ЄУН 336/3274/23

провадження № 1-кс/336/406/2023

УХВАЛА

іменем України

15 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082080000657 від 14.04.2023, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України, -

за участю:

прокурора – ОСОБА_4 ,

підозрюваної – ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6

встановив:

15 квітня 2023 року до слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082080000657 від 14.04.2023, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів) у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, на шлях виправлення не стала та вчинила аналогічне правопорушення.

При невстановлених досудовим розслідуванням обставинах ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, діючи повторно, придбала двадцять сім згортків обмотаних липкою стрічкою, у яких перебували полімерні пакети із застібкою Zip-Lock, у двох з яких знаходилась кристалічна речовина, яка згідно з висновком судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/108-23/5405-НЗПРАП від 15.04.2023 являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), яку стала незаконно зберігати при собі, з метою подальшого збуту та перенесла до буд. АДРЕСА_1 , де була зупинена працівниками Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Запорізькій області, якими в ході складання протоколу про адміністративне правопорушення візуально виявлено у ОСОБА_5 вищезазначені згортки.

Надалі, 14.04.2023 приблизно о 15 годині 50 хвилин під час затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України під час затримання у сумці, яка належить ОСОБА_5 виявлено та вилучено 27 (двадцять сім) згортків обмотаних липкою стрічкою, у яких перебували полімерні пакети із застібкою Zip-Lock у двох з яких знаходилась кристалічна речовина, яка згідно з висновком судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/108-23/5405-НЗПРАП від 15.04.2023 являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), масою 0,32623г та 0,31442г, загальна маса яких склала 0,64065 г (в перерахунку на основу), які вона зберігала з метою збуту.

14 квітня 2023року о 15 годині 50 хвилин заступником начальника СВ ВП №3 ЗРУП ГУНП Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_7 складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину на підставі ч. 2 ст. 208 КПК України, яка здійснила затримання особи – ОСОБА_5 , безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Час фактичного затримання о 12 годині 50 хвилини 14 квітня 2023року.

За даним фактом слідчим внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082080000657 від 14.04.2023, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України.

ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, що виражається у незаконному придбанні та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, вчинене повторно.

15 квітня 2023 року в даному кримінальному проваджені ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, вчинене повторно.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: постановами про визнання речових доказів від 14.04.2023; висновком судово-хімічної експертизи від 15.04.2023; протоколами допитів свідків від 14.04.2023; протоколом затримання ОСОБА_5 від 14.04.2023,        протокол допиту у якості свідка від 15.04.2023, щодо характеристики ОСОБА_5 за місцем мешкання.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в м. Запоріжжя, громадянка України, має середню освіту, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, не працевлаштована, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судима.

28.02.2022 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя було скеровано обвинувальний акт за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 307 ч.2, 307 ч.3 КК України.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_8 може: - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрювана офіційно не працевлаштована та не має постійного джерела доходів, єдиний встановлений досудовим розслідуванням шлях отримання доходу є збут наркотичних засобів, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування відомостями, оскільки ОСОБА_5 обвинувачуєтеся у вчиненні аналогічних правопорушень що передбачені ст. ст. 307 ч.2, 307 ч.3 КК України (28.02.2022 обвинувальний акт скеровано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя); - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у зв`язку із тим, що на теперішній час досудовим розслідуванням не встановлено шляхи придбання та збуту наркотичних речовин, на сьогоднішній день зазначена категорія злочинів вчиняється за допомогою мережі інтернет, а підозрюваній достеменно відомо її акаунти у месенджерах, хмарних сервісах, поштових скриньках тощо, вхід до яких здійснюється з різних засобів зв`язку, що може бути використано підозрюваною для знищення наявних у неї відомостей щодо спілкування між учасниками вірогідного скоєння кримінального правопорушення, тобто, знищення важливих для кримінального провадження доказів. Водночас, не всі втрачені у такому разі дані можуть бути відновлені шляхом застосування спеціального програмного забезпечення; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку із тим, що обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про високий рівень підготовки підозрюваної до вчинення злочину, що підтверджує схильність та здатність останньої приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, а відтак дає підстави вважати, що вона може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також на теперішній час досудовим розслідуванням не встановлено шляхи придбання підозрюваною наркотичних речовин, у зв`язку із чим буде існувати можливість виготовлення наркотичних засобів або координації своїх подальших дій з постачальником, з метою уникнення останнім кримінальної відповідальності та перешкоджанню встановлення органом досудового розслідування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення; - переховуватись від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, оскільки підозрювана, усвідомлюючи неминучість покарання передбаченого санкцією вказаної статті, буде переховуватися від правоохоронних органів, оскільки раніше, а саме 31.12.2021 підозрювану було затримано в порядку ст. 208 КПК України та поміщено до ізолятору тимчасового тримання, однак це не сприяло припиненню її протиправної діяльності.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання, у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна. Враховуючи те, що підозрювана усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого нею злочину та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик, що підозрювана ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджатиме встановленню істини по справі. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні просив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 задовольнити, оскільки наявні ризики передбачені п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження та вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень.

