УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 576/1972/21

провадження № 61-3788ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами виконувача обов`язків керівника Сумської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року та на постанову Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року та за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Нестеренком Максимом Васильовичем, на постанову Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом та просив стягнути на свою користь 1 853 020 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями уповноважених осіб державних органів України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02 березня 2015 року його затримано в порядку статті 209 КПК України, а 03 березня 2015 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. 05 березня 2015 року обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, після чого звільнено з-під варти.

Вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, ОСОБА_1 виправдано за частиною першою статті 190, частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною першою статті 369 КК України у зв`язку з недоведеністю в його діях складу вказаних кримінальних правопорушень. Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року вказані судові рішення залишено без змін. Таким чином ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 02 березня 2015 року по 02 жовтня 2019 року.

Зазначає, що в зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом він зазнав моральних страждань. Протягом 4-х з половиною років, перебуваючи під слідством та судом, був підданий незаконному затриманню, катуванню, обвинуваченню у вчиненні злочинів, які він не вчиняв. Інформація щодо обвинувачення позивача була поширена за місцем роботи і проживання. Він був змушений доводити свою невинуватість та факт катування, побиття працівниками правоохоронних органів, а також захищатися від обвинувачення у вчиненні тяжкого корупційного злочину. Указані обставини призвели до тривалих страждань, зміни життєвих зв`язків, постійних непорозумінь з близькими і рідними, друзями і знайомими.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 853 020 грн на відшкодування моральної шкоди та витрати за оплату експертизи.

Судом взято до уваги висновок експертів від 12 травня 2022 року про проведення судово-психологічної експертизи, а також те, що позивач в період з 02 березня 2015 року по 22 квітня 2019 року, тобто більш ніж чотири роки, внаслідок незаконних рішень і дій органів досудового слідства та прокуратури незаконно перебував під слідством та судом, з яких з 02 березня 2015 року по 05 березня 2015 року був позбавлений волі. Крім цього, правоохоронні органи отримали доступ до його телефонних контактів, його відсторонили від роботи, що безперечно завдало йому душевних страждань. Ураховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди відповідає глибині фізичних та душевних страждань, засадам розумності і справедливості.

Постановою Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року змінено в частині розміру моральної шкоди, а саме зменшено з 1 853 020 грн до 500 000 грн.

Апеляційний суд, зменшуючи розмір на відшкодування моральної шкоди, виходив із того, що:

позивач зазнав моральних страждань внаслідок перебування під судом та слідством у період з 02 березня 2015 року по 22 квітня 2019 року, тобто більше чотирьох років, з яких він під час затримання з 02 березня 2015 року по 05 березня 2015 року був позбавлений волі;

ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду від 05 березня 2015 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який відповідно до частини третьої статті 176 КПК України є найбільш м`яким запобіжним заходом, який найменш обмежує права та свободи громадянина, зокрема, не пов`язаний з позбавлення особи волі, відповідно він не був позбавлений звичайного способу свого життя і спілкування з близькими та рідними;

висновок експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи № 2958 від 12 травня 2022 року містить лише орієнтовний розмір моральної шкоди;

ураховуючи відсутність доказів про погіршення в цей період його стану здоров`я та беручи до уваги положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», який застосовується у випадках визначення розміру відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважала за необхідне визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди позивачу в розмірі 500 000 грн, що буде відповідати принципам виваженості, розумності та справедливості.

14 березня 2023 року в. о. керівника Сумської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року та на постанову Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, оскільки суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2019 року в справі № 686/23731/15-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 383/596/15, від 04 червня 2018 року в справі № 489/2492/17, від 09 жовтня 2019 року в справі № 522/17164/16-ц, від 04 грудня 2019 року в справі № 468/901/17-ц, від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17. Зазначає, що враховуючи статтю 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» за час перебування під слідством та судом у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування моральної шкоди в розмірі 322 616,66 грн (6500 х 49 місяців 19 днів). Разом з тим суди всупереч вимог вказаного Закону необґрунтовано збільшили розмір відшкодування.

17 березня 2023 року ОСОБА_1 через представника засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року та, посилаючись на те, що оскаржену постанову його представник отримав 07 березня 2023 року, просив поновити строк. На підтвердження указаних обставин додав до касаційної скарги відповідні документи, а тому є підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а також на пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, просив суд скасувати оскаржену постанову. Зазначає, що апеляційним судом не взято до уваги постанови Верховного Суду від 10 листопада 2019 року в справі № 757/53996/17-ц та від 25 серпня 2020 року в справі № 357/14357/17, а також існує необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 464/6418/16, від 02 червня 2021 року в справі № 591/6892/18, від 17 листопада 2021 року в справі № 523/19127/15-ц, від 07 липня 2021 року в справі № 753/18972/16, які застосовані в оскарженій постанові апеляційним судом. Зазначає, що ухвалою суду першої інстанції призначена судова психологічна експертиза, відповідно до висновку якої орієнтовний розмір відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , складає 285,05 мінімальних заробітних плат, що на момент розгляду справи складало 1 853 020 грн. Указаний висновок апеляційний суд фактично відхилив без відповідного вмотивування, що є, на думку позивача, порушенням статті 110 ЦПК України. Уважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 23 ЦК України без врахування результатів експертних досліджень глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації від яких залежить розмір відшкодування моральної шкоди та невмотивовано визначив розмір моральної шкоди, зменшивши його на 1 350 020 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в частині посилання на пункт 2 частини другої статі 389 ЦПК України повернуто особі, яка її подала.

