УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/9611/22 Головуючий у 1-й інст. Покатілов О. Б.

Категорія ч.1 ст.163-1 КУпАП Доповідач Радченко С. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Радченко С.В., за участі: захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – адвоката Сичова Дениса Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Сичова Дениса Володимировича, діючого в інтересах ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 06 лютого 2023 року, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 06 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-1 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 будучи головним бухгалтером ІП "Євроголд Індестріз ЛТД", допустила ведення податкового обліку з порушенням встановленого законом порядку: п. 198.5 ст. 198, п. 199.1, 199.2, 199.3 ст. 199 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого ІП «Євроголд Індестріз ЛТД» завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) на 226029 грн., в тому числі: червень 2022 року - 161527 грн.; липень 2022 року - 64502 грн. п. 120-1. 1 статті 120-1 розділу II Податкового кодексу України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, встановлено не складання та не реєстрація за операціями неповного декларування податкових зобов`язань податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 226029 грн., в тому числі: червень 2022 року -161527 грн.; липень 2022 року - 64502 грн.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи головним бухгалтером ІП "Євроголд Індестріз ЛТД", допустила ведення податкового обліку з порушенням встановленого законом порядку: п.198.1, 198.2, 198.3, 198.5 ст. 198, п. 199.1, 199.2, 199.3 ст. 199, п. 200.1, 200.3, абзац б п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого у ІП «Євроголд Індестріз ЛТД» відсутнє право на бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 78754 грн. за серпень 2022 року, п. 120-1.1 статті 120-1 розділу II Податкового кодексу України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, встановлено не складання та не реєстрація за операціями неповного декларування податкових зобов`язань податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 78754 грн., в тому числі: серпень 2022 року -78754 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Сичов Д.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи.

Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 , без належного повідомлення про час та місце розгляду справи. З повним текстом постанови ознайомилися 28.03.2023 року.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП не підтверджується доказами.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, суд першої інстанції послався на матеріали справи, а саме на акти № 10964/06-30-07-01/32265502 від 25.11.2022 року та № 11752/06-30-07-01/32265502 від 02.12.2022 року, без деталізації процесуальних документів, які, на думку суду, слугують доказами вчиненого правопорушення.

Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 566 від 02.07.2016 року (далі - Інструкція).

Зокрема, відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції, при викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено.

Також до Протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.

Як вже зазначалося вище, у своїй постанові суд першої інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 163-1 КУпАП знайшла своє підтвердження в суді та повністю доводиться всіма матеріалами справи.

Між тим, протоколи про адміністративне правопорушення №226 та №228 від 14 грудня 2022 року не відповідають зазначеним вище вимогам закону.

У зазначених протоколах про адміністративне правопорушення фактично продубльовані висновки, до яких прийшли уповноважені особи під час здійснення документальних перевірок підприємства та які відображені в актах перевірки, на які послався суд першої інстанції, як на докази вчинення правопорушення. Дата виявлення правопорушення та відомості щодо дати вчинення адміністративного правопорушення відсутні. Не встановлено та не зазначено посадові обов`язки ОСОБА_1 як посадової особи - головного бухгалтера ІП «Євроголд Індестріз ЛТД», невиконання яких тягне за собою відповідальність, передбачену ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п.86.1. ст. 86 ПК України, акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Згідно з положень ст. 58 та п.86.8 ст. 86 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.

Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на думку апеляційного суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. Суд констатує той факт, що у протоколах відсутні посилання на узгоджені податкові повідомлення-рішення. Ті податкові повідомлення-рішення, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, були оскаржені до суду у встановленому законом порядку, тобто також є неузгодженими.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Диспозицією ч.1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Норма частини 1 статті 163-1 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Однак посадові особи ДПС при складанні протоколів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 163-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 зазначеної норми не дотрималися.

Відповідно до статті 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Тобто при зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені.

Суд першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи не звернув уваги на недоліки протоколів та передчасно прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на матеріали адміністративного провадження, єдиними доказами, якими оперують представники ДПС є протоколи про адміністративне правопорушення №226 та №228 від 14 грудня 2022 року, акти № 10964/06-30-07-01/32265502 від 25.11.2022 року та № 11752/06-30-07-01/32265502 від 02.12.2022 року.

Таким чином, у ході апеляційного розгляду встановлено, що протоколи про адміністративне правопорушення складені з порушенням вимог статті 256 КУпАП, акти перевірки не є беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 в порушенні вимог Податкового кодексу України та інших нормативних актів, а інші докази у справі відсутні.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до змісту частини сьомої статті 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких підстав, апеляційний суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 163-1 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова районного суду скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

У відповідності до п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Сичова Дениса Володимировича про поновлення строку задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Корольовського районного суду м.Житомира від 06 лютого 2023 року.

Апеляційну скаргу адвоката Сичова Дениса Володимировича, діючого в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 06 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП , у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Радченко