Справа № 309/500/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

        10 квітня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого                                судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів                                        КОЖУХ О.А., ГОТРИ Т.Ю.

за участю секретаря                ГУСОНЬКИ З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 309/500/21

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Драгівська сільська рада Хустського району Закарпатської області та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

про скасування права власності на земельну ділянку, реєстрації земельної ділянки та видалення її з публічної кадастрової карти

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Драгівська сільська рада Хустського району Закарпатської області та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області,

про усунення перешкод у здійсненні права власності на землю,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду від 22 грудня 2021 року, повний текст якого складено 31 грудня 2021 року, головуючий суддя Орос Я.В., -

встановив:

17.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування права власності на земельну ділянку, реєстрації земельної ділянки та видалення її з публічної кадастрової карти. Мотивував позов таким.

Позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , його право власності на будинок оформлене у березні 2002 року.

Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,29 га (для обслуговування житлового будинку 0,25, для ведення підсобного господарства 0,04 га), що підтверджується рішенням 13-ї сесії Золотарівської сільської ради XXІІ скликання від 30.12.1997.

У листопаді 2020 року позивач звернуся до ТОВ «Хуст – Земля Карпат» для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для її приватизації та внесення відомостей про ділянку до Державного земельного кадастру. Під час проведення геодезичних замірів його земельної ділянки було виявлено накладання із земельною ділянкою суміжного землекористувача – відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Межа між земельними ділянками зміщена в бік земельної ділянки позивача, площа накладання складає 0,0037 га. Ця обставина підтверджується письмовою відмовою ТОВ «Моя Земля» від 09.02.2021 та схемою накладання частини земельної ділянки.

Право власності відповідача на земельну ділянку площею 0,3623 га з кадастровим номером 2125383200:01:003:0103 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Реєстрація права власності на земельну ділянку відповідача проведена на підставі витягу з рішення без номера, виданого 29.12.1997 Золотарівською сільською радою. Однак, у цьому рішенні інформація про передачу зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2 відсутня, що підтверджується письмовою відповіддю архівного відділу Хустської РДА.

У квітні 2020 року представник позивача звернувся до Хустського ВП ГУ НП у Закарпатській області із заявою про внесення відомостей до ЄРДР за ст. 358 КК України про підробку документів, а саме, рішення Золотарівської сільської ради б/н від 29.12.1997, на підставі якого ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку.

У ході досудового розслідування було встановлено, що у березні 2014 року громадянка ОСОБА_3 , яка в той час обіймала посаду секретаря Золотарівської сільської ради, видала ОСОБА_2 витяг із рішення 13-ї сесії 22 скликання Золотарівської сільської ради б/н від 29.12.1997 про те, що йому виділено земельну ділянку площею 0,37 га для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 . При цьому не впевнилась, що згідно оригіналу рішення зазначена земельна ділянка цій особі не виділялася.

20.11.2020 кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 1202007005000376 від 14.04.2020 щодо секретаря Золотарівської сільської ради ОСОБА_3 було перекваліфіковано з ч. 4 ст. 358 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України.

Отже, відповідачу ОСОБА_2 рішенням 13-ї сесії 22 скликання Золотарівської сільської ради б/н від 29.12.1997 земельна ділянка площею 0,37 га для ведення селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 не виділялася. Водночас із цього рішення вбачається, що ним виділялася земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 матері позивача – ОСОБА_4 .

Отримавши витяг із рішення Золотарівської сільської ради б/н від 29.12.1997 відповідач, знаючи про його недостовірність, звернувся до ТОВ «Земля Карпат» для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). ТОВ «Земля Карпат» зробило заміри земельної ділянки ОСОБА_2 тільки з його слів, без участі землевпорядника Золотарівської сільради. Тому було допущено помилку, а саме, заміри були зроблені на 70 см углиб земельної ділянки позивача, поза виноградник, який був збудований понад 30 років тому, і який слугує заїздом до двору позивача. Відтак позивач не може заїхати до свого двору.

Оскільки позивач відмовився погоджувати межі земельної ділянки, відповідач звернувся до Золотарівської сільради про порушення меж суміжним землекористувачем. 14.11.2019 комісія виїхала на місце та не виявила порушень з боку позивача. Комісія на розгляд спору запросила обидві сторони та їхні сім`ї, були встановлені знаки (дерев`яні коли), зроблено фотофіксацію, яку додано до протоколу засідання депутатської комісії із аграрних питань і соціального розвитку села, сторони узгодили межі та домовилися, що за колами буде встановлено паркан. Позивач після цього підписав суміжному землекористувачу ОСОБА_2 акт встановлення меж.

Відповідач скористався цим актом із встановленими при комісії новими (зміненими) межами та продовжив виготовлення технічної документації за старими геодезичними замірами, при цьому ввівши оману ТОВ «Моя земля» про підписання меж із позивачем і не повідомив про необхідність провести нову зйомку земельної ділянки. Відповідно, ТОВ «Моя земля» маючи підписаний акт погодження меж виготовило відповідачу технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 0,3623 га в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 .

