Справа № 2-129/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2010 року                                                                 м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді Горегляд О.І.,

з участю:

-секретаря судового засідання –Ломази С.О.,

-позивача – ОСОБА_1 ,

-представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кузнецовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського ЗАТ „Гідроспецбуд” про стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, -

                                        В С Т А Н О В И В:

        ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дніпровського ЗАТ „Гідроспецбуд” про стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що працюючи в Дніпровському Закритому акціонерному товаристві „Гідроспецбуд” Рівненського прорабства Новоград-Волинської ділянки, 09.01.2009 року його було звільнено в зв`язку з скороченням штату і чисельності робітників, про що було видано відповідний наказ - №188 від 29.10.2008 року. 04 вересня 2009 року, Кузнецовським міським судом Рівненської області прийнято рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Даним рішенням скасовано наказ ДЗАТ «Гідроспецбуд» від 08 січня 2009 року №3-к в частині звільнення з роботи в зв`язку із скороченням чисельності штату працівників за п. 1 ст.40 КзПП України, а також зобов`язано Відповідача ДЗАТ «Гідроспецбуд» поновити на роботі ОСОБА_1 і стягнути з Відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3046,00 гривень. У зв`язку з тим, що Кузнецовський міський суд присуджуючи виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу не виходив за межі заявлених ОСОБА_1 вимог (згідно статті 11 ч. 1 ІДПК України) було стягнуто лише 3046,00 гривень на користь ОСОБА_1 тобто суму середнього заробітку за січень, лютий місяць 2009 року вимушеного прогулу.Однак, лише 04 вересня 2009 року рішенням Кузнецовського міського суду ОСОБА_1 було поновлено на роботі, тобто крім січня, лютого 2009 року, ОСОБА_1 змушений був залишатись без роботи ще шість місяців до поновлення на роботі згідно рішення суду. Тому ОСОБА_1 просить суд стягнути в його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

У своїх письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що у період з 27.01.2009 по 04.09.2009 року Позивач, як зазначив, «змушений був залишатись без роботи ще шість місяців до поновлення на роботі згідно рішення суду». Тому за цей період Відповідач зобов`язаний сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 7224,00 грн. та моральну шкоду у сумі 16000, 00 грн.

Відповідач категорично не погоджується з такими вимогами. Рішення суду від 04.09.2009 року постановлено в межах вимог, пред`явлених станом на 27.01.2009 року. Суд, згідно ч.1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позовні вимоги на протязі зазначеного періоду не збільшувалися та не змінювалися.

Позивач посилається на ст. 238 Кодексу законів про працю України, згідно якої при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 235 КЗпП) орган, який розглядає трудовий спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Зміст наведеної норми прямо вказує на те, що вона не стосується вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тому, звертаючись до суду з даним позовом, посилання Позивача на ст. 238 КЗпП є безпідставним.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно встановити винні дії Відповідача.

Сума у шістнадцять тисяч гривень заявлена необгрунтовано. З яких міркувань виходив Позивач, заявляючи розмір моральної шкоди, чи були допущені Відповідачем неправомірні дії або бездіяльність, які спричинили моральну шкоду та які докази про це свідчать, Позивачем не доведено.

У зв`язку з наведеним вище просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог з підстав наведених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо вимог позову з підстав зазначених у письмовому запереченні, вказавши на їх безпідставність та необґрунтованість.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що рішенням Кузнецовського міського суду від 04 вересня 2009 року задоволено позов ОСОБА_1 до ДЗАТ “Гідроспецбуд”про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, наказ ДЗАТ “Гідроспецбуд”від 08.01.09 р. №3-к в частині звільнення його з роботи у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України скасовано та зобов`язано ДЗАТ “Гідроспецбуд”поновити його на роботі, крім того, на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3046,00 грн. З судового рішення вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 стягнуто в сумі 3046,00 грн. З судового рішення вбачається також, що при визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті позивачу, суд керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, і визначена таким чином середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 , виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували події їх звільнення з роботи, що вказані у довідках ДЗАТ “Гідроспецбуд” становить 2111,78 грн. З рішення вбачається також, що ОСОБА_1 наказом № 3-к від 08.01.09 р. було звільнено з роботи у ДЗАТ “Гідроспецбуд”з порушенням вимог ст.ст.40, 43, 49-2 КЗпП України.

Дані обставини встановлені рішенням Кузнецовського міського суду від 04 вересня 2009 року, яке набрало законної сили 06 жовтня 2009 року, а тому відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України при розгляді даної справи доказуванню не підлягають.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 08.01.09 р. було звільнено з ДЗАТ “Гідроспецбуд”, 04.09.09 р. було поновлено на роботі у ДЗАТ “Гідроспецбуд”, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з ДЗАТ “Гідроспецбуд” на його користь за період січня-лютого 2009 року.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так як ОСОБА_1 було звільнено 08.01.09 р., а рішення про поновлення його на посаді винесено 04.09.09 р., суд прийшов до висновку, що час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складає з 09.01.09 р. по 04.09.09 р.

Отже, ОСОБА_1 набув право стягнення з ДЗАТ “Гідроспецбуд” середньомісячного заробітку у розмірі 1204грн. за період з 09.01.09 р. по 04.09.09 р., за виключенням періоду, за який стягнуто заробіток рішенням суду від 04.09.2009 року.

Загальна сума середньомісячного заробітку за цей період складає 6421, 82 грн.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди , то суд дійшов висновку, що вони підлягають до задоволення частково на підставі наступного.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно встановити винні дії Відповідача.

Згідно п.4 згаданої вище Постанови у вимогах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено: в чому полягає ця шкода; якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано;з яких міркувань виходив Позивач, визначаючи розмір шкоди і якими доказами.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду відповідачем у розмірі 16000 грн., тобто по 2000 грн. за кожен місяць вимушеного прогулу.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши доводи Позивача щодо завданої йому моральної шкоди, форм її прояву, розміру завданої моральної шкоди у 16000грн., суд звертає увагу на те, що належних доказів на підтвердження саме такого розміру моральної шкоди, Позивачем суду не надано.

Тому, беручи до уваги співмірність завданих позивачу моральних страждань та заявлених ним матеріальних вимог, суд вважає, що моральна шкода у розмірі 5000 грн. буде достатнім відшкодування для Позивача.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» і п. 1 ч. З ст. 81 ЦПК України робітники і службовці звільняються від сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у справах про поновлення на роботі.

На підставі ч.ч.1, 4, 6, 7 ст.43 Конституції України, ст.235, ст.237-1 КЗпП України, ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України, керуючись ст.4, ч.1 ст.11, ст.60, ч.ч.1, 3 ст.61, ч.3 ст.208, ч.ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.ч.1, 2 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровського ЗАТ „Гідроспецбуд” про стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з Дніпровського ЗАТ „Гідроспецбуд” в користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6421 (шість тисяч чотириста двадцять одну) гривню 82 копійки.

Стягнути з Дніпровського ЗАТ „Гідроспецбуд” в користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до Дніпровського ЗАТ „Гідроспецбуд” про відшкодування моральної шкоди, - відмовити за їх безпідставністю.

Стягнути з Дніпровського ЗАТ „Гідроспецбуд” в дохід держави судовий збір (державне мито) в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 21 копійку.

Стягнути з Дніпровського ЗАТ „Гідроспецбуд” витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 49 (сорок дев`ять) гривень 24 копійки.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору (державного мита) на підставі п.п.1, 18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 70 (сімдесят) гривень 76 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області особами, які брали участь у справі та були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення)

Головуючий суддя                                                        О.І.Горегляд