01.05.23

22-ц/812/422/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 487/3703/22

Провадження № 22-ц/812/422/23 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

01 травня 2023 року м. Миколаїв Справа №487/3703/22

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання – Андрієнко Л.Д.,

за участю: прокурора Волкожа С.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Колесніков Віталій Валерійович, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2022 року, постановлену суддею Карташевою Т.А, в приміщенні цього суду в м. Миколаєві, повний текст якої складено в той же день, у цивільній справі за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та знесення житлового будинку,

встановив:

У листопаді 2022 року заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та знесення житлового будинку.

Одночасно з пред`явленням позову, прокурор подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив: накласти арешт на житловий будинок (літера А-2) з підпірною стіною (№1), загальною площею 367,8 кв.м, житловою – 175 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього; заборонити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі житлового будинку (літера А-2) з підпірною стіною (№1), загальною площею 367,8 кв.м, житловою – 175 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20 м. Миколаїв 54001, ідентифікаційний код юридичної особи 41256954) та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 ; заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20 м. Миколаїв 54001, ідентифікаційний код юридичної особи 04056612) змінювати адресу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , будучи власником житлового будинку, може в будь-який час розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб, вчинити інші дії щодо реконструкції зі збільшення площі забудови, що в подальшому може призвести до неможливості реального виконання судових рішень та захисту інтересів Миколаївської міської ради, а тому є необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.

Підставами пред`явлення позову є порушення відповідачем вимог законодавства щодо будівництва житлового будинку на земельній ділянці прибережної захисної смуги Бузького лиману площею 0,0997 га з кадастровим номером 4810136300:12:001:0005 за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, спірний будинок відповідач ОСОБА_1 побудувала на земельній ділянці, на якій згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЗК України, ст. 90 ВК України заборонено будівництво такого об`єкту, що вже встановлено рішеннями судів у справі №487/10128/14-ц.

Крім того, ОСОБА_1 25 лютого 2013 року розпочала будівництво об`єкту на ділянці з кадастром номером 4810136300:12:001:0005, 27 листопада 2014 року ввівши його в експлуатацію та 30 травня 2015 року здійснила державну реєстрацію права власності на житловий будинок. При цьому, будучи відповідачем у справі №487/10128/14, провадження у якій відкрито 16 жовтня 2014 року ОСОБА_1 достеменно знала про існування спору з приводу неможливості перебування у приватній власності земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку і про заборону будівництва житлових будинків на спірній місцевості.

Посилаючись на викладене, прокурор просив заяву задовольнити.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2022 року заяву задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок (літера А-2) з підпірною стіною (№1), загальною площею 367,8 кв.м, житловою – 175 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього.

Заборонено ОСОБА_1 укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі житлового будинку(літера А-2) з підпірною стіною (№1), загальною площею 367,8 кв.м, житловою – 175 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 .

Заборонено виконавчому комітету Миколаївської міської ради змінювати адресу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Судове рішення мотивовано тим, що між сторонами існує спір з приводу правомірності користування земельною ділянкою, а також законності оформлення права власності на житловий будинок на цій земельній ділянці, наявні обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову можуть виникнути істотні перешкоди як виконання судового рішення, так і ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Викладені обставини, враховуючи положення статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При цьому суд враховував, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

22 березня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Колесніков В.В., подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити державі у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заява прокурора не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, оскільки не містить ціни позову, про забезпечення якого просить заявник, тому районний суд був зобов`язаний повернути її прокурору.

Суд протиправно арештував майно за заявленими немайновими вимогами. Невжиття заходів забезпечення позову за позовом держави нездатне утворити перешкоди у поновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки держава не є учасником спірних відносин, не є жертвою порушення, не має права на звернення до суду із негаторним позовом щодо земельних ділянок, які їй не належать на праві власності.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначав, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Вважав висновки суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та знесення житлового будинку.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 315419500 від 17 листопада 2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:12:001:0005 за адресою: АДРЕСА_1 , належить Миколаївській міській раді на праві комунальної власності.

09 червня 2016 року Заводським районним судовим м. Миколаєва ухвалено рішення, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року, відповідно до якого позов Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері задоволено; визнано незаконними та скасовано пункти 48, 48.1 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04 вересня 2009 року, якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 997 кв. м, нормативною грошовою оцінкою 206 177 грн 42 коп., за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект», з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 ; визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії ЯИ №140146 від 28 жовтня 2009 року, виданий ОСОБА_3 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 01 грудня 2009 року за №0109497021001; зобов`язано ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 997 кв. м по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0005.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня 2016 року змінено у мотивувальних частинах, викладено їх в редакції цієї постанови. В інших частинах судові рішення залишено без змін.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений у статті 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Предметом спору у даній справі є вимоги про усунення перешкод державі в особі Миколаївської міської ради у користуванні землями водного фонду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки з наданих позивачем доказів дійсно вбачається наявність спору між сторонами з приводу правомірності користування земельною ділянкою водного фонду, законності оформлення права власності на житловий будинок на цій земельній ділянці. Відсутність обтяжень спірної нерухомості не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою у ефективному захисті та поновленні прав держави, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

При цьому судом надано належну правову оцінку доказам заявника, на які він посилався як на підставу для забезпечення позову, враховано фактичні обставини справи та дії відповідача, у зв`язку із чим зроблено обґрунтований висновок про те, що види забезпечення позову, які просив застосувати прокурор, є співмірними позовним вимогам.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, тому, врахувавши, що зазначені способи забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову. При цьому не зазначення у заяві про забезпечення позову ціни позову, з огляду на зміст позову, саме по собі не спростовує цих висновків та не є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Крім того, слід зазначити, що закон не містить застережень щодо неможливості застосування такого способу забезпечення позову, як арешт майна, до позовів немайнового характеру. Тобто, такий спосіб забезпечення як арешт з урахуванням конкретних обставин по справі може застосовуватися для забезпечення позовів як майнового, так і немайнового характеру у випадках, якщо потрібно обмежити право особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються нерухомого майна, з приводу якого заявлено позов. З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги про те, що суд протиправно наклав арешт на майно за заявленими немайновими вимогами не є слушними та не є підставою для скасування ухвали суду.

Не є підставою для скасування ухвали суду також доводи апеляційної скарги про не врахування судом того, що держава не є учасником спірних відносин, не є жертвою порушення, не має права на звернення до суду із негаторним позовом щодо земельних ділянок, які їй не належать на праві власності, оскільки дані доводи апеляційної скарги стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог. В той час, як закон та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зобов`язують суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, тільки пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Питання про обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених позовних вимог не вирішується судом на даній стадії.

Надані прокурором докази, а також заперечення відповідача проти забезпечення позову, свідчать про наявність між сторонами реального спору щодо зазначеного в ухвалі суду про забезпечення позову житлового будинку.

Доводи апеляційної скарги направлені на переоцінку доказів, яким суд дав належну правову оцінку у їх сукупності. Таким чином, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Колесніков Віталій Валерійович, залишити без задоволення.

Ухвалу судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий                                                        Н.В. Самчишина

Судді:                                                         В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 01 травня 2023 року