25.11.2019 відповідач маючи на руках технічну документацію із землеустрою та підроблене рішення Золотарівської сільської ради б/н від 29.12.1997 зареєстрував право власності на земельну ділянку загальною площею 0,3623 га за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин, під час виготовлення вже позивачем технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 виникло накладання на земельну ділянку відповідача, що призвело до відмови позивачу у виготовленні правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Таке накладання земельних ділянок призвело до зменшення площі земельної ділянки позивача, унеможливило заїзд до його двору, а газова труба та лічильник, які знаходилися в межах ділянки позивача, опинилися на земельній ділянці відповідача.

Через наведені обставини позивач не може виготовити технічну документацію із землеустрою та присвоїти земельній ділянці, яка перебуває у його користуванні, кадастровий номер із подальшим внесенням ділянки до Державного земельного кадастру.

Після підписання акту погодження меж за встановленими комісією фактичними межами, зафіксованими дерев`яними колами, позивач розпочав будівельні роботи по встановленню фундаменту для паркану, але відповідач почав вчиняти перешкоди, посилаючись на те, що у нього зареєстроване право власності на частину земельної ділянки позивача. У зв`язку зі спором позивач вимушений був припинити роботи по встановленню паркану.

Посилаючись на ці обставини, на норми ЦК України, ЗК України та іншого законодавства щодо права власності на землю, його оформлення та захисту, позивач ОСОБА_1 просив:

скасувати:

право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2125383200:01:003:0103, площею 0,3623 га, за адресою: АДРЕСА_2 ;

реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2125383200:01:003:0103, площею 0,3623 га, за адресою: АДРЕСА_2 ;

видалити земельну ділянку кадастровий номер 2125383200:01:003:0103, площею 0,3623 га, з публічної кадастрової карти.

27.04.2021 ОСОБА_2 пред`явив до ОСОБА_1 зустрічний позов про усунення перешкод у здійсненні права власності на землю, вмотивований таким.

Позивач за зустрічним позовом є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 із кадастровим номером 2125383200:01:003:0103, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.11.2019, а також витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 18.11.2019.

Суміжним землекористувачем є відповідач ОСОБА_1 . Відомості про суміжну земельну ділянку до автоматизованої системи Державного земельного кадастру не внесені, ділянка за відповідачем на праві власності чи праві користування відповідно до положень ЗК України не зареєстрована.

Сторони є двоюрідними братами, фактичне користування спірною землею здійснював ще їхній дідо, який розділив її між своїми синами, що були батьками сторін. Межею між земельними ділянками сторін слугувала під`їзна дорога.

Близько 40 років тому під стінами будинку позивача за первісним позовом були висаджені саджанці винограду. Коли виноград розрісся та потребував опори, батько позивача за зустрічним позовом надав усну згоду відповідачу за цим позовом на встановлення залізного винограднику із заступом на свою земельну ділянку. Спору з цього приводу між сторонами ніколи не було.

У подальшому, відповідач встановив на земельній ділянці позивача, біля дороги, газовий стояк, оскільки так було для нього зручніше. Враховуючи родинні відносини, родина позивача не заперечила проти цього. Увесь цей період ОСОБА_2 обробляв спірну земельну ділянку, піддобрював її та викошував траву.

Конфлікти між сторонами щодо користування ділянкою почали виникати з 2018 року, відколи родина ОСОБА_1 почала заявляти права на частину земельної ділянки позивача.

Втручання ОСОБА_1 у право приватної власності ОСОБА_2 , яке проявляється у поданні первісного позову, та претензія на земельну ділянку, як убачається з матеріалів справи, до винограднику, створюють перешкоди позивачу у здійсненні прав власника та змушують його звернутися до суду із відповідним позовом.

Посилаючись на ці обставини, на норми ЦК України, ЗК України та іншого законодавства щодо права власності на землю та його захисту, позивач за зустрічним позовом  ОСОБА_2 просив:

усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 2125383200:01:003:0103, по АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати залізну конструкцію (труби виноградника), що знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2 .

Ухвалою Хустського районного суду від 25.05.2021 зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

Рішенням Хустського районного суду від 22.12.2021:

первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування права власності на земельну ділянку, реєстрації земельної ділянки та видалення її з публічної кадастрової карти задоволено,

скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,3623 га, кадастровий номер 2125383200:01:003:0103, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,00 грн сплаченого судового збору;

у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності на землю відмовлено.

Задовольняючи первісний позов і відмовляючи в зустрічному, суд першої інстанції виходив із того, що рішення про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки, на підставі якого ним було оформлено право власності на неї, Золотарівською сільською радою 29.12.1997 не приймалося, тому державна реєстрація права власності на цю земельну ділянку підлягає скасуванню.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 оскаржив рішення суду першої інстанції як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги зводяться до такого.

Відповідач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що його він успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого батька ОСОБА_5 .

За даними погосподарського обліку на день смерті батька апелянта за будинком була закріплена земельна ділянка площею 0,62 га, з яких 0,25 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,37 га для ведення особистого селянського господарства.

У 2019 році апелянт розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, замовив у ТОВ «Хуст – Земля Карпат» виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,37 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Підставою для цього слугував витяг із рішення 13 сесії 22 скликання Золотарівської сільської ради від 29.12.1997 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,37 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

Під час проведення геодезичних вимірювань інженеру-землевпоряднику були показані фактичні межі належної йому земельної ділянки, які були встановлені ще дідом відповідача, коли він поділив цю землю між своїми синами (батьками сторін). По межі своєї земельної ділянки апелянт влаштував заїд у власний двір і ця дорога фактично і була межею між ділянками сторін. Окрім того, межовими знаками слугували дерева.

Акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1 відмовився підписувати, тому 06.11.2019 апелянт звернувся до Золотарівської сільради із заявою про погодження меж земельної ділянки без підпису суміжного землекористувача.

14.10.2019 депутатська комісія із аграрних питань і соціального розвитку села Золотарівської сільради виїхала на місце спору, за результатами роботи комісії на місці позивач ОСОБА_1 та землевпорядник сільради підписали акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, розроблений ТОВ «Хуст – Земля Карпат», відповідно до якого межі в натурі проходять умовно по землі в кількості 20 шт. Акт є складовою технічної документації, графічний малюнок та поворотні точки відповідають конфігурації земельної ділянки, зазначеної в документації та фактичному розташуванню ділянки на місцевості.

18.11.2019 відділом у Хустському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області здійснено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2125383200:01:003:0103.

25.11.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності апелянта на вказану земельну ділянку.

Отже, апелянт добросовісно, у відповідності до норм чинного законодавства набув право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Єдиною підставою для задоволення первісного позову та відмови в зустрічному позові суд першої інстанції вказав те, що рішення про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки, на підставі якого ним було оформлено право власності на неї, Золотарівською сільською радою 29.12.1997 не приймалося. Суд ґрунтувався на тому, що кримінальне провадження щодо секретаря Золотарівської сільської ради ОСОБА_3 закрито у зв`язку із закінченням строку притягнення її до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Хустського районного суду від 24.02.2021 у справі № 309/190/21 кримінальне провадження № 12020070050000376 щодо секретаря Золотарівської сільської ради за ст. 367 ч. 1 (службова недбалість) закрито та звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Однак, саме по собі закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення особи до кримінальної відповідальності не є тотожним встановленню судом вини особи в кримінальному правопорушенні чи визнанню такої вини особою. Закриваючи кримінальне провадження суд не встановлював відповідні обставини справи, а лише покликався на обставини, що встановлювалися органом досудового розслідування. В ухвалі суду відсутня вказівка на те, що обвинувачена визнала інкриміноване їй правопорушення.

Ані правоохоронними органами, ані в судовому засіданні не було встановлено, що рішення 13 сесії 22 скликання Золотарівської сільської ради від 29.12.1997 у спірній частині є підробленим або виданим в порушення чинного законодавства.

Рішенням суду всупереч конституційним гарантіям захисту права власності на землю, всупереч положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нормам ЦК України, ЗК України та іншого законодавства щодо права власності на землю та його захисту позбавлено апелянта права власності на належну йому земельну ділянку. Таке рішення прийнято судом за необґрунтованими та недоведеними вимогами, зокрема, щодо накладання земельних ділянок. Апелянт оформив право власності на землю, якою користується у відповідних межах багато років, а позбавлення його права власності є незаконним і непропорційним втручанням у це право.

Насамкінець, суд вийшов за межі вимог первісного позову, оскільки вимога про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, яку вирішив суд, не заявлялася. Суд на свій розсуд витлумачив обставини справи на користь позивача за первісним позовом, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Сторона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в первісному позові та задовольнити зустрічний позов.

У відзиві на апеляцію позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мацола Аліна Володимирівна, вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін. Посилається загалом на ті самі обставини, якими мотивувалася його позиція в суді першої інстанції. Крім того, зазначає про безпідставність доводів апеляції про те, що вина секретаря Золотарівської сільської ради ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення не була встановлені і доведена, позаяк це було зроблено в рамках кримінального провадження і ОСОБА_3 цього не заперечила, ухвалу суду про закриття кримінального провадження не оскаржила.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представника адвоката Іляшкович Наталії Василівни, які апеляцію підтримали, позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1  та його представника адвокат Мацолу Аліну Володимирівну, які скаргу не визнали, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Суд першої інстанції розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позивачем вимог, з наведених ним підстав і на підставі доказів, поданих учасниками справи; апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційним судом не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а також не приймаються докази, які не були подані до суду першої інстанції, якщо не буде доведено неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від сторони (ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 4, 6 ЦПК України).