Підозрювана при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не погодилася з вказаним клопотанням та просила застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки має постійне місце проживання, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, тобто має міцні соціальні зв`язки.

Захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні не погодився з вказаним клопотанням та просив застосувати більш м`який запобіжний захід, вважає підозру необґрунтованою, оскільки належними доказами не підтверджено факту збуту психотропних речовин, зазначені прокурором ризики є недоведеними. Надав до суду копі свідоцтва та шлюб та копію свідоцтва про народження дитини, що свідчить про міцність соціальних зв`язків. Також надав для огляду довідку відповідно до якої підозрювана лікується через вживання психотропних речовин.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання, заслухавши пояснення прокурора, підозрюваної, захисника, дослідивши додані до клопотання матеріали, дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан його здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч.1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим слідчого відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082080000657 від 14.04.2023, за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України.

Згідно з положеннями ст. 12 КК України злочин передбачений, ч. 2 ст. 307 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів за санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

15 квітня 2023 року в даному кримінальному проваджені ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою збуту, вчинене повторно.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: постановами про визнання речових доказів від 14.04.2023; висновком судово-хімічної експертизи від 15.04.2023; протоколами допитів свідків від 14.04.2023; протоколом затримання ОСОБА_5 від 14.04.2023.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий – що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Як вбачається із матеріалів клопотання, у розпорядженні слідчого по даному кримінальному провадженню є достатні дані, що свідчать про обґрунтовану підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Слідчим суддею встановлено, що надані стороною кримінального провадження з боку обвинувачення докази вказують на наявність фактів, які у своїй сукупності свідчать про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України. Аналіз наданих стороною обвинувачення доказів вказують на об`єктивний зв`язок підозрюваної зі злочином, а тому слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що пред`явлена ОСОБА_5 підозра є обґрунтованою, що узгоджується з вимогами Європейського суду з прав людини, зокрема позицією висловленою у пункті 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, де Європейський суд вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної, суд враховує також вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За положеннями ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176 – 178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.03 №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід – тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

В обґрунтування зазначених в клопотанні ризиків прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштована та не має постійного джерела доходів, грошові кошти заробляє шляхом збуту наркотичного засобу. 28.02.2022 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя було скеровано обвинувальний акт за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 307 ч.2, 307 ч.3 КК України, за вчинення аналогічного правопорушення. Підозрювана, усвідомлюючи покарання передбачене санкцією вказаної статті може переховуватися від правоохоронних органів, так як раніше ОСОБА_5 притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного правопорушення за який була затримана в порядку ст. 208 КПК України 31.12.2021 та перебувала в умовах ІТТ, що не сприяло припинення її протиправної діяльності, остання може покинути місце мешкання чим перешкоджати досудовому розслідуванню.

Прокурор вважає, що слід обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрювана та захисник вважають наведені прокурором ризики не доведеними.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні не довела наявності підстав вважати, що існує ризик того, що підозрювана буде переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, з огляду на таке.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким злочином. Санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Слідчий суддя вважає, що тяжкість скоєного злочину не може бути підставою для обрання до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі «Ніколова проти Болгарії»).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ноймайстер проти Австрії», викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Так, міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може бути виправдана очікуваним покаранням у вигляді позбавлення волі.

Ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування тощо.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в м. Запоріжжя, громадянка України, має середню освіту, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, що свідчить про наявність тісних соціальних зв`язків, не працевлаштована, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судима.

Доказів того, що підозрювана збуває наркотичний засіб, матеріали клопотання не містять, навпаки дане твердження прокурора спростовується висновком експерта № СЕ-19/108-23/5405-НЗПРАП від 15.04.2023, відповідно до якого вилучена у підозрюваної речовина являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

На розгляді в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 307 ч.2, 307 ч.3 КК України, в якому запобіжні заходи до обвинуваченої з березня 2022 року не застосовувались. В даному провадженні з 31 грудня 2021 року по 02 березня 2022 року до підозрюваної було застосовано домашній арешт в певний період доби, в подальшому в його застосуванні відпала потреба. За час дії домашнього арешту підозрювана його не порушувала, нікуди з даного населеного пункту не виїздила.

