ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2865/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Колос І.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED)

на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 (головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В. і Таран С.В.)

у справі № 916/2865/22

за заявою ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED; далі - Компанія)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дистреко" (далі - Товариство)

про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

1. Компанія звернулася до господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до Товариства, яке може отримати статус учасника справи -відповідача. В ній Компанія просила суд вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони Державній митній службі України здійснювати митне оформлення товарів з позначенням "NATURALIS", отримувачем яких є Товариство.

2. Подана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що Компанія є власником торговельної марки (далі - ТМ) "NATURA" [свідоцтво України про реєстрацію знака для товарів та послуг (далі - ЗТП) № 99608 (дата публікації: 25.11.2008, бюл. № 22)] для товарів класів 29 та 32 Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП) для реєстрації, зокрема фруктових напоїв і фруктових соків, нектару фруктового неалкогольного, овочевого соку (напою), соків фруктових, томатного соку (напою).

У квітні 2022 року заявник дізнався, що в мережах супермаркетів на території України продається сокова продукція (соки, нектари) під позначенням "NATURALIS", тобто вбачається використання третьою особою у комерційній діяльності позначення, схожого із зареєстрованою ТМ заявника. Виробником сокової продукції під TM "NATURALIS" є ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" (Республіка Молдова). На упаковці цієї продукції зазначено, що імпортером є Товариство.

3. Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2022 (суддя Щавинська Ю.М.): заяву Компанії про забезпечення позову задоволено; заборонено Державній митній службі України здійснювати митне оформлення товарів з позначенням "NATURALIS", отримувачем яких є Товариство.

4. У постановленні відповідної ухвали суд виходив з наявності підстав для забезпечення позову.

5. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023: апеляційну скаргу Товариства задоволено; ухвалу господарського суду Одеської області від 28.10.2022 про забезпечення позову до подачі позовної заяви скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено у забезпеченні позову за заявою Компанії.

6. Постанову мотивовано відсутністю підстав для забезпечення позову шляхом заборони Державній митній службі України здійснювати митне оформлення товарів з позначенням "NATURALIS", отримувачем яких є Товариство.

7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про прийняття вказаної постанови апеляційного господарського суду з порушенням норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції від 26.01.2023 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції:

- всупереч частині другій статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) замість дослідження питання, чи є обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у випадку забезпечення позову та чи адекватний обраний судом першої інстанції спосіб забезпечення позову обставинам справи, фактично досліджував питання обґрунтованості позовних вимог;

- всупереч статтям 86, 236, 238 ГПК України не надав належної оцінки наявним у справі письмовим доказам: висновку експертного дослідження судового експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 08.09.2022 № ЕД-19/116-22/14474-ІВ; рішенням судів Республіки Молдова;

- відмовив у задоволенні клопотання Компанії про проведення судової експертизи та порушив передбачений статтею 2 ГПК України принцип рівності учасників процесу перед законом і судом та принцип змагальності;

- порушив приписи статті 77 ГПК України, взявши до уваги недопустимі докази - відсутню в матеріалах справи роздруківку відомостей про міжнародну реєстрацію ТМ "NATURALIS" з нотаріально засвідченим перекладом;

- був упередженим при розгляді справи, і це було підставою для його відводу згідно зі статтею 35 ГПК України;

- неправильно прийняв оскаржувану постанову без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 12.08.2021 у справі № 911/3658/20, від 02.11.2021 у справі № 914/1569/20, від 26.05.2020 у справі №924/233/18, від 28.05.2019 у справі №925/859/16, від 18.06.2018 у справі №922/3605/17, від 05.12.2018 у справі №916/1813/16.

9. Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх помилковість та про законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, і просить: оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення; стягнути з Компанії 252 960 грн. витрат на надання правової допомоги на стадії касаційного провадження.

10. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву Компанії про забезпечення позову до пред`явлення позову, виходив з такого.

Компанія є власником ТМ "NATURA" для товарів класів 29 та 32 МКТП для реєстрації, зокрема фруктових напоїв і фруктових соків, нектару фруктового неалкогольного, овочевого соку (напою), соків фруктових, томатного соку (напою).

У квітні 2022 року заявник дізнався від СП "ВІТМАРК-Україна" ТОВ, - єдиної особи, якій було надано дозвіл на використання TM "NATURA", що в мережах супермаркетів "Таврія-В", "Арсен" та "Ашан" на території України продається сокова продукція (соки, нектари) під позначенням "NATURALIS", тобто вбачається використання третьою особою у комерційній діяльності позначення, схожого із зареєстрованою торговельною маркою заявника. Виробником сокової продукції під TM "NATURALIS" є ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" (Республіка Молдова). На упаковці цієї продукції зазначено, що імпортером є Товариство.

На адвокатський запит ТОВ "Таврія-В" повідомлено, що постачальником продукції під ТМ "NATURALIS" виробництва ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" (Республіка Молдова), з яким у ТОВ "Таврія-В" встановлено правовідносини на постачання продукції в торговельну мережу "Таврія-В", є Товариство.

Відповідно до висновку експертного дослідження судового експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Гриньчак В.М. від 08.09.2022 № ЕД-19/116-22/14474-ІВ позначення "NATURALIS", що нанесене на упаковку нектару мультифруктового з м`якоттю, пастеризованого TM "NATURALIS", та упаковку нектару яблучного, освітленого, пастеризованого TM "NATURALIS", виробник - ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ", Республіка Молдова, імпортер в Україну Товариство, які придбані в універсамі "Таврія-В" (ТОВ "Таврія-В") за адресою: м. Одеса, вул. Бабаджаняна, 23, у кількості 1 одиниці кожної упаковки (загалом 2 упаковки), схоже настільки, що його можна сплутати з зареєстрованою ТМ за свідоцтвом України № 99608, права на яку належать Компанії.

У 2015-2016 роках за позовом ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" судами Республіки Молдова вже визнавалася схожість до ступеня змішування TM "NATURA" та позначення "NATURALIS" і, як результат, було заборонено імпорт та реалізацію на території Республіки Молдова соків та нектарів під TM "NATURA", вироблених СП "ВІТМАРК-Україна" ТОВ. При цьому продаж у Республіці Молдова сокової продукції під TM "NATURA" було визначено як прояв недобросовісної конкуренції та порушення прав ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ".

Компанія планує звернутися до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства про захист прав на торговельну марку шляхом заборони здійснювати використання в Україні позначення "NATURALIS", що є схожим настільки, що його можна сплутати з TM "NATURA", та вилучення з торговельного обороту України і знищення продукції з цим позначенням.

Компанія зазначила, що у Товариства немає будь-яких перешкод щодо ввезення в Україну продукції під позначенням "NATURALIS"; здійснення митного оформлення та переміщення товарів під позначенням "NATURALIS" через митний кордон України може призвести до безконтрольного розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передачі права власності на спірний товар іншим особам, які не беруть участі в даному судовому процесі, що може не лише ускладнити, але й зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог.

На підтвердження наявності у Компанії права власності на ТМ "NATURA", права інтелектуальної власності на яку охороняються відповідно до свідоцтва України про реєстрацію ЗТП № 99608, та, в свою чергу, порушення Товариством прав інтелектуальної власності надано суду:

- виписку з державного реєстру свідоцтва України на торговельні марки № 99608;

- адвокатський запит до ТОВ "Таврія-В" щодо надання інформації щодо постачальника продукції;

- лист ТОВ "Таврія-В", яким повідомлено, що постачальником продукції під ТМ "NATURALIS" та "VITA" виробництва ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" (Республіка Молдова), з яким у ТОВ "Таврія-В", встановлено правовідносини на постачання продукції в торговельну мережу "Таврія-В", є Товариство.

- висновок експертного дослідження від 08.09.2022 № ЕД-19/116-22/14474-ІВ;

- рішення судів Республіки Молдова.

Суд першої інстанції зауважив, що необхідність у застосуванні певних способів захисту у сфері інтелектуальної власності, як і вжиття заходів забезпечення позову, пов`язується з недопущенням розповсюдження товарів, виготовлення або введення у цивільний оборот, імпорт чи експорт яких здійснюється з ймовірним порушенням права інтелектуальної власності.

