Справа № 355/1740/21

Провадження № 2/355/49/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Котенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Баришівка Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить припинити право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням посилаючись на те, що відповідач у спірній квартирі не проживає з 1996 року, а тому позивач, як власник будинку, бажає зняти відповідача з реєстрації місця проживання.

08.08.2022 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

19.09.2022 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. Просили викликати та допитати свідків в судовому засіданні.

28.02.2023 від представника позивача надійшло клопотання про витребування секторі реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб виконавчого комітету Баришівської селищної ради інформацію про те, чи зареєстрований громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

28.02.2023 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та витребувано в секторі реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб виконавчого комітету Баришівської селищної ради інформацію про те, чи зареєстрований громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

14.03.203 від виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області надійшла відповідь пр підтвердження місця реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , з 28.12.1995 року.

18.04.2023 від свідка ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення у справі.

18.04.2023 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 08 лютого 1996 року ОСОБА_1 є власником квартири, по АДРЕСА_2 .

У вищевказаній квартирі, зареєстрований, але не проживає її колишній власник ОСОБА_2 , який не був та не є членом сім`ї позивача.

Факт реєстрації вказаної особи підтверджується відповідною довідкою №144, виданою виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Київської області від 17.11.2021.

Відповідач добровільно не знімається з реєстраційного обліку, чим чинить позивачу перешкоди в користуванні її приватною власністю.

З письмових пояснень свідка, який є сусідом позивача встановлено, що відповідач у спірній квартирі не проживає.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд повинен встановити відповідність визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням критеріям, що викладені в п. 2 ст. 8 Конвенції.

За порівняльним аналізом ст.ст. 383, 391, 405 Цивільного кодексу України та ст. 150, 156 у поєднанні зі ст.ст. 64 Житлового кодексу України слід дійти до висновку що положення ст.ст. 383, 391 Цивільного кодексу України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру, тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не були і не є членами його сім`ї.

Згідно зі ст. 405 Цивільного кодексу України член сім`ї (в тому числі колишній член сім`ї) власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Тобто, в даному випадку втручання у право відповідача здійснюється згідно з законом.

Позивач, обґрунтовуючи позовну заяву, вказала, що вимоги мотивовані усуненням перешкод у реалізації нею права користування та розпоряджання належного її нерухомим майном, тобто - метою втручання останнього є захист інтересів власника, що підпадає під виняток передбачений п. 2 ст. 8 Конвенції.

Аналізуючи баланс інтересів між власником майна та відповідачами по справі, суд враховує, що позивачеві належить спірний будинок на праві приватної власності.

Виходячи зі змісту частини першої статті 317 Цивільного кодексу України, проживання у будинку, що є об`єктом права приватної власності, за своєю юридичною природою є складовою права користування нею як об`єктом власності.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно приписів ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки вони містять у собі інформацію щодо предмета доказування, логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,319,355, 356,358,364 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 19, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) права користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Червонописький