Відповідно до ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів), ст. 2 ч. 3 п.п. 2, 4, 5, 11, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 5 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-81 ЦПК України:

загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність;

основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; неприпустимість зловживання процесуальними правами;

правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав;

кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;

особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;

при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається;

цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;

кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача та обов`язок такого конкретного відповідача відповідати за пред`явленим до нього позовом, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві;

предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;

здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси за загальним правилом у спосіб, визначений законом або договором.

Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред`явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання шляхом ухвалення судом рішення конкретно визначеного цими вимогами матеріального блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов`язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного. Право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред`явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що не допускають множинного тлумачення, припущень ані щодо власне самих вимог, ані щодо підстав, якими вони обґрунтовуються.

Таким чином, особа, права якої порушені, може звернутися до суду по захист своїх прав не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом чи договором, правомірній вимозі позивача відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах належно пред`явленого позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).

Пред`являючи первісний позов ОСОБА_1  виходив із того, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , будинок розташований на земельній ділянці площею 0,29 га, однак, у процесі виготовлення у 2020 році технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для її приватизації було виявлено накладання із земельною ділянкою суміжного землекористувача – відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Межа між земельними ділянками зміщена в бік земельної ділянки позивача, площа накладання складає 0,0037 га.

Відповідач незаконно зареєстрував своє право власності відповідача на земельну ділянку площею 0,3623 га з кадастровим номером 2125383200:01:003:0103 на підставі витягу з рішення без номера, виданого 29.12.1997 Золотарівською сільською радою, в якому інформація про передачу відповідачу зазначеної земельної ділянки відсутня. Цим рішенням земельна ділянка відповідачу не надавалася, що встановлено також у кримінальному провадженні.

Скориставшись актом, складеним 14.11.2019 комісією сільської ради, за участю якої сторони узгодили нові межі земельних ділянок і домовилися, що за колами буде встановлено паркан, відповідач виготовив технічну документацію із землеустрою за старими геодезичними замірами, внаслідок чого межа між ділянками проходить по лінії на 70 см углиб земельної ділянки позивача, виноградник, опори для нього, газова труба та лічильник, які знаходилися на земельній ділянці позивача, опинилися на земельній ділянці відповідача. Звуження земельної ділянки повивача унеможливило заїзд до неї автомобілем.

Подаючи зустрічний позов, ОСОБА_2 посилався на те, що належним чином набув право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 із кадастровим номером 2125383200:01:003:0103, натомість відповідач не має зареєстрованого права на конкретну земельну ділянку.

Сторони є двоюрідними братами, фактичне користування спірною землею здійснював ще їхній дідо, який розділив її між своїми синами, що були батьками сторін. Межею між земельними ділянками сторін слугувала під`їзна дорога.

Близько 40 років тому під стінами будинку позивача за первісним позовом були висаджені саджанці винограду. Коли виноград розрісся та потребував опори, батько позивача за зустрічним позовом надав усну згоду відповідачу за цим позовом на встановлення залізного винограднику із заступом на свою земельну ділянку.

У подальшому, відповідач встановив на земельній ділянці позивача біля дороги, газовий стояк, оскільки так було для нього зручніше. Враховуючи родинні відносини, родина позивача не заперечила проти цього.

Втручання ОСОБА_1 у право приватної власності ОСОБА_2 , яке проявляється у поданні первісного позову, та претензія на земельну ділянку, як убачається з матеріалів справи, до винограднику, створюють перешкоди позивачу у здійсненні прав власника та змушують його діяти на захист цих прав.

Дублікатом Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 05.03.2002, виданим 19.11.2013, підтверджується, що ОСОБА_1 належить у цілому житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 12).

У справі міститься виданий архівним відділом Хустської райдержадміністрації 18.02.2020 за № 64 архівний витяг із рішення 13-ї сесії Золотарівської сільської ради 22-го скликання від 30.12.1997 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадян», де в додатку № 1 «до рішення 13-ої сесії Золотарівської сільської ради ХХІІ скликання від 29.12.1997» зазначено: « ОСОБА_4 , домашня адреса: АДРЕСА_1 , загальна площа 0,29, в т.ч., обслуговування житлового будинку 0,25, підсобне господарство 0,04» (а.с. 14).

Листом від 21.02.2020 № 66 архівний відділ Хустської РДА на запит адвоката Калина В.Ю. повідомив, що в рішенні 13-ї сесії Золотарівської сільської ради 22-го скликання від 29.12.1997 інформація про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , відсутня (а.с. 28).

Водночас у витягу з рішення 13-ї сесії Золотарівської сільської ради 22-го скликання від 29.12.1997 зазначено, що сесія вирішила передати мешканцю АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,37 га по АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 58).

Наявні в справі дані погосподарського обліку вказують на те, що у період з 2011 по 2015 рр. за будинком АДРЕСА_2 обліковувалося 0,62 га землі, з яких 0,25 га для обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, а 0,37 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 71).

