ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 677/629/22

Провадження № 11-кп/4820/228/23

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Хмельницького апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 17.11.2022 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Кульчини Красилівського району Хмельницької області, тимчасово не працюючого, який має середню освіту, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

якого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначено покарання у вигляді 11 років позбавлення волі, -

ВСТАНОВИЛА:

Обвинуваченим ОСОБА_7 було скоєне кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України, за наступних обставин.

12 лютого 2022 року близько 03 год. 00 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 вступив в словесну суперечку із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якої у нього виник раптовий умисел на протиправне заподіяння їй смерті.

В подальшому, ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті людини та свідомо бажаючи їх настання, під час зазначеного вище конфлікту, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, схопив ОСОБА_10 лівою рукою за її праву руку, правою рукою за шию спереду та повалив останню на землю.

Далі, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 з метою зменшення фізичного спротиву ОСОБА_10 наніс останній не менше семи ударів невстановленим досудовим розслідуванням предметом по різним ділянкам тіла, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді: садна в лобній ділянці справа, в підочній ділянці справа з переходом на виличну ділянку справа, в ділянці підборіддя справа, в ділянці підборіддя справа з переходом на щічну ділянку, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень; забійної рани в ділянці слизової оболонки верхньої губи в проекції 1-3-го зубів верхньої щелепи справа та 1-го зуба верхньої щелепи зліва, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, два округлих крововиливи в нижній третині внутрішньої поверхні лівого стегна, один крововилив по передньо-внутрішній поверхні правого стегна в нижній третині, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Після цього, ОСОБА_7 , з метою реалізації умислу на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті останньої та свідомо бажаючи їх настання, умисно, з прикладанням значної фізичної сили, тримаючи лівою рукою її праву руку притиснутої до землі, почав пальцями правої руки здавлювати органи шиї та прижимати її до землі, утримуючи в такому положенні декілька хвилин, поки вона не перестала подавати ознаки життя.

В результаті вищезазначених протиправних дій ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів по задній та дещо внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третині з поверхневим осадженням шкіри, по зовнішній поверхні правого променево - зап`ястного суглобу, по зовнішній поверхні лівого променево - зап`ястного суглобу, по внутрішній поверхні нижньої третини лівого передпліччя, по задній поверхні лівого променево - зап`ястного суглобу з переходом на тильну поверхню зап`ястя, по тильній поверхні лівої кисті, проекції зап`ястя, на рівні середнього пальця лівої кисті, по тильній поверхні лівої кисті, в проекції 3-го п`ясно-фалангового суглобу, в проекції 4-ї п`ясної кисті тильної поверхні лівої кисті, в проекції 5-ї п`ясної кістки тильної поверхні лівої кисті, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, а також крововиливу шкіри по передній поверхні шиї в середній третині, двох крововиливів м`яких тканин шиї в середній третині справа, крововиливу м`яких тканин в проекції щитоподібного хряща зліва, крововиливу в корінь язика, що спричинили небезпечні для життя явища - механічну асфіксію та призвели до зупинки дихання і за цією ознакою дані тілесні ушкодження мають знаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

В подальшому ОСОБА_7 , переконавшись, що остання не подає ознаки життя, з метою заховати тіло ОСОБА_10 , відтягнув його за обидві руки спиною по землі через городню ділянку в напрямку поля, де залишив на землі у насадженнях дерев та кущів, спричинивши при цьому останній тілесні ушкодження у вигляді саден по передній поверхні правого колінного суглобу близько 30-ти, саден по передній поверхні лівого колінного суглобу близько 30-ти, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень; подовгастих лінійних саден, розташованих вздовж задньої поверхні тулуба: в ділянці спини між задніми аксілярними лініями справа та зліва, від нижніх кутів правої та лівої лопатки до проекції 12-х ребер з права та зліва, в поперековій ділянці на всьому протязі проекції 4,5 поперекових хребців з переходом на крижову ділянку та на всі квадранти правої та лівої сідниць, по задній поверхні лівого стегна в середній третині, задній поверхні лівого колінного суглобу, по задній поверхні верхньої третини правої гомілки, які виникли посмертно внаслідок тертя та ковзання при волочінні трупа.

