ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5415/23 Справа № 2-2527/08 Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

03 травня 2023 року                                                                                м.Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі судді-доповідача Барильської А.П., ознайомившись із апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

       Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2008 року позов ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання права власності задоволено.

       Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

       Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, у грудні 2018 року Дніпровська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій також просила поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення.

       Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року поновлено Дніпровській міській раді строк на апеляційне оскарження заочного рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13 червня 2008 року. Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2008 року залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків.

       Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, закінчено дії з підготовки справи до розгляду та призначено справу до розгляду.

       Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено, заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , відмовлено.

       Постановою Верховного суду від 12 квітня 2023 року ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

       Скаржником в апеляційній скарзі від 17 грудня 2018 року заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на поважність причин пропуску цього строку, а саме на те, що Дніпровська міська рада не брала участь у розгляді справи та копію оскаржуваного рішення отримала 05 грудня 2018 року.

       В оцінці наведених доводів апеляційній суд робить такі висновки.

       Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

       При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

       Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава–учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

       Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).

       Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).

       У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

       Пунктом 13 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

       Відповідно до частин першої та третьої статті 294 ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2008 року (далі – ЦПК України 2004 року), заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

       Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

       За змістом частини другої та третьої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

       Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

       Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

       Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За таких обставин органи місцевого самоврядування у правовідносинах, які зачіпають право комунальної власності територіальної громади, діють як її представники та можуть звертатися до суду з метою захисту прав та інтересів територіальної громади, яку вони представляють.

       Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

       При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

       Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

       Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.

       Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

       Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

       Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

       Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

       Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18), від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження № 61-10856св20).

       Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане заявником клопотання може бути задоволене.

       Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.        

       З матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 02 грудня 2009 року №297/52 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку» надано дозвіл Управлінню Держкомзему у м. Дніпропетровськ на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, громадянам м.Дніпропетровська згідно з додатком. Визначено, що розмір земельної ділянки, яка передається безоплатно громадянину у власність має максимально відповідати нормам, визначених статтею 121 ЗК України, тобто 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, крім випадків, коли розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим (а.с.121).

       У додатку до рішення міської ради від 02 грудня 2009 року № 297/52 вказаний перелік земельних ділянок, щодо яких готуються проекти рішень виконавчого комітету та міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Під номером 595 вказано – ОСОБА_1 та зазначено адресу земельної ділянки – АДРЕСА_1 (а.с.121 зворот).

       Таким чином, підстави для поновлення строку наведені в апеляційній скарзі є неповажними.        

       Ураховуючи наведене, заявнику необхідно навести обґрунтовані обставини та подати докази на підтвердження причин тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

       Згідно із ст. 357 ч. 3 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

       З огляду на викладене, апелянту на виконання вищевказаних положень Закону необхідно надіслати на адресу апеляційного суду заяву, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

       Отже, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.

       Керуючись ст.ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2008 року залишити без руху.

Надати строк для усунення вказаних недоліків - не пізніше 10 днів з дня отримання копії ухвали. Повідомити, що усунення недоліків необхідно вчинити шляхом надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших обґрунтованих підстав для такого поновлення.

Повідомити апелянта, що у разі неподання особою в зазначений строк клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження або визнання підстав неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:                         А.П. Барильська