ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1470/22 Суддя першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Горяйнова А.М., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Височанської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «АВЕ САН» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2022, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «АВЕ САН» (далі - позивач, ТОВ «ВТФ «АВЕ САН») звернулося у суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.12.2021 №329106.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в межах спірних правовідносин здійснювало перевезення власного вантажу, відповідно товарно-транспортна накладна не складалася, натомість відповідачем під час перевірки не запитувались накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж. Наголошує, що було позбавлено права брати участь у розгляді справи про порушення та довести свою невинуватість, оскільки повідомлення про запрошення для розгляду справи на 31.12.2021 та копію акту перевірки отримав лише 11.01.2022.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою встановлений законодавством обов`язок водія юридичної особи, що здійснює перевезення вантажу для власних потреб мати при собі та пред`являти уповноваженим особам для перевірки накладну або інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а рішення суду - скасувати, з таких підстав.

Судом установлено, що 05.11.2021 державними інспекторами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме транспортного засобу марки DАF д.н.з. НОМЕР_1 , за результатами якої був складений акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.11.2021 №297660 (далі - Акт перевірки), яким установлено надання послуг із внутрішніх вантажних перевезень (вантаж - будматеріали) без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, товарно-транспортна накладна встановленої форми на момент перевірки відсутня, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі Акту перевірки Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову від 31.12.2021 №329106, якою до ТОВ «ВТФ «АВЕ САН» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні перевезення здійснювалися всередині одного підприємства - ТОВ «ВТФ «АВЕ САН», в межах його власної господарської діяльності, будь-які відомості про надання послуг перевезення на договірних умовах третій особі відсутні, водночас чинне законодавство зобов`язує мати товарно-транспортну накладну тільки на перевезення автотранспортом на договірних умовах. Також місцевий суд звернув увагу на те, що повідомлення про запрошення для розгляду справи на 31.12.2021 позивач отримав лише 11.01.2022, що фактично унеможливило прибуття на розгляд справи останнього, що свідчить про порушення процедури розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач стверджує, що в межах спірних правовідносин здійснював перевезення власного вантажу, тобто для власних потреб, а тому водій не зобов`язаний був мати товарно-транспортну накладну, наявність якої необхідна при перевезенні на договірних умовах.

Колегія суддів звертає увагу, що перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207, відповідно до п.п. 1, 2 якого:

1) для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах:

- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;

- товарно-транспортна накладна;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу;

2) для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Отже, у випадку здійснення вантажних перевезень для власних потреб водій юридичної особи, що здійснює такі перевезення, зобов`язаний мати на момент проведення перевірки, зокрема, накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Ураховуючи вказані вище норми, водій юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, зобов`язаний мати на момент проведення перевірки товарно-транспортну накладну, а у випадку перевезення для власних потреб - накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд критично сприймає доводи позивача відносно того, що відповідачем під час перевірки не запитувались накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж, оскільки водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, або товарно-транспортну накладну у випадку перевезення на договірних умовах або накладну/інший документ, який підтверджує право власності на вантаж, у випадку перевезення для власних потреб.

Жодних доказів наявності та пред`явлення під час перевірки водієм позивача накладної або іншого документа, який підтверджує право власності на вантаж, матеріали справи не містять.

Більше того Акт перевірки підписаний водієм без жодних зауважень.

Ураховуючи вищезазначене в сукупності, відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Відносно тверджень позивача щодо неповідомлення його про розгляд справи про притягнення до відповідальності, чим позбавлено права брати участь у розгляді справи та довести свою невинуватість, колегія суддів зазначає наступне.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.

Відповідно до п.п. 26, 27 указаного Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З матеріалів справи вбачається, що Укртрансбезпеки складено повідомлення від 29.11.2021 №100473/3.1/24-21, адресоване ТОВ «ВТФ «АВЕ САН», щодо розгляду 28.12.2021 справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

При цьому у відповідь на вказане повідомлення 21.12.2021 до відповідача від позивача надійшли письмові пояснення щодо дотримання законодавства про автомобільний транспорт від 17.12.2021 вих №2977 (вх. №62950/0/22-21).

Водночас у призначений день розгляду справи про порушення (28.12.2021) ТОВ «ВТФ «АВЕ САН» звернулось до Укртрансбезпеки із клопотанням про перенесення такого розгляду у зв`язку з необхідністю ознайомитись з матеріали справи.

Таке клопотання відповідачем задоволено, у зв`язку з чим того ж дня (28.12.2021) складено повідомлення №6981/19/23-21, адресоване ТОВ «ВТФ «АВЕ САН», щодо розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 31.12.2021.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів вручення позивачу такого повідомлення.

Проте, зважаючи на факт заявлення позивачем клопотання про перенесення розгляду справи, задоволення такого клопотання та складення відповідачем повідомлення №6981/19/23-21 в один і той же день (28.12.2021), а також ураховуючи те, що доводи, викладені в позові є аналогічними доводам, викладеним у поданих до Укртрансбезпеки письмових поясненнях від 17.12.2021 вих №2977, на переконання апеляційного суду, відсутність у даному випадку доказів вручення позивачу повідомлення від 28.12.2021 №6981/19/23-21 не вплинуло на правомірність оскаржуваної постанови.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.12.2021 №329106.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 скасувати.

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «АВЕ САН» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді А.М. Горяйнов

Л.Т. Черпіцька