В матеріалах справи відсутні відомості про поведінку ОСОБА_5 під час попереднього випадку її притягнення до кримінальної відповідальності, яка б свідчила про її схильність до ухилення від органу досудового розслідування та або суду.

Доказів, які б свідчили про схильність підозрюваної до ухилення від органу досудового розслідування, прокурором не надано.

14 квітня 2023року о 12 годині 50 хвилин ОСОБА_5 , була затримана, як слідує з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, підставою затримання зазначено, що цю особу застали під час вчинення злочину, тобто особа не вчиняла явних дій, спрямованих на переховування від правоохоронних органів.

Крім того, іншого місця проживання ніж зазначене в клопотанні підозрювана не має. Вся рідня (батьки, бабуся) проживає в м. Запоріжжі.

Запобіжний захід може застосовуватися лише з метою запобігання спробам вчинення дій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК. Отже, сторона обвинувачення може ініціювати обрання запобіжного заходу лише у зв`язку з необхідністю запобігання спробам особи, які мають виявлятися в реальних діях, а не через їх уявну можливість вчинення чи у припущеннях таких дій у майбутньому. Якщо дослівно тлумачити термін «запобігання спробам», то за змістом воно є тотожним поняттю «припинення розпочатої дії». Умовно його можна вважати співмірним з категорією «замах», що застосовується у визначенні стадій вчинення злочину, та вважається вчиненням особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на настання наслідків, у цьому випадку визначених у ч. 1 ст. 177 КПК.

Спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу або ж терміновою купівлею квитків до іншої країни тощо, проте таких доказів прокурором не надано.

Підозрювана та захисник в судовому засіданні пояснили, що під час затримання у підозрюваної вилучено поліетиленові згортки, гроші гаманець, мобільні телефони, зарядний пристрій тощо, чого стороною обвинувачення не заперечувалось, а тому доводи прокурора про те, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є необґрунтованими оскільки всі необхідні речі були вилучені при затриманні підозрюваної. Доказів того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю прокурором не надано, а тому даний ризик є не доведеним.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, також прокурором не доведено, оскільки не підтверджується належними доказами.

Прокурор вказує на ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, вказаний ризик слідчий суддя вважає доведеним.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , суспільну небезпечність вказаного кримінального правопорушення, а також інші обставини провадження, а саме: на розгляді в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 307 ч.2, 307 ч.3 КК України, все це вказує на достатність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_5 може продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.

Отже, стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто доведено обставини, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Однак, стороною обвинувачення, не було доведено обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні.

Твердження прокурора про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою для запобігання ризикам, вказаним у ч. 1 ст. 177 КПК України, належним чином не мотивовані. Клопотання не містить належних обґрунтувань, а матеріали провадження будь-яких доказів, які давали б суду підстави для застосування до підозрюваної запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, а також, що більш м`який запобіжний захід не зможе дієво запобігти вказаним у клопотанні ризикам.

Доводи прокурора, що стосуються застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на думку слідчого судді є нічим іншим як недоведеними припущеннями щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваної.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року визначено, що підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов`язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.

Слідчий суддя вивчивши матеріали клопотання, дійшов висновку, що дасть змогу належним чином забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Визначаючи адресу, за якою обирається домашній арешт, слідчий суддя виходить із того, що згідно матеріалів клопотання та показань підозрюваної ОСОБА_5 вона проживає адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження та матеріали, які характеризують підозрювану ОСОБА_5 у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення здатний запобігти запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Разом з цим, при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану обов`язки, визначені п.п. 1-3 ч.5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 29, 55, 63, 129 Конституції України, ст. ст. 131-132, 176-178, 181, 183, 193-194, 196, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

В клопотанні старшого слідчого відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_5 , – відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Запоріжжі, громадянки України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 2 (два) місяці, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023082080000657 від 14.04.2023, а саме до 12 червня 2023 року.

Покласти на підозрювану ОСОБА_5 , такі процесуальні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

2) не залишати цілодобово житло за адресою: АДРЕСА_2 .

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який не може перевищувати двох місяців, тобто до 12 червня 2023 року.

Попередити підозрювану ОСОБА_5 про те, що у разі ухилення від виконання цієї ухвали слідчим суддею, судом може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу щодо нього на більш суворий.

Припинити затримання ОСОБА_5 негайно в залі суду після оголошення цієї ухвали.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням ухвали про обрання міри запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до підозрюваної ОСОБА_5 покласти на відділ поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.

Копію ухвали для контролю за поведінкою ОСОБА_5 направити до відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити ОСОБА_5 після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено 15 квітня 2023 року о 17-15 год.

Слідчий суддя: ОСОБА_1