Здійснення митного оформлення та переміщення товарів через митний кордон України може призвести до безконтрольного розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передачі права власності на спірний товар іншим особам, які не беруть участі в даному судовому процесі, що в свою чергу може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених, на думку заявника, прав/інтересів, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Зазначені обставини можуть призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову, в зв`язку із наявністю нових власників спірного товару, а також можуть зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав.

Зазначивши про адекватність та ефективність заходу забезпечення позову у вигляді заборони митного оформлення товарів, співмірність з позовними вимогами, з якими має намір звернутися до суду Компанія, суд першої інстанції, задовольнив заяву останньої.

11. Судом апеляційної інстанції було відхилено клопотання Компанії про призначення судової технічної експертизи додаткової угоди від 01.04.2022 №1 до ліцензійного договору від 01.04.2022, яке було обґрунтовано тим, що у Компанії виникають сумніви щодо моменту укладення (підписання) даної додаткової угоди, - з підстав відсутності у суду сумнівів щодо дати підписання даної додаткової угоди та ґрунтування доводів Компанії виключно на припущеннях останньої, яке не є стороною такої додаткової угоди, без підтвердження жодними доказами.

12. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив таке.

Відповідно до відомостей з міжнародної бази Всесвітньої організації інтелектуальної власності щодо міжнародної реєстрації знаків № 927822 вбачається, що ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ", MD-2037, Республіка Молдова, є власником ТМ "NATURALIS".

Міжнародна реєстрація знака № 927822 діє на території України у повному обсязі з 05.01.2007 щодо товарів:

"29 - Консервовані фрукти та овочі.

32 - Фруктові напої та фруктові та овочеві соки, безалкогольні напої, що містять фрукти, нектари, натуральні фруктові соки без добавок, яблучні соки, виноградні соки, апельсинові соки, ананасові соки, грейпфрутові соки, вишневі соки, соки чорносливу, персикові соки, абрикосові соки, яблучний і чорносмородиновий соки, яблучний і вишневий соки, змішані фруктові соки, овочеві соки, томатні соки, морквяні соки, яблучний і морквяний соки".

Товариство (як ліцензіат) має право на використання ТМ "NATURALIS" на території України на підставі ліцензійного договору від 01.04.2022, який укладено з власником міжнародної реєстрації від 05.01.2007 № 927822, а саме ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" (як ліцензіаром).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору на термін дії цього договору ліцензіар надає ліцензіату невиключну ліцензію на використання ТМ "NATURALIS" щодо всіх товарів 29 та 32 класів МКТП.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, що наявність відповідного права у ТОВ "ОРХЕЙ-ВІТ" підтверджується відомостями з міжнародної бази Всесвітньої організації інтелектуальної власності щодо міжнародної реєстрації знаків №927822; нотаріально засвідчений переклад даного договору міститься у матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання Компанії на неукладення ліцензійного договору від 01.04.2022 у зв`язку з відсутністю ціни договору, оскільки суду було надано копію додаткової угоди від 01.04.2022 № 1 до договору від 01.04.2022, в якій визначені питання ціни договору.

Щодо наявного у матеріалах справи висновку експертного дослідження судового експерта Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 08.09.2022 № ЕД-19/116-22/14474-ІВ суд апеляційної інстанції зазначив, що у даному висновку не міститься інформації про те, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що є порушенням приписів частини п`ятої статті 101 ГПК України, тому такий висновок не може бути врахований судом як висновок експерта у розумінні ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви Компанії про забезпечення позову, зазначив, що застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона митного оформлення товарів може прямо перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин, оскільки необґрунтовано обмежує можливість ввозити на територію України та здійснювати продаж товарів, маркованих окремо зареєстрованою ТМ "NATURALIS".

Крім того, заборона Державній митній службі України здійснювати митне оформлення товарів з позначенням "NATURALIS", отримувачем яких є Товариство, є незаконною і з тієї підстави, що в ній не зазначається найменування роду товарів, притаманні їм ознаки, (в тому числі, за необхідності, - індивідуальні), які дають можливість виокремити їх з числа інших однорідних товарів, предметів - номер партії тощо.

Право інтелектуальної власності Компанії розповсюджується виключно на ТМ "NATURA" (свідоцтво України № 99608) для товарів класів 29 та 32 МКТП для реєстрації, зокрема фруктових напоїв і фруктових соків, нектару фруктового неалкогольного, овочевого соку (напою), соків фруктових, томатного соку (напою). На товери іншого класу право інтелектуальної власності Компанії не розповсюджуються, тому неправомірно забороняти митне оформлення усіх товарів з позначенням "NATURALIS".

Що ж до вимоги Товариства про покладення на Компанію судових витрат у розмірі 240 732 грн. на надання правової допомоги та у розмірі 2 481 грн. на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, то суд апеляційної інстанції зазначив про її передчасність, оскільки такий розподіл має бути здійснено після вирішення спору по суті.

13. Відповідно до положень ГПК України:

- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (стаття 136):

- позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137);

- заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137).

14. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

15. Забороняючи Державній митній службі України здійснювати митне оформлення товарів з позначенням "NATURALIS", місцевий господарський суд: не врахував наявність у Товариства права на використання ТМ "NATURALIS" на території України; зробив передчасний висновок про можливість введення контрафактного товару у цивільний обіг; не врахував і те, що застосовані заходи забезпечення позову до пред`явлення позову поширюються на невизначений перелік товарів та можуть перешкоджати здійсненню господарської діяльності Товариства та третіх осіб і неприпустимість її блокування.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову та правомірно відмовив Компанії у забезпеченні позову за заявою останньої.

16. Доводи касаційної скарги даних висновків не спростовують.

17. Незгода скаржника з відмовою йому судом апеляційної інстанції у призначенні судової експертизи не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Таким чином, наведеною нормою передбачено право (а не обв`язок) суду призначати експертизу.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що подане Компанією клопотання про призначення судової технічної експертизи ґрунтується виключення на припущеннях Компанії, яке не є стороною спірної додаткової угоди, припущення не підтверджуються жодними доказами, вирішення апеляційної скарги можливе без проведення вказаної судової експертизи, - правомірно відхилив подане клопотання.

18. Посилання скаржника на упередженість суддів суду апеляційної інстанції у розгляді даної справи за наявності підстав для їх відводу Судом не приймаються, оскільки ухвалою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 було відмовлено у задоволенні заяви представника Компанії про відвід колегії суддів за недоведеності наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності колегії суддів.

19. Що ж до посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 12.08.2021 у справі № 911/3658/20, від 02.11.2021 у справі № 914/1569/20, від 26.05.2020 у справі №924/233/18, від 28.05.2019 у справі №925/859/16, від 18.06.2018 у справі №922/3605/17, від 05.12.2018 у справі №916/1813/16, то ці висновки не є релевантними для даної справи, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними до правовідносин у справі, яка переглядається. Так, наведені скаржником справи і справа, що переглядається, відрізняються, зокрема, за предметами позову та судові рішення в них прийняті за інших обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, ніж ті, що були встановлені у розгляді заяви про забезпечення позову у цій справі № 916/2865/22.

20. Інші доводи касаційної скарги стосується питань встановлення обставин справи та оцінки (дослідження) доказів у ній. Між тим, за імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Тому перевірка відповідних доводів перебуває поза законодавчо встановленими межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

21. Верховний Суд погоджується з доводами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у цій постанові.

22. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Відтак визначених процесуальним законом підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

23. Що ж до прохання Товариства про стягнення з Компанії 252 960 грн. витрат на надання правової допомоги на стадії касаційного провадження, то Суд зазначає таке.

Порядок ухвалення судових рішень передбачено у статті 233 ГПК України. Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Абзацом другим частини третьої названої статті передбачено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при розгляді питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/4862/21.

Оскільки чинним процесуальним законодавством обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат, а постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 не є остаточним рішенням суду, ухваленим після закінчення судового розгляду, то за таких обставин розподіл судових витрат Товариства у розмірі 252 960 грн. на надання правової допомоги в суді касаційної інстанції має бути здійснено після вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 237, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДЕСОККО ЛІМІТЕД (DESOKKO LIMITED) залишити без задоволення, а постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у справі № 916/2865/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос