023 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді