Справа 2-626/09                    

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2009 року                               м. Одеси

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

      головуючої судді - Середи І.В.,

    при секретарі – Чорній А.О.,

за участю позивачки – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Соргула Достмохаммада та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування в солідарному порядку матеріальної шкоди в розмірі 18307,36 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000 грн., завданої їй внаслідок пошкодження автомобіля.

Позивачка, обґрунтовуючи свої вимоги посилалася на те, що о 10.40 год. 25 серпня 2006 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої транспортний засіб марки «БАЗ» р/н НОМЕР_1, під керуванням його власника ОСОБА_4, завдав удару її автомобілю НОМЕР_2, чим порушив пункти 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху. Внаслідок удару її автомобіль отримав ушкодження, що підтверджується довідкою ДАІ.

Винним у дорожньо-транспортній пригоді був визнаний ОСОБА_3, який керуючи мікроавтобусом марки «Тойота» р/н Х150301 порушив пункти 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху та зіткнувся з автомобілем марки «БАЗ». Однак вона вважає, що при розгляді адміністративних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не було досліджено  причинно-наслідкового зв’язку між діями водія ОСОБА_4 з завданою шкодою її автомобілю. Так як безпосередньо з її автомобілем зіткнувся автомобіль «БАЗ», то  вважає, що ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху, не вибравши безпечної дистанції  та безпечного інтервалу, але працівниками ДАІ не було складено протоколу про порушення ним ПДД.

Обгрунтовуючи свої вимоги про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 посилалася на те, що її моральні та фізичні страждання полягали в тому, що їй довелося керувати автомобілем, який втратив товарний вигляд, нервувала, що через відсутність грошей не могла відремонтувати автомобіль, а винна особа не намагалася відшкодувати шкоду, а вона змушена була кілька днів провести на станції технічного обслуговування, юридичній компанії, і не в повному обсязі виконувати свої обов’язки на роботі, не взмозі була відвозити та забирати дітей зі школи, була змушена користуватися іншим транспортом.  

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та доповнила, що вважає також відповідальним за завдану шкоду ОСОБА_4, так як безпосередньо автомобіль під його управлінням зіткнувся з її автомобілем, не було витримано безпечної дистанції, підтвердженням його вини вважає те, що він готовий був сплатити шкоду, але після того як страхова компанія відмовила в відшкодування шкоди, він вже нічого не пропонував. З урахуванням викладених обставин просила суд розібратися і стягнути на її користь завдану їй шкоду. Крім того, позивачка просила стягнути вартість досліджень по визначенню матеріальної шкоди в розмірі 146,70 грн., 1000 грн. за юридичну допомогу по складенню документів та представленню її інтересів в суді під час попереднього розгляду, а також судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги  не визнав та зазначив, що вимоги до його довірителя безпідставні, так як постановою судді в скоєнні пригоди був визнаний ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, з заявою про відкладення розгляду справи не звертався.    

    Заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом було встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

25 серпня 2006 року о 10.40 год. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_1, а також автомобілів НОМЕР_3 під управлінням ОСОБА_4  та мікроавтобусом марки «Тойота» р/н Х150301 під управлінням ОСОБА_3, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Працівниками  ДАІ було складено протокол про порушення правил дорожнього руху ОСОБА_3.

Постановою судді Суворовського районного суду м.Одеси від 24 жовтня 2006 року відповідач ОСОБА_3 був визнаний винним у порушенні пунктів 12.1,13.1 Правил дорожнього руху і притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, так як не вибрав безпечної дистанції і безпечний інтервал з врахуванням швидкості руху і дорожньої обстановки, в результаті чого допустив зіткнення з попереду зупинившимся автобусем марки «БАЗ» під керуванням ОСОБА_4, після чого останній допустив зіткнення з автомобілем марки «Ніссан Мікра» (а.с.15,16).

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову  суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч.4 ст.61 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріальна шкода, завдана позивачці в результаті пошкодження її автомобіля  склала 14299,06 грн., а також втрати товарної цінності в розмірі 2861,60 грн. що підтверджується звітом №09-095 спеціаліста-оцінювача по визначенню величини втрати товарної вартості, яка відбулася в результаті аварійного пошкодження і наступного ремонту автомобілю «Ніссан Мікра», довідкою ДАІ УМВС України в Одеській області, актом виконаних робіт,заявкою №ДГЗ-000320 від 7 вересня 2006 року  (а.с.12,14,19,20-25)

Крім того, позивачка понесла матеріальні витрати за проведення дослідження у розмірі 146,70 грн. та на отримання юридичної допомоги в розмірі 1000 грн.  (а.с.7-9,13).

Отже, з урахуванням викладеного суд вважає, що саме з відповідача ОСОБА_3, який визнаний винним у пригоді, слід стягнути матеріальну шкоду, завдану позивачці пошкодженням її автомобілю в результаті ДТП, а також  тому вимоги до ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Також ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода, яка виразилася у душевних стражданнях через пошкодження автомобіля і необхідністю займатися вирішенням питання по відновленню автомобілю, а також відсутність засобу пересування призвела до порушення її звичного життєвого укладу.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України  моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких  фізична  особа, зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у  душевних стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

     Розмір грошового відшкодування моральної  шкоди  визначається судом  залежно  від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних  страждань,   погіршення   здібностей   потерпілого   або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні   розміру відшкодування   враховуються   вимоги розумності і справедливості.

Моральна  шкода  відшкодовується  незалежно  від  майнової шкоди,  яка підлягає відшкодуванню,  та не  пов'язана  з  розміром цього відшкодування.

Таким чином, суд оцінюючи усі докази в сукупності, вважає, що розмір моральної шкоди в розмірі 500 грн. буде достатньою компенсацією за моральні переживання, перенесені ОСОБА_1 у результаті ДТП, та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально  підтвердженні судові витрати, тому з відповідача слід стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 194 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн., що підтверджено документально.

Керуючись ст.ст.1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Соргула Достмохаммада та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_3 Соргула Достмохаммада на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 17307,36 грн., моральну шкоду у розмірі 500 грн., а також судовий збір в розмірі 194 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі  30 грн. та витрати, пов’язані з отриманням юридичної допомоги у розмірі 1000 грн.

    В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його оголошення, а для відповідача і третьої особи – з дня отримання його копії і  апеляційної скарги протягом  двадцяти днів  після подання заяви про апеляційне оскарження,  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: