ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 499/29/20

провадження № 51-282км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора

ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року, постановлену у кримінальному провадженні № 12019160000000803 по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 07 грудня 2022 року перед Генеральним прокурором України порушено питання щодо встановлення наявності чи відсутності факту невиконання прокурорами в кримінальному провадженні № 12019160000000803 норм законодавства України, правил професійної етики, виконання посадових обов`язків, що потягло за собою настання негативних наслідків.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на зазначену ухвалу місцевого суду від 07 грудня 2022 року на підставі ч. 4

ст. 399 КПК.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що постановлена місцевим судом ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Посилаючись на практику Верховного Суду, рішення Європейського суду з прав людини та загальні засади кримінального провадження, які визначені нормами КПК, прокурор вважає, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд порушив його право на оскарження судового рішення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, про що йдеться в касаційній скарзі прокурора.

Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ст. 370 КПК).

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК.

Як убачається з ухвали, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана прокурором ухвала місцевого суду від 07 грудня 2022 року, не входить до визначеного ст. 392 КПК переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку і на підставі ч. 4 ст. 399 КПК відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора.

Проте, колегія суддів з таким рішенням апеляційного суду не погоджується з таких підстав.

Як убачається з наявних у Верховному Суді матеріалів, за результатами розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні по обвинуваченню

ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК, ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 07 грудня 2022 року зазначене кримінальне провадження було закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК.

Також, 07 грудня 2022 року місцевим судом було постановлено ухвалу, якою перед Генеральним прокурором України порушено питання щодо встановлення наявності чи відсутності факту невиконання прокурорами в кримінальному провадженні № 12019160000000803 норм законодавства України, правил професійної етики, виконання посадових обов`язків, що потягло за собою настання негативних наслідків.

Колегія суддів ураховує те, що чинним КПК прямо не передбачено постановлення під час судового розгляду обвинувального акту такого виду судового рішення, як окрема ухвала (окрім заходів піклування про неповнолітніх, непрацездатних і збереження майна обвинуваченого згідно з ст. 378 КПК), відповідно й не може бути передбачено в КПК можливості її оскарження.

Водночас, у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 686/9636/18 (провадження № 51-6276кмо19) вказано, що згідно з приписами статей 369, 418 КПК суд апеляційної інстанції за наявності відповідних підстав має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування. Постановлення таких ухвал спрямовано на забезпечення ефективності здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та конституційного права на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1

ст. 7 КПК, зокрема, верховенства права та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 8 КПК принцип верховенства права означає, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенство права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Право на апеляційне оскарження є складовою частиною права на справедливий суд, яке передбачено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Аналіз рішень Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на справедливий суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути (заява № 32671/02

від 08 січня 2008 року у справі «Скорик проти України»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 243/6674/17-к зазначено, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою на рішення слідчого судді, яке не передбачене КПК, повинен керуватися приписами ч. 6 ст. 9 КПК щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1

ст. 7 КПК (зокрема, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності - п. 17 ч. 1 ст. 7, ст. 24 КПК).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України та КПК основними засадами судочинства, у тому числі забезпеченням апеляційного і касаційного оскарження рішення суду.

Відповідно до ст. 24 КПК кожному гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим кодексом.

Отже, з огляду на викладене посилання суду апеляційної інстанції на положення

ч. 4 ст. 399 КПК при відмові у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу місцевого суду в даному кримінальному провадженні, не можна визнати обґрунтованим з точки зору таких засад кримінального провадження, як верховенство права та законність.

Таким чином, ухвала апеляційного суду від 29 грудня 2022 року не відповідає загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням КПК. Тому відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати наведене та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3