Справа № 0304/47/12 Провадження №11/0390/253/2012 Головуючий у 1 інстанції:Гончарук В.М.

Категорія:ч.3 ст.185 КК України Доповідач: Матат О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

Головуючого-судді Матата О.В.,

суддів Хлапук Л.І., Фідрі О.М.,

з участю прокурора Кухтей-Хилюк Л.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засуджених ОСОБА_3,ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Камінь-Каширського районного суду від 16 січня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, судимий Камінь-Каширським районним судом 21 серпня 2010 року за ч.2 ст.185 КК України до 3 (трьох) місяців арешту, який 13 грудня 2010 року відбув повністю,

засуджений за ч.З ст.185 КК України на 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, інвалід 3 (третьої) групи загального захворювання, не судимий,

засуджений за ч.З ст.185 КК України на 3 (три) роки 3 (гри) місяці позбавлення волі

Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту і взято їх під варту в залі судового засідання.

Строк відбування покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постановлено обчислювати з 16 січня 2012 року.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засуджені за те, що вони, в кінці квітня 2011 року перебуваючи в стані алкогольного сп'янінння з метою крадіжки чужого майна, за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_3 повторно, через зроблений ними отвір поглиблений в землі під дверима пилорами

приватного підприємця потерпілого ОСОБА_5, що в с. Залісся Камінь-Каширського району, проникли в середину згаданого приміщення звідки таємно викрали належний потерпілому електродвигун потужністю 7,5 кВт вартістю 2000 гривень.

У своїй апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду змінити. Зазначає, що сприяв розкриттю злочину, викрадене майно повернули потерпілому, він до нього претензій не має, а також те, що він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи і на підставі цього застосувати до нього амністію.

Засуджений ОСОБА_4 не погоджуючись з вироком суду просить його змінити, застосувати до нього ст.75 КК України. Зазначає судом при призначенні вироку не враховано, що активно сприяв у розкритті злочину, вину визнав, щиро розкаявся, раніше не судимий, є інвалідом 3 (третьої) групи, потерпілий до нього претензій не має та просив не застосовувати до нього реальної міри покарання.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляцій, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які просили апеляції задовольнити, прокурора, який просив вирок суду залишити без зміни, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення, а засудженого ОСОБА_4 - до повного задоволення.

У вироку суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і вірно кваліфікував дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.З ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_3 повторно, поєднане з проникненням в приміщення.

Винність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за обставин, зазначених у вироку, доведена сукупністю досліджених та належно оцінених судом доказів, що, як і кваліфікація їх дій, ніким не оспорюється.

Прохання засудженого ОСОБА_3 про застосування до нього, як до потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи амністію не заслуговує на увагу, оскільки ст.1 ЗУ «Про амністію у 2011 році» передбачає звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України. Як вбачається з санкції ч.3 ст.185 КК України у ній передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, а це відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Згідно ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Між тим, колегія суддів судової палати знаходить, що судом першої інстанції при призначенні покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не в повній мірі враховано усі обставини, що пом'якшують їх покарання.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю визнали свою вину, активно сприяли органам слідства в розкритті злочину, повністю відшкодували потерпілому ОСОБА_5 завдані збитки, у зв'язку з чим останній не має до них ніяких претензій є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи. ОСОБА_4 є інвалідом III групи по зору, позитивно характеризується за місцем проживання. ОСОБА_3 виховувався у багатодітній сім'ї, навчався в у загально - освітній школі інтернаті, перебуває на обліку у лікаря - психіатра і виявляє ознаки легкої розумової відсталості.

Безпідставно судом першої інстанції не взято до уваги при призначенні покарання також пом'якшуючу покарання засуджених обставину - щире каяття, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме: з протоколу судового засідання від 16 січня 2012 року вони вину визнали, розкаялись та запевнили, що злочини вчиняти не будуть.

Також слід врахувати, що сума викраденого майна є незначною.

Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції, передчасно прийшов до висновку про неможливість виправлення і перевиховання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

За наявності зазначених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає за можливе звільнити засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбуття призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з покладенням на них обов'язків згідно ст.76 КК України в межах дворічного іспитового строку.

Таке покарання, на думку колеги суддів судової палати, відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Керуючись ст.ст.365, 366, 373 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляцію засудженого ОСОБА_4 - повністю, вирок Камінь-Каширського районного суду від 16 січня 2012 року щодо них змінити.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від відбуття призначеного судом покарання, якщо вони протягом: ОСОБА_3 трьохрічного, а ОСОБА_4 дворічного іспитового строку не вчинять нового злочину та виконають покладені на них обов'язки, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися в цей орган для реєстрації.

Запобіжний захід у вигляді взяття під варту засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати.

Звільнити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з-під варти негайно.

У решті цей вирок залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: