УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Справа № 876/5283/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства юстиції України, третя особа: управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

10.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства юстиції України про: визнання незаконним та скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України №48 о/с «По особовому складу» від 16.01.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади; визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №37 о/с «По особовому складу» від 26.01.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади; поновлення на посаді ВДАІ з обслуговування м. Стрий Стрийського району та м. Моршин Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1; стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області середній заробіток за час його вимушеного прогулу; зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про ОСОБА_1 як про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену ч. 3 або 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади»; допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року клопотання представника відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про зупинення провадження у справі - задоволено. Провадження в адміністративній справі №813/1144/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії зупинено до розгляду Конституційним Судом України подання 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої та шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої та восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвала є незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена за відсутності повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування скарги зазначив, що необхідною умовою для зупинення провадження на підставі даної норми є визначення судом пов'язаності справ із зазначенням, у чому саме така пов'язаність полягає. Із змісту оскаржуваної ухвали не вбачається наявність саме у суду (а не у сторони у справі) сумніву під час розгляду справи щодо відповідності Закону України «Про очищення влади» Конституції України. Також матеріали справи не містять доказів вчинення судом першої інстанції дій, передбачених у ч. 5 ст. 9 КАС України. Пункт 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» може бути застосований лише до посадових осіб, які своїми діями сприяли притягненню до відповідальності осіб, звільнених від відповідальності відповідними законами. Позивач, обіймаючи посаду працівника правоохоронного органу, жодних дій щодо складання рапортів або протоколів про адміністративне правопорушення стосовно осіб, звільнених від відповідальності вказаними законами, не вчиняв. Тому ОСОБА_1 не є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про очищення влади», оскільки ОСОБА_3 не є особою, яку було звільнено від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань». Відтак немає жодних правових підстав для настання відповідальності, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що у судовому засіданні 17.03.2015 року представником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним Судом України подання 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої та шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої та восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII. Вважає, що розгляд справи №813/1144/15 неможливий до розгляду іншої справи, що розглядається в порядку конституційного судочинства.

Задовольняючи вказане клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що Конституційним Судом України розглядається справа щодо конституційності (відповідності Конституції України) закону, застосованого у спірних правовідносинах. Тому дійшов висновку про неможливість подальшого розгляду справи до вирішення в порядку конституційного провадження справи за поданням 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) норм Закону України «Про очищення влади», рішення в якій буде мати істотне значення для прийняття рішення у даній адміністративній справі.

Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з урахуванням наступного.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16.01.2015 року по особовому складу № 48 о/с та наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.01.2015 року № 37 о/с відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII та згідно з пунктами 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредетують звання рядового і начальницького складу (а.с. 8-12).

Цей наказ і є предметом оскарження у даній справі.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Конституційним Судом України вказаного вище конституційного провадження, суд першої інстанції виходив з того, що правова оцінка судом відносин, що виникли внаслідок прийняття рішення про звільнення позивача з посади інспектора ВДАІ, пов'язано з розглядом вказаної справи Конституційним Судом України.

Проте, такий висновок не грунтується на законі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

У своєму позові ОСОБА_1 посилається на порушення відповідачем при прийнятті спірного наказу в тому числі і вимог Закону України "Про очищення влади" і зазначає про відсутність підстав для застосування його норм щодо нього, адже він не входить у коло осіб, на яких поширюється ця норма.

Таким чином, предмет і підстави подання депутатів безпосередньо не пов'язані з предметом і підставами адміністративного позову ОСОБА_1, а тому підстави для зупинення провадження у справі, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, відсутні.

Крім того, встановлюючи скорочені строки розгляду справ щодо звільнення з публічної служби, законодавець підкреслює особливу значимість цих справ та необхідність захисту порушених прав у найкоротший термін.

Як встановлено судом першої інстанції, 16 квітня 2015 року Конституційний Суд України відклав розгляд справи щодо конституційності деяких положень закону «Про очищення влади» на невизначений термін.

Суд першої інстанції, зупинивши провадження у справі, позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 р.).

У справі «Беллет проти Франції» Суд зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". У своїй практиці Європейським судом з прав людини встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сторони у справі не позбавлені права звернення до суду у разі встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (п. 5 ч. 1 ст. 245 КАС України).

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставного зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, має право скасувати таку ухвалу і направити справу для продовження розгляду.

Згідно пунктів 1 та 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи або порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу направити до цього ж місцевого суду для продовження її розгляду.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 196, 199, 202, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року про зупинення провадження у справі № 813/1144/15 - скасувати та справу направити до цього ж місцевого суду для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлено 11 вересня 2015 року.