Справа № 2-476/2009 р.

                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                              І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И                                                                                                                                                                                    

            13 квітня 2009 року  Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі:                       головуючого                       судді Зеленської В.І.

                                      при секретарі                               Кондратюк Л.О. ,                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славута цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третіх осіб - ОСОБА_3 державної нотаріальної контори,  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями в порядку спадкування, відшкодування моральної шкоди,  

                                                           в с т а н о в и в.        

    ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого відповідачу 3 березня 2004 року, визнання в порядку спадкування права на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в с. Крупець, Славутського району по вул.. Леніна, 132,  стягнення завданої моральної шкоди в сумі 5000 грн та судових витрат.  В позовній заяві залучені треті особи – ОСОБА_4 та державний нотаріус ОСОБА_3 державної нотаріальної контори.

Судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала і пояснила, що 27 жовтня 1990 року померла її мати – ОСОБА_9 Після смерті матері залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями в с. Крупець, Славутського району по вул.. Леніна, 132. В цьому будинку вона народилася та проживала до 1994 року разом з неповнолітніми дітьми: сином ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочкою ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 На день смерті матері в цьому будинку також проживав і на даний час проживає відповідач разом з дружиною. 19 квітня 1990 року вона виписалася з спірного з метою отримати квартиру в м. Славута, хоча фактично залишалася разом з малолітніми дітьми постійно проживати в с. Крупець в будинку матері. В 1994 році оселилася в м. Славута, але постійно сама чи з дітьми приїжджала в будинок в с. Крупець; мала там окрему кімнату, в якій зберігала свої речі. У травні 2008 року відповідач викинув її речі з будинку, вигнав з будинку, став використовувати її кімнату для власних потреб. Вона вимушена була звернутись за захистом до правоохоронних органів. Від працівників міліції їй стало відомо, що 03.03.2004 року відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на весь будинок в с. Крупець, Славутського району по вул.. Леніна, 132. Вважає, що вона фактично прийняла спадщину після смерті матері – ОСОБА_9, тому також має право на спадкове майно за законом.  ЇЇ брат - ОСОБА_9 ОСОБА_12 одружився у 1977 році і у 1978 році вибув з будинку матері на постійне проживання у інший будинок в с. Крупець.  ОСОБА_4 проживав в будинку матері з народження до осені 1990 року.  На момент смерті матері ОСОБА_12 і ОСОБА_4 у спірному будинку не проживали і не брали участі у веденні господарства колгоспного двору. Просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_4 ОСОБА_13 позов не визнав і пояснив, що з моменту народження він проживає у спірному будинку, з травня 1990 року – разом з дружиною. В цьому будинку у 1990 – х роках народилося двоє його дітей. Після закінчення школи і до 2004 року він працював у колгоспі с. Крупець та відповідно у сільськогосподарському підприємстві після реорганізації колгоспу. В колгоспі він мав можливість отримати колгоспне житло, але проживаючи в будинку матері, вважався таким, що житлом забезпечений. Ніхто з рідних не заперечував проти його проживання у батьківському будинку. Мати – ОСОБА_9 померла 27 жовтня 1990 року. На момент смерті матері в будинку проживав він з дружиною та двоє неповнолітніх дітей позивачки. Будинок був зареєстрований в погосподарських книгах сільської ради як колгоспний двір. Позивачка ОСОБА_1 весною 1990 року виписалась з будинку та проживала в м. Славута. Брат ОСОБА_1 ОСОБА_14 з дружиною ОСОБА_8 у вересні 1990 року вибули із спірного будинку на постійне проживання в м. Славуту, брат ОСОБА_15 вибув з означеного дворогосподарства у 1978 році.  Вважає, що після смерті матері відкрилась спадщина у колгоспному дворі і оскільки інші члени колгоспного двору, які могли бути спадкоємцями першої черги, були відсутні, то він правомірно успадкував спірний будинок і 03.03.2004 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Вважає позов безпідставним, просить відмовити в його задоволенні.

Третя особа - ОСОБА_15 ОСОБА_14 пояснив, що він народився в с. Крупець, Славутського району по вул.. Леніна, 132. До одруження проживав в означеному будинку. У  1990 році одружився і вибув в м. Славуту на постійне проживання та пішов на роботу у відділ міліції. На день смерті матері в колгоспному дворі не проживав та не брав участі у веденні господарства колгоспного двору. На спірний будинок не претендує. Однак, вважає, що на день смерті матері будинок був колгоспним двором. В будинку фактично проживали ОСОБА_1 з двома неповнолітніми дітьми та ОСОБА_1 ОСОБА_13 з дружиною. ОСОБА_1 дійсно навесні 1990 року виписалась з будинку в м. Славуту, але фактично проживала з дітьми в спірному будинку, виїхала на постійне проживання в м. Славуту у 1994 році, фактично прийняла спадщину після смерті матері. Брат – ОСОБА_1 ОСОБА_12 вибув з дворогосподарства по вул.. Леніна, 132 в с. Крупець після одруження у 1978 році. Не заперечує проти позову ОСОБА_1

Третя особа - ОСОБА_8 пояснила, що у травні 1990 року одружилася з ОСОБА_8 ОСОБА_14 Тимчасово до вересня 1990 року вона з чоловіком проживала в будинку його матері, але у вересні 1990 року їх сім’я вибула на постійне проживання в м. Славуту. На спадщину після смерті ОСОБА_9 не претендує. На момент смерті ОСОБА_9 в її будинку проживала позивачка з двома малолітніми дітьми та відповідач з дружиною. ОСОБА_1 доглядала за матір’ю до смерті і повинна мати свою частку у будинку матері. Не заперечує проти позову ОСОБА_1

Третя особа - ОСОБА_6 показав, що він народився у 1983 році в будинку бабусі - ОСОБА_9 в с. Крупець, Славутського району, по вул.. Леніна, 132. Постійно проживав в означеному будинку разом з матір’ю – ОСОБА_1 і сестрою ОСОБА_6 до 1994 року, відвідував дитячий садок в с. Крупець та початкові класи в Крупецькій середній школі.

Третя особа - ОСОБА_1 ОСОБА_11 пояснила, що народилася в 1989 році в с. Крупець, Славутського району по вул.. Леніна, 132. В цьому будинку, який належав ОСОБА_9, проживала з матір’ю ОСОБА_1 і братом ОСОБА_16 до 1994 року. З 1994 року проживають в гуртожитку в м. Славута. З 1994 року по 2008 рік постійно їздила з мамою ОСОБА_1 в с. Крупець в будинок бабусі. ОСОБА_1 мала в цьому будинку свою кімнату, де зберігала свої речі. У 2008 році відповідач ОСОБА_1 влаштував скандал, викинув з будинку речі ОСОБА_1, заборонив приїжджати в село до спірного будинку.

Третя особа - ОСОБА_7 пояснила, що  у 1990 році вона одружилась із ОСОБА_7 ОСОБА_13 і стала проживати в будинку його матері в с. Крупець по вул.. Леніна, 132. Хоча в погосподарських книгах міститься запис про те, що вона з чоловіком вибула в інше господарство 25.05.1990 року, але фактично вони проживали в будинку матері – ОСОБА_9, виділ або поділ колгоспного двору не здійснювали, вели спільне господарство. На час смерті ОСОБА_9 вона з чоловіком та неповнолітні діти позивачки проживали у спірному дворогосподарстві. Позивачка проживала в м. Славута в гуртожитку. Після смерті ОСОБА_9 позивачка дійсно мала кімнату в будинку, де зберігала свої речі. Однак, у зв’язку із збільшенням їх сім’ї та виниклою потребою у збільшенні жилої площі, у 2008 році ОСОБА_9 ОСОБА_13 звільнив кімнату, яку займала позивачка.

Свідок ОСОБА_17 показала, що ОСОБА_1 виросла в багатодітній сімї і оскільки була старшою серед дітей, то весь тягар ведення господарства ліг на неї: вона  обробляла городи, братів в армію випроводжала, коштами допомагала їх одружити, за власні кошти здійснювала ремонт в будинку, привозила будівельні матеріали. На момент смерті ОСОБА_9 в будинку  132 по вул.. Леніна в с. Крупець, Славутського району проживали крім матері, ОСОБА_1 з двома малолітніми дітьми та ОСОБА_17 з дружиною ОСОБА_7. ОСОБА_4 з дружиною на той час проживали в м. Славута. ОСОБА_15 вибув з дворогосподарства матері після одруження у 1978 році.

Свідок ОСОБА_18 показав, що у 90-х роках працював разом із ОСОБА_2 в колгоспі в с. Крупець. ОСОБА_13 пропонували колгоспну хату, але він відмовився, так як залишався проживати у батьківській хаті і був забезпечений житлом. Після смерті матері на будинок ніхто не претендував.

Свідок ОСОБА_19 показала, що ОСОБА_9 була її тіткою і ще при житті просила, щоб після її смерті ОСОБА_20 була виділена кімната в батьківському будинку. Вважає, що довідка № 738 від 22.09.2008 року, видана Крупецькою сільською радою, не відповідає дійсності, так як ОСОБА_2 ніколи в інше дворогосподарство не вибував, поділ або виділ з колгоспного двору не здійснював. В погосподарській книзі на нього був відкритий погосподарський номер з метою зменшити земельний податок на господарство.

Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 показали, що ОСОБА_2 постійно проживав у будинку матері. Після одруження в цьому будинку оселилася також його дружина. Діти ОСОБА_1 продовжували проживати в будинку ОСОБА_9 і після смерті останньої.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, свідків, суд знаходить, що позов слід задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України 2003 року означений Кодекс застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки спірні правовідносини виникли у 1990 році  у зв’язку з відкриттям спадщини після смерті ОСОБА_9, то суд знаходить за необхідне застосувати законодавство, що діяло на момент їх виникнення, тобто норми Цивільного Кодексу УРСР 1963 року.

В матеріалах спадкової справи міститься довідка Крупецької сільської ради № 156 від 13.05.1991 року, згідно з якою ОСОБА_9 була єдиним і останнім членом колгоспного двору.

Однак, означена довідка не відповідає дійсності і спростовується дослідженими судом доказами.

Так, із свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 21 березня 1988 року вбачається, що будинок № 132 по вул.. Леніна в с. Крупець, Славутського району належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_9 (матеріали спадкової справи).

Із довідки Крупецької сільської ради № 213 від 25.06.1976 року вбачається, що на день видачі означеної довідки в господарстві № 132 по вул.. Леніна в с. Крупець проживали ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_1 ОСОБА_12, ОСОБА_1 ОСОБА_13, ОСОБА_1 ОСОБА_14 (а.с.5).

Із довідки Крупецької сільської ради № 738 від 22.09.2008 року вбачається, що ОСОБА_1 ОСОБА_13 з народження проживав в дворогосподарстві своєї матері, яке відноситься до колгоспного двору, та продовжує проживати із сім’єю в цьому будинку по даний час. 25.05.1990 року ОСОБА_1 ОСОБА_13 разом з дружиною записані в окремий погосподарський номер в цьому ж будинку. Однак, будь-які документи про поділ колгоспного двору чи виділ у 1990 році з колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_9, відповідно до ст.ст. 124, 125 ЦК УРСР 1963 року, що діяли станом на 1990 рік, відсутні.

Сторони та треті особи пояснили і визнали, що на момент смерті ОСОБА_23 27.10.1990 року спірний будинок належав до колгоспного двору, так як ОСОБА_23 ОСОБА_13 продовжував працювати в колгоспі, і в будинку разом з матір’ю проживали ОСОБА_23 ОСОБА_13 з дружиною ОСОБА_7, ОСОБА_7 ОСОБА_20 з сином ОСОБА_16 та дочкою ОСОБА_6. ОСОБА_6 ОСОБА_14 з дружиною ОСОБА_8 вибули з  колгоспного двору у вересні 1990 року, в подальшому до нього не поверталися, участі у ведені спільного господарства не брали, на спадщину та майно колгоспного двору не претендують.

Свідок ОСОБА_24 пояснила, що у 1990 році працювала секретарем Крупецької сільської ради. Вона здійснювала запис в погосподарській книзі про те, що ОСОБА_8 ОСОБА_13 разом з дружиною ОСОБА_7 вибули в окремий погосподарський номер в цьому ж будинку. Однак, поділ означеного колгоспного двору та виділ з нього не відбувався. Родина продовжувала проживати разом в одному будинку, спільно користувалась всім майном. Запис був здійснений з метою зменшити розмір земельного податку, що сплачувався даним колгоспним двором.

На підставі наведеного суд знаходить спростованими відомості в довідці Крупецької сільської ради № 196 від 30.09.2008 року про те, що ОСОБА_7 ОСОБА_13 з дружиною ОСОБА_7 тимчасово вибув в інше господарство, а також відомості про те, що ОСОБА_1 з сином ОСОБА_25 та дочкою ОСОБА_6 вибули із дворогосподарства в м. Славуту 19.04.1990 року. Означена обставина спростовується також довідкою НВК «дошкільний навчальний заклад – середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» № 51 від 28.10.2008 року, з якої вбачається, що ОСОБА_25 навчався в Крупецькому НВК два роки: 1989-1990 н.р. – 1 клас та 1990-1991 н.р. - 2 клас (а.с.43), штампом в паспорті позивачки про те, що вона прописалась в м. Славуті 08.04.1994 року (а.с.7). А тому довідку № 196 від 30.09.2008 року суд до уваги, як доказ, не бере.

Отже, після смерті ОСОБА_9, відкрилась спадщина у колгоспному дворі.

Відповідно до ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена колгоспного двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до ст. 126 ЦК УРСР 1963 року працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 постійно проживала до 1994 року і своєю працею та коштами брала участь у веденні господарства колгоспного двору, тому немає підстав вважати її втратившою частку у колгоспному дворі.

Отже, частка кожного із членів колгоспного двору в будинку № 132 по вул.. Леніна в с. Крупець, Славутського району, в тому числі частка ОСОБА_9, станом на 27.10.1990 року становила  1/6 частину колгоспного двору.

Відповідно до свідоцтва про смерть І-БВ № 233852, виданого відділом ОСОБА_3 міськрайонного управління юстиції 24 лютого 2004 року, вбачається, що ОСОБА_9 померла 27.10.1990 року.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» з послідуючими змінами та доповненнями, а також відповідно до п. 6 пп. г Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року з послідуючими змінами та доповненнями, правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюються на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав, що мали місце до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав, а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року, спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Таким чином, після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на належну їй 1/6 частку у майні колгоспного двору.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 р. при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти.

В судовому засіданні встановлено, що протягом шести місяців після смерті ОСОБА_9 із заявою про прийняття спадщини ніхто із спадкоємців до нотаріуса не звертався. Проте, позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ОСОБА_13 відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року фактично прийняли спадщину, оскільки проживали у будинку на момент смерті та після смерті спадкодавця, фактично вступили в управління спадковим майном.

Інші члени колгоспного двору, що проживали в ньому на момент смерті ОСОБА_9, за характером родинних зв’язків не являються її спадкоємцями першої черги за законом, зокрема, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_16

Отже, доля кожного спадкоємця у спадковому майні (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) становить ? частину спадкового майна або 1/12 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель. А отже визнати за позивачкою ОСОБА_2 ОСОБА_20 право на спадщину в розмірі ? частини будинковолодіння немає підстав і її позовні вимоги слід задоволити частково в межах визнання за нею права власності на спадкове майно, що становить 1/12 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель.

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 березня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом, вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_9, яка померла 27.10.1990 року, є її син ОСОБА_2. Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з житлового будинку площею 37,1 кв.м., а також погребу, хліва з фаянсових відходів, хліва дерев’яного в с. Крупець по вул.. Леніна, 132, Славутського району (а.с.10).

Отже, із свідоцтва про право на спадщину вбачається, що воно видане ОСОБА_2 на весь будинок з надвірними будівлями, а не на його 1/12 частку. Тому суд знаходить, що означене свідоцтво слід повністю визнати недійсним. При цьому, з метою захисту інтересів відповідача, виходячи з встановлених обставин, за ним слід визнати право власності на 1/12 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_9

На думку суду позивачка не пропустила строк позовної давності, оскільки в ході судового розгляду достовірно встановлено, що про порушене право, а саме про отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями вона дізналася у травні 2008 року.

Позивачкою не доведено, що діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, та об’єктивно означена обставина в ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження. В судових дебатах позивачка та її представник не підтримали вимогу про відшкодування моральної шкоди. Суд прийшов до висновку про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого відповідачу ОСОБА_1, та визнання за ним і позивакою права на спадщину в рівних долях, що є сатисфакцією порушеного права позивачки. Тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.                                                

Керуючись ст.ст.   8, 10, 15, 158, 179, 209, 212-215, 217, 223  ЦПК України,                                              

                                       в и р і ш и в .

Позов задоволити частково.                              

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 03 березня 2004 року державним нотаріусом ОСОБА_3 державної нотаріальної контори за реєстраційним номером 628 ОСОБА_2, на спадкове майно після смерті ОСОБА_9, що складається з житлового будинку та господарських  будівель по вул.. Леніна, 132 в с. Крупець, Славутського району, Хмельницької області.

Визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 частину спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_9, померлої 27.10.1990 року, та складається з 1/12 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по вул.. Леніна (Хмельницького), 132 в с. Крупець, Славутського району, Хмельницької області.  

Визнати за ОСОБА_2 право на 1/2 частину спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_9, померлої 27.10.1990 року, та складається з 1/12 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по вул.. Леніна (Хмельницького), 132 в с. Крупець, Славутського району, Хмельницької області.  

Протягом 10 днів сторони можуть подати заяву про апеляційне оскарження рішення суду та протягом наступних 20 днів подати апеляційну скаргу в апеляційний суд Хмельницької області через Славутський міськрайонний суд.    

                                                                                        Суддя