Справа № 1-822/11 Провадження №11/0390/153/2012 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський М.С.

Категорія:: ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 296 КК України. Доповідач: Хлапук Л. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі: , :

головуючого - судді Хлапук Л.І.,

суддів - Міліщука С.Л., Матата О.В.,

з участю прокурора - Плечій О.М.,

засудженого - ОСОБА_1.,

захисника – ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2011 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець І та житель м. Луцька, пр-т. Молоді, ЗБ/38, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений, »непрацюючий, інвалід II групи, судимий Луцьким міським судом Волинської області:

- 22.06.1998р. за ч. 2 ст. 206, ст. 46-1 КК України на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

- 04.11.1999р. за ч. З ст. 117, ч. 2 ст. 141, ст. 42, ст. 43 КК України на 8 років позбавлення волі, 18.05.2005р. умовно-достроково звільнений від відбування покарання на строк 1 рік 11 місяців, 16 днів,

- засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 296 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту та взято його під варту у залі суду.

Постановлено строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу взяття під варту та зараховано у цей строк час перебування його під вартою з 25 березня по 25 грудня 2009 року. 1| Стягнуто із засудженого судові витрати відповідно до ст. 93 КПК України. Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що, будучи раніше судимим за хуліганство, повторно вчинив хуліганство, яке супроводжувалось особливою зухвалістю.

Так, 25 березня 2009 року близько 02 год. 30 хв., перебуваючи у стані і алкогольного сп'яніння, в салоні автомобіля ВА32107, державний номер AC7633AE, який рухався на вул. Ветеранів в м. Луцьку, порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства хуліганських спонукань пристав до водія ОСОБА_3, який зробив зауваження з приводу негідної поведінки. Кулаком наніс йому два удари в обличчя, умисно, заподіявши легкі тілесні ушкодження. Такі дії ОСОБА_1 змусили потерпілого ОСОБА_3 залишити салон автомобіля, чим було порушено його нормальні умови праці.

Після цього ОСОБА_1 з корисливих спонукань повторно таємно викрав з даної автомашини належні ОСОБА_3 магнітолу «Піонер» та мобільний телефон «Сіменс» із стартовим пакетом та наявними на рахунку абонента грошима, всього на 2500 грн.

В своїх апеляціях, посилаючись на неповноту досудового та судові слідства і винесення вироку на суперечливих показаннях потерпілого, засуджений ОСОБА_1 просить прийняти справедливе рішення, врахувавши те, що він хворий на туберкульоз;

- його захисник ОСОБА_2, вважаючи, що обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях при відсутності прямих доказів винуватості засудженого, просить вирок скасувати та постановити новий, яким виправдати даного засудженого.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляцій засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які їх підтримали, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матерії справи, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення.

Вчинення ОСОБА_1 інкримінованих злочинів при вказаних у вироку обставинах стверджується зібраними по справі та ретельно дослідженими судом доказами.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_3 на досудовому слідстві, відтворенні обстановки і обставин події, в ході очних ставок та під час судового розгляду справи вбачається, що саме засуджений, який сів в його автомати позаду водія вночі 25 березня 2009 року, у відповідь на його зауваження припинити нецензурну лайку, двічі вдарив його кулаком в обличчя, умисно заподіявши легкі тілесні ушкодження. Це змусило потерпілого втекти автомашини та пізніше організувати таксистів на пошуки і затримання ОСОБА_1.

Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 після даної події виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді садна у правій вилиці ділянці, які могли бути заподіяні у вказаний ним час та при зазначені обставинах.

Показання потерпілого повністю підтвердив свідок ОСОБА_4, заявляючи, що саме засуджений сидів позаду водія в автомашині, та з хуліганські спонукань побив того.

Аналогічні показання потерпілий, вищевказаний свідок давали вподое досудового і судового слідства, під час очних ставок між ними, засуджена відтворення обстановки і обставин події.

В той же час, показання ОСОБА_1 були суперечливими: спочатку він заявляв про свою неприсутність в автомашині потерпілого, будучи допитаним якості обвинуваченого, підтверджував нанесення потерпілому саме ним тілесних ушкоджень при вказаних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обставинах; при в ході судового слідства став твердити про побиття потерпілого ОСОБА_4, який сидів в автомашині поруч з водієм.

Враховуючи вище наведе, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, шо така зміна показань ОСОБА_1 пов'язана з його намаганням уникнути відповідальності за скоєне.

Враховуючи, що ОСОБА_5 раніше двічі засуджувався за вчинення хуліганства, суд вірно кваліфікував вищевказані його дії за ч. 3 ст. 296 КК України, як повторне вчинення хуліганства, що за своїм змістом відзначалось особливою зухвалістю.

З показань потерпілого встановлено, що після залишення ним автомашини в результаті вчиненого засудженим нападу з даного транспортного засобу було викрадено магнітолу «Піонер», мобільний телефон «Сіменс» з стартовим пакетом s25 гри. на рахунку.

Будучи допитаним як обвинувачений, ОСОБА_1 признавався у викраденні вищевказаних речей, заявляючи, що викинув їх в ході своєї втечі від організованої потерпілим погоні.

Свідок ОСОБА_6 ствердив признання засудженого в таємному викраденні з автомашини потерпілого належних тому автомагнітоли а мобільного телефону.

Враховуючи вищенаведені докази та те, що дана подія сталась пізно вночі, автомашина потерпілого знаходилась незначний час без нагляду, суд вірно розцінив твердження засудженого про можливість вчинення вищевказаної крадіжки сторонніми особами, як спробу уникнути відповідальності за даний злочин.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи у ОСОБА_1. є непогашена судимість за протиправне заволодіння чужим майном. Тому судом першої інстанції правильно кваліфіковані його дії за ч.2 ст. 185 КК України, як повторну крадіжку чужого майна.

Покарання даному засудженому призначено судом у відповідності з ст. 65 КК України з врахуванням того, що вчинені ним злочини відносяться до категорії середньої тяжкості. Взяло до уваги і особу винного, який має 2 непогашені судимості за аналогічні злочини, від бувши покарання за які не став на шлях виправлення, продовживши злочинну діяльність, обтяжуючою покарання обставиною є скоєння ним злочинів в стані алкогольного сп'яніння.

Разом з тим, хоча й вказано у вироку про відсутність пом'якшуючих обставин, однак суд фактично врахував поганий стан здоров'я засудженого, те, що він є інвалідом 2 групи, призначивши йому за сукупністю вчинених злочинів покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування постановленого щодо ОСОБА_1 вироку.

А тому, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, -

ухвалила:

Апеляції засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду ОСОБА_3 області від 22 грудня 201 1 року щодо ОСОБА_7 – без змін.

Головуючий

Судді