Справа № 361/1571/23

Провадження № 3/361/1252/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.04.23 Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Гридасова А.М., розглянувши матеріали, що надійшли від Броварського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП)

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 256338 від 16.02.2023, ОСОБА_1 , 16.02.2023 о 18 год. 05 хв., за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Благодатна, 54, керував транспортним засобом BMW 520 д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому Законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер 6820» у присутності двох свідків. Проба позитивна: 2,22 %о проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав, пояснив, що 16.02.2023 приблизно о 15 год. 00 хв. на власному автомобілі марки «BMW 520» приїхав у гості до знайомого, який проживає по вул. Благодатній в м. Бровари, де припаркував своє авто. При цьому попередньо попросив свого батька, щоб потім той приїхав на таксі та забрав на його автомобілі. Перебуваючи у знайомого, який приїхав з зони бойових дій на декілька днів додому, розпивали алкогольні напої. Під час перебування у гостях, він разом зі своїм товаришем, час від часу виходили на двір на перекур, а саме на вулицю, де стояв неподалік його автомобіль. Того ж дня приблизно о 18 год. 00 хв. він стояв поблизу автомобіля і в цей час проїжджав поліцейський патрульний автомобіль, який зупинився біля нього. Потім з даного автомобіля вийшли працівники поліції серед яких він впізнав давнього знайомого по школі. У ході розмови, його давній знайомий працівник поліції розпитував, що він тут робить і кому належить припаркований автомобіль «BMW 520», на що ОСОБА_1 повідомив, що авто належить йому на якому він раніше приїхав у гості до товариша. Далі працівник поліції сказав, що автомобіль заважає іншим учасникам дорожнього руху і його слід перепаркувати, а саме проїхати трохи вперед та прийняти правіше до забору. В свою чергу він сів за кермо і проїхав приблизно 10 м вперед, і в цей час, його ж раніше знайомий працівник поліції підійшов з увімкненою боді-камерою і наказав надати документи на право керування транспортними засобами та звинуватив, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Далі працівники поліції наказали продути у прилад Драгер на що він погодився, оскільки помітив, що працівники поліції змінили тон розмови. Після чого, залучили двох свідків і в їх присутності продув у прилад Драгер, з результатами якого не погодився. Потім працівники поліції сказали шукати тверезого водія, бо в іншому випадку заберуть автомобіль. Через деякий час, вже приїхав його батько ОСОБА_2 , який написав розписку що отримав автомобіль. Потім працівники поліції надали на підпис роздруківку приладу Драгер та Акт огляду, в яких він написав мотиви своєї не згоди. Зважаючи на таку його правову позицію працівники поліції відмовили йому у отриманні копії протоколу. Після чого працівники поліції поїхали.

Стверджує, що після незгоди з результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер працівники поліції не пропонували та не забезпечили йому проведення такого огляду безпосередньо у найближчому закладі охорони здоров`я, який має на це право.

Захисник Процик Д.Г. просив закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на те, що складений відносно ОСОБА_1 протокол є передчасним для притягнення його до адміністративної відповідальності так, як незгода ОСОБА_1 з результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою приладу «Драгер» покладала подальший обов`язок на працівників поліції на направлення та забезпечення проведення такого огляду у найближчому закладі охорони здоров`я. При цьому звертає увагу, що дане правопорушення було вчинено фактично під наглядом працівників поліції, оскільки ними було спровоковано ОСОБА_1 на керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Вислухавши пояснення ОСОБА_3 , захисника Процика Д.Г., переглянувши відеозапис боді-камер працівників поліції та дослідивши інші матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, потерпілих, а також іншими документами.

В матеріалах справи містяться відеозаписи боді-камери працівника поліції, який здійснював оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

У розумінні ст. 251 КУпАП, відеозапис місця події на рівні з іншими фактичними даними є доказами, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.

Із вказаних відеозаписів боді-камери працівника поліції, долучених до матеріалів справи, вбачається, що працівник поліції звинувачує ОСОБА_1 у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, на що останній неодноразово пояснював, що «Ви мене самі заставили проїхати трохи далі так, як автомобіль не правильно був припарковано». В свою чергу працівник поліції відповів «І що шо я попросив, не треба було сідати за кермо». Такі розмови відбувалися протягом 20 хв. Далі, під час оформлення матеріалів справи, зокрема при оголошенні протоколу ОСОБА_1 продовжував висловлював свої твердження щодо провокації з боку працівника поліції та не згоди з таким протоколом.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви» зазначив, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.

При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

Під час розгляду справи захисник Процик Д.Г. зазначив, що дії працівників поліції були направленні виключно на спонукання до вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .

Наявність провокації з боку працівників поліції стверджується поясненнями ОСОБА_1 та переглянутим відеозаписом боді-камер працівника поліції.

З відеозапису, а також враховуючи, пояснення ОСОБА_1 , стає очевидно, що весь алгоритм дій працівника поліції, який фактично спонукав до вчинення адміністративного правопорушення, повністю сплановані та виконані працівником поліції задля складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Худобін проти російської федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти російської федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.)

Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви»).

Під провокацією (поліцейською) ЄСПЛ розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

Матеріалами справи підтверджено, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння фактично було спровоковано самими працівниками поліції, які у подальшому склали протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, мала місце провокація вчинення правопорушення працівниками поліції у розумінні ЄСПЛ, тобто схиляння суб`єкта до певних протиправних дій з метою подальшого їх виявлення та порушення питання адміністративного переслідування.

Так, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі – Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністр України 17.12.2008 за № 1103 (далі-Порядок).

Згідно ст. 266 КУпАП та як визначено у п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

З Акту огляду та роздруківки приладу «Драгер 6820» тест № 476 від 16.02.2023 вбачається, що в них зафіксована ОСОБА_1 власноруч інформація про незгоду з такими результатами із засвідченням особистого підпису. У такому випадку дана обставина покладала на працівників поліції подальший обов`язок на запропонування та забезпечення проведення такого огляду у найближчому закладі охорони здоров`я. Однак працівники поліції даної вимоги Закону не виконали та відразу почали складати протокол. Так само відеозапис боді-камер працівника поліції не підтверджує факту пропонування працівниками поліції пройти огляд ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я.

За приписами ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що з боку працівника поліції була провокація у вигляді спонукання особи до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також, що огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено із порушенням вимог Інструкції, Порядку та положень ст. 266 КУпАП, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7, ст. 9, ст. 221, ст. 247 п. 1, ст. 251, ст. 256, ст. 279, ст. 280, ст.283, ст.284 КУпАП, –

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення шляхом подачі апеляції через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Суддя                                        А.М. Гридасова