Поряд із цим, у наданих суду ОСОБА_2 копіях аркушів щодо погосподарського обліку «присілку Черетови» містяться такі записи:

№ 891: ОСОБА_5 34; надано в користування до 15.03.1991 – 0,15; надано в користування після 15.05.1992 – 0,45; 0,69; разом сільгоспугідь – 0,15, 0,45/0,60 0,69; примітка (на підставі якого докум. надано зем. ділянку в користуван.) – 0,34 + 0,59;

№ 892: ОСОБА_4 . 35; надано в користування до 15.03.1991 – 0,25; надано в користування після 15.05.1992 – 0,29; 0,69; разом сільгоспугідь – 0,35, 0,29/0,69 0,64; примітка (на підставі якого докум. надано зем. ділянку в користуван.) – 0,29 + 0,59 (а.с. 72-73).

Вищевказаними даними фіксується площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 у період з 2011 по 2015 рр., тоді як точні параметри земельних ділянок щодо їх площі ані за адресою: АДРЕСА_2 (до 2011 року), ані за адресою: АДРЕСА_1 із певністю встановити не видається можливим.

Попри безспірну належність до житлового будинку позивача за первісним позовом певної земельної ділянки, необхідної для його обслуговування, будь-яких інших доказів, документів, даних про земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , офіційних даних про її конкретні параметри (площа, конфігурація, межі, координати, фактичне розташування тощо), про її надання, відведення в натурі (на місцевості) будь-кому (окрім рішення про надання ОСОБА_4 та певних суперечливих даних погосподарського обліку), про належний облік відповідної ділянки у справі немає. Тобто, будь-які з таких офіційних даних, зокрема, щодо ініціатора первісного позову ОСОБА_1 , його землекористування, правові підстави та фактичні умови такого за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

ОСОБА_5 , який був власником житлового будинку АДРЕСА_2 , заповітом, посвідченим 11.07.2012 секретарем Золотарівчької сільської ради Тяско Х.М. за реєстровим № 32, все своє майно на випадок своєї смерті заповів синові ОСОБА_2 , мешканцю будинку АДРЕСА_2 (а.с. 68, 69, 70). ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 67).

Протоколом засідання депутатської комісії з аграрних питань і соціального розвитку села Золотарівської сільської ради Хустського району від 14.11.2019, яка 14.10.2019 на місці спору за участю обох сімей встановила межові знаки (дерев`яні коли), зафіксовано, що сторони з цим погодилися і домовилися, що за колами буде встановлено паркан, після чого ОСОБА_1 підписав акт встановлення меж у технічній документації ОСОБА_2 (а.с. 15-19).

Згідно з підписаним сторонами актом встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 15.11.2019 земельна ділянка ОСОБА_2 межує із земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_1 , по лінії А-Б (а.с. 59).

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.11.2019 № НВ-2103898252019, виданого за заявою ОСОБА_2 , та кадастрового плану земельної ділянки 18.11.2019 у Державному земельному кадастрі на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої 15.11.2019 ТОВ «Хуст – Земля Карпат», зареєстровано земельну ділянку площею 0,3623 га, кадастровий номер 2125383200:01:003:0103, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 105-107).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.11.2019 за індексним номером 190838736 та іншими даними з цього Державного реєстру підтверджується факт державної реєстрації 25.11.2019 на підставі рішення Золотарівської сільської ради від 29.12.1997 за записом про право власності № 34382620 (індексний номер рішення від 29.11.2019 про державну прав 49933415) права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,3623 га, кадастровий номер 2125383200:01:003:0103, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1973649321253 (а.с. 23-24, 104).

Таким чином, ОСОБА_2 оформив свої права на земельну ділянку, зареєстрував її у Державному земельному кадастрі та зареєстрував право на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою слідчого СВ Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області майора поліції Фурмана Р.В. від 15.01.2021 закрито об`єднане кримінальне провадження № 12020070050000376 від 14.04.2020 у частині щодо кримінального правопорушення за ознаками ст. 366 ч. 1 КК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України (а.с. 25).

Відповідно до постанови:

у ході досудового розслідування в кримінальному провадженні було встановлено, що у 2014 році ОСОБА_3 , будучи секретарем Золотарівської сільської ради на звернення ОСОБА_2 не впевнившись, що згідно примірника рішення 13-ї сесії Золотарівської сільської ради 22-го скликання від 29.12.1997, який знаходився в архівному відділі Хустської РДА, рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 не приймалося, видала йому витяг із цього рішення, відомості в якому не відповідали дійсності, на підставі якого в подальшому ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2125383200:01:003:0103;

встановити та довести те, що ОСОБА_3 умисно склала завідомо неправдивий витяг із рішення сесії не видалося можливим, однак, у її діях щодо складання та видачі незаконного документа наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України (службова недбалість).