27 березня 2023 року Державна казначейська служба України засобами поштового зв`язку з пропуском строку на касаційне оскарження подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року та на постанову Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року та просила його поновити.

Аналіз обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження дає підстави для його поновлення відповідно до статті 390 ЦПК України.

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, оскільки суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17. Зазначає, що судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, зокрема апеляційний суд, визначаючи розмір відшкодування, не навів жодного розрахунку чи мотивів, якими підтверджувалася обґрунтованість стягнутої суми.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами виконувача обов`язків керівника Сумської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Суди встановили, що з 11 лютого 2015 року проводилося досудове розслідування кримінального провадження, внесеного за № 42015200000000052 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

02 березня 2015 року ОСОБА_1 затримано, а 03 березня 2015 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. 05 березня 2015 року йому обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2015 року у справі № 576/179/15-к ОСОБА_1 виправдано за частиною третьою статті 368 КК України у зв`язку із недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 20 квітня 2016 року вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30 грудня 2015 року скасовано у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначено новий розгляд у Глухівському міськрайонному суді Сумської області в іншому складі суду.

Після скасування виправдувального вироку, ухваленого Глухівським міськрайонним судом Сумської області 30 грудня 2015 року, позивачу було пред`явлено нове обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за частиною першою статті 190, частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною першою статті 369 КК України.

Вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, у справі № 576/1179/15-к ОСОБА_1 виправдано за вказаними статтями у зв`язку з недоведеністю в його діях складу цих кримінальних правопорушень.

Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року залишено без зміни.

Таким чином, позивач перебував під судом та слідством у період з 02 березня 2015 року до 22 квітня 2019 року, з яких з 02 березня 2015 року по 05 березня 2015 року був позбавлений волі.

Під час підготовчого провадження за клопотанням представника позивача судом першої інстанції призначено судову комісійну психологічну експертизу.

Відповідно до висновку експертів № 2958 за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 12 травня 2022 року у ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванні його як особистості і виникли внаслідок впливу обставин: незаконного затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного позбавлення волі, безпідставного обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, тривалого перебування під слідством та судом. Ситуація незаконного затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного позбавлення волі, безпідставного обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, тривалого перебування під слідством та судом, є психотравмувальною для особи ОСОБА_1 та такою, що спричиняє моральні (немайнові) страждання, які за інтенсивністю, стійкістю, тривалістю впливу та негативними наслідками для особистості ОСОБА_1 є суттєвими, маргінальними. ОСОБА_1 спричинені психічні (моральні) страждання (моральна шкода), орієнтовний розмір компенсації моральної шкоди, за результатами даного експертного дослідження складає 285,08 мінімальних заробітних плат.

Апеляційний суд встановив, що період, за який позивачу підлягає відшкодуванню моральна шкода, становить з 02 березня 2015 року (дата затримання) до 22 квітня 2019 року (дата залишення апеляційним судом без змін вироку Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року), та складає 49 місяців 21 день. При цьому, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», становить 323 050,1 грн.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Частиною першою статті 2 вказаного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 352/2255/19 (провадження № 61-11055св20).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 року, тобто на час розгляду справи в суді, мінімальна заробітна плата становила 6500 грн.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Суди встановивши, що до постановлення виправдувального вироку ОСОБА_2 перебував під слідством та судом 49 місяців та 21 день, дійшли правильно висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. При цьому апеляційний суд, зменшуючи визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, взяв до уваги мінімальний розмір, передбачений Законом, який складає 323 050,1 грн та обставини справи, у тому числі те, що з 05 березня 2015 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, що найменш обмежує права та свободи громадянина, доведеність позивачем істотних змін у звичайному способі життя та правильно вважав, що стягнення 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

Посилання в. о. керівника Сумської обласної прокуратури на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 383/596/15, від 04 червня 2018 року в справі № 489/2492/17, від 09 жовтня 2019 року в справі № 522/17164/16-ц, від 04 грудня 2019 року в справі № 468/901/17-ц, від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17, Державної казначейської служби України на висновки в постановах Верховного Суду від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17 та ОСОБА_1 на правові висновки, які зроблені в постановах Верховного Суду від 10 листопада 2019 року в справі № 757/53996/17-ц та від 25 серпня 2020 року в справі № 357/14357/17, не беруться до уваги, оскільки вони зроблені у справах за інших фактичних обставин.

Доводи касаційної скарги в. о. керівника Сумської обласної прокуратури про неможливість стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди в розмірі, більшому від розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, є безпідставними, оскільки визначений у статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди є мінімальним, тобто таким, що гарантований державою. Разом з тим, з урахуванням фактичних обставин конкретної справи суд може стягнути у відшкодування моральної шкоди кошти в більшому розмірі за наявності для цього обґрунтованих підстав.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги висновки експертизи, спростовуються тим, що в постанові апеляційний суд зазначив, що такий висновок містить лише орієнтовний розмір моральної шкоди, з чим погоджується колегія суддів. Окрім того, відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.

Посилання у касаційній скарзі в. о. керівника Сумської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України на не застосування висновків, зроблених в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2019 року в справі № 686/23731/15-ц, не беруться до уваги, оскільки зроблені апеляційним судом висновки не суперечать висновкам, які зроблені у вказаній постанові Верховного Суду.

Аналіз змісту касаційної скарги та постанови апеляційного суду свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року.

Поновити Державній казначейській службі України строк на касаційне оскарження рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року та на постанову Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами виконувача обов`язків керівника Сумської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28 вересня 2022 року та на постанову Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року та за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Нестеренком Максимом Васильовичем, на постанову Сумського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук