Справа № 2-а-843/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      27  квітня 2009 року        Слов`яносербський районний суд в складі:

      головуючого  судді                                      Кобзій Т.І.

      при секретарі                                                Мінка Н.О.,    

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Слов`яносербськ адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в  Слов ` яносербському районі   Луганської області про визнання дій щодо відмови в нарахуванні та виплаті підвищення пенсії дитині війни неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

              В березні       2009 року позивач  звернувся з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі  Луганської області,  посилаючись на ту обставину, що він має правовий статус дитини війни. Відповідачем йому не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2007 роки, а в 2008 році виплачувалося не в повному розмірі. На звернення до відповідача про перерахунок пенсії позивач отримав письмову відмову. Просить визнати відмову відповідача в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії, як дитині війни, неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату йому доплати до пенсії у вигляді підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року  в сумі -1290,60 грн.; 01.01.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 1453,70 грн., з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 1158,60 грн., а всього 3902 грн. 91 коп.  відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, та рішення Конституційного Суду України від 22 травня  2008 року № 10-рп/ 8 /2008 .

               Позивач  просив розглянути  справу  за  його відсутності.  

               Представник відповідача направив до суду  заяву про розгляд справи за  його відсутності, та надав  заперечення  на адміністративний позов,  з позовом не згоден. Вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Рішення Конституційного Суду України щодо виплати підвищення в 2007 році прийнято 9 липня 2007 року, тобто позивачем пропущені строки позовної давності для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження сум підвищення за 2007 рік. Крім того, відповідно до ст.. 6  Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове   утримання чи державна соціальна  допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищується на  30%  мінімальної пенсії за віком. Вважає, що дана норма  закону не передбачає, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел, та в якому процедурному  порядку здійснюється  призначення і виплата підвищення пенсії.  До того ж  ст.. 7 ЗУ „ Про соціальний захист   дітей війни”, передбачено, що   фінансове  забезпечення  державних соціальних  гарантій, передбачених   цим Законом, здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету України, який приймається  Верховною Радою України. У 2007 році  бюджет  Пенсійного фонду України не містив положень  щодо виплати  підвищення до пенсії „дітям війни” в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком,  і виділення  коштів  на фінансування  таких виплат у бюджети Пенсійного Фонду  України на 2007 рік не було передбачено. Вважає, що  у 2007 році законодавчо не було  врегульовано  питання стосовно  фінансування виплат підвищення пенсії у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком  „дітям війни”. Крім того, законодавством України не передбачено поняття „мінімальна пенсія за віком” для розрахункової величини підвищення пенсії згідно ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Визначення мінімальної пенсії за віком надано лише ст.. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. При цьому ч.3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.  

                  Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

                  Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується  посвідченням Управління праці та соціального захисту населення.

                   Він звернувся до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Слов ` яносербському районі Луганської області з заявою про перерахунок доплати до отримуваної ним пенсії за віком, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

26 березня 2009 року відповідачем було повністю відмовлено позивачу в перерахунку та виплаті доплати до пенсії, як дитині війни, оскільки положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» застосовуються виключно для визначення розміру пенсій, призначених за цим законом, а в 2008 році позивачу виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни у відповідності до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

                  Суд вважає, що така відмова частково не відповідає вимогам закону.

                   Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, який  набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни розмір пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дію ст. 6  Закону України  від 18.11.2004 року № 2195-1У „Про соціальний  захист дітей  війни”зупинено на  2006 рік згідно  із  Законом України від  20.12.2005 року № 3235-1У «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а  Законом України  від 19.01.2006 року  № 3367-1У, яким було внесено зміни до Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,  та було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6  Закону „Про соціальний  захист дітей  війни” запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України. Тому при вирішенні питання про виплату підвищення пенсії позивачу за 2006 рік слід застосовувати саме цей Закон, який був прийнятий пізніше  Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”,  і вимоги  позивача в цій частині не обгрунтовані.                    

                        Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

                     Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення статті 71  Закону України  «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

                      Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Позовну давність для звернення до адміністративного суду щодо виплати  підвищення до пенсії за 2007 рік необхідно обчислювати з дня  визнання незаконним рішенням Конституційного Суду положень  Закону України  „Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині пільг дітям війни. Позивач звернувся до суду з позовом в березні 2009 року, тобто, позивачем було пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав стосовно виплати підвищення до пенсії за 2007 рік.  

Згідно ст..100 КАС України пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, що на цьому наполягає одна зі сторін. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на пропуск позивачем строку позовної давності та наполягає на відмові в позові  з цієї підстави. Тому в задоволенні позову за  2007 рік позивачу необхідно відмовити в зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

                     Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

                       Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, після внесення змін до ст.. 6 цього Закону передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

                         Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.

                         Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

                        Таким чином, суд вважає, що відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, що становить: за травень – 41,85 грн.; за червень – 144,30 грн.; липень –144,60 коп.; за серпень -144,60 грн.; вересень – 144,60 грн.; жовтень – 149,40 грн., листопад -149,40 грн., грудень – 149,40 грн.. Фактично ж виплата здійснювалася в розмірі 10% прожиткового мінімуму, або мінімальної пенсії за віком. З врахуванням виплаченої суми недоплата складає: за травень – 37,66 грн., за червень - 96,20 грн., липень – 96,40 грн., серпень – 96,40 грн., вересень – 96,40 грн., жовтень – 99,60 грн., листопад – 99,60 грн., грудень – 99, 60 грн.. Всього за 2008 рік відповідач повинен доплатити підвищення на суму 721 грн. 86 коп..

                         Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі  Луганської області в нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком за  період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та вважає, що необхідно зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в  Слов’яносербському районі Луганської області здійснити виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік в сумі 721 грн. 86 коп..

        Суд вважає, що  позиція    Управління  Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області щодо виплати  позивачу  підвищення  до пенсії  як дитині війни,  є неправомірною, оскільки   ґрунтується  виключно на постанові Кабінету Міністрів України, а   закон має  вищу  юридичну  силу. Закон України «Про соціальний захист дітей війни» встановлює більші соціальні гарантії для позивача, тому відповідно  до вимог ст. 92 Конституції України, суд не приймає до уваги розмір підвищення до пенсії, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

                        Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу  адміністративного судочинства України, у разі не відповідності  нормативно-правового  акта Конституції  України, закони України, міжнародному  договору, згода на обов'язковість  якого надана Верховною  Радою України, або іншому  правовому акту  суд застосовує  правовий  акт, що  має вищу  юридичну силу.  

                        Керуючись ст..6 Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни”, ст. ст. 2, 17, 18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                        Позов   ОСОБА_1 задовольнити частково.

                 Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі  Луганської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

                     Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в  Слов’яносербському районі Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року  в сумі 721 грн. 86 коп. (сімсот двадцять одну грн. 86 коп.).

                    У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

                     Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                     Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

                   Суддя                                                       Кобзій Т.І.