Справа № 1-896/11 Провадження №11/0390/198/2012 Головуючий у 1 інстанції:Клок О.М.
Категорія:ч. 1 ст. 296, ч.І ет.122 КК України Доповідач: Матат О. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Матата О.В.,
суддів Фідрі О.М., Міліщука С.Л.,
при секретарі Лінік Т.В.,
з участю прокурора Старчука В.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників ОСОБА_2, Бон дару к Г.М.,
потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Луцького міськрайонного суду від 18 січня 2012 року,
ВСТАНОВИ Л А:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель в ІНФОРМАЦІЯ_2. 32А/111, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, не працює, в силу ст.89 КК України судимості немає,
засуджений за ч.1 ст.296 КК України на 1 (один) рік обмеження волі;
за ч.2 ст.296 КК України на 1 (один) рік обмеження волі;
за ч.1 ст.122 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно до відбуття ОСОБА_1 визначено 1 (один) рік 1 (один) місяць обмеження волі.
Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_1 термін його перебування під вартою з 30 червня-2011 року по 18 січня 2012 року включно.
Відповідно до ст.72 КК України, ч.2 ст.338 КПК України, де зазначено, що одному дню тримання під вартою відповідає два дні обмеження волі, постановлено вважати, що ОСОБА_1 відбув призначене покарання повністю.
Закрито провадження за цивільним позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Луцької міської клінічної лікарні.
Закрито провадження за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальних збитків.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_4 10000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Майно, на яке накладено арешт (а.с. 198), звернуто в рахунок стягнення за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_4
Запобіжний захід у виді взяття під варту скасовано.
Звільнено ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.
Вироком вирішено долю речового доказу.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 01 березня 2011 року, близько 01-00 год., поблизу інтернет-клубу «Імперія», що по вул. Кравчука, 17, в м. Луцьку, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Так, він безпричинно, дерев'яною палицею, яку знайшов на місці вчинення злочину, наніс чотири удари по голові та руках ОСОБА_3, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Він же, 20 березня 2011 року, близько 02-30 год., на зупинці громадського транспорту «ЗОШ №26», що по пр. Соборності в м. Луцьку, за попередньою змовою з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Так, вони безпричинно пристали до ОСОБА_5, в ході чого ОСОБА_1 та особа, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, нанесли по одному удару кулаками рук в обличчя останнього, після чого, спільно нанесли ряд ударів кулаками рук по голові та тілу потерпілого. Продовжуючи свої хуліганські дії, підсудний ОСОБА_1 разом з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, нанесли ОСОБА_4 множинні удари кулаками рук по голові та тілу, та в подальшому ОСОБА_1 разом з іншими особами, матеріали справи відносно яких виділені в окреме провадження, дерев'яними палицями, які знайшли на місці події, нанесли чотири удари по голові, тулубу та руках потерпілого ОСОБА_4 Потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легких, легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та середньої тяжкості. Окрім того, ОСОБА_1 під час вчинення хуліганських дій умисно наніс удар дерев'яною палицею, яку знайшов на місці події, в кисть правої руки ОСОБА_4 спричинивши тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому проксимальної фаланги 5-го пальця лівої руки, яке згідно висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції подав апеляцію у якій просить вирок суду скасувати, постановити новий яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, та обрати йому покарання за ч.4 ст.296 КК України – 5 років позбавлення волі, за ч.1 ст.122 КК України - 2 роки позбавлення волі, за
ч.1 ст.70 КК України - 6 років позбавлення волі. Вважає, що судом безпідставно перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч.4 на ч.1 та ч.2. ст.296 КК
України.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, прокурора який апеляцію підтримав, потерпілих, засудженого та його захисників, які всі просили вирок суду залишити без зміни, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляції прокурора без задоволення і оскарженого ним вироку - без зміни.
Ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не здобуто доказів того, що під час вчинення хуліганських дій ОСОБА_1 використовував предмети, заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень.
Ніхто з допитаних у даній справі осіб не ствердив, що такі предмети він носив при собі до початку хуліганських дій чи приніс спеціально для побиття потерпілих.
Показання ОСОБА_1 про те, що в обох випадках палиці були ним підібрані на місці злочинів, де поруч проводилися будівельно-ремонтні роботи, нічим не спростовані.
Така обставина, як розділення під час хуліганства дошки навпіл, на досудовому слідстві досліджувалася, проте такі дії не оцінювалися як спеціальне для нанесення тілесних ушкоджень пристосування предмету і таке обвинувачення ОСОБА_1 не пред'явлено.
Крім цього, долучена до справи палиця (а.с. 195) розміром 68X4X7 сантиметрів не налічить слідів спеціальної для нанесення тілесних ушкоджень обробки.
Отже, апеляція прокурора щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.4 ст.296 КК України є безпідставною, оскільки застосування предметів, підібраних на місці злочину, які не були спеціально пристосовані або заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, не дає підстав для кваліфікації дій винного за ч.4 ст.296 КК України.
Апеляція прокурора, хоча і не містить вимоги кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.З ст.296 КК України, проте в ній є посилання на відповідну кваліфікуючу ознаку, що пов'язана з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.
У цій частині апеляція також не підлягає до задоволення.
В апеляції йдеться про намагання з боку ОСОБА_4 припинити хуліганство з наступним побиттям цього громадянина.
Сам ОСОБА_4 під час досудового і судового слідства пояснював по різному (намагався розборонити, відштовхував, віддтягував, намагався не провокувати подальші дії групи хуліганів). Про такі ж події, і також непослідовно, стверджував потерпілий ОСОБА_5О.(а.с.96-97, 99-100, 121).
При цьому, вони обидва пояснювали, що були разом і хулігани побили їх одночасно, ОСОБА_4 відразу нанесли кілька ударів (а.с.172, 250), а також обидва стверджували, що хуліганство намагалися припинити інші двоє осіб, щодо яких насильство не застосовувалося.
За таких обставин, дії ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані як хуліганство, пов'язане з опором громадянам, які присікають хуліганські дії, оскільки хуліганські дії, у яких брав участь ОСОБА_1, були пов'язані не з опором громадянину, який присікав хуліганські дії, а - проти групи осіб, серед яких був ОСОБА_4, який перебував разом з іншим потерпілим і якому у той же час відразу були спричинені тілесні ушкодження.
У зв'язку з наведеним, апеляція прокурора в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
ОСОБА_1, немає судимості відповідно до ст.89 КК України.
Конфлікт з потерпілим ОСОБА_3 розпочинав не він і не він був ініциатором
вчинення хуліганства, під час якого постраждали ОСОБА_5 та ОСОБА_4
В.О.. Після вчинених ним протиправних дій пройшов значний час - більше
року і протягом цього часу він не вчиняв протиправних дій. До постановлення
щодо нього вироку в добровільному порядку повністю були відшкодовані витрати за позовом прокурора і повністю відшкодовані матеріальні збитки потерпілому ОСОБА_4. Потерпілі не наполягали на суворій відповідальності ОСОБА_1. -
На час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 повністю відшкодував матеріальну і моральну шкоду потерпілому ОСОБА_3, хоча цей потерпілий не заявляв позов про таке відшкодування.
Потерпілі не підтримали апеляцію прокурора, повністю погоджуються ; вироком суду, просили залишити його без зміни.
З урахуванням наведених обставин, якими спростовуються доводи прокурора щодо необхідності скасування вироку, застосування іншої кваліфікації дій ОСОБА_1 із призначенням йому у зв'язку з цим більш суворого покарання, апеляція прокурора до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст.365, 366, КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 18 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 -без зміни.
Головуючий
Судді