Ухвалою Хустського районного суду від 24.02.2021 у справі № 309/190/21 клопотання ОСОБА_3 задоволено, звільнено її від кримінальної відповідальності за ст. 367 ч. 1 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, кримінальне провадження № 12020075050000376 від 14.04.2020 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України закрито (посилання в мережі Internet на Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/95151802).

У постанові суду викладені обставини, що ставилися органом досудового слідства у вину ОСОБА_3 , та застосовані положення закону щодо звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до такої. Даних про оскарження цієї постанови суду в ЄДРСР немає.

У складеній ТОВ «Моя Земля» «Схемі накладання частини земельної ділянки гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 », яку підписав та засвідчив печаткою Товариства директор Онофрей О.Ю., проте, без зазначення дати складення схеми, виконавця, його кваліфікації, підстави для складення схеми тощо, вказано накладання в плані земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 , на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2 , площею 0,0037 га (а.с. 26).

Як убачається зі схеми, накладання має місце по межі між земельними ділянками, однак, будь-які реквізити земельних ділянок, лінійні параметри такого накладання, окрім площі (координати, довжина, ширина, конфігурація смуги накладання і т.ін.), а також будь-які докази проведення відповідних обчислень, визначення площі накладання за конкретними параметрами – відсутні.

Листом від 09.02.2021 ТОВ «Моя Земля» повідомило ОСОБА_1 про неможливість подальшого виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку по АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що ділянка частково перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , площа накладання становить 0,0037 га (а.с. 27).

За приписами ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 177-179, 181, 182, 316, 317, 319, 325, 373 ЦК України, ст.ст. 78, 79, 79-1, 81, 90, 95, 116, 118, 123, 125, 126 ЗК України, інших пов`язаних норм законодавства станом на 25.11.2019 (час набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2125383200:01:003:0103) і на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій земельна ділянка як оборотоздатний об`єкт цивільних прав, нерухома річ, це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами; право власності на землю та право землекористування набуваються громадянами та реалізуються державою, органами місцевого самоврядування відповідно до закону; право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою із земель державної чи комунальної власності виникає внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення, в порядку її відведення, після державної реєстрації, документального оформлення та державної реєстрації речового права на земельну ділянку.

Аналогічно в розумінні надання ділянки у користування, а в подальшому – у користування або у власність у порядку відведення, набуття відповідного права громадянином, документального оформлення відповідного права ці питання регулювалися й законодавством, що діяло раніше (ст.ст. 4, 86 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 13, 16, 19-22 ЗК Української РСР (1970 р.), ст.ст. 2, 4, 8, 12-14 Закону України «Про власність», ст.ст. 3, 6, 7, 17, 19, 22-24 ЗК України (1990 р.), інше законодавство).

Правомірність набуття права приватної власності на землю та права користування землею презюмуються, саме набуте та оформлене на конкретно визначену і відведену земельну ділянку право власності або право користування підлягає захисту:

власники земельних ділянок і землекористувачі повинні обирати такі способи використання ділянок, які завдають щонайменше незручностей суміжним землекористувачам, суміжні землевласники та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав один одного;

ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на землю (права землекористування) чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності, іншого речового права на майно або обмежена у їх здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом;

власник земельної ділянки, землекористувач управі вимагати захисту свого права від порушень включно з тими, що не тягнуть позбавлення права володіння майном, тож може судовим порядком вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11-16, 321, 386, 391, 395, 396 ЦК України, ст.ст. 103, 152, 153 ЗК України).

Станом на 25.11.2019 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон № 1952-IV) передбачав, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ст. 26 ч. 2).

На час пред`явлення первісного позову та вирішення справи судом першої інстанції Закон № 1952-IV передбачав, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення …, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор … проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону; ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (ст. 26 ч. 3). По суті аналогічно це питання врегульовано і редакцією частини 3 статті 26 Закон № 1952-IV на час вирішення справи апеляційним судом.

Державна реєстрація земельної ділянки (ст. 202 ч. 1, ст. 204 ЗК України) здійснюється у Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» (Закон № 3613-VI), Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2012 № 1051 (Порядок № 1051).

У редакції, чинній станом як на 25.11.2019, так і на час розгляду справи судами Закон № 3613-VI установлює, що:

державна реєстрація земельної ділянки – внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 ч. 1);

внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим (ст. 20 ч. 2);

державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку (ст. 24 ч. 1).

У редакції, чинній станом як на 25.11.2019, так і на час розгляду справи судами Порядок № 1051 установлює, що:

відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом (п. 12);

Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку (п. 57);

запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду (п. 60);

державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку (п. 107);

державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки (п. 115);

державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі 1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру (п. 114 пп. 1, 2);

державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (п.п. 113, 130);

до Поземельної книги без подання заяви вносяться відомості (зміни до них) про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ст. 119 пп. 4).

Ставлячи питання про захист свого права, позивач повинен визначитися із конкретними підставами для позову, визначити належний предмет позову, що відповідає його підставам, обрати належний спосіб захисту права та довести позов у належний процесуальний спосіб.

