Справа № 355/508/21

Провадження № 2/355/30/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

за участі секретаря – Котенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Баришівка Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «КБ «Надра» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та про скасування запису про зміну іпотекодавця в Державному реєстрі іпотек, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом та просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення права вимоги) від 17.09.2018, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Надра», за яким на користь ОСОБА_2 відступлено банком право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №26/П/43/2006-840 від 01.08.2006. Та заявлено позовну вимогу про скасування запису про зміну іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 430465503 від 17.09.2018).

Позовні вимоги мотивовані тим, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та судовій практиці, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

08.08.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

11.10.2022 від ПАТ «КБ «Надра» надійшло клопотання про направлення відповідачу матеріалів справи.

09.11.2022 та 03.01.2023 від позивача надійшли заяви про розгляд справи без її участі.

15.03.2023 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі. Будь-яких заперечень проти заявлених позовних вимого не надала.

28.03.2023 від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

В судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції.

Представник ПАТ «КБ «Надра» своїм правом на подання відзиву не скористався. 28.02.2023 від представника відповідача надійшла заява про призначення судового засідання в режимі відеоконференції. 03.03.203 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ «КБ «Надра» у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції через відсутність такої технічної можливості у день розгляду справи, а саме 06.04.2023.

Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Надра» 01.08.2006 було укладено кредитний договір №26/П/43/2006-840, за яким позивач є позичальником, а поручителем є ОСОБА_4 .

01.08.2006 року в якості забезпечення кредиту між позивачем та позикодавцем було укладено Іпотечний договір, за яким в якості забезпечення кредиту в заставу передано нерухоме майно, а саме: будинок АДРЕСА_1 .

В 2009 році позивач з ОСОБА_4 розірвали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 від 14.01.2010.

Вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03.03.2011 стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №24/П/43/2006-840 від 01.08.2006 в розмірі 396 015, 57 грн., 1 700 грн. судового збору та 120 грн. інформаційно-технічного забезпечення.

В матеріалах справи наявна копія договору купівлі-продажу прав вимоги від 17.09.2018, за яким відступлено право вимоги за кредитним договором №26/П/43/2006-840 від 01.08.2006 укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра» та за Іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за реєстровим №4265 від 01.08.2006.

Крім того, позивачем надано суду копії Публічного паспорту активу (права вимоги фізичних осіб – індивідуальні позичальники) від 02.04.2018 року щодо іпотечного майна, яке є забезпеченням по кредиту, лист ФГВФО, згідно якого   купівля кредиту на аукціонах не можлива самими позичальниками або поручителями по кредиту, заяву ОСОБА_2  16.08.2018 на ім`я керівника «Електронні торги України», де остання підтвердила, що не є позичальником або поручителем по лоту №UА-ЕА-2018-06-05-000157-b-162, протокол електронного аукціону № UА-ЕА-2018-06-05-000157-b-162, де єдиним учасником торгів вказана ОСОБА_2 та копія Договору №26/П/43/2006-840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором від 17.09.2018.

04.12.2018 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва задоволено заяву головного державного виконавця Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області Качур Тетяни Миколаївни про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено стягувача у виконавчому провадженні №54619186з примусового виконання виконавчого листа №2-344/2011 виданого 24.09.2011 з ПАТ «КБ «Надра» до правонаступника ОСОБА_2 .

Позивач зазначає про те, що відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №26/П/43/2006-840 від 01.08.2006 на користь ОСОБА_2 , позивач дізналась 01.12.2020, коли отримала копію ухвали Деснянського районного суду м. Києві від 04.12.2018.

Внаслідок укладення в порушення вимог закону договору про відступлення права вимоги, в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно було внесено запис що іпотекодержателем нерухомого майна: будинок АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Так позивач зазначає, що фізична особа не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише спеціалізованим установам, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме: кредитор - банк або інша фінансова установа.

Крім того, позивач посилається на судову практику, відповідно до якої оскаржуваний договір є договором про відступлення прав вимоги, і що за договором про відступлення прав вимоги (за кредитним та іпотечним договором) фізична особа не може бути стороною договору.

Із урахуванням викладеного, позивач просив визнати недійсними зазначений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором та за іпотечним договором та скасувати запис про зміну іпотекодержателя.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (частина п`ята статті 655 Цивільного кодексу України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 Цивільного кодексу України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права слідує, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

За загальним правилом відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) та від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

У той же час процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI, і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Наслідками початку процедури ліквідації банку, які передбачені статтею 46 спеціального Закону, є, зокрема, завершення банківської діяльності банку закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; настання строку виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) тощо.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

При проведенні процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги (стаття 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Пунктом 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, яке є спеціальним нормативним актом, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури (в редакції, яка діяла до 21 листопада 2016 року), було унормовано, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 листопада 2016 року № 2526 «Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» у пункті 5.11 глави 5 розділу V цього Положення виключені слова «між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок)».

Договір відступлення прав вимоги було укладено 17 вересня 2018 року між ПАТ «КБ «Надра» (який перебуває в стані ліквідації) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 за результатами проведення 22.08.2018 електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується.

Згідно пункту 1.2 вищевказаного договору про відступлення права вимоги сторони визначили, що жодне з положень цього договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням новим кредитором первісного кредитора.

Положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь-яким суб`єктам правовідносин, у тому числі без статусу банку або фінансової установи.

При цьому, враховуючи відкликання Національним банком України 04 червня 2015 року банківської ліцензії ПАТ «КБ «Надра», а також наслідки початку процедури ліквідації банку й цілі цієї процедури, обмеження прав фізичних осіб на участь у торгах з продажу прав вимоги ПАТ «КБ «Надра» законодавством не визначені.

В той же час Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом.

Положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та прийняті на його виконання нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не містять заборони щодо придбання фізичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, є пріоритетними щодо інших нормативних актів України.

Відповідач не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 295/3588/14-ц та від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18.

Отже підстави для визнання недійсними договору купівлі-продажу (відступлення права вимоги) від 17.09.2018, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Надра» та про відступлення прав за іпотечним договором відсутні.

Вимог про визнання недійсним протокол електронного аукціону № UА-ЕА-2018-06-05-000157-b-162 позивач не заявляв.

Оскільки позовна вимога про скасування запису про зміну іпотекодержателя в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення права вимоги) від 17.09.2018, то вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись ст. ст.12,13,76-81,89,160,256,259,263,264,265,268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ КБ «Надра» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та про скасування запису про зміну іпотекодавця в Державному реєстрі іпотек – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                В.Червонописький