Внаслідок вказаних вище протиправних дій ОСОБА_7 , через короткий проміжок часу, ОСОБА_10 померла на місці події від механічної асфіксії від стиснення органів шиї пальцями рук, яка призвела до зупинки дихання..

Таким чином ОСОБА_7 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - тобто вбивство.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 прохає вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити, вважає, що його провина під час досудового розслідування та судового розгляду не доведена.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, потерпілу та її представника, які прохали залишити вирок без змін, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що вона задоволенню не підлягає, а вирок суду слід залишити без змін, за таких підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд не допустив цих порушень кримінального процесуального закону.

Свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив із дотриманням положень ст.94 КПК України. Суд навів у вироку докладні мотиви прийнятого рішення відповідно до вимог ч.3 ст.374 КПК України. Доводи апеляційної скарги, не викликають сумнівів у правильності судового рішення, й спростовуються зібраними у провадженні доказами.

Так, в основу вироку суд обґрунтовано поклав в т.ч. послідовні показання потерпілих та свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, а також приведені до присяги, відповідно до вимог ст.352 КПК України.

Так, потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснював, що про смерть своєї доньки дізнався лише наступного дня. По суті справи повідомив лише те, що його донька періодично ввечері іноді зустрічається з подругами в центрі села, однак завжди поверталася додому.

Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснювала, що вона проживає в м. Хмельницькому, загибла ОСОБА_10 доводиться їй рідною сестрою. В обід 12.02.2022 року (близько 12 год. 00 хв.) їй стало відомо про загибель сестри.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснював, що 12.02.2022 року він близько 12 год. 00 хв. йшов на рибалку, неподалік від дороги (десь в 10 метрах) він виявив тіло, відразу зателефонував своїй матері, щоб та повідомила сільраду. Тіло лежало вниз головою, був сніг, слідів волочіння не бачив.

Свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні пояснювала, що 11.02.2022 року вона з загиблою ОСОБА_10 домовилися ввечері йти на дискотеку. Зустрілися ввечері, взяли алкогольні напої, однак на дискотеку вони не пішли. Вони близько 22 год. 00 хв. опинилися в одній компанії з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на зупинці села; там разом розпивали алкогольні напої, слухали музику. Потім близько 01-45 год. вона запропонувала ОСОБА_10 йти з нею додому, однак остання відмовилася.

Свідок ОСОБА_16 , в судовому засіданні пояснював, що взимку, він вийшов до центру після 20 год. 00 хв. попити пива з другом ОСОБА_17 (з кумом), потім до них приєднався ОСОБА_18 , вони разом вживали алкогольні напої. Потім вони перейшли до зупинки, до них приєдналися ОСОБА_10 та ОСОБА_19 та інші хлопці, була компанія близько 8-10 чоловік. На зупинці вони продовжили вживати алкогольні напої, потім компанія зменшилася до 4 чоловік, залишився він з ОСОБА_20 та ОСОБА_10 та ОСОБА_19 . Потім близько до 02-00 години ОСОБА_21 пішла додому, і вони залишилися втрьох. Потім, коли вони зібралися йти ОСОБА_18 пропонував ОСОБА_10 провести її додому, остання не заперечувала. Однак, все ж таки вони пішли з ОСОБА_14 вдвох в одну сторону, а ОСОБА_22 пішла додому в іншу сторону. Потім пройшовши десь 200 метрів від зупинки ОСОБА_23 вирішив повернутися за запальничкою, він став його чекати, однак не дочекався.

В судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, не визнавав, пояснював, що того дня (11.02.2022 року) коли вони повернулися в своє село, почали розпивати алкогольні напої в одному з магазинів. Потім близько 22 год. 00 хв. їх попросили залишити магазин, вони вийшли на вулицю і почали розпивати алкогольні напої біля магазину. Потім вони перейшли до зупинки і почали вживати алкогольні напої вже там. На зупинці вже зібралося близько 10 осіб (дві дівчини ( ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та 8 хлопців). Потім поступово кількість осіб зменшувалась, залишилися дівчата та він з ОСОБА_24 . Вони і надалі продовжували розпивати алкогольні напої. Десь о 00 год. 40 хв. одна дівчина ОСОБА_25 сказала, що буде йти додому, запропонувала своїй подрузі ОСОБА_26 також йти з нею, однак остання не захотіла. Потім після 01 год. 00 хв. вони також вирішили розходитися по домам, ОСОБА_26 пішла вперед, вони з товаришем йшли позаду до повороту, після повороту розійшлися в різні сторони. Відійшовши від центру запропонував ОСОБА_27 закурити, однак не виявилося запальнички. Повернувся до зупинки, забрав запальничку, потім він вирішив, все ж таки йти не додому, а піти ночувати до своєї матері в сусіднє село Кульчини (десь 1,5 км. від того місця), до матері не дійшов, а зупинився біля зупинки с. Кульчини, що неподалік від її села і там заснув. Потім він проснувся ближче до ранку. Вину визнав на стадії досудового розслідування через те, що на нього чинили тиск працівники правоохоронних органів, погрожували йому. Під час судового розгляду він про даний факт повідомив свого адвоката, з яким вони написали скаргу відносно посадових осіб, які йому погрожували. Крім того, цивільний позов також не визнає у повному обсязі, оскільки кримінального правопорушення він не вчиняв.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.115 КК України, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих судом обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до вимог ст.94 КПК України.

Із протоколу огляду місця події від 12.02.2022 року та фототаблицею до протоколу вбачається, що було виявлено труп ОСОБА_10 (а.с. 107-146, т. 1).

Із протоколу огляду від 12.02.2022 року та фототаблицею до протоколу вбачається, що проводився огляд зупинки громадського транспорту, де розпивали алкогольні напої обвинувачений ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (а.с. 147-161, т. 1).

Із висновку судово-медичної експертизи № 119 (розпочата 12.02.2022 р., закінчена 21.03.2022 року) вбачається, що причиною смерті ОСОБА_10 є механічна асфіксія від стиснення органів шиї пальцями рук, яка призвела до зупинки дихання, отримані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. (а.с. 233-236, т. 1).

Із висновку судово-токсикологічної експертизи № 341 (розпочата 12.02.2022 р., закінчена 21.03.2022 року) вбачається, згідно якої в крові трупа ОСОБА_10 , виявлено наявність етилового (винного) алкоголю в кількості: в крові - 1,15 проміле. (а.с. 237, т. 1).

Із висновку судово-медичної експертизи № 307 (розпочата 14.02.2022 р., закінчена 10.03.2022 року) вбачається, що підтверджено діагноз отриманих тілесних ушкоджень трупа ОСОБА_10 (а.с. 239-240, т. 1).

Із протоколу слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 від 15.02.2022 року (т.2 а.с.86-89) вбачається, що останній відтворив обставини події кримінального правопорушення, яке мало місце 12.02.2022 року, поясняв, що правою рукою схопив ОСОБА_10 за шию через шарф та утримував її в такому положенні; відпустив її, коли вона перестала рухатись. Заперечень на протокол від захисника та підозрюваного не було. Право на захист ОСОБА_7 дотримано.

Вказана слідча дія проведена відповідно до вимог ст..240 КПК України.

Із висновку судово-медичної експертизи № 4 (розпочата 07.03.2022 р., закінчена 26.04.2022 року) вбачається, що смерть ОСОБА_10 , могла настати за обставин, які продемонстрував підозрюваний ОСОБА_7 під час проведення з ним слідчого експерименту, а саме при стисненні шиї рукою в проміжок часу, за який потерпіла перестала рухатись. (а.с. 248-251, т.1).

Із вказаного висновку та пояснень судово-медичного експерта ОСОБА_28 , який підтвердив свої висновки щодо причини смерті ОСОБА_10 та виявлених у неї тілесних ушкоджень вбачається, що такі висновки експертизи узгоджуються із встановленими обставинами кримінального провадження, підтверджують показання свідків та спростовують твердження обвинуваченого та захисника.

Враховуючи те, що судово-медичні експертизи проводилися кваліфікованим фахівцем в судово-медичній галузі, предметом її дослідження були усі наявні матеріали кримінального провадження, то підстав для сумнівів у достовірності цих висновків суд вірно не вбачав.

Із висновку судово-психіатричної експертизи № 50 від 10.03.2022 року вбачається, що ОСОБА_7 на період інкримінованого йому кримінального правопорушення будь-яким психічним розладом не страждав, міг усвідомлювати свої дії, передбачати їх наслідки та керувати ними, будь яким душевним захворюванням не страждає. (а.с. 55-57, т. 2).

В провадженні не встановлено жодного належного, переконливого та об`єктивного доказу щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 заборонених законодавством методів розслідування, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Такі обставини ґрунтуються виключно на твердженнях обвинуваченого ОСОБА_7 , який є прямо зацікавленою особою.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 12 січня 2023 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Хмельницькому) ТУ ДБР, розташованого у м.Хмельницькому від 14.11.2022 року про закриття кримінального провадження № 62022240010000243, за заявою адвоката ОСОБА_6 про застосування слідчими СУ ГУНП в Хмельницькій області недозволених методів досудового розслідування у відношенні ОСОБА_7 .

Отже, підстав вважати, що в процесі досудового розслідування зі сторони органів досудового розслідування на обвинуваченого чинився тиск, в колегії суддів немає, не здобуто таких доказів і в процесі апеляційного розгляду.

Отже, висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а саме те, що ним вчинено умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - тобто вбивство, за наведених у вироку обставин ґрунтуються на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з дотриманням вимог ст.91 КПК України та підтверджені сукупністю належних, допустимих, достовірних доказів, досліджених судом, яким суд з точки зору достатності та взаємозв`язку дав належну оцінку.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд відповідно до вказаної статті кримінального закону врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, особу винного, який незадовільно характеризується за місцем проживання, має родину, не працює, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому покарання у межах, передбачених санкцією ч.1 ст.115 КК України. Колегія суддів вважає, що призначене покарання є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Із вироку суду вбачається, що позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 600000 грн. на відшкодування моральної шкоди; 24305 грн. - матеріальної шкоди.

Згідно частини 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно частини 1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому (ч.1 ст. 129 КПК України). При вирішенні цивільного позову суд керується нормами ст.ст. 127-130 КПК України та цивільного законодавства, зокрема, ст.23,1166-1168 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті, у т.ч. якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як визначено у статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

Як вбачається з матеріалів провадження, вироку суду та встановлено під час апеляційного розгляду кримінального провадження, моральна шкода, спричинена ОСОБА_9 діями обвинуваченого ОСОБА_7 виразилася у емоційному переживанні, стресі, непорушних душевних страждань, переживань, порушенні звичайних життєвих зв`язків, створенні додаткових життєвих труднощів, погіршення стану здоров`я, в зв`язку з втратою рідної сестри.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховував характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнала потерпіла, стан здоров`я потерпілої.

З огляду на викладене, враховуючи принцип розумності та справедливості, а також критерій розумної сатисфакції, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково та визначив розмір завданої ОСОБА_9 моральної шкоди у розмірі 600000 гривень, який є обґрунтованим, співмірним та достатнім для відновлення нею свого стану здоров я та звичного образу життя, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної і моральної), завданої в результаті заподіяння тілесних ушкоджень або її смерті, незалежно від того настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність, згідно Закону.

Слід зауважити, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування; матеріальна шкода стягнута відповідно до наданих суду документів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вирок суду в тому числі і щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілої, є законним, обгрунтованим та вмотивованим, і доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченого судового рішення не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 , є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Красилівського районного суду Хмельницької області від 17.11.2022 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - залишити без змін.

На ухвалу сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення цієї ухвали, а обвинуваченим з моменту отримання копії ухвали.

Судді: