Справа № 216/2601/23

Провадження № 1-кп/216/519/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року місто Кривий Ріг

                                                                                                    Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участі секретаря – ОСОБА_2

розглянувши в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без виклику учасників кримінального провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046230000123 від 14.03.2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 -  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, має середню освіту, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 приблизно у липні 2022 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія видається уповноваженими державними органами у відповідності до «Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993р. №340, отримав від невстановленої слідством особи підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 19.11.2021 року, яке надавало йому право керування транспортним засобам категорії «В», «С1», «С», «D1», «D», після чого став зберігати його при собі з метою подальшого використання при керуванні транспортним засобом.

13 березня 2023 року о 18.00 годині, ОСОБА_3 , знаходячись за місцем мешкання, у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , на законну вимогу працівників поліції, які прибули за вищевказаною адресою на виклик по лінії «102» з приводу «домашнього насильства», пред`явити документи, що посвідчують його особу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1  на імя  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 з правом керування транспортним засобом категорії «В», «С1», «С», «D1», «D», отримане ним всупереч «Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340, є підробленим, тобто відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-23/10432-ДД вiд 31.03.2023 року – бланк посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 , заповнений на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчень водія, які знаходяться в офіційному обігу на території України. Зображення з лицьового та зворотного боків бланка посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 , заповненого на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та підпису у графі «7.», виготовлені термосублімаційним способом друку із використанням знакосинтезуючого пристрою типу термосублімаційного принтера. Друковані тексти у графах посвідчень (персональні дані, окрім підпису у графі «7.»), у тому числі його серійний номер на лицьовому боці, виконані способом ретрансферного друку, надав його працівникам поліції на підтвердження своєї особистості, таким чином використав підроблений документ.

Обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню надійшов до суду із заявою обвинуваченого ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку відповідно до положень ч. 1,2 ст.302 КПК України, оскільки ОСОБА_3  беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акту за його відсутності, відповідно до правил, передбачених ст.ст. 381-382 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Обвинувачений ОСОБА_3 , який був представлений захисником  ОСОБА_4  надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого  ч.4 ст. 358 КК України беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального проступку встановлені в повному обсязі та не оспорює їх.

Також, у вказаній заяві зазначив, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною, без будь-якого незаконного примусу чи обіцянки, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, приймаючи до уваги заяву останнього, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згодний на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, суд доходить висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акту та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого  ОСОБА_3  у скоєнні кримінального проступку, передбаченого  ч.4 ст. 358 КК України знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 , покарання суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є кримінальним проступком; наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі у межах санкції частини та статті, за якою кваліфіковано його дії, буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів засудженим.

Підстав для застосуванняст.69 КК України суд не вбачає, оскільки для застосування даної норми необхідною умовою є наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про речові докази, суд вирішує виходячи з положень ст.100 КПК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування по кримінальному провадженню запобіжний захід не застосовувався. Підстав для його обрання та застосування суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376, 381-382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3  винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого  ч.4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання за ч.4 ст.358 КК України два роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України витрати за проведення судової експертизи (висновок № СЕ-19/104-23/10432-ДД від 31.03.2023 року) – 1321 гривень 46 копійок (код бюджетної класифікації: 24060300).

Речовий доказ: посвідчення водія із серійним номером НОМЕР_1 , заповненого на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – який знаходиться у спеціальному пакеті експертної служби МВС України № 3645030 – залишити в матеріалах кримінального провадження № 12023046230000123 від 14.03.2023 року.

Речовий доказ: DVD-диск із відео записом з боді-камер поліцейських СПДН Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області (упакований у паперовий пакет) - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12023046230000123 від 14.03.2023 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У відповідності до ч.1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1