Виходячи з підстав і предмета зустрічних позовів, предметом доказування є передусім факти, які повинні підтверджувати доводи відповідного позивача про те, що конкретні винні дії, вчинені саме відповідачем (особою, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом) у певний час у відповідному місці та за відповідних обставин потягли порушення його права власності на землю, зокрема:

фактичне розташування суміжних земельних ділянок та їхні точні лінійні параметри, межі; наявність та розташування на відповідних ділянках об`єктів, про які йдеться і у зв`язку з якими виник спір: заїзд до двору, дорога, виноградник, металева конструкція для підтримки виноградника (пергола), газовий лічильник, газова труба, будівлі та споруди, огорожі тощо;

факт самовільного захоплення земельної ділянки (накладання в плані однієї ділянки на іншу), а відтак, площі, меж, конфігурації захопленої частини ділянки (частини, що накладається в плані);

факт звуження проїзду до двору, унеможливлення використання автомобіля для заїзду до двору; факти наявності або відсутності іншого заїзду до двору, можливість влаштування заїзду; створення сторонами одна одній конкретних перешкод і незручностей у доступі до земельних ділянок, у використанні їх за призначенням, у здійсненні права власності на землю чи права землекористування, з фіксацією технічних параметрів таких перешкод;

інші факти і обставини, що мають значення в справі з огляду на підстави і предмет позовів, зокрема, ті, що були покладені в основу їх обґрунтування.

Предметом вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності на землю (права землекористування) можуть бути саме конкретно встановлені перешкоди, що, крім іншого, уможливлює реальне виконання рішення суду у разі задоволення вимог.

Отже, попри наявність матеріалів, які певним чином ілюструють доводи сторін, якщо йдеться про розташування земельних ділянок на місцевості, порушення прав власників землі чи землекористувачів, розв`язання спору, що виник із цього приводу (накладання в плані ділянок одна на одну, порушення меж, захоплення землі, загородження, забудова чужої земельної ділянки і т.ін.), з`ясування обставин, що мають значення для справи, потребує спеціальних знань у науки, техніки, землекористування, інженерного забезпечення землеустрою, будівництва, у зв`язку з чим належним і допустимим доказом щодо цих обставин є висновок судової інженерно-технічної експертизи відповідного виду (ст.ст. 76-80, 102, 103, 239 ЦПК України). Такий висновок може бути визнаний достовірним і достатнім щодо певних фактичних обставин. Документи і матеріали, на які посилаються сторони (вищевказані документи, аматорські фотоматеріали, схема (а.с. 15-20, 26, 27, 60 та ін.)), не є достатніми і належними доказами та можуть враховуватися у сукупності з іншими доказами, що підлягають оцінці судом.

Розгляд цивільної справи по суті належить до компетенції суду першої інстанції та є його обов`язком, функцією апеляційного суду є перевірка законності та обґрунтованості судового рішення, ухваленого судом першої інстанції, відповідно до закону, а не фактичне продовження розгляду справи після ухвалення рішення судом першої інстанції, вирішення позову замість суду першої інстанції і т.ін. (ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 13 ч. 1, ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст.ст. 43, 49, 184, 352 ЦПК України).

Обидві сторони вільно реалізуючи свої цивільні та процесуальні права, користуючись правовою допомогою адвокатів, не маючи для того жодних перешкод не ставили в суді першої інстанції питання про проведення відповідної судової інженерно-технічної експертизи та не подавали необхідних для неї доказів і матеріалів щодо фактичного землеволодіння (землекористування).

Сторони не довели належними і допустимими доказами обставин, що підлягають доказуванню як для позивача за первісним позовом, так і для позивача за зустрічним позовом з огляду на підстави, якими ці позови мотивувалися, та на предмети позовів.

За таких умов доводи ОСОБА_1 щодо наявності у нього права користування конкретно визначеною земельною ділянкою, щодо порушення оформленням ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку такого цивільного (земельного) права позивача за первісним позовом, а відтак, і про незаконність із цих підстав оформлення права власності відповідача за первісним позовом на землю, ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях (ст. 82 ч. 6 ЦПК України). Не довівши наявності в нього належних прав на конкретну земельну ділянку та факту порушення цих прав позивач за первісним позовом із наведених ним підстав не має права вимоги щодо позбавлення відповідача за первісним позовом права власності на земельну ділянку безвідносно до того, вважає позивач за первісним позовом таке право набутим законно, чи ні. Сам по собі факт закриття кримінального провадження, яке розслідувалося у зв`язку з видачею ОСОБА_2 документа, використаного ним потім для оформлення свого права власності на земельну ділянку, наведеного не усуває, відповідні обставини можуть мати значення в іншому спорі. Так само бездоказовими є і доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про створення йому відповідачем за зустрічним позов перешкод у здійсненні права власності на землю.

Виходячи з викладеного, обидві сторони не обґрунтували і не довели в належний процесуальний спосіб фактів порушення їхніх прав на землю та підстав для позбавлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку і для усунення ОСОБА_1 перешкод у здійсненні протилежною стороною права власності на землю.

У наведеному вище контексті сторони, наполягаючи на своїх вимогах, залишили поза увагою й правові можливості для ініціювання забезпечення належного землекористування, якщо для цього реально виникли перешкоди, передбачені інститутом земельного сервітуту (ст.ст. 401-403 ЦК України, ст.ст. 98-101 ЗК України), який допускає врегулювання відносин суміжних землекористувачів у менш обтяжливий спосіб. Такі можливості, як випливає з позицій сторін, ними не розглядалися.

Вищенаведене виключало можливість задоволення первісного і зустрічного позовів.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 на свій розсуд визначив підстави свого позову та предмет доказування і саме з цих підстав просив задовольнити позов, вимоги якого сформулював так: «Скасувати право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2125383200:01:003:0103, площею 0,3623 га, за адресою АДРЕСА_2 , реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2125383200:01:003:0103, площею 0,3623 га, за адресою АДРЕСА_2 , та видалити земельну ділянку кадастровий номер 2125383200:01:003:0103, площею 0,3623 га із публічної кадастрової карти.».

Вимога про «скасування права власності» відповідача на земельну ділянку не є передбаченим законом способом захисту цивільного (земельного) права позивача (в разі наявності такого). За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. 16 ч. 2, ст.ст. 21, 321, глави 29 ЦК України, ст. 152 ч.ч 2, 3, ст.ст. 153, 155 ЗК України, ст. 26 Закону № 1952-IV, інших норм законодавства, позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку, припинення цього права тягне задоволення вимог позивача (залежно від підстав і предмета позову) про визнання незаконним, недійсним і скасування правового акта, що порушує право власності, про витребування майна з чужого незаконного володіння, про визнання правочину недійсним, про скасування державної реєстрації речового права, про визнання права тощо.

За буквальним змістом формулювання позовних вимог позивач за первісним позовом не заявляв вимогу про скасування державної реєстрації речового права (права власності відповідача на земельну ділянку), а поставив вимогу про скасування державної реєстрації власне земельної ділянки, тобто, про скасування такої реєстрації в Державному земельному кадастрі. Позивач не зазначав у вимогах ані дати державної реєстрації речового права на земельну ділянку, ані жодних її реквізитів (зокрема, рішення державного реєстратора, номер запису в державному реєстрі, підстава державної реєстрації). Формулювання предмета первісного позову не відповідає правилам щодо правової визначеності, конкретності та ясності.

Втім, суд першої інстанції ухвалив рішення, яким скасував державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,3623 га, кадастровий номер 2125383200:01:003:0103, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , чим вирішив вимогу, яка позивачем за первісним позовом не заявлялася та підмінив предмет позову, тому всупереч положенням ст. 13 ч. 1 та іншим нормам ЦПК України не виконав завдання цивільного судочинства, вийшов за межі заявлених позивачем вимог. При цьому, суд скасував державну реєстрацію права власності на земельну ділянку без вказівки на будь-які реквізити такої, що позбавляє рішення суду фактичного та правового змісту та унеможливлювало б його реальне виконання в разі видачі виконавчого документа.

Стосовно ж державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, то за змістом наведених вище та інших положень законодавства така може бути скасована державним кадастровим реєстратором із конкретно визначених підстав, яких у справі немає, а в разу спору способом захисту у відповідному випадку визначається скасування запису у Поземельній книзі на підставі рішення суду. Вимога про видалення земельної ділянки з публічної кадастрової карти не є предметом для судового розгляду, позаяк у відповідному випадку такі дії є похідними від конкретного рішення та належать до компетенції уповноважених державних органів і посадових осіб, відмова у вчиненні яких може бути оскаржена.

Відтак підстави для позбавлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку наразі відсутні, як не є наразі доведеними й підстави для покладення на ОСОБА_1 обов`язку усунути апелянту перешкоди у здійсненні права власності на землю, тому з урахуванням положень ст. 13 ч. 1, ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України та на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 цього Кодексу апеляцію ОСОБА_2 , доводи якої у відповідній частині заслуговують на увагу, слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову скасувати, в задоволенні первісного позову відмовити, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору рішення суду скасувати, в іншій частині апеляційну скаргу ОСОБА_2 на підставі ст. 375 ЦПК України залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково,

рішення Хустського районного суду від 22 грудня 2021 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування права власності на земельну ділянку, реєстрації земельної ділянки та видалення її з публічної кадастрової карти скасувати,

в задоволенні первісного позову відмовити,

в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору рішення Хустського районного суду від 22 грудня 2021 року скасувати,

в іншій частині апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хустського районного суду від 22 грудня 2021 року – без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1362,00 грн у рахунок відшкодування судового збору, сплаченого з апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 26 квітня 2023 року.

Судді