Справа № 753/16266/22 Головуючий 1 інстанція- Котвицький В.Л.

Провадження № 22-ц/824/5172/2023 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 травня 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана в його інтересах представником - адвокатом Завойком Дмитром Івановичем, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 про встановлення факту народження,

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувсядо суду із вказаною заявою про встановлення юридичного факту,яку мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, а саме у м.Луганськ його дружина ОСОБА_2 народила дитину жіночої статі ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Ленінським відділом запису актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції мю луганської народної республіки серії НОМЕР_1 .

Вказував, що 23 грудня 2022 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) йому відмовлено у проведенні державної реєстрації народження, оскільки документи про народження були видано на тимчасово окупованій території України. Встановлення факту народження дитини потрібно заявнику з метою отримання свідоцтва про її народження. У зв`язку з наведеним просив встановити факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Луганську у матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 28 грудня 2022 року заяву задоволено частково. Встановлено факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини жіночої статі, в місті Луганську, Луганської області, Україна, що належить до тимчасово окупованої території України, від батьків: матері - громадянки України ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); батька - громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), відповідно до ст.133 СК України.

Не погоджуючись із рішенням ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Завойка Д.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, шляхом доповнення мотивувальної і резолютивної частини рішення із зазначенням прізвища

- 2 -

імені та по батькові новонародженої дитини, посилаючись на грубе порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скарга мотивована хибним розумінням судом змісту ст.317 ЦПК України, яка не містить законодавчої заборони щодо зазначення прізвища, імені та по-батькові дитини у рішенні для її подальшої реєстрації. Окрім того, не містять такої заборони і Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом МЮ України від 18 жовтня 2000 року № 52/5.

Заінтересовані особи відзиву на апеляційну скаргу не подали.

ЗаявникОСОБА_1 та його представник адвокат Завойко Д.І. належним чином повідомлені про час розгляду справи, що стверджується направленою згідно ч.6 ст.128 ЦПК України на вказану адвокатом електронну адресу судовою повісткою і повідомленням про її доставлення, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заінтересована особа подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що юридичний факт народження дитини жіночої статі у матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження і підлягає встановленню.

Також, суд верувався тим, що відомості про ім`я дитини в судовому рішенні не зазначаються, оскільки присвоєння дитині прізвища, власного імені та по батькові проводиться під час державної реєстрації її народження.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до положень ст.315 ЦПК України судам підвідомчі справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснив, що суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

У п.18 цієї постанови зазначено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження (п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України).

Відповідно до приписів ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя,

- 3 -

незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків (ч.3 ст.317 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб (Україна) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2007 року.

Відповідно до копії медичного свідоцтва про народження № 649, виданого 05 жовтня 2022 року медичною установою, розташованою на тимчасово окупованій території України в м.Луганську, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12-08 годині у м.Луганськ народила дівчинку вагою 3500 грамів.

Також, судом встановлено неможливість заявника зареєструвати факт народження дитини у встановленому законом порядку за місцем її народження, оскільки м. Луганськ станом на час розгляду цієї справи знаходиться на тимчасово окупованій території України та відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є містом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції вірно задоволив заяву частково і встановив факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини жіночої статі від батьків: матері - громадянки України ОСОБА_2 і батька - громадянина України ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги щодо хибного розуміння судом змісту ст.317 ЦПК України, яка не містить законодавчої заборони на зазначення прізвища, імені та по-батькові дитини у рішенні для її подальшої реєстрації, як і відсутність такої заборони у Законі України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Правилах державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом МЮ України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані та такі, що суперечать діючому законодавству.

Згідно ч.1 ст.144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Невиконання цього обов'язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові (ч.3 ст.144 СК України).

Такі ж положення містить Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відповідно до ч.1 ст.13 якого державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Аналіз змісту даних норм свідчить про те, що присвоєння дитині прізвища, власного імені та по батькові відбувається виключно під час реєстрації народження, а відтак перебирання судом на себе функції органів РАЦС і присвоєння новонародженій особі імені неприйнятне і буде свідчити про вихід за межі компетенції суду.

Такий висновок кореспондується із роз`ясненнями, які містятся у п.18 цієї постанови, де зазначено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Окрім того, відхиляючи дані доводи, апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що дитина як фізична особа народжується без імені, яке їй дають саме батьки і таке є виключним правом батьків, що передбачено статтями 145-147 СК України, згідно яких прізвище, ім`я та по батькові дитини визначається за згодою батьків. Саме тому у медичному

- 4 -

свідоцтві про народження зазначається тільки стать та інші параметри новонародженого немовляти, без зазначення імені.

Наявність у заявника свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Луганську, виданого Ленінським відділом записву актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції луганської народної республіки серії НОМЕР_1 ніяким чином не є підставою для зазначення у рішенні суду прізвища імені та по батькові дитини, як помилково вважає заявник, оскільки згідно ст.9 цього Закону державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Даючи оцінку доводам заявника, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані заявником докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана в його інтересах представником - адвокатом Завойком Дмитром Івановичем, залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: